Середня вага обладунку – 30–35 кілограмів. Їх виготовляли переважно зі сталі. Мечі у лицарів також були важкими, дворучними, тому західноєвропейські воїни були неповороткими, але це компенсувалося низькою вразливістю.
Однак ці обладунки мали очевидні мінуси — вони важили 15—20 кілограмів, а під них обовʼязково треба було вдягати щось із тканини, адже важка бронза натирала тіло, а мʼяка тканина мала амортизувати тупі удари.
Вважають, що кольчужні обладунки винайшли кельти. Два найстаріших в світі зразка кольчуг були знайдені в сусідній Румунії, і вони датуються III ст. до н. е.
Такі обладунки носили лицарі в Європі в XVI столітті. Обладунки виготовлені зі сталі товщиною 1 і 1,3 мм, вони розміщені на п`єдесталі з дерева бук. Обладунки середньовічного лицаря оригінально прикрасять інтер`єр будинку або квартири, також їх можна розмістити в ресторані для антуражу і залучення відвідувачів.
Рицарем міг стати кожний, хто мав змогу озброїтись на власний кошт і, звичайно, був готовий ризикувати життям. Поступово рицарі обросли пільгами й привілеями, що піднесло їхній соціальний престиж, збільшуючи відстань між ними й простолюдом, а військова служба перетворилася на родинний фах.
Обладу́нок , ла́ти , па́нцир , заст. па́нцер — захисне озброєння, призначене для захисту власника від пошкодження в ході бойових дій (бойовий обладунок) чи під час тренування та спортивних змагань (див. захисне спорядження). Бойовий обладунок зберіг своє значення аж до XXI століття. …