Магнітний потік можна розуміти як кількість силових ліній, що перетинають поверхню. Магнітний потік може бути як позитивним, так і негативним. Знак визначається вибором напрямку, у якому проводиться перпендикуляр до поверхні.
Потік магнітної індукції (магнітний потік) 𝚽 – це фізична величина, яка характеризує розподіл магнітного поля по поверхні, обмеженій замкненим контуром, і чисельно дорівнює добуткові магнітної індукції 𝑩 на площу 𝑺 поверхні та на косинус кута 𝛂 між вектором магнітної індукції і нормаллю до поверхні.
Магні́тний поті́к — скалярна величина, потік вектора магнітної індукції через задану поверхню, позначається грецькою літерою . Вимірюється у веберах (тесла·м²) або у максвелах у гаусовій системі одиниць. Магнітний потік уздовж осі соленоїда.
Величина індукційного струму визначається швидкістю зміни магнітного потоку й опором провідника. — магнітний потік, R — опір провідника.
У 1831 році Майкл Фарадей відкрив явище електромагнітної індукції, тобто факт, що зміна магнітного поля призводить до виникнення електричного поля.
Ця величина називається квантом магнітного потоку. Коефіцієнт 2 у знаменнику виразу для вказує на те, що носіями заряду у надпровіднику є куперівські пари.