Мі-26 – правда та міф

Мі-26 – найбільший у світі серійний вантажний гелікоптер і мабуть що один з найвідоміших. Він був розроблений у 1970-их роках як заміна Мі-6, бо спектр задач для вантажних вертольотів постійно розширявся. Втім, шлях до нової машини був нелегким: через економічні проблеми була згорнута програма велетенського Мі-12, а у 1970 році помер засновник бюро Михайло Міль.

Новий очільник підприємства Марат Тищенко дав “добро” на проектування нового важкого гелікоптера. Замовлення від армії СРСР було чітким: вертоліт мав перевозити до 20 тонн вантажів на 500-800 км, підніматися вище 1,5 км. Для цього були створені два нових турбовальних двигуна Д-136 з потужністю більш ніж 20 тисяч кінських сил. У порівнянні з Мі-6, вони виробляли на 30% більше тяги. Перший політ стався 14 грудня 1977 року, машина була у повітрі 3 хвилини. На рахунок Мі-26 записано 14 світових рекордів з них 9 – встановлені жінками.

Бойове хрещення вертоліт пройшов під час війни у Афганістані. Був залучений до ліквідації аварії на ЧАЕС (спецмодифікацію на заводі Міля зробили за три дні). Славу Мі-26 принесли операції з порятунку Мі-8 з висоти 3100 м на Кавказі у 1988 році і навіть амфібії Бе-12 з місця вимушеної посадки. “Літаюча Корова” стала у пригоді і для миротворчих місій ООН. Саме у “оонівській” лівреї Мі-26 експонується у Державному музеї авіації імені О.К.Антонова. Загалом в Україні знаходиться на зберіганні 16 цих гелікоптерів.

Вже після розпаду Радянського Союзу Мі-26 продовжив дивувати. Наприклад, у 1992 році його послуги знадобились на іншому кінці світу.. Місце та сама місія були геть екзотичними: знайти та врятувати у Папуа Новій-Гвінеї (!) ДБ-7 “Бостон” 13-ої ескадрильї США, який впав у місцеве болото під час Другої Світової, збитий японцями. Ветерана вже чекали у музеї ВПС Австралії.

Наш герой – гігант висотою як трьохповерховий будинок, а у довжину довше ніж “Боїнг 737-800”. Площа, яку покриває його головний гвинт з вісьмома 16-метровими лопатями – 800 метрів. Діаметр рульового гвинта теж вражає – 7,5 м. Всередині військової версії можуть знаходитись 82 солдата або 70 десантників у повному спорядженні або ж 60 ношів з пораненими.

При цьому цивільна версія була випущена лише 12 січня 1985 року (до цього усі Мі-26 йшли прямо у армію СРСР). Була додана зовнішня підвіска для вантажів і прибрані деякі прибори. На підвісці, наприклад, можна було легко транспортувати морський контейнер! Швидкість зросла до 220 км/г, витрати палива знизились на 30%. Арсенал транспортних можливостей розширився до перевезення труб та лісових колод. Незважаючи на солідний вік, машина досі проходить модернізації та виконує свою роботу у різних країнах світу та за різних геокліматичних умовах.

Побутує поширений міф, що музейний екземпляр вертольоту Мі-26 брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, а потім зберігався на “могильнику техніки” звідки його забрали до експозиції. Насправді, за згадками працівників музею, що займалися його перевезенням, гелікоптер отримали від Конотопського авіаремонтного заводу, де він знаходився разом з ще декількома однотипними машинами. До ліквідації цей борт не мав жодного відношення. Цікаво, що для того, щоб доставити вертоліт до музею, його довелося розрізати вздовж фюзеляжу! На честь наших військ, які виконували миротворчі місії, він був перефарбований у ліврею “ООН”

Тим не менше, ми, про всяк випадок, перевірили Мі-26 за допомогою дозиметру! Зробили заміри всередині, ззовні та, навіть, у технологічних нішах, і побачили, що радіаційний фон гелікоптера знаходиться в межах допустимих показників по місту Києву.

Мі-26

Радянський багатоцільовий транспортний вертоліт, найбільший у світі серійний транспортний вертоліт, але другий після прототипу Мі-12 / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Мі-26?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Мі-26 (виріб «90») (за кодифікацією НАТО: Halo — англ. «Ореол») — радянський багатоцільовий транспортний вертоліт, найбільший у світі серійний транспортний вертоліт, але другий після прототипу Мі-12 [2] . Розробник — ДКБ Міля. Перший політ здійснив 14 грудня 1977. Серійно вироблявся Ростовським вертолітним заводом. Всього на 1999 виготовлено 220 машин (276 за весь термін серійного виробництва).

Неофіційна назва — «Корова». Вантажопідйомність — до 25 т корисного навантаження. Вертоліт може бути використаний для завдань як військового, так і цивільного характеру, а також для проведення пошуково-рятувальних операцій.

Конструкція

Вертоліт побудований за одногвинтовою схемою з двома двигунами і трьохстійковим шасі, яке не усувається у польоті. Суцільнометалевий фюзеляж напівмонококової конструкції має змінний переріз. У його носовій частині є радіопрозорий обтічник що закриває антену РЛС, кабіна екіпажу, кабіна для пасажирів, що супроводжують вантаж, і відсіки для розміщення обладнання. Центральна частина фюзеляжу має у своєму складі вантажну кабіну розміром 12,00 × 3,20 × (2,95-3,57) м і відсік, що переходить в кінцеву балку. У транспортно-десантному варіанті вертольота можуть розміститися 68 парашутистів або 80 солдатів зі штатною зброєю. У санітарному варіанті вертольота можливо розмістити до 60 нош з пораненими. Для завантаження великогабаритних вантажів у вантажній кабіні розташована електролебідка з тяговим зусиллям до 500 кг. Також вертоліт здатний перевозити вантажі на зовнішній підвісці.

Бортове обладнання вертольота

Радіоелектронне та навігаційне обладнання вертольота дозволяє виконувати бойові задачі в складних метеорологічних умовах і в будь-який час доби. Навігаційний комплекс, що входить до його складу, містить у собі комбіновану курсову систему «Гребінь-2», пілотажний командний прилад ПКП-77М, радіоелектронну систему ближньої навігації «Веер-М», радіовисотомір, автоматичні радіокомпас і доплеровській вимірювач швидкості і кута зносу . Пілотажний комплекс вертольота ПКВ-26-1 складається з чотирьохканального автопілота ВУАП-1, системи траекторного управління, директорного управління та гасіння коливань вантажу на зовнішній підвісці. Вертоліт обладнаний метеолокатором, засобами зв’язку, а також телевізійною апаратурою для візуального спостереження за станом вантажу.

Особливості вертольота

На сьогодні Мі-26 є найбільшим транспортним вертольотом у світі, який виробляється серійно. У США виробляється аналогічний за задачами, але набагато менший вертоліт CH-53 фірмою Sikorsky Aero Engineering Corporation .

Участь у бойових діях

Використовувався для евакуації пошкоджених вертольотів СН-47 «Чинук» збройних сил США в Афганістані. [3] [4]

Версії

• В-29 — прототип
• Мі-26 — військовий транспортний варіант
• Мі-26А — покращений варіант
• Мі-26М — спроектований для підвищеної продуктивності
• Мі-26MS — медичний варіант
• Мі-26НЕФ-М — протичовновий варіант
• Мі-26П — цивільний варіант на 63 пасажира
• Мі-26ПК — «літаючий кран»
• Мі-26T — цивільний транспортний варіант
• Мі-26TC — вантажний варіант
• Мі-26ТМ — «літаючий кран»
• Мі-26ТП — пожежний варіант
• Мі-26ПП — постановник перешкод
• Мі-26TS — експортний варіант Мі-26T
• Мі-26ТЗ — паливозаправник
• Мі-27 — повітряний пункт управління
• Мі-26Т2 — модифікація з екіпажем з 2-3 льотчиків, вертоліт здатний здійснювати нічні польоти, додані екрани в кабіні, замість аналогових датчиків.
• Мі-26Т2В — модифікація З сучасним інтегрованим комплексом бортового радіоелектронного обладнання НПК90-2В, БРЕО яке дозволяє в автоматичному режимі виконувати політ за маршрутом, вихід в заздалегідь задану точку, захід на посадку, а також предпосадочное маневрування і повернення на основний або запасний аеродром. Встановлено цифровий пілотажний комплекс, кольорові рідкокристалічні багатофункціональні індикатори, новий бортовий комплекс оборони “Вітебськ”. Світлосигнальне обладнання Мі-26Т2 адаптовано під використання окулярів нічного бачення, встановлені нові енергопоглинаючі крісла екіпажу. Покращені системи навігації та супутникових засобів зв’язку вертольота.

Мі-27

У середині 80-х р. на базі Мі-26 був розроблений ряд військових модифікацій. Відповідно до урядової постанови в 1988 р. на Ростовському вертолітному заводі був побудований повітряний пункт управління, призначений для управління бойовими діями загальновійськових армій . Машина отримала позначення Мі-27.

Конструкція Мі-27 аналогічна до базового вертольота. Вантажна кабіна поділялася поперечними перегородками на салон оперативної групи (ОГ), технічний і побутової відсіки. У салоні ОГ розміщувалися 6 робочих місць, у наступному відсіку розташовувалася група управління технічними засобами та організації зв’язку, там же при необхідності можна було організувати додаткові місця відпочинку. У технічному відсіку знаходилася радіозв’язкова апаратура. Побутове обладнання включало систему водопостачання, буфет, відсік для відпочинку двох людей і гальюн.

Були переобладнані два серійних вертольота, які проходили випробування в Ленінграді та Євпаторії. Одна з цих машин потім потрапила у Харківський інститут ВПС, де використовується і понині як наочний посібник [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.].

Авіаподії і катастрофи

• Найбільша за кількістю жертв катастрофа в історії військової авіації СРСР / Росії і найбільша катастрофа вертольота в історії світової авіації сталася 19 серпня2002 у Чечні. У результаті ракетної атаки чеченських партизанів над Ханкалою був збитий Мі-26 Збройних Сил РФ, який спланував на мінне поле. Загинуло 127 чоловік.
• 14 липня 2009 року у південній афганській провінції Гельмунд, рухом Талібан, був збитий вертоліт Мі-26 належав авіакомпанії Air-Pecotox (Молдова) і на контрактній основі використовувався в рамках гуманітарної місії під егідою МССБ. Загинули шість членів екіпажу, всі – громадяни України. Четверо з шести загиблих пілотів вертольота Мі-26, який був збитий 14 липня в Афганістані, проживали у місті Новий Калинів Самбірського району Львівської області. [5]
• 25 квітня 2020 року гелікоптер Мі-26 розвалився після жорсткої посадки на Ямалі. Внаслідок авіаційного інциденту є постраждалі, від двох до шести осіб. Загалом же на борту гелікоптера знаходилось восьмеро осіб — п’ятеро пасажирів та три члени екіпажу [6] .
• 27 липня 2023 року Мі-26 (реєстраційний номер RF-06053) зазнав аварії на аеродромі міста Якутськ, в результаті якої у гелікоптера відірвало хвостову частину. [7]

Експлуатанти

Колишні експлуатанти

• Молдова[12] — 14 липня 2009 в Афганістані у південній афганській провінції Гельмунд, рухом «Талібан» був збитий єдиний Мі-26, що належав молдавській компанії Air-Pecotox.
• Україна — Більшість гелікоптерів утилізовані за технічним станом, частина була передана комерційним компаніям або продана за кордон. Всі наявні у ЗСУ гелікоптери Мі-26 зберігаються у 12-й бригаді армійської авіації (Новий Калинів). Більшість з них вже не підлягає відновленню. [13]