§ 3. Моделі-аналоги

Процес проектування полягає у створенні нових виробів. Зверніть увагу, що йдеться не про виготовлення вже кимось розроблених речей, а про справді нові вироби. Але це дуже складно — придумати та запропонувати те, чого раніше не існувало. Тому під час проектування уважно вивчають різноманітні малюнки, фотографії існуючих подібних за призначенням виробів, що можуть надихнути на нову ідею. До того ж це не обов’язково мають бути зображення. Іноді достатньо щось побачити на вулиці, у природі, щоб надихнутися на творчість.

Вироби, які взято за основу під час розробки конструкції нового виробу, називають виробами-аналогами, або моделями-аналогами.

Моделі-аналоги слід ретельно проаналізувати та визначити характеристики, що найважливіші в майбутньому виробі, а саме форму, колір, оздоблення, розмір тощо (мал. 3.1). На основі аналізу моделей-аналогів створюють банк ідей для проектування нового виробу.

Мал. 3.1. Моделі-аналоги для виготовлення браслета

Зверніть увагу, що моделей-аналогів слід обирати не дуже багато (5-6), оскільки інакше їх буде складно проаналізувати.

Ключові слова: моделі-аналоги, вироби-аналоги.

Контрольні запитання

§ 3. Художнє конструювання швейного виробу

4. Що необхідно зробити перед розкроєм, щоб поясний виріб добре сидів на фігурі?

Види поясних виробів

До асортименту жіночого, чоловічого та дитячого одягу належить легкий та верхній одяг. Увесь легкий одяг можна розділити на дві основні групи: поясні та плечові вироби.

Поясними називають вироби, які утримуються на лінії талії. Вони повністю чи частково покривають нижню частину фігури та ноги. До таких виробів належать різноманітні спідниці, брюки, шорти, спідниці-брюки, спідниці-шорти, бриджі*, лосини*, капрі* (мал. 3.1, с. 18).

Мал. 3.1. Приклади поясних виробів: а — спідниця; б — брюки; в — капрі; г — лосини; д — шорти; е — спідниця-шорти; є — спідниця-брюки; ж — бриджі

Поясні вироби можуть бути частиною костюма, ансамблю або самостійним видом одягу.

Спідниця — один з найдавніших видів одягу. Сучасна мода на спідниці надзвичайно різноманітна. Лише за останні роки дизайнери винайшли більше десяти нових фасонів. Конструюванню, моделюванню та технології пошиття спідниць присвячено тисячі книжок в усьому світі. Сучасні моделі спідниць різноманітні не тільки за своїм дизайном, але й за видом тканин, що використовують для їх виготовлення, за способом оздоблення.

Сучасна мода пропонує спідниці різної довжини: короткі (міні), до колін, нижче колін (міді) і довгі до щиколоток (максі) — та з різною посадкою: із завищеною лінією талії, нормальною лінією талії, заниженою лінією талії (схема 2).

Схема 2. Спідниці різної довжини та посадки відносно лінії талії

Мал. 3.2. Види спідниць за силуетом: а — прямі спідниці; б — трапецієподібні спідниці; в — розширені до низу спідниці; г — звужені до низу спідниці

Мал. 3.3. Приклади різних фасонів спідниць: а — зі складками; б — на кокетці; в — багатошовні; г — з рельєфами; д — з підрізами

За силуетом* спідниці бувають: прямі, трапецієподібні, розширені до низу, звужені до низу (мал. 3.2).

Спідниці дуже різняться за фасоном: вони можуть бути без швів, одношовні, двошовні, багатошовні, зі складками, з різною формою кокеток, з різними видами застібок, формою низу, рельєфами, підрізами тощо (мал. 3.3).

Фасон — це крій, модель, зразок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо.

Спідниці можуть бути різними за зовнішнім виглядом. Для їх виготовлення використовують три види крою, які підходять до того чи іншого типу спідниці найбільше.

За кроєм спідниці бувають прямі, кльошові, клинові.

Основою прямої спідниці є спідниця класичного крою, яка складається із заднього та переднього полотнищ. Має два бічні шви та виточки по лінії талії (мал. 3.4а). На основі крою прямої спідниці можна змоделювати різні фасони спідниць: із воланом, складками, на кокетці тощо.

Мал. 3.4. Види спідниць за кроєм: а — спідниця прямого крою, б — кльошова спідниця; в — клинова спідниця

Кльошовими називають спідниці, які мають значне розширення до низу (мал. 3.4б, с. 19). До них належать спідниці «сонце», «напівсонце».

Основою клинових спідниць є клин. Усі клини спідниці однаково розширені до низу, завдяки чому рівномірно розподіляються м’які складки (мал. 3.4в, с. 19).

Художнє конструювання

Художнє конструювання — це процес розробки зразка нової моделі, метою якого є виготовлення оригінального виробу, що відповідає законам краси, зручний у користуванні та не складний у виготовленні.

Повноцінний результат художнього конструювання можна отримати тільки при взаємодії інженера-конструктора, дизайнера, технолога та спеціаліста з ергономіки. Наприклад, одяг може бути робочим, святковим, спортивним тощо. Відповідно до свого призначення, він повинен мати особливу конструкцію, оздоблення, спосіб виготовлення та бути пристосованим до певних умов використання.

Під час художнього конструювання поясних виробів добирають силует майбутнього виробу, його форму, фасон, оздоблення, властивості та колір тканини.

Ескіз виробу. Правила виконання ескізів швейних виробів

Обов’язковим етапом художнього конструювання є розробка ескізу або малюнка-схеми, на якому відображають розміри, пропорції майбутнього виробу, його геометричну форму.

Ескіз — це попередній начерк виробу, виконаний у графічній або іншій художній формі. Це зображення, яке виконують від руки, тобто без креслярського інструмента і з приблизним дотриманням розмірів та пропорцій.

Якщо планується оздоблення виробу, то окремо виконується його малюнок.

Ескізи швейних виробів поділяють на два види: художні ескізи та робочі.

На художньому ескізі швейного виробу відтворюють загальну форму, силует, крій, колір, вид оздоблення, художні особливості матеріалу (мал. 3.5). Його виконують олівцями, акварельними фарбами, гуашшю, тушшю, фломастерами тощо. Художній ескіз містить також зображення необхідних аксесуарів та прикрас. Зарисовка ескізу виконується повністю, і до неї додається опис.

Мал. 3.5. а — процес роботи художника-дизайнера; б — художні ескізи

На робочому ескізі, окрім художніх, передають ще й конструктивні особливості предмета. Робочий ескіз швейного виробу виконують чіткими лініями, одяг зображують спереду і ззаду, показують його окремі деталі — кишені, складки, застібки тощо (мал. 3.6).

Мал. 3.6. Робочий ескіз

Підготовка до виконання ескізу складається з певних етапів.

На першому етапі визначають назву виробу, його призначення та форму.

На другому етапі відбувається аналіз конструкцій схожих виробів, які були виготовлені раніше. На цьому етапі користуються журналами мод, спеціальними книгами, Інтернетом. Дизайнер з досвідом роботи має свою бібліотеку попередніх розробок або цікавих ідей.

На третьому етапі відбувається вдосконалення конструкції за власним задумом і створюється ескіз. Ескізи швейних виробів виконуються в певній послідовності.

Послідовність виконання ескізів швейних виробів:

1. Намалювати силует майбутнього швейного виробу, нанести конструктивні лінії, виточки, додаткові шви, кокетки, застібки.

2. Розмітити частини одягу по горизонталі (наприклад, лінію талії, розташування кокетки, волана, оборки по низу виробу, лінію низу тощо).

3. Намалювати окремі деталі одягу: пояс, кишені, оздоблення тощо.

4. Уточнити пропорції всіх деталей між собою та відносно моделі в цілому.

5. За допомогою ліній різної товщини зробити зображення більш виразним.

6. Намалювати вигляд ззаду.

Мірки для побудови кресленика поясного швейного виробу

Для того щоб швейний виріб добре сидів на фігурі, важливо правильно та точно зняти мірки.

Правила зняття мірок з фігури людини:

1. Людина має бути одягнена в білизну або легку сукню, по лінії талії має бути пов’язана тасьма, а краще, еластична стрічка.

2. Стояти слід прямо, без напруги, зберігаючи звичну поставу.

3. Сантиметрову стрічку під час вимірювання не можна натягувати або тримати занадто вільно.

4. При визначенні довжини виробу краще дивитися в дзеркало, у якому видно людину на повний зріст.

Для легкості користування мірки мають умовні скорочені позначення, які наведено в таблиці 5.

Мірки обхватів знімають у повному розмірі, а записують у половинному. Це пояснюється тим, що кресленик конструкції будують у половинному розмірі, оскільки фігура людини умовно симетрична. Мірки довжини записують у повному розмірі.

Таблиця 5. Мірки для побудови кресленика основи прямої спідниці

Назва мірки

Умовне позначення