Патоло́гія (грец. παθός — страждання; та грец. λόγος — вчення) — наука про структурні, біохімічні та функціональні зміни в клітинах, тканинах та органах, спричинені хворобою.
Предметами вивчення патологічної фізіології є загальна нозологія (загальне вчення про хворобу), типові патологічні процеси, типові порушення обміну речовин і патологія окремих органів і систем. Основним методом патофізіологічного дослідження є експеримент.
Особливість загальної патології полягає в тому, що вона вивчає загальне у хворобі, тобто найбільш загальні закономірності виникнення і розвитку хвороби, в той час як інші науки вивчають особливе, спеціальне.
αναλυσις — «розклад») — загальнонауковий метод пошуку і виявлення схожості/розбіжності однотипових властивостей (ознак, змін, тенденцій розвитку) досліджуваних об'єктів на основі зібраних статистичних даних або емпіричних досліджень.
Патологі́чний стан — це сукупність патологічних змін в організмі, які виникають внаслідок розвитку патологічного процесу. У вузькому розумінні слова — це стійке відхилення від норми, яке має біологічно негативне значення для організму (стан після ампутації кінцівок, рубець, втрата зубів тощо).
Патоло́гія (грец. παθός — страждання; та грец. λόγος — вчення) — наука про структурні, біохімічні та функціональні зміни в клітинах, тканинах та органах, спричинені хворобою. В основі патологічної науки закладені чотири основні аспекти патологічного процесу: його причина …