6 цікавих фактів про Середньодніпровську ГЕС

Середньодніпровська ГЕС у м. Кам’янському є четвертою сходинкою Дніпровського каскаду. Станція бере участь у забезпеченні покриття пікових навантажень, регулюванні частоти та потужності, забезпечує мобільний аварійний резерв в об’єднаній енергосистемі України. Пропонуємо вашій увазі 6 цікавих фактів про гідроелектростанцію.

Факт 1. Рекордні терміни будівництва.

Будівництво ГЕС було розпочато в липні 1956 року та тривало до кінця 1963 року, тобто ГЕС побудована у рекордно короткий термін – 7,5 років.

Факт 2. Станція обладнана найбільшими робочими колесами в Україні.

На Середньодніпровській ГЕС встановлено 8 гідроагрегатів з діаметром робочого колеса 9,3 м. За габаритами ці робочі колеса (поворотно-лопатеві) є найбільшими в Україні.

Факт 3. Будівля ГЕС зведена без машинної зали.

Будівля ГЕС, довжиною 228 м, зведена без машинної зали. Гідроагрегати знаходяться в бетонних кожухах, над кожним з гідроагрегатів встановлений металевий ковпак.

Факт 4. Ергономічне розташування обладнання ГЕС.

Силові трансформатори відкритого розподільчого пристрою, на відміну від інших гідроелектростанцій, знаходиться біля фасадної сторони будівлі ГЕС. Відтак все обладнання постійно знаходиться в полі зору співробітників станції для контролю за їх роботою.

Факт 5. Єдина ГЕС в Україні, що працює у базовому режимі протягом року.

Характерною рисою робочого режиму Середньодніпровської ГЕС є необхідність залишати у роботі як мінімум один агрегат. Станція забезпечує постійні попуски у нижній б’єф не менш ніж 400 м3/c, відповідно до екологічних умов м. Дніпро.

Факт 6. Середньодніпровська ГЕС єдина в Укргідроенерго, яка має позитивну висоту відсмоктування гідротурбін.

Тобто, коли агрегати не працюють – робоче колесо знаходиться в повітрі, а не у воді. У зв’язку з цим, для забезпечення режиму синхронного компенсатора не потрібно компресорних установок для подачі повітря під кришку турбіни.

Пресслужба Середньодніпровської ГЕС

Читайте також:

5 цікавих фактів про Дністровську ГЕС

Дністровська ГЕС – одна з великих гідроелектростанцій України, що розташована на південному заході країни. Станція має свої конструктивні особливості та унікальні компонувальні рішення. Пропонуємо вашій увазі 5 цікавих фактів про гідроелектростанцію.

Факт 1. Одна з найпотужніших ГЕС України.

Дністровська ГЕС є другою за потужністю гідроелектростанцій України. Загальна встановлена потужність станції складає 702 МВт. В будівлі ГЕС встановлено шість гідроагрегатів потужністю по 117 МВт, з поворотно-лопатевими турбінами і вертикальними синхронними генераторами зонтичного виконання.

Факт 2. За три роки на повну потужність!

Усі 6 гідроагрегатів Дністровської ГЕС були введені в експлуатацію протягом 3 років. Так, у грудні 1981 року введено в дію гідроагрегати № 1 і 2, у 1982 році – № 3 і 4, а у 1983 введено в дію гідроагрегати № 5 і 6 та досягнуто повної проєктної встановленої потужності у 702 МВт.

Факт 3. ГЕС не має окремої водозливної греблі.

Основною особливістю споруд Дністровської ГЕС є будівля руслового типу, що сприймає відносно високий напір (до 55 м) з водозливами над машинною залою. І це дозволило відмовитись від будівництва окремої водозливної греблі.

Факт 4. Кам’яно-земельна гребля заввишки з тріумфальну колону столиці.

Висота кам’яно-земляної греблі Дністровської ГЕС складає 60 м. Це майже як монумент Незалежності України (тріумфальна колона), що розташований у центрі Києва на Майдані Незалежності.

Факт 5. ГЕС створила Дністровське водосховище.

Гребля гідроелектростанції створила водосховище, основними завданнями якого є забезпечення компенсуючими попусками водопостачання, зрошення земель, боротьба з повенями та вироблення електроенергії.

Пресслужба Дністровської ГЕС

Читайте також:

§ 22. Електроенергетика України

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС. Показники прибуткової й витратної частин паливно-енергетичного балансу України та його структура останнім часом суттєво змінилися у зв’язку з економічною кризою в країні та агресією Росії проти нашої держави. Сумарне виробництво і споживання первинних джерел енергії у 2019 р. скоротилося до рекордно низьких показників — 60 і 88 млн тонн нафтового еквівалента відповідно. Україна забезпечує свої потреби в первинній енергії трохи більше як на 2/3, решту доводиться одержувати ззовні. Паливно-енергетичний баланс України в основному вугільно-газовий (мал. 92). У країні споживають вугілля здебільшого власного видобутку, а газ значною мірою купують на зовнішніх ринках. Суттєвою у структурі споживання первинних джерел енергії в Україні є атомна енергія, натомість нафту використовують у значно менших обсягах.

Втрата Україною вугільних шахт і теплових електростанцій Донбасу, перспективних територій розробки природного газу в Криму і на морському шельфі, руйнування об’єктів енергетики в Донецькій і Луганській областях унаслідок військових дій значною мірою послабили рівень енергетичної безпеки країни. Крім цього, енергетичне господарство України впродовж тривалого часу було залежним від енергоносіїв з Росії (природного газу, нафтопродуктів, антрацитових марок вугілля як палива для ТЕС, ядерного палива для АЕС). Це стало важелем тиску на нашу країну з боку сусідньої держави. Намагаючись позбутися енергетичної залежності, Україна впродовж кількох останніх років урізноманітнила джерела постачання природного газу (за рахунок європейських країн), що дало змогу вже у 2019 р. майже удвічі скоротити його ввезення з Росії, а у 2016 році цілком обійтися без російського газу. Також зменшено закупівлі російського палива для ядерних реакторів.

Близько половини всього первинного палива й енергії, що споживається в Україні, використовують для виробництва електро- і теплоенергії. Електроенергетика є однією з давніх і добре розвинених видів економічної діяльності нашої держави. У 2019 р. було вироблено 154 млрд кВт • год електроенергії.

Мал. 92. Розподіл джерел енергії в загальному постачанні первинної енергії в Україні (2019 р.)

ТИПИ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ І ЇХ РОЗМІЩЕННЯ. Майже 40 % всієї електроенергії в Україні виробляють теплові електростанції різної потужності (мал. 93). Вони працюють на вугіллі, природному газі, мазуті. Ці станції розміщують поблизу джерел палива і споживача. Найбільші ТЕС розташовані у Придніпров’ї — Запорізька, Криворізька, Придніпровська, на Донбасі — Вуглегірська, Слов’янська, Курахівська, Зуївська, Старобешівська, Луганська, у Київській (Київська, Трипільська) та Харківській (Зміївська) областях. Поза цими регіонами велику потужність мають також Ладижинська, Добротвірська, Бурштинська ТЕС (мал. 95 на с.). Проте сьогодні у зв’язку з військовими діями на Донбасі Зуївська і Старобешівська ТЕС, які опинилися на окупованій частині, значно скоротили виробництво електроенергії, а Вуглегірська і Луганська, що розташовані на лінії розмежування, працюють нерегулярно. Інші електростанції на підконтрольній Україні території мають проблеми із забезпеченням вугіллям, адже майже всі вугільні шахти, що видобувають антрацит, залишаються на непідконтрольній Україні території Донецької та Луганської областей. У багатьох містах і на великих підприємствах діють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які, окрім електроенергії, виробляють ще й теплову енергію, необхідну для промислових технологічних процесів та комунальних потреб. Найбільші ТЕЦ побудовані в Києві та Харкові.

У 1977 р. було введено в експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської АЕС. Це стало роком народження української атомної електроенергетики. Зростаюча потреба в електроенергії, прагнення замінити теплові та гідроелектростанції на потужніші атомні сприяли швидкому будівництву останніх. Сьогодні в Україні діють чотири АЕС — Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська і Хмельницька, на яких експлуатують 11 ядерних реакторів. За їх кількістю Україна посідає 9-те місце у світі та 5-те в Європі. Загалом ЛЕС виробляють понад половину електроенергії країни.

Рекорди світу

Запорізька АЕС із шістьма енергоблоками загальної потужності 6000 МВт є найпотужнішою в Європі та третьою в світі.

Мал. 93. Структура виробництва електроенергії в Україні за типами електростанцій (2019 р.)

Мал. 94. Південноукраїнська АЕС (Миколаївська область)

Світ у просторі й часі

Чорнобильська катастрофа

Аварію на Чорнобильській АЕС вважають найбільшою техногенною, екологічно-гуманітарною катастрофою за всю історію світової ядерної енергетики (узято до уваги кількість загиблих і потерпілих від її наслідків людей та економічні збитки). Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб. Радіоактивний викид за потужністю прирівнювався до вибуху 300 бомб, скинутих на Хіросіму в 1945 р.

Водночас Чорнобильська АЕС стала сумним символом недбалого ставлення людини до досягнень технічного прогресу. Унаслідок аварії у 1986 р. ядерний реактор четвертого енергоблоку був повністю зруйнований. У довкілля потрапила велика кількість радіоактивних речовин. Це спричинило жахливі наслідки. Довкола АЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження. У зв’язку з небезпекою експлуатації Чорнобильську АЕС у 2000 р. закрили, а над зруйнованим реактором побудували захисну інженерно-технічну споруду — саркофаг.

Значними проблемами атомної енергетики України є забезпечення АЕС ядерним паливом і захоронення радіоактивних відходів. Незважаючи на видобуток в Україні урану, виробництво вітчизняного ядерного палива не налагоджене; його завозять з Росії та Швеції. У ядерному реакторі упродовж роботи накопичується велика кількість радіоактивних речовин, що випромінюватимуть радіацію ще тисячі років. Відпрацьоване ядерне паливо з України вивозять на переробку в Росію, а потім його знову повертають в Україну (за міжнародними угодами радіоактивні відходи АЕС мають захоронювати на території країни їх утворення). На закупівлю ядерного палива, вивіз і зберігання відпрацьованих відходів наша держава щорічно витрачає великі валютні кошти. Тому було прийнято рішення про будівництво в Україні заводу ядерного палива на території уранової шахти в селищі Смоліне (Кіровоградська область) і створення сховища відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Гідроелектростанції (ГЕС і ГАЕС) забезпечують у різні роки від 5 до 10 % від загального виробництва електроенергії в Україні. Найбільші ГЕС розташовано каскадами на Дніпрі та Дністрі. Дніпровський каскад охоплює Київську, Канівську, Кременчуцьку, Серед подніпровську, Дніпровську, Каховську ГЕС, а Дністровський — дві Дністровські ГЕС у межах України й Дубоссарську — у Молдові. Створено гідроелектростанції й на інших річках: Південному Бузі (Олександрівська), річках Карпат (Теребле-Ріцька). Крім ГЕС, в Україні працюють потужні гідроакумулювальні станці (ГАЕС) — Київська, Дністровська (одна з найбільших у світі), Ташлицька.

У нашій країні діють з півсотні так званих малих ГЕС на малих річках (здебільшого на Поділлі та в Карпатах). Прогнозують, що малі ГЕС можуть стати додатковою базою енергорозвитку всіх регіонів Західної України, а у деяких районах Закарпатської та Чернівецької областей — джерелом повного енергозабезпечення і значною мірою захистом від руйнівної дії паводків. Проте малі ГЕС мають чимало недоліків економічного й екологічного характеру: нетривалий термін експлуатації обладнання, низький рівень автоматизації, замулення водосховищ, знищення річкової фауни та прирічкових ландшафтів тощо. Обміління і навіть зникнення річок у посушливі роки спонукає не надавати важливого значення їхньому енергопотенціалу. Великі ГЕС в Україні побудовані на рівнинних річках, що має свої негативні наслідки: вилучення з обігу великих площ сільськогосподарських угідь внаслідок їх затоплення, підтоплення і засолення земель уздовж водосховищ, «цвітіння» води у них тощо. Подальший розвиток гідроенергетики в Україні потребує реконструкції і технічного вдосконалення гідровузлів (ГЕС і ГАЕС), заміну застарілого обладнання на новітнє високотехнологічне.

ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ. Залежність України від імпорту основних енергоносіїв змушує розвивати альтернативну енергетику, пов’язану з використанням відновлюваних джерел — енергії вітру, Сонця, земних надр (геотермальної), біомаси. Їхня частка сьогодні становить лише 1 % загального виробництва електроенергії країни, що суттєво менше, ніж у багатьох країнах світу. Проте за темпами розвитку сонячної і вітрової електроенергетики Україна останнім часом перебуває серед світових лідерів.

Рекорди світу

СЕС «Перове» поблизу с. Ключі у Криму охоплює 440 тис. кристалічних сонячних фотоелектричних модулів, що встановлені на площі понад 200 га, замикає світову п’ятірку найбільших фотоелектричних парків. Ботієвська ВЕС, що у Запорізькій області, входить до п’ятірки найбільших вітроелектростанцій Центральної та Східної Європи.

Мал. 95. СЕС «Солар Парк Підгородне» з поворотними модулями (Дніпропетровська область)

Найбільш перспективними щодо геліоенергетики (сонячної) є Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області та Крим. Саме в Криму було побудовано першу на території України експериментальну сонячну електростанцію (малопотужну, яка тепер не працює), першу сучасну діючу (СЕС «Родникове») і одну з найбільших у світі («Перове»). Сьогодні сонячна електроенергетика в країні стрімко розвивається. У багатьох регіонах України діють СЕС різної потужності, найбільше їх у південних степових областях (мал. 98 на с. 125). З’являються вони на сході, заході та в центрі країни: лише в Черкаській області функціонують три СЕС, ще шість будують. У Дніпропетровській області сучасна електростанція «Солар Парк Підгородне» (мал. 95) використовує передові технології — трекерну систему: замість звичайних стаціонарних сонячних батарей встановлено рухомі модулі, що «стежать» за сонцем, обертаючись протягом дня услід за ним за допомогою спеціальних датчиків. Подібні СЕС будують і в інших областях.

Україна має доволі великий потенціал вітрової енергії для продуктивної роботи потужних вітроелектростанцій (ВЕС). Майже 40% територій країни придатні для генерування енергії з вітру. Найбільше годиться для будівництва вітрових електростанцій узбережжя і шельф Чорного та Азовського морів, мілководдя дніпровських водосховищ, степові області, гористі райони Карпат і Криму. У перспективі за сучасного рівня розвитку вітроенергетики спорудження ВЕС у «вітряних» регіонах України дало б змогу виробити 30 % потрібної електроенергії. Першу ВЕС (Донузлавську) було побудовано в Криму, згодом там споруджено ще низку вітрових електростанцій. Найбільшою в Україні є Ботієвська ВЕС, що розташована у Запорізькій області (мал. 96).

Мал. 96. Ботієвська ВЕС (Запорізька область)

Мал. 97. Біогазова установка (Київська область)

Україна володіє великим потенціалом для розвитку біоенергетики — обсяг доступної для енергетичного використання біомаси оцінюють в 27 млн тонн нафтового еквівалента щорічно. Основу становлять відходи сільськогосподарського виробництва (солома, продукти життєдіяльності тварин і птиці) та сільськогосподарські культури для виробництва біопалива (кукурудза, соя, ріпак). Біоустановки з виробництва електроенергії і тепла є в багатьох фермерських та селянських господарствах України. Першою відносно великою біоелектростанцією стала Іванківська в Київській області.

На території України наявні значні ресурси геотермальної енергії, потенціал яких оцінюють у 8,4 млн тонн нафтового еквівалента. Цю енергію можна використовувати для опалення, водопостачання, кондиціонування повітря, технологічних цілей. Великі території України перспективні для видобутку енергії природних термальних вод, однак на сьогодні їх не використовують в електро- й теплоенергетиці.

ОБ’ЄДНАНА ЕНЕРГОСИСТЕМА УКРАЇНИ. Електроенергію передають до споживачів на великі відстані лініями електропередач (ЛЕП). За їх допомогою електростанції України об’єднано в одну енергосистему, яка охоплює всю територію нашої держави. Це дає змогу забезпечувати безперебійне постачання електроенергії до споживачів, почергово відключати електростанції для ремонту в разі потреби.

Мал. 98. Електростанції України

РОБОТА З КАРТОЮ

• 1. У яких регіонах України сконцентровано ТЕС? Чим це пояснюється?
• 2. На яких річках в Україні збудовано ГЕС?
• 3. Назвіть АЕС України. Який чинник вплинув на їх розміщення?
• 4. У яких регіонах збудовано електростанції, що використовують відновлювані джерела енергії? Які це типи електростанцій?
• 5. Назвіть найпотужніші електростанції України. До яких типів вони належать?

В об’єднану енергетичну систему входить 8 регіональних електроенергетичних систем — Дніпровська, Донбаська, Західна, Кримська, Південна, Південно-Західна, Північна і Центральна. Міждержавними лініями електропередач енергетична система України зв’язана з енергосистемами країн Центральної Європи. Потужні ЛЕП доставляють частину виробленої електроенергії в Угорщину, Польщу.

Сьогодні функціонування об’єднаної енергосистеми України порушене у зв’язку з анексією Криму і військовими діями на Сході нашої держави. Від неї повністю відключена Кримська регіональна енергосистема, а Донбаська працює з перебоями.

Важливими напрямами розвитку електроенергетики України є модернізація ТЕС і енергетичних мереж; уведення в експлуатацію нових генерувальних потужностей; покращання використання традиційних способів отримання енергії; створення власного замкнутого циклу виробництва палива для АЕС; збільшення використання альтернативних видів палива.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Які складники електроенергетики є провідними в Україні? Чим це зумовлено?
• 2. Назвіть чинники, що впливають на розміщення великих ТЕС і ТЕЦ в Україні.
• 3. Які переваги й недоліки мають ГЕС у виробництві електроенергії?
• 4. Розкажіть про види альтернативної електроенергетики, що розвинені в Україні.
• 5. Що собою являє об’єднана енергосистема України?
• 6. Порівняйте структуру споживання первинних джерел енергії в Україні та світі (мал. 92 і 85). Чим схожі та чим відрізняються їхні показники?
• 7. Порівняйте структуру виробництва електроенергії в Україні та світі (мал. 93 і 90). У чому полягає відмінність?

Дізнайтеся, які підприємства електроенергетики є у вашому регіоні. Чи безпечні вони для людей і довкілля? Поміркуйте, чи можливе використання у вашій місцевості альтернативних джерел енергії? Яких?

ПРАКТИЧНА РОБОТА 6

Позначення на контурній карті України найбільших електростанцій

Позначте на контурній карті України найбільші електростанції: ТЕС — Запорізьку, Придніпровську, Трипільську, Зміївську, Слов’янську, Ладижинську, Бурштинську; АЕС — Запорізьку, Південноукраїнську, Рівненську, Хмельницьку; ГЕС — каскад на Дніпрі, Дністровську, Ташлицьку.

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Що таке «зелений тариф»? Яким чином він впливає на виробництво електроенергії з альтернативних джерел? Дізнайтеся, що про це сказано в чинному Законі України «Про електроенергетику».

Дагестанська війна

Дагеста́нська війна́ — збройні сутички на території Дагестану 7 серпня — 14 вересня 1999 [4] між загонами «Ісламської миротворчої бригади» під командуванням Багаутдіна Кебеде, Шаміля Басаєва та Хаттаба з одного боку та військами Росії — з іншого.

Ісламська Держава Дагестан:

Oops something went wrong:

40 цікавих фактів про Дагестан

1. Дагестан прийнято вважати країною гір, але вони становлять менше 40% від всієї території.

А більшу його частину складають рівнини.

2. Протягом всієї історії Дагестан входив або включав в себе більше 20 держав або державних утворень. Самим першим з них стала маловідома Кавказька Албанія, яка об’єднавшись із персами, воювала з Олександром Македонським.

3. Дагестанська частина Кавказу (як і решта) з’явилася 28-23 мільйона років тому.

4. Найдавнішим останками людей, знайдених на території Дагестану, 1 мільйон 400 тисяч років.

5. У Х столітті деякі арабські історики називали Дагестан «Землею Трону».

6. Дагестан вважається частиною Азії, так як межа між Європою проходить північніше його.

Столиця Дагестану — Махачкала

7. Столиця Дагестану — місто Махачкала названана честь дагестанського революціонера Магомед-Алі Дахадаева (Махача).

8. В VII столітті нашої ери на місці Махачкали була столиця Хазарського царства, місто Семендер.

9. Батьківщина музичного продюсера Йосипа Пригожина — Махачкала.

10. У гімну Дагестану немає слів, тільки музика.

11. Якщо придивитися, на гербі Дагестану можна виявити рукостискання — символ мирного діалогу.

12. У деяких селах і містах Дагестану до 12-13 століть сповідували християнство і зороастризм.

13. Іслам завойовує все більше міцне місце в Дагестанському суспільстві.

14. Дагестан за кількістю мечетей і здійснюють Хадж, займає перше місце в Росії.

15. Кавказькі гори піднімаються на 1,5 сантиметра кожен рік. Це дійсно красиві гори.

16. Аул Кубачи – один з найбільших в Росії центрів художньої обробки металу. В минулому тут виготовляли складні захисні обладунки, кинджали, шаблі, бронзові литі котли, світильники-чираги, побутову посуд з міді, латуні.

17. Пізніше кубачинці переключилися на прикрасу шашок, пістолетів, рушниць, різних жіночих аксесуарів, срібного посуду. За легендою, дворогий шолом Олександра Македонського і щит Олександра Невського змайстрували саме в Кубачи.

18. На одному з найзнаменитіших знімків Другої світової війни «Встановлення прапора над Рейхстагом» зображений Дагестанець. Його звуть Абдулхакім Ісмаїлов.

19. У Дагестані 6475 об’єктів культурної спадщини, це найвищий показник по країні. Москва за цим показником перебуває на другому місці, в ній – 5932 пам’ятника.

20. Найменший рукописний Коран зберігається в Дагестані. Як стверджує господар, Корану приблизно 400 років. Коран має шкіряну палітурку, який потерся від часу, важить Коран 7 грамів, розмір — 3 х 3,5 сантиметра ( це трохи більше пятирублевої монети).

21. Розташоване у Дагестані місто Дербент є самим південним містом Росії і одним з найдавніших «живуть» міст світу, тобто безперервно заселеним з найдавніших часів і до цих пір.

22. У Дагестані проживають більше шістдесяти національностей.

23. Самим високогірним поселенням на Кавказі і в Європі, вважається село Куруш розташоване на висоті 2560 метрів.

24. Найкращі килими знаходяться в Дагестані. Середня «тривалість життя» персидського килима дорівнює 70-150 років, а дагестанські килими «проживуть» — 300-400 років. Про Дагестанських килимах ще в давнину писав сам Геродот.

25. Деякі вчені вважають, що слово «Кавказ» походить від імені міфічного царя стародавнього Ірану Кави-Кауса, який кинув виклик богам, злетівши у висоту на орлів.

26. Найглибший у світі каньйон знаходиться в Дагестані. Його висота над рівнем моря становить близько двох тисяч метрів, і він називається Сулакский каньйон.

27. У Росії в багатьох містах стоять пам’ятники Пушкіну, а в Дагестані в місті Ізбербаш є ціла гора (Изберг-Тау) з його профілем.

28. Найбільш гострі і тверді булатні кинджали, мечі і ножі в світі робили в Дагестані у верхньому Казанище.

29. У Дагестані розташований найдовший автомобільний тунель Росії, його довжина — 4 кілометри 300 метрів.

30. У Дагестані можна знайти більше 45 сіл-примар.

31. На території Дагестану знаходиться єдиний незамерзаючий російський порт Каспійського моря.

32. У Дагестані велика кількість водоспадів. Деякі з них, наприклад, підземний водоспад в Салтинской тіснині, мають досить химерні форми.

33. У Дагестані знаходиться один з найвищих водоспадів Росії, водоспад Чараур.

34. Іван Піддубний був переможений Дагестанцем, Ал Кличем, який не знав ніяких поразок, людина феноменальної сили.

35. Найпівнічніший на планеті субтропічний ліс, і єдиний лиановый ліс в Росії знаходитися в Дагестані, це — Самурський ліс.

36. У Дагестані мешкає велика кількість нічних метеликів.

37. У Дагестані багато разів спостерігали НЛО.

38. Стратегічно важливий прохід між Кавказькими горами і Каспійським морем називається «Дагестанський коридор».

39. У Дагестані знаходиться найвищий піщаний бархан в Євразії. Це одиночний бархан Сарикум (в перекладі «Жовтий пісок») 252 метри. (Для порівняння: у 1879 році висота бархана досягала 612метра, в 1948 році вже 280 метрів).

40. У Дагестані існує клуб шанувальників «Tokio Hotel».