Традиційно для кодування одного символу використовується двійковий код, довжина якого дорівнює 1 байту, тобто 1 символ = 1 байт = 8 біт. Тоді можна обчислити, яку кількість різних символів можна закодувати: N = 28 = 256.
1 символ = 32 біти.
Із двома бітами можна закодувати вже 4 ( 2 2 ) повідомлення (00, 01, 10, 11), а із восьми бітів можна скласти 2 8 = 256 кодів, що відповідає кількості кодів у таблиці кодування символів Windows—1251.
8 клас. Урок 2. Двійкове кодування. Одиниці вимірювання довжини двійкового коду
| Назва | Умовне позначення | Співвідношення з іншими одиницями |
|---|---|---|
| Байт | Байт | 1 Байт = 23 біт = 8 біт |
| Кілобайт | Кбайт (Кб) | 1 Кб = 210 Байт = 1024 Байт |
| Мегабайт | Мбайт (Мб) | 1 Мб = 210 Кб = 1024 Кб |
| Гігабайт | Гбайт (Гб) | 1 Гб = 210 Мб = 1024 Мб |
У новітніх операційних системах сьогодні використовують таблицю кодування Юнікод, що включає в собі можливість закодувати 1\ 114\ 112 символів, що містить символи майже всіх мов у світі. Але у всіх цих таблицях кодування спільним є те, що перші 128 кодів відповідають таблиці ASCII.
Universal Character Set ) — 1 символ = 4 байти, всього можна закодувати 2 32 = 4 294 967 296 символів. Проте максимальна кількість Юнікод-символів на сьогодні — 2 20 + 2 16 = 1 114 112. UCS-2 ( англ. Universal Character Set ) — 1 символ = 2 …