§ 34. Сім’я, освіта та виховання

1. Сімейні обов’язки. У давньогрецькому суспільстві сім’я складалася із чоловіка, дружини та їхніх дітей. Основним завданням жінки було народження та виховання дітей. Головою сім’ї був найстарший чоловік — дід, батько або старший син. Він мав повну владу над іншими членами сім’ї та рабами. До реформ Солона він навіть мав право продавати членів своєї сім’ї в рабство.

Хто був головою давньогрецької сім’ї?

2. Щоденні справи. Чоловіки майже весь час проводили поза домом — на агорі та в гімнасії (місце для занять фізичними вправами). День афінянина починався на світанку, а закінчувався після заходу сонця. Ремісники та селяни весь день присвячували роботі та справам. Жінки, навпаки, сиділи вдома, займаючись вихованням дітей і хатнім господарством. Заможні сім’ї могли дозволити собі мати рабів, які виконували основну частину роботи.

У бідних сім’ях жінки більше часу проводили поза будинком, наприклад ходили на ринок за продуктами або навіть самі торгували. Щоправда, останнє вважалося негідною справою. Невипадково грецьку цивілізацію називають «цивілізацією під відкритим небом».

Чому Давню Грецію називають «цивілізацією під відкритим небом»?

Грецька жінка за ткацтвом. Сучасний малюнок.

3. Весілля. Для того щоб одружитися, чоловік укладав угоду з батьком майбутньої нареченої. При цьому його цікавили три речі: розмір посагу, стан здоров’я (здатність народити здорових дітей), уміння прясти та ткати. Думка самої дівчини не враховувалася. Її батько та майбутній чоловік укладали шлюбну угоду, за якою чоловік мав сплатити сім’ї нареченої певну кількість срібних монет або віддати корову. Шлюбний вік для жінок становив 13—15 років, для чоловіків — близько 30 років. Подружжя могло розлучитися, але лише у визначених законом випадках.

Які чинники були вирішальними для укладення шлюбу?

Афінська агора. Сучасний малюнок.

• 1) Укажіть, де на малюнку акрополь, а де — агора.
• 2) Які товари продаються на ринку?
• 3) Знайдіть на зображенні агори місце, де продають рабів. Пригадайте, як багато рабів могло бути в полісі.
• 4) Чим займаються жінки? Чи є їхні заняття типовими для Давньої Греції?

4. Освіта та виховання. До семи років дітей виховували вдома. Далі в бідних сім’ях батько навчав хлопчиків свого ремесла, а мати навчала дівчаток хатньої роботи, прясти та ткати.

У заможних сім’ях освіта хлопців значно відрізнялася. Знання про життя вони мали отримувати від старших родичів: батька, дядька. Хлопці навчалися музики, поезії та спортивних вправ у гімнасії. Пізніше до цього додавалися заняття із граматики. На той час граматика означала вміння грамотно говорити та виступати перед публікою (ораторське мистецтво). Завданням такої освіти було виховати гідного громадянина поліса.

В Афінах починаючи з V ст. до н. е. юнаки, народжені в сім’ї громадян, мали після досягнення 18-річного віку відбути дворічну військову службу. На час її проходження їх називали ефебами. Лише після закінчення військового навчання їх вважали повноправними громадянами.

Грецька кераміка із зображенням видів навчання.

Які види навчання зображено на посуді?

У пізніші часи система освіти змінилася. Із II ст. до н. е. до граматики додалося вивчення текстів філософів, поетів, ораторів тощо. Також з’явилися професійні викладачі, які читали лекції за гроші, а до навчальних планів увійшли арифметика, геометрія, музика та астрономія. Ці науки мали підготувати освічену людину. Згодом учень міг спробувати себе у філософії і вже самостійно розмірковувати про сутність світу та речей.

• 1) Чому заняття з граматики були важливими?
• 2) Коли молодий чоловік міг вважатися повноцінним громадянином поліса?

Навчання граматики в Давній Греції. Сучасний малюнок.

Бронзова статуя ефеба. IV ст. до н. е.

• Головою давньогрецької сім’ї був чоловік.
• Пригноблене становище жінки проявлялося і в сімейних стосунках, і в суспільному житті.
• Щоб стати повноправними громадянами, хлопці мали навчитися граматики та відбути військову службу.

Запитання та завдання

План характеристики

Можливість брати участь в управлінні полісом

Можливість вільно залишати будинок

Можливість обирати, із ким укласти шлюб

• 2. Складіть коротку розповідь про один день афінського громадянина або жительки поліса. Додайте відомості про харчування, одяг, рід занять, заможність. За потреби використайте додаткові джерела.
• 3. Якою була головна мета освіти в Давній Греції спочатку та в більш пізні часи?

Як живе типовий чоловік-українець? Статистика та цікавинки

Як виглядають, про що думають, скільки заробляють і про яку жінку мріють чоловіки в Україні?

Над усім цим є привід задуматись у Міжнародний день чоловіків, який відзначають у більш ніж 60 країнах світу 19 листопада.

Це свято започаткували у Тринідад і Тобаго 1999-го року. Згодом традицію перейняли в Австралії, США та Європі.

Як зазначають ідейні натхненники святкування, таким чином вони прагнуть привернути увагу суспільства до ґендерного балансу, проблеми здоров’я чоловіків та їх впливу на родину та процес виховання дітей.

Що робить чоловіка чоловіком? Думка українців.

Головний стандарт, якому має відповідати чоловік – це спроможність фінансового забезпечити власну сім’ю.

Про це свідчать результати опитування “Сучасне розуміння маскулінності”, яке провів Інститут демографії та соціальних досліджень спільно з Мінсоцполітики та українським представництвом Фонду народонаселення ООН.

37% українців підтримали думку, що чоловік, який заробляє менше, ніж його дружина, “нічого не вартий”.

Експерти зазначають, що у ході дослідження зібрали відповіді 1 520 чоловіків у віці 18- 59 років, котрі представляли всі регіони країни.

Скільки заробляє українець?

Найвищі зарплати – в сфері фінансової і страхової діяльності. Там чоловіки заробляють в середньому 16 469 гривень.

Найнижчі – у сфері тимчасового розміщення та організації харчування – 5254 гривні.

Яку дружину хоче мати українець?

Згідно даних, отриманих у ході опитування “Сучасне розуміння маскулінності”, яке проводив UNFPA (Фонд ООН у галузі народонаселення), українець шукає жінку, котра буде:

• зовнішньо привабливою;
• розумною;
• хорошою господаркою;
• терплячою;
• з вмінням уникати та “згладжувати” конфлікти;
• поступливою в суперечках;
• підтримувати чоловіка за будь-яких умов.

За підсумками вищезгаданого опитування, жінки працюють по дому в двічі більше, ніж чоловіки.

89% чоловіків задоволені таким розподілом хатніх обов’язків.

Крім цього, українці проводять з власними дітьми вдвічі менше часу, ніж їхні дружини.

27% чоловіків брали відпустки чи відгули, коли народилася їх дитина.

При цьому молоді чоловіки стають більш відповідальними батьками – долучаються до партнерських пологів, прагнуть проводити більше часу з родиною після народження дитини.

Як виглядає сучасний український чоловік?

Фешн-експерт Вадим Медведєв у блозі для журналу “Новое время” наводить три типи українських чоловіків:

1. Чоловік – класик із 90-х: відполірована похмурими роками чорна шкіряна куртка, тренувальні штани, кросівки. В руках – тонований гаманець.
2. Чоловік – демократ із нульових: пуховик строго чорного лакованого кольору. На зап’ястку лівої руки красується масивний годинник. Взутий у модні туфлі зі вставками крокодилячої шкіри.
3. Чоловік – сучасник останнього iPhone: кашемірова шапочка, доглянута борода, чорна водолазка, рвані чорні джинси, кросівки.

Elevated Basics @jachsny

Публикация от MEN’S FASHION & STYLE (@mensfashions) 3 Ноя 2018 в 1:00 PDT

А як було колись? Зовнішність українських чоловіків на зламі XIX-XX століття

У книзі Хведіра Вовка “Студії з української етнографії та антропології” (1995 рік) вказано, що у якості прикрас українські чоловіки носили в петельці сорочки стрічку, а також одягали перстні, оздоблювали металевими орнаментами ремені.

[L]На початку ХХ ст. існувало переважно два види зачісок: “під ворота” або “у скобки” – волосся над бровами підрізалося горизонтально, а на скронях і потилиці залишалося відносно довшим.

Часто також підстригалися “під макітру”, тобто в кружок, коли волосся “лягало” рівно навколо цілої голови.

“Для цього чоловікові на голову насаджували макітру та підстригають всі кінці волосся, що їх видно з-під країв”, – пише Хведір Вовк.

Обов’язковий атрибут українця – вуса, а бороди були тільки у старих, за винятком Полісся, “де можна зустріти й хлопців з бородою”.

Чоловіки, так само як і жінки, взували постоли, а зимою ходили у чоботях.

На честь Дня захисника України, який відзначається 14 жовтня, український Vogue показав, як одягалися українці на рубежі ХІХ – ХХ століть.

Володимир Грисюк, журналіст

Один із них з української родини. У Канаді пенсіонери з’ясували, що їх поміняли в пологовому — як склалися долі чоловіків

Двоє 68-річних чоловіків з Канади виявили, що при народженні у далекому 1955-му році їх поміняли в пологовому. Так, через помилку Річард Бове прожив усе життя в родині індіанців, а Едді Амброуз виховувався у сім’ї українських емігрантів.

Як повідомляє Insider, це стало відомо після тестів ДНК. З’ясована правда спричинила екзистанційну кризу для обох чоловіків.

У лютому їхню історію розповіла журналістка Ліндсі Джонс виданню The Globe and Mail, а в серпні матеріал оприлюднили у The New York Times.

Річард Бове усе життя вважав, що має наполовину французьке, наполовину індіанське коріння. А Едді Амброуз виховувався у сім’ї українських католиків, які жили у своє задоволення.

Проте все мало б бути навпаки.

У 2020 році старша донька Бове подарувала чоловіку тест ДНК, який виявляє національність людини та її коріння. Все життя Річард вважав, що він нащадок представників корінних народів Канади. Проте тест показав, що у нього є українське, польське та єврейсько-ашкеназамське коріння.

У 2022 році жінка на ім’я Евелін Стокі зробила подібний тест і виявила, що у неї є рідний брат — Річард Бове.

Стокі з’ясувала, що Бове та чоловік, якого вона все життя вважала рідним братом Едді Амброуз народилися в один день, в одному пологовому.

Чоловіки зв’язалися та обговорили неочікувану правду. Для них обох вона виявилася шокуючою. Вони зрозуміли, що неуважність працівників пологового у 1955-му році, вплинула на їхнє життя та виховання.

Річард Бове розповів, що в дитинстві на власному досвіді пережив жорстоку політику Канади щодо корінних народів, оскільки його розлучили з матір’ю у рамках програми « асиміляції дітей корінних народів у білих сім’ях».

« Річард сказав мені, що я, мабуть, не вижив би — настільки це було жорстоко», — зазначив Едді Амброуз.

У свою чергу сам Амброуз мав щасливе і безтурботне дитинство, адже виховувався в родині українських емігрантів, які працювали фермерами, мали крамницю та поштове відділення у містечку Рембрандт.

Коли народився Едді, у сім’ї вже було три доньки, тож він, як єдиний син, мав любов як батьків, так і сестер.

« Річард мав би отримати моє виховання у люблячій родині. Це мав бути він. Він повинен був мати цю любов», — сказав Едді.