Кейт Уинслет — 48 лет. Как менялась звезда кино и где снималась

Сегодня, 5 октября, 48 лет исполняется звезде мирового масштаба — Кейт Уинслет. Одна из талантливейших артисток в 2007 году, в 31 год, стала самой молодой актрисой, получившей пять номинаций на «Оскар» до 30 лет. Заветную статуэтку ей вручили чуть позже — в 2008 году — за драму «Чтец».

И все же имя Кейт Уинслет прежде все ассоциируется с другой лентой — «Титаником» (1997). В эпическом полотне Джеймса Кэмерона она играла вместе с Леонардо Ди Каприо. Актеры хорошо поладили и на протяжении многих лет остаются друзьями. Еще один их совместный фильм — «Дорога перемен» (2008).

Уинслет родилась в актерской семье и рано начала сниматься. Сначала исполняла небольшие роли. Ее первая большая работа — Джульет в драме Питера Джексона «Небесные создания» (1994). Основанная на реальных событиях картина рассказывает о страшном убийстве.

«Небесные создания», 1994 год

Актриса сыграла одну из сестер Дэшвуд в одноименной экранизации романа Джейн Остин «Разум и чувства». Фильм вышел в 1995 году. Она работала вместе с такими звездами, как Алан Рикман, Эмма Томпсон и Хью Грант.

Среди других проектов Уинслет — фантастическая история любви «Сияние чистого разума», партнером на съемочной площадке был Джим Керри. Среди недавних работ с ее участием — криминальная драма «Мейр из Исттауна» (2021) и «Аватар: Путь воды» (2022).

В 2012 году Кейт Уинслет вышла замуж за миллионера Неда Рокнролла, в следующем году у них родился сын Беар Блэйз. Это третий брак артистки. Ее первый супруг — режиссер Джеймс Триплтон. У них есть общая дочь Миа, она тоже стала актрисой. Второй муж звезды — режиссер Сэм Мендес, с которым у Кейт общий ребенок — сын Джо Алфи.

Кейт Уінслет – героїня знаменитої мелодрами, яка любить серйозні ролі і не любить худнути

Кейт Уінслет у Голлівуді, незважаючи на його численні нагороди їй – людина чужа. Краса у неї, швидше, німецька (не випадково свого «Оскара» Уінслет отримала за фільм, у якому грала німкеню – але про це далі), хоча за національністю вона британка.

Світову славу їй приніс “Титанік”, тобто фільм, розрахований на масову публіку, але з юності вона віддавала перевагу складним ролям. Так, у 19 років Уінслет отримала премію Лондонського товариства кінокритиків за роль у фільмі «Небесні створіння». Там вона грала дівчинку-підлітка, яку її подруга вмовила вбити її, подруги, матір, оскільки та була проти їх дружби, побачивши в ній гомосексуальні мотиви. Роль не для стандартної голлівудської старлетки.

Втім, стандартною голлівудською старлеткою Уінслет бути не могла хоча б через свою (неминуча тема у статтях про неї) вагу. Про неї (тобто про те, що вона нібито зайва) їй говорили на кастингах у юності і писали навіть після глобального успіху “Титаніка”. Сама актриса з цього приводу ніяк не страждає (зазначимо, що про це ми знаємо тільки з її слів, тож це не факт) і неодноразово заявляла, що “у неї немає частин тіла, які б вона ненавиділа”.

Інша річ, що професія неодноразово змушувала Уінслет худнути до зйомок нового фільму до тієї комплекції, в якій його режисер бачив свою героїню. Але після зйомок відразу “злазила” з дієти – і в результаті вже на промоушенах стрічки з’являлася в своїй звичайній вазі, та ще й принципово в сукнях, що обтягують.

У 20 років Кейт вже була номінована на Оскар за роль у фільмі “Розум і почуття”, екранізації класичного роману Джейн Остін. Після цього вона зіграла Офелію у екранізації «Гамлета». Її режисер Кеннет Брана вирішив, щоб відрізнятися від своїх численних попередників, екранізувати п’єсу Шекспіра повністю, без купюр. В результаті фільм йшов більше, ніж чотири години, і вийшов вкрай занудним – це, мабуть, єдиний “Гамлет”, на перегляді якого можна заснути.Недарма він зібрав всього $4,7 млн. при бюджеті $18 млн. – але Уінслет тут була не винна.

У 22 роки в акторській долі Уінслет стався різкий поворот – вона виграла кастинг на роль у «Титаніку» Джеймса Кемерона, де зіграла разоміз Леонардо Ді Капріо, і стала справжньою голлівудською зіркою та об’єктом поклоніння мільйонів глядачів. І хоча, як не крути, «Титанік» це, як то кажуть, «попса», за сюжетом він, як багато колишніх фільмів за участю Уінслет – трагедія. (До речі, до зйомок вона вкотре схудла, але не втрималася і почала набирати вагу вже у їх фінальній стадії).

За «Титанік» Кейт була в черговий раз номінована на «Оскар», але знову його не отримала. Потім була третя номінація – за роль британської письменниці Айріс Мердок у молодості у фільмі «Айріс», четверта – за «Вічне сяйво чистого розуму» та п’ята – за драму «Як малі діти».

Все це були ролі жінок нелегкої долі, яким, як і раніше, віддавала перевагу Уіінслет. Знімалася вона і в інших аналогічних ролях, але тут акторська доля зіграла з нею злий жарт. Кейт вибирала найкращих артхаусних режисерів (після «Титаніка» вона могла собі це дозволити), але фільми, які вони знімали з нею, виявлялися чи не найзануднішими в їх режисерській кар’єрі – сумна традиція, закладена ще у «Гамлеті».

Але свого «Оскара» Уінслет таки отримала – у 2009-му році, за головну роль у фільмі «Читець». І, як завжди – роль непросту. Починається фільм із того, що 15-річний німецький підліток Міхаель закохується у 36-річну жінку Ханну, кондуктора трамвая, яка для нього одночасно коханка та частково мати.

Але, з іншого боку, він набагато старший за неї в плані освіченості, хоча Ханна допитлива і просить його читати їй вголос книги – звідси й назва фільму. (Лише потім Міхаель розуміє, що вона просто не вміє читати). Потім Ханна раптово зникає – і лише за вісім років Міхаель, студент юридичного факультету, випадково впізнає її на суді, де присутній, на лаві підсудних. Виявляється, що вона була наглядачкою Освенціму. Ханну засуджують до 20 років ув’язнення, і далі починається історія, в яку можна вірити, а можна – ні.

А Кейт Уінслет, як і раніше, вибирає «важкі ролі», хоча тепер уже не обов’язково тільки в кіно. Але тепер їй уже не потрібно грати лише красунь та худнути для цього. Так, вона отримала премію “Еммі” за роль у міні-серіалі “Мейр з Істтауна”, де грала поліцейську, що розслідує вбивство, обтяжену роботою і сім’єю. Тобто – звичайну сучасну і вже літню жінку, якій не до своєї зовнішності. Грала, до речі, чудово – і це той випадок, коли “Еммі” пішла за правильною адресою.

Щоправда, у кіно у фільмі “Лі”, де Уінслет була ще й продюсером, їй знову довелося стати красунею – принаймні так вважали про її нову героїню в реальному житті її сучасники. А героїнею цією була реальна жінка Лі Міллер, до Другої світової війни – помітна постать європейського художнього авангарду, а під час війни – військовий фотограф, яка знімала поля боїв та концентраційні табори.