Засоби індивідуального захисту

Засоби зашиті працюючих в залежності від характеру їх застосування підрозділяють на дві категорії: засоби колективного захисту та засоби індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту відповідно до їх призначення поділяють на класи, призначені для захисту:

• o від підвищеного рівня іонізуючих випромінювань;
• o підвищеного рівня інфрачервоних випромінювань;
• o підвищеного або зниженого рівня ультрафіолетових випромінювань;
• o підвищеного рівня електромагнітних випромінювань;
• o підвищеної напруженості магнітних і електричних полів;
• o підвищеного рівня лазерного випромінювання;
• o підвищеного рівня шуму;
• o підвищеного рівня вібрації (загальної та локальної);
• o підвищеного рівня ультразвуку;
• o підвищеного рівня інфразвукових коливань;
• o ураження електричним струмом;
• o підвищеного рівня статичної електрики;
• o підвищених або знижених температур поверхонь обладнання, матеріалів, заготовок;
• o підвищених або знижених температур повітря і температурних перепадів;
• o впливу механічних факторів (рухомих машин і механізмів; рухомих частин виробничого обладнання та інструментів; переміщаються виробів, заготовок, матеріалів; порушення цілісності конструкцій; обрушивающихся гірських порід; сипучих матеріалів; падаючих з висоти предметів; гострих кромок і шорсткостей поверхонь заготовок, інструментів та обладнання ; гострих кутів);
• o впливу хімічних чинників;
• o впливу біологічних факторів;
• o падіння з висоти.

До засобів колективного захисту відносяться також засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць і засоби нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць.

Засоби індивідуального захисту в залежності від призначення підрозділяють на наступні класи:

• o костюми ізолюючі;
• o засоби захисту органів дихання;
• o одяг спеціальна захисна;
• o засоби захисту ніг;
• o засоби захисту рук;
• o засоби захисту голови;
• o засоби захисту особи;
• o засоби захисту очей;
• o засоби захисту органу слуху;
• o засоби захисту від падіння з висоти та інші запобіжні засоби;
• o кошти дерматологічні захисні;
• o засоби захисту комплексні.

Особливості вибору засобів індивідуального захисту органів дихання

При виборі засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) повинні враховуватися наступні основні критерії:

• 1) принцип дії і призначення;
• 2) конструктивні особливості;
• 3) показники захисних та експлуатаційних властивостей;
• 4) склад і кількісний вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони;
• 5) відповідність ЗІЗОД людині і специфіці виконуваних ним виробничих операцій.

Вибір ЗІЗОД фільтруючого типу значною мірою залежить від умов, в яких вони повинні експлуатуватися: агрегатного стану шкідливих речовин у повітрі, їх концентрації.

Захисні властивості ЗІЗОД фільтруючого типу характеризуються показниками:

• o часом захисної дії і коефіцієнтом підсосу (щодо захисту від парів і газів шкідливих речовин);
• o коефіцієнтом проникності і коефіцієнтом підсосу (щодо захисту від аерозолів шкідливих речовин).

Час захисної дії фільтруючих протигазів і респіраторів – це проміжок часу від початку надходження пари (газу) речовина в засіб захисту до появи за ним гранично допустимої концентрації речовини.

Максимальна концентрація шкідливих речовин, при якій може застосовуватися даний засіб, – це концентрація, вище якої може відбутися швидке підвищення концентрації шкідливої речовини на вдиху більш допустимої, або розігрів шихти і вдихуваного повітря вище допустимого значення.

Коефіцієнт підсосу – відношення концентрації шкідливої речовини, що проник під лицьову частину, минаючи фільтруючий елемент (фільтр коробки, патрона, фільтруючий матеріал корпусу напівмаски респіратора), до її початкової концентрації, виражене у відсотках.

Коефіцієнт проникності – відношення концентрації аерозолю шкідливої речовини після фільтруючого елемента (фільтр коробки, патрон, фільтруючий матеріал напівмаски респіратора) до його початкової концентрації, виражене у відсотках.

Показники коефіцієнтів підсосу і проникності визначаються за двома модельним речовинам: масляного туману (діаметр частинок 0,3 мкм), моделирующему дрібнодисперсні аерозолі шкідливих речовин, і мікропорошками М-5 (середній діаметр частинок 1 – 15 мкм), моделирующему крупнодисперсні аерозолі шкідливих речовин. Ізолюючі засоби захисту повністю ізолюють органи дихання від навколишнього повітря і, отже, забезпечують нормальне дихання практично незалежно від вмісту в навколишньому атмосфері кисню і шкідливих речовин.

Класифікують ЗІЗОД за принципом дії і призначенням. За принципом дії ЗІЗОД поділяються залежно від способу забезпечення захисту на фільтруючі та ізолюючі.

Фільтруючі ЗІЗОД очищають вдихаємо повітря від шкідливих речовин за допомогою фільтрів, сорбентів і поглиначів, що входять в конструкцію даного ЗІЗОД. До таких пристроїв відносяться промислові респіратори і протигази.

Фільтруючі ЗІЗОД застосовують в умовах відомого складу і концентрації шкідливих речовин. Вони мають систему очищення, принцип захисної дії якої заснований на очищенні вдихуваного забрудненого повітря шляхом сорбції, хемосорбції, каталітичного окислення і (або) фільтрації при проходженні його під час вдиху через фільтр.

Для зниження опору дихання фільтруючі ЗІЗОД можуть мати додатковий пристрій для примусової подачі повітря в систему очищення. До даного типу ЗІЗОД відноситься також група фільтруючих саморятівників, застосовуваних гірниками тільки під час аварій у вугільних і сланцевих шахтах. Вони являють собою протигази разової дії для зашиті органів дихання від оксиду вуглецю (СО).

Залежно від типу використовуваних у виробництві небезпечних хімічних речовин промислові протигази випускаються з різними фільтруючими коробками, кожна з яких володіє виборчою здатністю по поглинанню отруйних речовин, що знаходяться в атмосфері навколишнього повітря.

Респіратор за своєю суттю є індивідуальне засіб захисту органів дихання від шкідливих речовин, що містяться в повітрі. Найбільш широке застосування знаходять протипилові респіратори типу Р-2 (У-2К), “Кама”, ШБ-1 “Лепесток” та ін.

До простих ЗІЗОД відносять Протівопильная тканинну маску ПТМ-1 і ватно-марлеву пов’язку. Ці кошти можуть використовуватися населенням так само, як і протипилові респіратори. Для зашиті органів дихання в умовах хімічного зараження протипилові респіратори та найпростіші засоби індивідуального захисту застосовують лише у виняткових випадках. Наприклад, при евакуації із зони хімічного зараження після попередньої їх просочення 5-10% -ним розчином питної соди або 2% -ним розчином лимонної кислоти.

Ізолюючі ЗІЗОД ізолюють органи дихання людини від навколишнього середовища, а повітря для дихання надходить з чистої зони або з джерела дихальної суміші, що є складовою частиною ЗІЗОД. Вони мають систему для подачі чистого повітря або кисню з незабрудненого джерела. Ізолюючі ЗІЗОД застосовують у випадках недостатнього вмісту кисню, а також в умовах невідомого складу шкідливих речовин і в тих випадках, коли не забезпечується захист фільтруючими ЗІЗОД.

Ізолюючі ЗІЗОД поділяються на шлангові і автономні дихальні апарати.

До шланговим ізолюючим ЗІЗОД відносяться:

• o зважених шлангові апарати, в яких повітря для дихання надходить по шлангу з чистої зони за рахунок дихальних зусиль, здійснюваних самою людиною;
• o шлангові апарати з примусовою подачею чистого повітря в лицеву частину за допомогою повітродувок, вентиляторів або від мережі компресорного повітря після його попереднього очищення. До автономним дихальним апаратів відносяться кисневі регенеративні респіратори і саморятівники, а також апарати з балонами зі стисненим повітрям. Ці кошти застосовуються головним чином при проведенні аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.

Залежно від призначення ЗІЗОД поділяють:

• o на протипилові (протиаерозольні) – для захисту від різних аерозолів (дими, тумани, пилу);
• o газопилозахисні (протівогазоаерозольние) – для застосування в умовах одночасного вмісту в повітрі газів, парів і аерозолів різних речовин;
• o газозахисні (протигазові) – для захисту від різних шкідливих речовин.

Протигазові та газопилозахисні ЗІЗОД поділяють на марки, призначені для захисту від певних груп газів.

Обидва типи ЗІЗОД, як фільтруючі респіратори і протигази, так і ізолюючі дихальні апарати, складаються з двох основних конструктивних частин: пристрою, що забезпечує очищення вдихуваного повітря (фільтр) або подачу чистого повітря або кисню з незабрудненого джерела, і лицьової частини, яка проводить чисте повітря в органи дихання.

У фільтруючих ЗІЗОД обидві ці частини можуть становити єдину конструкцію (фільтруючі напівмаски) або бути у вигляді напівмасок, масок або шолом-масок з приєднаними фільтруючими елементами – патронами або коробками різних габаритів (патронні ЗІЗОД). Фільтруючі елементи в залежності від конструкції являють собою плоскі або гофровані волокнисті фільтри, укріплюються на напівмасках у вигляді каркасних конструкцій або розташовувані в патронах або коробках, які приєднуються до лицьової частини безпосередньо або за допомогою гофрованого шланга. В останні роки з’явилися конструкції фільтруючих ЗІЗОД, в комплект яких входить мікровентілятор з електроживленням від індивідуальних джерел електропостачання (ЗІЗОД з примусовою фільтрацією).

Ізолюючі шлангові ЗІЗОД за конструктивними особливостями поділяються на такі три основні типи:

• 1) зважених дихальні апарати, що складаються з лицьової частини у вигляді шолом-маски або панорамної маски і шланга (довжиною не більше 9 м), що з’єднує органи дихання з чистою атмосферою. Ці апарати не мають у своєму складі повітроподавального пристрої;
• 2) з примусовою подачею чистого повітря від повітродувки, що входить в комплект даного апарату, або від спеціалізованої централізованої пневмосистеми. ЗІЗОД цього типу складаються з лицьової частини у вигляді напівмаски, шолом-маски, маски з панорамним склом, шолома або куртки з шоломом і системою розподілу повітря в зоні дихання і шлангом довжиною до 20 м для приєднання до джерела повітропостачання;
• 3) з подачею повітря від компресорної лінії. Вони комплектуються лицьовими частинами у вигляді напівмасок, панорамних масок або шоломів, оснащених регуляторами тиску і витрати повітря, шлангами різної довжини і фільтрами для очищення компресорного повітря.

Інформація про склад і кількісний вміст шкідливих речовин в навколишньому повітрі дозволяє обґрунтовано вибрати тип необхідних ЗІЗОД, марку протигазовими або газопилозахисних фільтруючого елемента.

При роботах в несприятливих метеорологічних умовах при температурі повітря вище +28 ° С або нижче 0 ° С не слід застосовувати безклапанні респіратори типу фільтруючих напівмасок (ШБ-1 “Лепесток”) та ін. У цих випадках необхідно використовувати клапанні респіратори типу “Астра-2 “, Ф-62Ш, РП-К та ін.

Респіратори та протигази повинні зберігатися в заводській упаковці, в опалювальному приміщенні з нормальною вологістю повітря і розміщуватися не ближче 1 м від опалювальних приладів. Їх необхідно берегти від руйнуючої полімерні матеріали (гуму, пластмаси і т.д.) впливу світла, особливо від прямих сонячних променів.

За засобами захисту, що знаходяться в експлуатації тривалий час, повинен бути встановлений особливий контроль, щоб своєчасно провести їх заміну або ремонт. Перевірка ЗІЗОД, крім одноразових респіраторів, повинна проводитися не рідше одного разу на місяць, а за особливих умов експлуатації і більш часто. Респіратори, застосовувані спорадично протягом коротких періодів для захисту від нетоксичного пилу, можуть перевірятися один раз на квартал. Перевірка повинна включати візуальний огляд цілісності кріплень, лицевих частин, фільтрів і клапанів. На кількість подаваного повітря шлангові дихальні апарати повинні перевірятися щомісяця. Санітарна обробка з дезінфекцією здійснюється не рідше ніж один раз на 10 днів. У ці ж терміни проводиться прання тканинних сумок протигазів і респіраторів.

Засоби індивідуального захисту

Засіб індивідуального захисту (313) – це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. 313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання 313 визначається “Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”. Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників 313 і дотримання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

При визначенні на підприємстві тих професій і посад, що мають право на одержання 313 керуються Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержаних нових 313.

Відповідно до ГОСТу 12.4.011-89 засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, поділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) – це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників, котрі діють інгаляційно. Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.

За принципом дії ЗІЗ ОД поділяють на фільтрувальні (Ф) та ізолювальні (І). Перші подають у зону дихання очищене повітря з робочої зони, а другі – повітря зі спеціальних резервуарів або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною.

Класифікація ЗІЗ ОД наведена на рис. 2.42.

Фільтрувальні ЗІЗ ОД за призначенням поділяються на такі типи:

• – протиаерозольні, або пилозахисні;
• – протигазові, або газозахисні;
• – універсальні, або пилогазозахисні.

У разі дуже великих концентрацій шкідливих речовин (понад 2000 ГДК), при недостатньому вмісті кисню в повітрі (до 18%), наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, великій загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у замкнутих об’ємах, при роботі в колодязях та резервуарах, а також у інших випадках, коли не забезпечується захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами необхідно застосовувати тільки ізолювальні ЗІЗ ОД.

Ізолювальні ЗІЗ ОД забезпечують людину повітрям, що придатне для дихання, та ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. За своїми конструкційними особливостями вони поділяються на шлангові та автономні. У перших – повітря для дихання подається по шлангу із зони чистого

Рис. 2.42. Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання

повітря, розташованої поза робочою зоною. Подавання повітря здійснюється безпосередньо самим працівником (під час вдихання) або повітроподавальною установкою (шлангові ЗІЗ ОД з примусовим подаванням повітря). Видихання повітря відбувається в навколишнє середовище.

Автономні ЗІЗ ОД мають у своєму складі власне джерело дихальної суміші, яке знаходиться в корпусі. Вони поділяються на резервуарні та генеративні. У перших – весь запас повітря (кисню), що вдихається, зберігається у стисненому чи зрідженому стані в балоні ЗІЗ ОД, а видихання здійснюється в атмосферу. В генеративних – повітря, що видихається, після очищення його від вуглекислого газу та вологи, додавання кисню із запасу, який зберігається в балоні ЗІЗ ОД, повторно використовується для дихання. Тому їх ще називають системами замкнутого типу.

До основних ЗІЗ ОД належать протигази (рис. 2.43) та респіратори (рис. 2.44).

Рис. 2.43. Протигази: а – фільтрувальні; б – ізолювальні шлангові;

Респіратор – полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолю, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протиаерозольні та універсальні.

Найчастіше в різних галузях промисловості застосовуються: протиаерозольні респіратори ШБ-1 “Лепесток” (вітчизняний аналог “Росток”), У-2к, Ф-62Ш; протигазовий – РПГ-67; універсальний – РУ-60МУ (вітчизняний аналог “Тополя”).

До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М – для захисту від механічних пошкоджень; 3 – від загальних виробничих забруднень; Т – від підвищеної чи пониженої температури; Р – від радіоактивних речовин; 3 – від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П – від пилу; Я – від токсичних речовин; В – від води; К – від розчинів кислот; Щ – від лугів; О – від органічних розчинників; Н – від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б – від шкідливих біологічних чинників.

Виходячи із необхідних захисних властивостей, обираються матеріали для виготовлення спецодягу.

Спеціальне взуття (рис. 2.45) поділяється на групи залежно від захисних властивостей аналогічно спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчо-боти, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. ін. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту ступні від гострих предметів (наприклад, цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.

Рис. 2.45. Спеціальне взуття: а – чоботи комбіновані для захисту від механічних впливів та низьких температур; б – чоботи гумові; в – діелектричні боти; г – калоші; ґ – черевики шкіряні ВЗР для працівників запилених та вибухонебезпечних цехів; д – черевики для захисту від контакту з нагрітими поверхнями

Засоби захисту рук – це різні види рукавиць та рукавичок (рис. 2.46), які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні). їх виготовляють з бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін. 313 рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 12.4.103-83) аналогічно спецодягу та спецвзуттю.

Рис. 2.46. Засоби захисту рук: а, б, в – рукавиці спеціальні (тип А, Б, В); г – рукавиці хутряні (тип В); ґ – рукавиці зимові тканинні двопальцеві; д – рукавички п’ятипальцеві тканинні

Засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, косинки, капелюхи) призначені для захисту від:

• – механічних ушкоджень (будівельні, монтажні, тунельні роботи, видобування корисних копалин тощо);
• – дії теплового (інфрачервоного) випромінювання, бризок розплавленого металу та інших речовин (гарячі цехи металургійної, хімічної та інших галузей промисловості; під час пожеж та аварій і т. д.);
• – води (роботи в мокрих шахтах, копальнях, рибному господарстві та ін.);
• – бризок кислот, лугів та інших агресивних речовин (хімічні виробництва);
• – загальних забруднень (машинобудівні виробництва);
• – атмосферних опадів (роботи на відкритому повітрі);
• – ураження електричним струмом (монтаж, обслуговування та ремонт електроустановок);
• – іонізуючого випромінювання (об’єкти, де використовуються радіоактивні речовини) тощо.

Відповідно до встановлених норм для захисту голови працівники застосовують шапки-вушанки (зимою для виконання робіт на відкритому повітрі), косинки та берети (для виконання робіт з обертовими та рухомими механізмами, в закладах громадського харчування тощо) та інші 313 голови. Найпоширенішим засобом захисту голови на промислових підприємствах та будівельних майданчиках є захисна каска.

До засобів захисту обличчя належать ручні, неголовні та універсальні щитки, а також захисні маски. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозварювальника універсальний ЩЗУ-1, щиток захисний ЩЗ (рис. 2.47), захисна маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.

Рис. 2.47. Засоби захисту обличчя: а – щиток захисний; б – щиток електрозварювальника

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи. Деякі типи захисних окулярів, які часто використовують в різних галузях промисловості наведено на рис. 2.48:

Рис. 2.48. Індивідуальні засоби захисту очей: а – окуляри захисні С-2; 6″ – окуляри захисні ОЗН; в – окуляри-рамка для сталеварів; г – окуляри захисні сітчасті С-15; ґ – окуляри герметичні ПО-2; д – окуляри захисні від електромагнітних випромінювань ОРЗ-5

Засоби захисту органів слуху призначені перекрити найбільш чутливий канал проникнення звуку в організм – вухо людини. Такі засоби називають протишумами, або антифонами. Вони повинні забезпечувати хороший захист від шуму та не спричинювати при цьому неприємних або больових відчуттів.

ЗІЗ органів слуху поділяються на протишумові вкладки, навушники та шоломи (рис. 2.49). Перші вкладаються в слуховий хід з метою його перекриття й послаблення звуків, котрі діють на слухову мембрану вуха. Навушники закривають вушну раковину, а шолом – частину голови та вушну раковину.

Той чи інший ЗІЗ органів слуху добирають, як правило, на конкретному робочому місці відповідно до спектрального складу та рівня виробничого шуму.

Протишумові вкладки є найпростішими 313 органів слуху. їх вводять безпосередньо в зовнішню частину слухового ходу і залишають там без додаткових засобів підтримки. Тому вони повинні виготовлятись із м’яких еластичних матеріалів, які мають бактерицидні властивості. Для виготовлення вкладок-заглушок використовують синтетичні та натуральні волокна, гуму, поропласт, пластмаси. Протишумові вкладки можуть бути одноразового і багаторазового використання.

Останнім часом серед протишумових вкладок найчастіше використовуються вкладки “Беруши” із матеріалу ФПП (фільтр Петрянова з перхлорвінілового ультратонкого волокна). Вони дозволяють знизити шум на 5-15 дБА.

Рис. 2.49. Засоби індивідуального захисту органів слуху: в – навушники; б – протишумовий шолом; в – протишумові вкладки

Протишумові навушники складаються з чашечок і оголів’я (див. рис. 2.49, а). Корпус чашечки виготовляють, як правило, з пластмаси і заповнюють його звукопоглиначем. Для забезпечення щільного прилягання чашечки до привушної ділянки на її внутрішній стороні, зверненої до голови, встановлюють м’які ущільнювачі (протектори), заповнені еластичним пористим матеріалом (наприклад, поролоном), або рідинним наповнювачем (наприклад, гліцерином або вазеліном).

Оголів’я слугує для утримування чашечок і притискання їх до привушної поверхні. Зазвичай його виготовляють металевим або пластмасовим, підпружиненим і регульованим за розміром голови.

Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри зазвичай використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні – легко розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти не розчиняються у воді. їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а за необхідності й обличчя, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.

До запобіжних 3І3 належать страхувальні канати, запобіжні пояси, кігті-лази монтерські, ручні захоплювачі та ін. Такі засоби необхідно застосовувати під час проведення робіт на висоті (рис. 2.50), у колодязях та інших обмежених об’ємах, під час виконання верхолазних робіт на повітряних лініях електропередачі.

Оскільки під час виконання роботи на працівника може одночасно діяти низка шкідливих і небезпечних чинників, то виникає необхідність забезпе

Рис. 2.50. Застосування захисних засобів під час роботи на висоті

чення захисту відразу кількох органів і частин тіла. Одночасне застосування кількох різних 3І3 досить часто стає неможливим унаслідок їх конструкційних особливостей, що не передбачають такого поєднання. Тому останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних 3І3, номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини (рис. 2.51).

Рис. 2.51. Комплексні ЗІЗ

Застосування 313 призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. У тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, у гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін.

Вибір ЗІЗ, які необхідно використовувати під час праці, залежить від комплексу шкідливих і небезпечних чинників, що характерні для конкретного виду робіт.