Музичні жанри: романс

В Іспанії в середні століття всякий твір, написаний романською мовою (так називалася тоді іспанська), а не латинською – офіційною мовою католицької церкви, називали романом. Вірші, покладені на музику, на відміну від латинських співів стали називати романсами.

Як музичний жанр, романс розширив згодом свої рамки, наповнився любовним, жартівливим, сатиричним змістом. Потім з’явилися різновиди романсу: елегія, балада, драматичний монолог. Всі вони глибоко і тонко передають душевний світ людини і широке коло явищ дійсності.

Чим відрізняється романс?

У ньому використовуються більш складні засоби виразності і більш складні форми, ніж проста куплетна форма, яка є характерною для пісні. Композитор прагне передати точні інтонації поетичного мовлення і відобразити всю низку ліричних образів і настроїв, тоді як у пісні різні віршовані строфи співаються на одну мелодію, яка повторюється багато разів, – куплет, а в приспіві повторюються одні й ті ж слова.

Пісню можна співати з супроводом і без нього. Романс ніколи не виконується без інструментального супроводу, тому що інструментальна партія разом з мелодією не тільки передає зміст тексту, а й поглиблює його, приймає участь у створенні музичного образу.

Музика чітко слідує за змістом вірша, вона чуйно відгукується на кожний настрій, на кожну фразу. Неймовірно співучу мелодію неможливо відокремити від фортепіанного супроводу – разом вони представляють єдине художнє ціле.

Ви, напевно, зрозуміли, що в романсі завжди є образ, «драматичне зерно», як кажуть співаки, і кожний виконавець повинен не тільки зрозуміти думки і почуття, закладені в романсі, але ще і знайти особливі інтонації і фарби для того, щоб музичний зміст став зрозумілий слухачам, схвилював би їх.

Палітра образів романсу

Однак романс це не завжди ліричний твір, наповнене тільки особистими почуттями і переживаннями. Досягненням російських композиторів (Даргомижського, Мусоргського, Бородіна та інших) є розширення рамок романсу, перетворення його в музичний твір гострого соціального змісту.

Чудово передані картини природи, мотиви східної поезії, роздуми про мистецтво в романсах Н. А. Римського-Корсакова. Понад ста романсів написав П. І. Чайковський. Серед них: «То було ранньою весною», «Посеред шумного балу», «Розчинив я вікно», «Ніч», «Ми сиділи з тобою» та інші. Оспівуючи силу і шляхетність людських почуттів, красу і могутність природи, з якою нерозривно пов’язана людина, романси Чайковського стали одним з найбільш значних досягнень світової музики і культури в цілому.

Радянський романс продовжив обидві лінії класичного романсу – і ліричну, і соціальну. Теми його різноманітні. Це і людські переживання в романсах Д. Шостаковича на вірші Е. Долматовского, на вірші японських поетів, О. Пушкіна та М. Лермонтова: романси С. Прокоф’єва і В. Шебаліна на вірші О. Пушкіна; Ан. Александрова на вірші С. Щіпачова. Картини природи відбиті в чудових романсах Г. Свиридова на вірші О. Пушкіна. Тема боротьби за мир відображена в романсах Г. Свиридова «Голос з хору» на вірші О. Блока, Ан. Александрова «За Батьківщину» на вірші М. Ісаковського, Н. Тихонова, М. Матусовського.

Великий внесок у розвиток радянської вокальної музики внесли композитори союзних і автономних республік Ф. Аміров, О. Тактакішвілі, А. Молдибаєв. Г. Майборода, Н. Жиганов, К. Караєв, А. Баланчівадзе, М. Ашрафі, Е. Капп і багато інших.

В сучасні роки композитори не відмовилися від жанру романсу, проте його популярність не настільки велика, як раніше.

✅Що таке романс і в чому особливість цього жанру

Коли буває непросто висловити емоції, приховані глибоко у душі, людина неминуче вдається до творчості. І одним із найбільш затребуваних інструментів для передачі почуттів вважається романс, здатний набути форми і вірша, і пісні.

Головна особливість цього жанру в тому, що він ушляхетнює поетичне слово, роблячи його легшим для сприйняття і одночасно – глибшим за змістом. Як це відбувається і чому так ефективно, розберемося по порядку.

Романс та його іспанське походження

Почнемо з того, що романс – це насамперед лірична поезія, оскільки вперше так почали називати віршовану форму саме в Іспанії, на зорі XV століття.

Назва жанру є калькою з іспанського “romance”, яке походить від слова “romanzo” (тобто “по-романски”), з таким значенням:

• народне прислівник – на противагу академічному латинському;
• вірші «нелатинською» мовою.

Подібна поезія була властива мандрівним артистам і фокусувалася на побутових, простих історіях з животрепетним емоційним забарвленням і чуттєвим залученням слухачів.

Мистецтвознавці відзначають контраст між яскравими кольорами та «приземленим», просторовим викладом іспанських романсів у порівнянні з похмурою та великоваговою північноєвропейською баладою.

Окремо розглядають іспанський романс, що поєднує епічність із простотою мови. Велика кількість національного колориту і традиційна для лірики наївність протиставляють іспанським збірникам романсеро, твори в яких були написані «професійними» авторами для насолоди аристократичного слуху.

Першими із сусідніх народів культуру романсу перейняли французи, наголосивши на любовній ліриці, звідки згодом жанр перейшов і в російські салони. Англійці ж взагалі використовують термін виключно для позначення літературних творів, присвячених лицарським подвигам.

Еволюція романсу: від сентиментального вірша до чуттєвої пісні

У період практично всього Середньовіччя було складно провести чіткий кордон між літературною та музичною формами романсу. Один і той самий вірш міг декламуватися перед натовпом на ярмарку або виконуватися як пісня під акомпанемент зі сцени.

Про романси-вірші треба сказати, що вони:

• були епічного чи лірико-драматичного змісту;
• складалися до збірок під назвою романсеро.

Якщо ж йдеться про вокальні варіації, то тут уже має місце дещо інше визначення:

• романс у музиці – це невеликі строфічні (без рефренів) твори ліричного характеру, створені спеціально для вокального виконання у супроводі одного – іноді двох – інструментів.

Шлях, який пройшов романс від літератури до музики, зазвичай поділяють на такі періоди:

• XV-XVI століття – пісня на вірші ліричного (як правило, любовного) змісту;
• XVIII – XIX століття – самодостатній вокальний твір одного голосу з інструментальним супроводом.

Зазвичай сучасники мають на увазі саме другий варіант, коли йдеться про романси. Але для ранньої іспанської поезії провести чіткий кордон між збіркою поезій та піснярів було неможливо. І це зрозуміло, адже на будь-який твір можна було накласти просту мелодію, і вокальний романс готовий!

Щось схоже, до речі, досить явно простежується в українському романсі, який часто виходить за межі лірики і знайшов невластивий жанру драматизм. Щодо цього романс ніби прав межі між собою та оперною арією.

Романс та його характерні риси

Романс набув музичної форми спочатку за рахунок мандрівних, а потім – і завдяки придворним артистам. При цьому найбільш популярні сюжети або одразу писалися у певному стилі, або згодом коригувалися для перетворення на строфічну пісню, ключовими властивостями якої були:

• чотири рядки;
• чотиристопний хорей;
• ніяких рефренів чи приспівів.

Музика йшла за текстом як тло, при необхідності роблячи акцент на особливо драматичних моментах, тоді як вірш розповідав цілісну історію, присвячену якомусь яскравому переживанню.

Спеціально для королівського двору стали створюватися багатоголосі романси, у яких ясно вгадувалися трохи облагороджені народні мотиви. Дослідники вважають, що композитори просто доопрацьовували існуючий матеріал, а чи не створювали подібні твори з нуля.

На початку XVI століття на тлі популярності щодо нового музичного інструменту під назвою віуела одноголосі романси почали супроводжуватись мало не танцювальними мелодіями.

Буквально за століття в них з’явився рефрен, а відрізнити композицію, що вийшла, від вільянсіко (по суті, «клубної» музики того часу) стало неможливо. Так сталося ще одне злиття жанрів.

Що стосується європейської віхи в історії жанру, то вже до XVIII століття сама концепція романсу (від французького «romance», калькованого з іспанського) почала поширюватися Європою як позначення для невеликих поетичних творів:

• музичного штибу;
• ліричного характеру – з описовим, сентиментальним чи комічним ухилом;
• з одиночною вокальною партією;
• під акомпанемент музичного інструменту (одного чи у складі оркестру).

Сьогодні таке визначення вважається домінуючим, а музикознавство не може однозначно простежити точні часові відрізки та твори, за рахунок яких іспанський оригінал так сильно змінився.

Слід зазначити, що у першій половині ХІХ століття складаються яскраво виражені національні школи романсу:

• австрійська;
• німецька;
• французька;
• російська.

Ближче до кінця цього століття культура романсу просувається на північ і схід Європи, і власні жанрі твори отримують:

Паралельно з класичним музичним стилем швидко розвивається стиль побутової. Можна сказати, що європейський романс повернувся туди, звідки вийшов іспанський – на вулиці, до простого народу. Аматорський напрямок з часом розвинувся в такі форми, як:

• авторська/бардівська пісня;
• французький шансон;
• російський шансон;
• циганський романс.

Тепер більшість творів цього жанру тягнеться до канонічного відсутності рефрена і приспівів і ретельному формуванню закінченої історії, а акомпанементом зазвичай виступають фортепіано, скрипка чи гітара.

Втім, академічні романси приділяють більше уваги саме музиці, завдяки чому складні інструментальні партії найчастіше служать оповідальній меті не менше, ніж вокальні.

Що ми дізналися?

1. Визначення романсу: Романс – це музичний жанр, що характеризується ліричністю, емоційною виразністю та часто романтичним змістом. Він може бути як вокальним, так і інструментальним, проте найчастіше асоціюється з вокальною музикою.
2. Історичний контекст: Романс зародився у середньовічній Європі як народна пісня в романських мовах. З часом жанр еволюціонував, набувши в XIX столітті особливої популярності в класичній музиці завдяки композиторам романтизму.
3. Особливості жанру: Основною особливістю романсу є його інтимний характер і зосередженість на внутрішньому світі людини, її почуттях та переживаннях. Мелодії часто меланхолійні або патетичні, з багатими гармоніями.
4. Видатні композитори: Серед найвідоміших майстрів романсу – Франц Шуберт, Роберт Шуман, Йоганнес Брамс, Петр Ілліч Чайковський. Їхні твори демонструють глибоку емоційність та майстерність в передачі людських емоцій.
5. Тематика та текст: Тексти романсів часто базуються на поетичних творах, романтичних або фольклорних мотивах, розповідаючи історії кохання, природи, туги за втраченим або ідеалізації прекрасного.
6. Роль виконавця: У романсі велика увага приділяється вокальній техніці та інтерпретації. Виконавець повинен володіти не лише чудовим голосом, але й здатністю передати глибину та нюанси емоцій, закладені в музику та текст.
7. Інструментальний романс: Хоча романс тісно асоціюється з вокальною музикою, існують також інструментальні твори, що носять цю назву. Вони використовують мелодійність та емоційну насиченість для створення романтичної атмосфери без слів.

Висновок

Романс являє собою унікальний музичний жанр, що поєднує в собі глибоку емоційність, ліричність та мелодійність. Він дозволяє глибше зануритись у внутрішній світ людини, розкриваючи її почуття та переживання через музику та слово.

Романс став важливою частиною світової музичної культури, завдяки здатності творити неповторну атмосферу інтимності та емоційної насиченості. Він продовжує надихати композиторів, виконавців та слухачів по всьому світу, залишаючись одним з найбільш улюблених і цінних жанрів у музиці.

Романс – це не просто один із проявів народної іспанської культури, а й затребувана форма мистецтва, доступна практично кожному. Навіть гоніння в 1930-х на жанр, що «оспівує та романтизує білу еміграцію», не змогли «виполоти» його з радянського культурного поля.

Новим поштовхом для популяризації став глибокий драматизм життя простих людей у період Великої Вітчизняної війни, а остаточне відродження російського романсу відбулося в сімдесятих, коли пісні проникли на естраду.

І це цілком зрозуміло, оскільки романс був і залишається універсальним форматом, де можна ділитися любовними переживаннями, розповідати побутові історії чи описувати епічні події. Простота тут – особливість, а чи не недолік. Можливо, саме тому романс найкраще підходить для розкриття потенціалу майбутніх митців у музичному світі.

Конспект уроку з музичного мистецтва 5-го класу на тему “Програмна і непрограмна музика”

Музика програмна та непрограмна. В цьому уроці ви ознайомитесь з поняттями «програмна музика» та «не програмна музика» на прикладах творів О Бородіна, Л. ван Бетховен та Т. Альбіноні. Познайомитесь з симфонічною музикою цих композиторів. Також будемо порівнювати характер музичного та образотворчого творів.

Конспект уроку музичного мистецтва в 5 класі

Тема уроку: Музика програмна та непрограмна.

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Мета: Поглибити знання з музичного мистецтва

Завдання

навчальні: ознайомити учнів з поняттями «програмна музика»та «не програмна музика» на прикладах творів О. Бородіна та Л. ван Бетховена та Т Альбіноні, героїчними образами музики, ознайомити учнів з симфонічною музикою у творчості композиторів.

розвивальні: розвивати вміння учнів розпізнавати програмний зміст за музикою у творі, надаати характеристику музичному образу програмного твору, розпізнавати на слух музичні інструменти. Розвивати вміння порівнювати характер музичного та образотворчого творів та знаходити спільні образи виразності.

виховні: формувати інтерес до героїчних образів програмних творів російської та зарубіжної музики, пісень українських композиторів.

Музичний матеріал: О. Бородіна Симфонія №2 «Богатирська» (Іч., експозиція); Л. ван Бетховен Симфонія №3 «Героїчна» (Іч., експозиція), Т. Альбіноні Адажіо соль-мінор для органа та струнних інструментів, пісня «Ми козаки» слова і музика М. Назарця, розспівка «Крокодили» Н. Май.

Наочне обладнання: схема уроку, портрети О. Бородіна, Л. ван Бетховена, Т. Альбіноні. Ілюстрації Й. Пінзель Скульптурна група «Святий Юрій Змієборець», В. Васнєцов «Богатирі», М. Чюрльоніс «Безтурботність».

Технічне обладнання: Програвач, диски, скрипка.

Хід уроку

ВСТУПНА ЧАСТИНА

1. Організаційний момент. Вхід учнів до класу під музику М. Назарця. «Ми козаки».
2. Музичне вітання:

2. Оголошення теми уроку. Мотивація учіння.

(На дошці – портрети композиторів та ілюстрації.

Написи: Тема уроку. Композитори та їхні твори).

Учитель: Сьогодні ми ознайомимось з поняттями «програмна музика» та «не програмна музика» на прикладах творів О Бородіна, Л. ван Бетховен та Т. Альбіноні. Познайомимось з симфонічною музикою цих композиторів. Також будемо порівнювати характер музичного та образотворчого творів.

Учитель: Скажіть, діти, що означає слово «сюжет»?

Учні: Ланцюг подій у творі, через які письменник розкриває зміст твору

Учитель: Так, правильно. Сьогодні ми з ’ ясуємо, яке значення для сприйняття та розуміння музичного твору має його назва.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

3. Бесіда та слухання музики.

Учитель: Іноді композитори дають назви своїм інструментальним творам, щоб якомога повніше донести до слухачів власні думки, почуття, переживання. Таку музику називають сюжетною або програмною. Програмна музика – це рід інструментальної музики, а також музичні твори, що мають словесну програму і розкривають втілений у ній зміст. Програмою може слугувати заголовок, який підказує слухачам, про що розповідається у творі. Програмна музика найбільшого розвитку набула в епоху Романтизму наприкінці XVIII початок XIX ст.

Сьогодні ми послухаємо деякі музичні твори.

Учитель: О. Бородін. Симфонія №2 «Богатирська» (І ч., експозиція).

Творчість видатного російського композитора Олександра Бородіна здебільшого пов’язана з народними сказаннями, розповідями про героїчні подвиги народу. Найвідоміші твори композитора – опера «Князь Ігор» та Друга симфонія – були присвячені історії рідного краю. У музиці О.Бородіна ніби оживають сторінки минулого, старовинні народні билини і видатні історичні постаті – славетний князь Ігор, билинний співець Боян, сміливі і могутні богатирі…

Недарма за Другою симфонією міцно закріпилася назва «Богатирська», яку їй дав відомий музикознавець В. Стасов. У першій частині симфонії зображено, за висловом композитора, «зібрання російських богатирів».

Учитель: Який характер музики в цьому творі?

Учні: Мужній, суворий, сміливий.

Учитель: Так. Які музичні інструменти ви тут почули?

Учні: Скрипки, віолончель, контра бас, труби.

Учитель: Так, правильно.

Учитель: Л. ван Бетховен. Симфонія №3 «Героїчна» (Іч., експозиція).

Людвіг ван Бетхоен – німецький композитор, піоніст. Твір, фрагмент якого ми сьогодні слухатимемо, спочатку був написаний на честь Наполеона, його героїчної діяльності. Але пізніше композитор, розчарований політикою Наполеона, викреслив його ім’я з партитури симфонії, не змінивши при цьому жодної ноти. Отже, сьогодні ми слухаємо уривок симфонії №3 Л.ван Бетховена, яка має назву «Героїчна».

Учитель: Ми прослухали дві симфонії, скажіть, чи схожі вони між собою?

Учні: Ні. Тому що, вони різні за характером.

Учитель: Чи відповідають назві творів музиці?

Учні: Так.

Учитель: Серед безліч інструментальних композицій є твори, які не мають художніх назв або літературних сюжетів. Їх відносять до не програмної музики. Не програмними творами називають: сонатами, симфоніями, прелюдіями тощо.

Непрограмна музика – це інструментальні твори, які не мають художніх назв літературних сюжетів. Напрограмна музика розвиває фантазію викликає різноманітні асоціації, пробуджує почуття.

Томазо Джовані Альбіноні – італійський композитор і скрипаль епохи Бароко. Автор близько 50 опер, 28 з яких були поставлені у Венеції. Про те нині переважно відомий завдяки інструментальній музиці, особливо концертами.

(Звучить Т Альбіноні Адажіо соль-мінор для органа та струнних інструментів.)

Учитель: Який настрій викликала ця музика?

Учні: Спокійний, мрійливий. Музика розслабляє.

Учитель: Які інструменти виконують основну мелодію твору?

Учні: Скрипки.

Учитель: А зараз ми розглянемо ілюстрації. (Демонструються ілюстрації: В.Васнєцов «Богатирі», Й.Пінзель. Скульптурна група «Святий Юрій Змієборець», ілюстрація М. Чюрльоніс « Безтурботність»). Визначте, будь ласка, до якого із прослуханих творів можна віднести кожну з ілюстрацій.

Учні: В.Васнєцов «Богатирі» до О. Бородіна Симфонія №2 «Богатирська» (Іч., експозиція). Й.Пінзель. Скульптурна група «Святий Юрій Змієборець» до . ван Бетховен Симфонія №3 «Героїчна» (Іч., експозиція). М. Чюрльоніс « Безтурботність» до Т. Альбіноні Адажіо соль-мінор для органа та струнних інструментів.

Учитель: Молодці.

6. Вокальне розспівування.

Учитель: Перед тим як ми будемо розучувати пісеньку гарненько розспіваємось. Розспівка «Крокодили» Н. Май.

А зелені крокодили

За морозивом ходили

А веселі бегемоти

Їх чекали у болоті.

7. Розучування пісні «Ми – козаки» М. Назарця.

Учитель: Тепер послухайте пісню «Ми – Козаки». По чому можна дізнатися, що мелодія набула героїчного мужнього характеру?

(Учитель виконує «Ми – козаки»).

Учні: Трубі та ритму.

Учитель: Так, правильно.

Робота над текстом.

Вчитель пояснює незрозумілі слова. Учні за учителем промовляють текст в ритмі пісні, виділяючи головний наголос у фразі.

Аналіз мелодії пісні

Учитель: Скільки фраз і мелодії?

Учні: Мелодія «Ми – козаки» має 4 фрази, які не подібні між собою.

Мелодія вивчається репродуктивним методом фразами. Рух мелодії кожної фрази учні показують рукою. В процесі розучування звертається увага на чистоту відтворення мелодії, плавність при виконанні.

8. Виконання пісні «Ми – козаки» із вистукуванням ритму

( Спочатку учні пригадують весь текст в ритмі, після чого учитель декілька разів повторює з учнями мелодію першого куплета, добиваючись чистоти інтонації, чіткої дикції)..

Ритмування.

Учитель: А зараз виконаємо ритмічний супровід до пісні:

1-й учень 2-й учень

4/ І І П І / П П І І / І І І І / П І П І //

Та-та, ті-ті, та / ті-ті-ті-ті, та, та Та, та, та, та, ті-ті, та, ті-ті, та

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

9. Підсумки

Учитель: Яку музику називають програмною?

Учні: Програмна музика – рід інструментальної музики, що має словесну програму і розкриває втілений в ній зміст.

Учитель: Добре. Що може слугувати програмою інструментального твору?

Учні: Заголовок.

Учитель: Так. Що таке не програмна музика?

Учні: Непрограмна музика – це інструментальні твори, які не мають художніх назв літературних сюжетів.

Учитель: Які твори ми слухали сьогодні на уроці?

Учні: О. Бородіна Симфонія №2 «Богатирська» (Іч., експозиція); Л. ван Бетховен Симфонія №3 «Героїчна» (Іч., експозиція), Т. Альбіноні Адажіо соль-мінор для органа та струнних інструментів

10. Оцінювання.

11. Оголошення домашнього завдання.

Учитель: Намалювати ілюстрацію до одного з творів, які ми слухали на уроці.