Сівообіг для озимої пшениці
До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см (сівалки С3-3,6А; С3-3,6А-03; СЗ-5,4; СЗ-5,4-03; СЗ-5,4-06). Проте, в умовах достатнього зволоження на добре розроблених ґрунтах перевагу мають вузькорядний (СЗ-3.6А-04; СЗ-5,4-04) і перехресний способи сівби. Крім рівномірнішого розміщення насіння на площі, ці способи знижують забур’яненість, зменшують випаровування вологи з поверхні ґрунту.
Глибина сівби озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3-5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні.
На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущіння буде формуватись на глибині 2-3 см. При глибокому загортанні на ріст підземної частини стебла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основна частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаблений. Така рослина слабше кущиться, внаслідок розтягування вузла кущіння формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання.
Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д.
На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабокущистими. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити.
Норма висіву безпосередньо пов’язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10-15%.
Згідно з численними рекомендаціями, оптимальна норма висіву для більшості сортів становить 4,0-5,0 млн схожих насінин на 1 га, або 160-250 кг/га.
Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегета тивну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість.Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур’янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур’яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.
Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.
Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14— 15°С, а осіння вегетація триває 40-50 днів
Для західного Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10-25 вересня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5-20 вересня. Строки сівби залежать від родючості ґрунту. На бідних ґрунтах необхідно сіяти раніше, на родючих – пізніше, щоб до зими рослини не переростали. Оптимальні строки сівби на удобрених полях зміщуються на 10-15 днів пізніше, порівняно з сівбою на менш удобреному фоні.
Строки сівби змінюються залежно від біологічних особливостей сорту. Для пластичних сортів інтервал оптимальних строків сівби довший. Календарні строки сівби сортів інтенсивного типу помітно змістились, порівняно з раніше вирощуваними сортами, на другу половину оптимальних строків. Ці сорти необхідно висівати за 7-10 днів.
Озима пшениця: сорти для пізньої сівби
У комплексі агротехнічних заходів вирощування високих і стабільних урожаїв зерна пшениці озимої важливе місце належить оптимальним строкам сівби. Цей чинник неможливо замінити або компенсувати іншими. За сприятливих погодних умов та оптимального строку сівби частка сорту в урожаї становить 60–70%. Натомість несприятлива погода може істотно зменшити врожайність залежно від адаптивності генотипу.
У південному Степу України переважають роки із посушливими умовами і дефіцитом ґрунтової вологи в період оптимальних строків сівби, тому майже неможливо щороку отримувати повноцінні сходи рослин. Через це виникає необхідність сіяти пшеницю у пізніші строки, тобто після випадіння агрономічно суттєвих опадів. Така ситуація потребує сортів, придатних до пізньої сівби.
Для реалізації біологічного потенціалу пшениці озимої важливою умовою є добре осіннє кущіння. Добре розкущені рослини краще зимують і відростають навесні, створюють більше продуктивних стебел, що формуються переважно з пагонів осіннього кущення. Пагони, що з’являються навесні, як правило, формують недостатньо продуктивного колосся, оскільки здебільшого оминають стадію яровизації.
Для правильного розуміння особливостей формування врожаю пшениці озимої та управління цим процесом потрібно ретельно вивчити роль пагонів осіннього і весняного кущіння за різних строків сівби.
За раннього строку сівби виявили таку закономірність: восени велику енергію кущіння спостерігали за розрідженого посіву (3 млн зерен/га). За більш високих норм висіву число пагонів перед входом у зиму закономірно зменшувалося. Сортова реакція на норму висіву була більш вираженою у середньорослих сортів: Херсонська безоста, Херсонська 99, Дріада, Кірена, Ярославна. У сортів альтернативного типу – Кларіса, Соломія, Хуторянка, Зимоярка, Асканійська та Асканійська Берегиня – кущіння восени було практично на одному рівні.
За оптимального строку сівби у більшості сортів перед входом в зиму рослини мали значно менше стебел порівняно з раннім строком сівби. У рослин цього строку сівби навесні відбулося енергійне стеблоутворення до VI–VII етапів органогенезу, а за ранніх строків воно практично закінчувалося на IV–V етапах. За оптимального строку сівби виявилися сортові особливості весняного стеблоутворення.
Специфічну динаміку стеблоутворення спостерігали у сортів пшениці озимої Асканійська, Асканійська Берегиня і сорту альтернативного типу Кларіса. У них були дещо повільні темпи стеблоутворення, але плавно формувалася продуктивність пагонів. На ранніх етапах органогенезу у цих сортів спостерігали основне збільшення кількості стебел, а в період завершення гаметогенезу – закономірну імітацію стебел. Ці сорти дуже синхронно стебло утворюють стебла, чим вигідно відрізняються від інших сортів.
За пізнього строку сівби і пізніх сходів осіннє стеблоутворення у пшениці озимої незначне. Незалежно від норм висіву воно перебувало у межах 1,0–1,3 розвиненого стебла на рослину.
У весняний період спостерігалося інтенсивне кущіння, що завершувалося по-різному залежно від густоти стояння. Більш ефективно воно відбувалося у сортів альтернативного типу, а також «типово» озимої пшениці Асканійська та Асканійська Берегиня.
Також за цих умов через несприятливі погодні флуктуації восени врожай сортів пшениці озимої формується за рахунок як осіннього, так і весняного кущіння. Цей процес спостерігали за норм висіву 3–5 млн зерен/га. За висівання 7 млн зерен/га пагони весняного кущіння не формували продуктивних стебел або їх кількість була незначною. На відміну від «типово» озимих сортів, сорти альтернативного типу за будь-якої норми висіву пізнього строку сівби завдяки весняному кущінню формували додаткові продуктивні стебла.
Важливо знати, як сорти пшениці різного типу розвитку реагують на формування продуктивної кущистості за різних умов вирощування, як вони зимують у разі переростання посівів і навпаки – з недостатнім кущінням. Відповідно: слід диференційовано використовувати генофонд пшениці озимої, особливо приділяючи увагу тривалості стадії яровизації і фотоперіодичній чутливості.
Деякі сорти пшениці озимої, яким притаманні слабко виражена фотоперіодична чутливість і коротка стадія яровизації, в окремі роки за відповідних умов довкілля поводяться як «умовні дворучки». Завдяки цьому їх і сорти альтернативного типу (Кларіса, Соломія, Зимоярка, Хуторянка) можна успішно використовувати за пізніх строків сівби, коли «типово» озимі сорти пшениці значно знижують потенційну продуктивність.
Так, сорт альтернативного типу Кларіса незалежно від часу відновлення весняної вегетації у різні роки за пізніх сходів значно перевищував за врожайністю стандартний сорт пшениці озимої Херсонська безоста за тих самих умов (на 1,08–1,80 т/га). Цей сорт практично формував урожайність за пізніх сходів рослин на рівні оптимальних сходів. Це стосується і сортів-дворучок (Зимоярка, Хуторянка, Соломія), але за сприятливих умов перезимівлі.
У разі мінливих і несприятливих умов зимівлі за пізніх строків сівби і пізніх сходів рослин необхідно створювати і впроваджувати «типово» озимі сорти, які пристосовані до пізніх строків сівби, а за пізніх сходів навесні характеризуються підвищеним кущінням і формують оптимальний продуктивний стеблостій.
Такі біологічні властивості притаманні новим сортам пшениці озимої Асканійська Берегиня і Перлина. За пізніх сходів рослин вони формують урожайність на рівні оптимальних сходів за оптимального часу відновлення весняної вегетації.
Валерій Базалій, д-р с.-г. наук, професор,
Ольга Козлова, канд. с.-г. наук,
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»