Армії США, Росії та Китаю – найсильніші у світі. Україна – на 21 місці

Видання Business Insider оцінювало бойову міць армій різних держав за наступними критеріями: людські ресурси, кількість танків, літаків, ядерних боєголовок, авіаносців, підводних човнів та обсяг бюджету.

Найпотужнішою у світі за рейтингом Business Insider є армія США, незважаючи на те, що за деякими показниками вона поступається російській та китайській арміям. Збройні сили Росії посіли друге місце, а третю позицію у рейтингу посів Китай.

Кількість боєздатного населення США становить більше 145 млн осіб, а російського – 69 млн, при цьому у Росії 15 тис танків проти 8,3 тис у Пентагону. ВВС США налічують понад 13 тис літальних апаратів, а російська військова авіація – трохи більше 3 тис. Водночас Росія має майже на 1 тис ядерних боєголовок більше, ніж США: 8,4 тис проти 7,5 тис. Також у США є 10 авіаносців, в той час, як Росія має лише один, і 72 підводних човни проти 62 російських.

Бюджет армії США становить $612 млрд проти $76 млрд у Росії. Наступними за потужністю виявилися армії Індії, Великобританії, Франції, Німеччини, Туреччини, Південної Кореї і Японії.

Українська армія посіла 21 місце із 22 млн боєздатного населення, 4,112 тис танків, 400 літаками, 1 підводним човном, бюджетом у $4,88 млрд і відсутністю авіаносців і ядерних боєголовок.

Україна поступилася також таким країнам, як Ізраїль, Італія, Єгипет, Бразилія, Пакистан, Канада, Тайвань, Польща, Індонезія та Австралія. На останній, 35 позиції рейтингу опинилася Північна Корея, хоча вона водночас виявилася лідером за кількістю підводних човнів.

Видання Business Insider оцінювало бойову міць армій різних держав

Китай збільшує видатки на оборону, армії наказали посилити готовність

У Пекіні на вихідних відкрилися традиційні “дві сесії” – одночасні, але не спільні з’їзди Народної політичної консультативної наради Китаю (НПКСК) та Всекитайських зборів народних представників (ВСНП). На них оголосили про збільшення військових витрати, а пізніше мають затвердити Сі Цзіньпіна на посаді лідера держави.

НПКРК є консультативним органом, а ВРНП – законодавчим органом, хоча насправді ці збори є суто номінальним парламентом, який штампує законодавчі ініціативи партії та уряду.

Очікується, що обидва з’їзди триватимуть близько двох тижнів і визначать орієнтири розвитку Китаю на наступні 5 років.

Військові витрати

На тлі скромного економічного зростання під час цих заходів оголосили про значне зростання військових витрат – більш ніж на 7%, що збільшує щорічний військовий бюджет Пекіна до 225 млрд. доларів США. Однак навіть після збільшення він залишиться суттєво (вчетверо) нижчим за американський військовий бюджет.

Втім, деякі аналітики вважають, що Китай занижує офіційні дані про свої витрати на оборону, й насправді вони можуть бути значно вищими.

Частково це збільшення військового бюджету може бути пов’язане з погіршенням відносин із США. У лютому, після того, як над територією Америки була збита китайська повітряна куля, яка, як стверджував Вашингтон, виконувала шпигунські функції, було скасовано запланований візит до Пекіна держсекретаря США Ентоні Блінкена. Китай продовжує стверджувати, що це був метеорологічний аеростат, який збився зі шляху.

Візит Блінкена міг би якось стабілізувати відносини між двома країнами, які погіршилися, зокрема, після того, як Вашингтон обмежив доступ Китаю до комп’ютерних технологій та технологій, пов’язаних із виробництвом напівпровідників.

Прем’єр-міністр Лі Кецян заявив делегатам з’їзду, що “підсилюються зовнішні спроби придушити та стримати Китай”, отже, “збройні сили повинні посилити військовий вишкіл і готовність у всіх напрямках”.

Аналітики вважають, що Китай дуже уважно стежить за війною Росії проти України і робить висновки на майбутнє

Крім того, Пекіну доводиться якось реагувати на пильну увагу багатьох західних країн щодо його відносин з Росією. З одного боку, Китай неодноразово заявляв, що підтримує територіальну цілісність України, з іншого – він досі не засудив напад Росії на сусідню країну. США також підозрюють, що він розглядає можливість надання військової допомоги РФ.

Однак головною точкою протистояння між Заходом та Китаєм є Тайвань. Деякі американські посадовці вважають, що Китай найближчими роками може спробувати вдертися на Тайвань.

Китай вважає Тайвань, який фактично є незалежною державою з 1949 року, своєю провінцією, яка рано чи пізно повинна повернутися під його контроль.

Консолідація влади в Сі Цзіньпіна

Зараз триває перша сесія Всекитайських зборів народних представників після обрання Сі Цзіньпіна на третій п’ятирічний термін на посаду генерального секретаря Комуністичної партії Китаю (КПК) та голови військової комісії на партійному з’їзді у жовтні минулого року.

Переобрання Сі поклало край багаторічній традиції, згідно з якою жоден лідер партії і держави не має перебувати на своїй посаді більше двох п’ятирічних термінів. На засіданні Всекитайських зборів у 2018 році законодавці схвалили скасування обмеження терміну повноважень президента, що фактично дає Сі Цзіньпіну можливість довічного перебування при владі.

Цього разу з’їзд народних представників затвердить Сі Цзіньпіна і на посаді президента й таким чином остаточно консолідує його контроль над країною. Крім того, очікується, що буде призначено нового прем’єр-міністра, а також керівників фінансового сектора і центрального банку, якими стануть ставленики лідера країни.

Сі Цзіньпін вирішив змінити керівника уряду – ліворуч він поряд з Лі Кецяном, який йде у відставку, праворуч – з Лі Цяном, який буде новим очільником уряду

Майже напевно новим прем’єр-міністром стане Лі Цян, один із найближчих союзників китайського лідера. Він був секретарем компартії у Шанхаї, де керував карантинними заходами під час пандемії, які викликали безпрецедентні протести у листопаді минулого року.

Вень-ті Сун, експерт з китайської політики з Австралійського національного університету, вважає, що Китай перебуває на початку нового політичного циклу, слід очікувати чергових змін до конституції.

За його словами, поправки можуть законодавчо закріпити так звані дві основи – це партійно-політичний термін, під яким маються на увазі нові доктрини, які закріплюють становище Сі Цзіньпіна як “ядра” Компартії, а його ідеї – як основну ідеологію партії.

Крім того, ймовірно, що з’їзд внесе серйозні зміни і до функцій уряду. Наскільки відомо, йтиметься про поглиблення реформи партійних та державних інститутів. Подробиць поки що немає, але щось схоже вже сталося у 2018 році.

Карл Мінзнер, автор книги “Кінець ери: як авторитаризм, що відроджується, підриває зростання Китаю”, зазначив, що тоді відбулася “значна “репартизація” (повернення під партійний контроль) китайської державної бюрократії”. Як приклад він наводить поглинання партійними структурами Державної комісії у справах релігії та Комісії у справах національностей.

Мінзнер вкрай песимістично дивиться на економічне майбутнє Китаю за збереження нинішнього тренду на зміцнення ролі Комуністичної партії:

“Нездатність Пекіна поглибити політичну реформу протягом двох останніх десятиліть XX століття і в першому десятилітті XXI, коли була така можливість, призведе до того, що політична система зруйнує сама себе, попри всі попередні зусилля щодо її впровадження в економічне та суспільне життя країни”.

Скромне економічне зростання

Економіка справді може виявитися ахіллесовою п’ятою Сі Цзіньпіна, враховуючи значне уповільнення економічного зростання, пов’язане, зокрема, і з карантинними драконівськими заходами, введеними під час пандемії.

Шанхай під час жорсткого локдауну. Цього року в Китаї очікується збільшення показників економічного зростання за рахунок скасування коронавірусних обмежень

Мабуть, тому прем’єр-міністр Китаю Лі Кецян, який залишає посаду, виступаючи перед делегатами Всекитайських зборів, заявив, що в 2023 році країна буде прагнути до економічного зростання “приблизно п’яти відсотків”. Ця навмисно занижена мета (найнижча за понад три десятиліття), покликана переконати народ у відновленні економічної стабільності. Концентруючи всі важелі влади у своїх руках, Сі Цзіньпін хотів би відновити хоча б рівень зростання, який був у країні до початку пандемії.

Офіційні цільові показники економічного зростання Китаю в останнє десятиліття знижували, оскільки влада прагнула приборкати зростаючий борговий тягар країни і стимулювати збільшення внутрішнього споживання, яке різко скоротилося через карантинні заходи.

Аналітики інвестиційного банку Goldman Sachs вважають, що досягнення такого економічного зростання буде не надто складним завданням, враховуючи, що торік воно становило лише трохи понад три відсотки. Вони прогнозують, що цього року зростання становитиме 5,5% саме за рахунок зростання споживання після скасування коронавірусних обмежень.

“Ця заявлена економічна мета показує, що китайська влада має намір повернути зростання ВВП як головний принцип економічної та фінансової політики, але водночас дає сигнал, що епоха бурхливого економічного зростання закінчилася”, – зазначив Есвар Прасад, старший науковий співробітник Брукінгського інституту.