Рада ухвалила закон про народний референдум. Що означає головна обіцянка Зеленського

Це одна з передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського, яка декларувалася як чи не перша його ініціатива ще у 2019 році. Але на її підготовку у команди президента пішло більше року.

За даними медіа, напередодні підтримати цей закон свою фракцію “Слуга народу” особисто просив президент Зеленський.

У підсумку за закон проголосували 255 депутатів – 226 “слуг народу” (це майже вся “монобільшість”, окрім 20 депутатів), група “Довіра” та 9 позафракційних.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Про що референдум

Для початку референдуму за народною ініціативою потрібно зібрати щонайменше три мільйони підписів. Збирати їх потрібно у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області.

Якщо всі норми про ініціювання референдуму дотримано, то оголосити його має президент своїм указом.

На всеукраїнські референдум пропонують виносити питання з чотирьох сфер:

• зміни до І, ІІІ і XIII розділів Конституції (це розділи “Загальні засади”, “Вибори. Референдум” та “Внесення змін до Конституції”);
• питання загальнодержавного значення;
• зміни території України;
• скасування законів чи їхніх окремих норм.

Водночас не можна на референдумі вирішувати питання, які прямо суперечать Конституції, підривають принципи захисту прав людини, незалежність, суверенітет чи територіальну цілісність України.

На референдум не можна виносити питання податків, бюджету та амністії.

Також референдуми не можуть вирішувати питання, які віднесені до відання органів правопорядку, прокуратури чи суду.

При цьому на один референдум можна виносити лише одне чітке питання.

Якщо рішення підтримали, то знову це питання можна буде переглядати на референдумі (тобто, скасовувати рішення чи змінити) лише через три роки після оголошення попередніх результатів.

А загалом референдуми з питань, за які ще не голосували або не підтримали, можна проводити не частіше, ніж через рік після оголошення результатів попереднього референдуму.

Гроші на проведення референдуму (за попередніми оцінками – це близько 2 млрд грн) пропонують виділяти з резервного фонду бюджету.

Щоб референдум був дійсним, явка на ньому має бути 50%+1 виборець – це своєрідний запобіжник від випадкових голосувань.

А рішення референдуму вважатиметься чинним, якщо за нього проголосувало більше половини виборців, які взяли участь у голосуванні.

Питання до закону

Автор фото, Укрінформ

Найбільше питань у депутатів виникло до норм про онлайн-голосування на референдумі, а також щодо можливості скасовувати старі закони.

Через це на друге читання подали 1,5 тис. поправок.

“Такі референдуми можуть загрожувати національній безпеці України, особливо в умовах захисту українських електронних систем, агресії з боку Російської Федерації”, – заявив депутат від “Європейської Солідарності” Володимир Ар’єв.

Інший депутат цієї партії Володимир В’ятрович вважає, що при електронному голосуванні неможливо перевірити, наскільки вільним є волевиявлення людини – можливо, когось змушуватимуть проголосувати саме так.

Крім того, політик вважає, що це відкриває двері для можливості впливу на референдуми ззовні України, зокрема з Росії. У ряді країн, таких як Франція та Литва, через небезпеку закордонного впливу вирішили відмовитися від електронного голосування на референдумах.

У підсумку цю норму про електронне голосування на референдумі в проєкті до другого читання вирішили все ж залишити.

Тож голосувати на “народному референдумі” можна буде як традиційно – на дільницях з паперовими бюлетенями, так і дистанційно – через електронну форму.

Протестували також проти можливість скасовувати на референдумах чинні закони.

“Законопроєкт про референдум – ядерна валізка, яка може поховати Україну”, – вважає депутат Сергій Рахманін з фракції “Голос”, яка не голосувала за законопроєкт про “народовладдя від Зеленського”.

Він попередив, що такий закон створить не народовладдя, а можливість владі ухвалювати будь-що в обхід парламенту за допомогою “маніпулятивних референдумів”.

“Будь-хто з будь-якого приводу зможе змінювати, коригувати або скасовувати закони з невідомих причин, прикриваючись волею народу. Таке робили неодноразово, це дуже старий прийом, який використовували лиходії і шахраї навіть вселенських масштабів”, – пояснив депутат.

А в ОПЗЖ не погодилися з тим, щоб на референдуми виносили лише одне питання раз на рік. Там також пропонували внести у законопроєкт положення про місцеві референдуми.

Утім, після так званого “Кримського референдуму” та “референдумів” на Донбасі, які не визнали Україна та більшість країн світу, ставлення до місцевих референдумів у Києві досить суперечливе.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Що це таке і що він робить

Ця публікація — путівник Європейським Союзом (ЄС) і його діяльністю.

У першому розділі коротко пояснюється, що таке Європейський Союз.

У другому розділі «Що робить Європейський Союз» описано, що ЄС робить у 40 різних сферах для покращення життя людей у Європі та за її межами.

У третьому розділі «Як Європейський Союз ухвалює рішення та діє» описано інституції, які займають центральне місце в процесі напрацювання й ухвалення рішень в ЄС, а також те, як ці рішення перетворюються в дії.

Тексти синього кольору є гіперпосиланнями, за якими у версіях HTML і PDF цієї публікації можна отримати докладнішу інформацію.

• Зміст
• Європейський Союз: Що це таке і що він робить
• Коротко про Європейський Союз
• Що робить Європейський Союз
• Як Європейський Союз ухвалює рішення та діє
• Зв’язатися з ЄС
• Допоможіть нам удосконалюватись!
• Загальна інформація

1 Коротко про Європейський Союз

Європейський Союз — це унікальний економічний і політичний союз між 27 європейськими країнами.

ЄС, яким ми знаємо його сьогодні, бере початок від декількох договорів, підписаних після Другої світової війни. Першим кроком було сприяння економічній спів­праці, заснованій на ідеї, що країни, які торгують одна з одною, стануть економічно взаємозалежними й таким чином підвищать імовірність уникнення конфлікту. Як наслідок, у 1958 році було створено Європейське економічне співтовариство, початковою метою якого було розширення економічної співпраці між шістьма країнами: Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією,.

Відтоді до нього приєдналися ще 22 країни (Сполучене Королівство вийшло зі складу ЄС 31 січня 2020 року), створено величезний єдиний ринок (відомий також як внутрішній ринок), який продовжує розвиватися, розкриваючи повністю свій потенціал.

Те, що починалося як виключно економічний союз, перетворилося на організацію, яка охоплює багато різних галузей політики: від клімату, довкілля й охорони здоров’я до зовнішніх відносин, безпеки, правосуддя та міграції.

Понад пів століття ЄС забезпечує мир, стабільність і процвітання, допомагає підвищувати рівень життя та започаткував єдину європейську валюту — євро. Тепер понад 340 мільйонів громадян ЄС у 19 країнах користуються нею як своєю валютою та її перевагами.

Завдяки скасуванню прикордонного контролю між більшістю держав-членів ЄС люди можуть вільно подорожувати більшою частиною континенту. Крім того, стало значно легше жити та працювати в іншій країні Європи. Усі громадяни ЄС мають право та свободу вибирати, у якій країні ЄС вони хочуть учитися, працювати або вийти на пенсію. Кожна країна ЄС повинна ставитися до громадян інших країн ЄС так само, як до власних, коли йдеться про працевлаштування, соціальний захист і оподаткування.

Основний економічний двигун ЄС — єдиний ринок. Він уможливлює вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та людей. ЄС має на меті прямувати цим курсом й в інших сферах, як-от енергетика, знання та ринок капіталу, і забезпечити максимальне користування цими ресурсами для європейців.

ЄС продовжує зосереджуватися на посиленні прозорості та демократичності своїх керівних інституцій. Рішення ухвалюються якомога відкритіше та ближче до громадян. Ширшими повноваженнями наділено Європейський парламент, який обирають безпосередньо громадяни ЄС, а національні парламенти відіграють більшу роль, ніж раніше, працюючи пліч-о-пліч з інституціями ЄС.

ЄС керується принципом представницької демократії, де громадяни прямо представлені на рівні ЄС у Європейському парламенті, а держави-члени — у Європейській раді та Раді Європейського Союзу.

Громадян заохочують сприяти демократичному життю ЄС шляхом висловлення своєї думки щодо політики ЄС у процесі її розроблення або шляхом внесення пропозицій щодо покращення чинних законів і політики. Європейська громадянська ініціатива створює для громадян можливість активніше висловлюватися щодо політики ЄС, яка впливає на їхнє життя. Громадяни також можуть подавати скарги та запити щодо застосування права ЄС.

Як передбачено в Договорі про Європейський Союз, «Союз засновано на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенство права та поваги до прав людини, зокрема осіб, що належать до меншин. Ці цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує плюралізм, недискримінація, толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків».

Такі цінності — невід’ємна частина європейського способу життя. Людська гідність є засадою основоположних прав, її необхідно поважати та захищати.

Права людини захищено Хартією основних прав Європейського Союзу. До них належать право бути вільним від дискримінації за ознакою статі, раси або етнічного походження, релігії або переконань, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації, право на захист персональних даних і право на доступ до правосуддя.

У 2012 році ЄС отримав Нобелівську премію миру за просування справи миру, примирення, демократії та прав людини в Європі.

Бути громадянином ЄС також означає користуватися політичними правами. Кожний дорослий громадянин ЄС має право висувати свою кандидатуру та голосувати на виборах до Європейського парламенту в країні свого проживання або в країні походження.

ЄС засновано на принципі верховенства права. Усі громадяни є рівноправними перед законом, а все, що робить ЄС, ґрунтується на договорах, які добровільно й демократично погодили його держави-члени. Незалежна судова система захищає право та справедливість. Країни, які входять до складу ЄС, передали питання права ЄС під остаточну юрисдикцію Суду Європейського Союзу, рішення якого повинні поважати всі.

Держави-члени та інституції ЄС

Основою ЄС є 27 держав-членів та їхні громадяни. Унікальність ЄС полягає в тому, що всі держави-члени хоча й залишаються суверенними та незалежними, але об’єднують свій суверенітет у тих галузях, де це створює додаткові переваги.

На практиці це означає, що держави-члени ЄС делегують деякі свої повноваження стосовно напрацювання й ухвалення рішень спільним інституціям, які вони створили. Це робиться для того, щоб рішення щодо конкретних питань, які становлять спільний інтерес, могли ухвалюватися демократично на рівні ЄС.

Держави-члени Європейського Союзу у 2022 році

На рівні ЄС до процесу ухвалення рішень залучено декілька інституцій, зокрема:

• Європейський парламент, який представляє громадян ЄС і який вони безпосередньо обирають;
• Європейську раду, яка складається з очільників держав-членів ЄС або їхніх урядів;
• Раду Європейського Союзу (її також називають Радою), яка представляє уряди держав-членів ЄС;
• Європейську комісію, яка представляє інтереси ЄС у цілому.

Національні парламенти держав-членів, як і два дорадчі органи, також відіграють певну роль у процесах ухвалення рішень і законотворення. Цими органами є Європейський комітет регіонів, до складу якого входять представники регіональних і місцевих урядів, та Європейський економічний і соціальний комітет, до складу якого входять представники організацій роботодавців і найманих працівників, а також групи зацікавлених осіб.

Загалом, саме Комісія пропонує нові закони, а Парламент і Рада ухвалюють їх.

Дорадчі органи (Європейський економічний і соціальний комітет та Європейський комітет регіонів) і національні парламенти долучаються до цього процесу шляхом надання своїх висновків щодо законопроєктів, здебільшого з точки зору принципів субсидіарності та пропорційності. Субсидіарність означає, що ЄС діє, за винятком тих сфер, де він має виключні повноваження, тільки тоді, коли заходи будуть більш дієвими на рівні ЄС, ніж на національному рівні. Відповідно до принципу пропорційності заходи ЄС не повинні виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей договорів ЄС.

Потім держави-члени й інституції ЄС або відповідні інституції імплементують ухвалені закони ЄС. У третьому розділі цієї публікації викладено детальну інформацію про те, як ЄС ухвалює та впроваджує рішення.

Договори ЄС

Кожен захід, ужитий ЄС, ґрунтується на договорах, що їх добровільно й демократично схвалили всі країни ЄС. Договори визначають цілі ЄС і встановлюють правила функціонування інституцій ЄС, ухвалення рішень та відносин між ЄС і державами-членами.

В окремих випадках не всі держави-члени беруть участь у тій чи іншій галузі політики ЄС. Наприклад, євро — єдина валюта ЄС, однак наразі зона євро охоплює лише 19 держав-членів, оскільки Данія відмовилася від переходу на євро, а решта країн не відповідають критеріям приєднання до зони євро. 22 держави-члени є учасницями Шенгенської зони, тобто люди можуть перетинати кордон між двома такими країнами, не пред’являючи паспорта. П’ять держав-членів здійснюють власний прикордонний контроль.

Погляд у майбутнє

Комісія під головуванням пані фон дер Ляєн, призначена в грудні 2019 року, взяла новий далекосяжний курс на більш екологічний, цифровий і справедливий ЄС, ґрунтуючись на стратегічному порядкові денному, погодженому лідерами ЄС.

Сьогодні ЄС відповідає на виклики дедалі складнішого та швидкозмінного світу на тлі двох історичних подій світового масштабу — глобальної пандемії, оголошеної в березні 2020 року, і неспровокованої та невиправданої агресії Росії проти України, розпочатої в лютому 2022 року. Ці дві загрози вимагали від 27 держав-членів тіснішої співпраці та швидших дій, ніж будь-коли раніше.

Наприклад, план відновлення «NextGenerationEU» («ЄС нового покоління») допоміг ЄС краще протистояти пандемії COVID-19 та майбутнім надзвичайним ситуаціям у галузі охорони здоров’я. Долаючи ці кризи, ЄС міцно об’єднався як у боротьбі з вірусом, так і в солідарності з Україною. Навіть більше: він не тільки тримав свій сміливий курс на «зелене» й цифрове майбутнє, але й пришвидшив його.

ЄС не лише залежить від солідарності й зусиль щодо співпраці своїх держав-членів —він залучає своїх громадян і заохочує їх до участі. Свіжим прикладом є Конференція про майбутнє Європи. Ця орієнтована на громадян ініціатива виникла навесні 2021 року, тривала 1 рік і залучила тисячі людей з усього ЄС, які зустрічалися для обговорення того, що є важливим для них як для європейців. Тепер інституції ЄС проаналізують пропозиції конференції та дадуть на них відповідь.

2 Що робить Європейський Союз

У другій частині цієї публікації коротко викладено, що ЄС робить у різних галузях політики, а також додано корисні посилання на докладну інформацію.