Дворяни

Термін «дворяни» (дворові люди князя) з’являється в джерелах з кінця XII в. Так позначалися невільні люди (челядь), що служили у князя або боярина. Вони знаходилися на їх повному матеріальному забезпеченні (були мілостніка) і були нижчої прошарком вотчинної адміністрації.

З XV в. дворянам стали виділятися маєтку в якості плати за службу: вони ставали поміщиками. З другої половини XVIII в. поняття «дворянин» і «поміщик» були практично рівнозначні європейському поняттю «феодал». Проте проведення таких паралелей стосовно до XV-XVII ст. невірно.
У ті століття частіше вживався термін «служиві люди». Це був залежний від держави шар, спочатку позбавлений адміністративної свободи і громадянських прав. Його зростання почалося в другій половині XV в., Що обумовлювалося адміністративними потребами об’єднаного Російської держави.
Дворянство формувалося державою на базі різних груп населення. Так, після завоювання Новгорода, Пскова, Вятки тисячі городян були переселені на південні окраїни Московської князівства – в Олексин, Боровськ, Муром і у фортеці, щоб захищати кордони нової держави. Священики і грамотні городяни поповнювали ряди наказових піддячих.
У жовтні 1550 р. складений список з розселення в радіусі 50-60 км від Москви 1070 боярських і дворянських сімей, зібраних з різних куточків країни (так звана Тисячна книга). Хоча в нього входили і бояри, в цілому це рішення стало одним із заходів, спрямованих на зменшення впливу боярства. В особі залежного від нього дворянства цар створював слухняну політичну силу.
Розміри маєтків в середині XVI в. залежали від службового місця дворянина і складали в основному від 150 до 300 десятин землі (приблизно 150-300 га); московські дворяни отримували до 1500 десятин. За військові заслуги розміри маєтку могли бути збільшені. Однак у випадку поганого виконання обов’язків маєток могли і відібрати. До Помісному змістом належало грошове, але зазвичай воно видавалося лише перед підготовкою до походу, оскільки без нього служилої людині було складно придбати зброю.

Законодавче оформлення, юридичну стрункість і закінченість помісна система набула в 1556 р., коли були створені Помісний (відав питаннями помісного землеволодіння) і Розрядний (що займався призначенням служивих людей на посади) накази.

Незважаючи на те що дворянство в XVI в. перетворилося на ту групу населення, з якої рекрутувалися державні службовці всіх рівнів, його не можна вважати правлячим шаром. Дворянство було політично безправним і залежним від держави в побутовому плані.

Маєтку видавалися державою служивим людям на час служби і по спадку не передавалися. Проте син, який брав на себе службові обов’язки батька, міг залишити маєток за собою. З юридичної точки зору право власності складається з трьох елементів: володіння, користування, розпорядження. Поміщик міг користуватися і володіти землею, але розпоряджалася нею в кінцевому рахунку тільки держава.

Розміри маєтки і грошового платні для кожного служивого людини визначалися індивідуально. Роздачу землі здійснювали Помісний, Розрядний, Великого палацу, Малоросійський, Новгородський та інші накази, у розпорядженні яких знаходився даний служилий людина. Дарування являло собою видачу жалуваною грамоти і запис в наказовій книзі.

Коли військові дії не велися, дворяни жили у своїх маєтках.
У роки Смути дворянство проявило себе як віддане монарху стан. Однак, оскільки царі російською престолі змінювалися дуже часто, для політичної позиції дворян було характерно метання: зневірившись у старому царя, вони намагалися підтримати нового, причому кожному служили вірою і правдою. Прикладом таких дій може бути доля одного з дворянських ватажків Захара Ляпунова: спочатку він примкнув до Лжедмитрій I проти Бориса Годунова, після цього – до Івана Болотникову проти Шуйського, після загибелі Болотникова – до Шуйського проти Лжедмитрія II, а в 1610 р. він уже бився проти Шуйського за царевича Владислава.

Протягом першої половини XVII в. дворянство прагнуло підвищити статус своїх маєтків, і певною мірою йому це вдалося. Так, з 1611 р. частина маєтку стала виділятися дворянським вдовам і дочкам. За згодою уряду можна було поміняти маєток на вотчину. У разі видачі дочки заміж за людину, що приймає на себе службові обов’язки батька, маєток зберігалося за новою сім’єю.
Однак життя служивого людини залишалася важкою і небезпечною. Так, 1633 р. государю били чолом навіть московські дворяни (тобто вищий шар дворянства), що на війну йти не можуть, так як у одних немає землі, у інших є, але без селян, у третіх – селян виявилося всього по п’ять -шість душ. Уряд ці чолобитні уважно вивчило і дійшло висновку, що поміщик може служити, тільки маючи 15 селян. Самі ж служиві люди доводили, що у кожного з них має бути не менше 50 кріпаків. З чолобитних 1641 видно, що багато провінційні дворяни були настільки бідні, що йшли в холопи до більш багатим дворянам. Таким служивим холопом був, скажімо, Іван Болотников. У середині XVII в. 38,4% дворян залишалися беспоместних, а 58,2% – полупанками.

Обов’язків у дворян і раніше було набагато більше, ніж прав. У разі неналежного виконання військового обов’язку дворянин з легкістю міг позбутися майна і навіть життя. Дворяни часто були погано забезпечені матеріально. Лише деякі з них не були на весняні заклики «по недбайливості». Більшість же просто не мало для цього достатніх коштів.

§ 14. Франція в XI—XV століттях. Столітня війна

Генеральні штати — збори представників станів у Франції, що скликалися королем для розв’язання важливих державних проблем: воєнних, дипломатичних, фінансових чи церковних.

Додаткова інформація з теми

https://is.gd/Sc05aX

• QR 14.1. Чому Генріх І одружився з Анною Ярославною?
• QR 14.2. Про що допитували Жанну д’Арк?

14.1. Як королі Франції розвивали країну в XI-XIV ст.?

Після Верденського поділу імперії Карла Великого правителі Франції бажали панувати в Європі. Однак на шляху до своєї мети вони зустрілися з двома неподоланними перешкодами. Перша — це феодальна роздробленість країни. Герцоги Аквітанії, Бургундії, графи Тулузи, Шампані, Фландрії та інші впливові феодали визнавали королів «першими серед рівних», але не головними. Другою перешкодою стали руйнівні набіги норманів. Уже в 845 р. вікінги здобули та розграбували місто Париж. Страждали й інші адміністративні й торгові центри. Наприклад, упродовж IX ст. Нант нищили 6 разів. «Перші серед рівних» не могли зупинити жорстоких нападників, тому джерела зафіксували їх глузливі прізвиська: Карл І Лисий, Людовик II Заїка, Карл III Простакуватий (у 911 р., як ви пам’ятаєте, саме він віддав Нормандію данцеві Роллону).

У 987 р. на троні опинився Гуго Капет, який започаткував династію Капетингів. Укладаючи шлюби з іншими європейськими вінценосними сім’ями (скажімо, Генріх І одружився з Анною, донькою руського князя Ярослава Мудрого) та опираючись на вірну знать, нащадки родини зуміли втримати владу. Якщо в першій половині XII ст. французького короля ще могли пограбувати в лісі (ота неприємна оказія сталася з Людовиком VI), то вже з Філіпом II Августом (1180-1223) такого аж ніяк не могло трапитися. Він розширив кордони, підкорив Нормандію та Прованс, поскуповував графства, забрав помістя у феодалів, які зрадили, вигнав із країни юдеїв, привласнивши їхнє майно. А ще — започаткував Королівську раду, яка об’єднала вірних рицарів і знавців законів, Скарбничу палату, службовці якої контролювали прибутки.

Судову систему вдосконалив Людовик IX Святий (1226-1270). За його наказом, усі місцеві суди підпорядкували Паризькому. Також визначили особливий період — «40 днів короля», коли будь-яку суперечку між феодалами вирішували мирно, але за участі монарха. Роль центральної влади посилив Філіп IV Красивий (1285-1314), який узагалі вважав, що воля короля — єдиний закон. Надзвичайно вродливий, він виявився і наполегливим правителем, який підкорив чи знищив чимало супротивників. Але у вирішальні миті монарх прислухався до «думки народу». У 1302 р. Філіп IV скликав станово-представницькі збори — Генеральні штати. З їхньою допомогою він обмежив апетити пап римських. Рицарі та міщани (позаяк депутати від духівництва опинилися в меншості) підтримали не одне рішення проти церковних посадовців. (У 1308 р. пап узагалі переселили в місто Авіньйон на 70 років.) Щоправда, надалі Генеральні штати збиралися нерегулярно: здебільшого для задоволення потреб королів. Урешті, й династія Капетингів згасла в 1328 р.

Думаємо і діємо!

1. Покажіть на мані територію та провінції Королівства Франція. 2. Укладіть таблицю з двох колонок. У лівій — у хронологічні послідовності запишіть імена французьких королів, а в правій — заходи, які ті реалізували для посилення своєї країни. 3. Чому Генеральні штати охоче ухвалювали рішення проти церкви та пап римських?

14.2. Як розгорталася Столітня війна? Чому французи вважають Жанну д’Арк національною героїнею?

Через кілька днів після впокоєння останнього з Капетингів влада перейшла до родини Валуа (1328-1589). Однак англійський король Едуард III Плантагенет (1312-1377) уважав, що має вагоміші права на французький престол. Суперечка за корону стала головною причиною Столітньої війни (1337-1453).

Перші битви, зокрема, морська в затоці Слейс (1340 р.), сухопутні поблизу міст Кресі (1346 р.) та Пуатьє (1356 р.) показали перевагу англійців. Адже їх армія складалася не тільки зі знатних рицарів, а й із простих людей, дисциплінованих, які вміли воювати. Король Едуард III примусив феодалів стати в піший стрій і захищати лучників, набраних із вільних селян. Тогочасне французьке військо продемонструвало геть протилежну готовність. У ньому «люди, які воюють» не слухали своїх командирів, а тому билися безладно. Для прикладу, поблизу Пуатьє французи, які кількісно переважали супротивника вдвічі, зазнали розгромної поразки, втративши 5-6 тис. загиблими, пораненими та полоненими. На початку XV ст. ситуація взагалі видалася плачевною: англійці захопили місто Париж та чимало інших із довколишніми землями. Деякі місцеві аристократи не проти були віддати трон ворогам, і дофін (спадковий принц) Карл VII (1422-1461) опинився перед загрозою втрати корони.

Жанна д’Арк, портрет, XV ст.

Батьківщину врятувала молода дівчина — Жанна д’Арк. Уважалося, що вона народилася в селянській сім’ї, однак сьогодні історики доводять її імовірне високе походження. У 1429 р. вона з’явилася при дворі дофіна і переконала його в своїй рятівній місії. Гостя стверджувала, що Бог дав їй видіння, де показав звільнення міста Орлеан, вигнання англійців та коронування Карла VII. Будучи в безвихідному становищі, той погодився на допомогу. Отримавши добірне військо і командування над ним, Жанна д’Арк відвоювала «місто Авреліана». Натхненні вірою в перемогу французи назвали свою героїню Орлеанською дівою. Вже 1429 р. вона визволила місто Реймс, і Карл VII прийняв корону в старій столиці франкських володарів. Однак згодом через зраду рятівниця потрапила в полон до англійців. Її звинуватили в чаклунстві та носінні чоловічого одягу (страшний злочин для середньовічної жінки!). У 1431 р. Орлеанську діву, як відьму, спалили на вогнищі в місті Руан. Проте її жертовна смерть зуміла об’єднати французів та дарувати їм перемогу. Король повернув собі місто Париж, провінції Нормандію й Шампань. У 1453 р. англійці втратили місто Бордо (столицю Аквітанії), і Столітня війна закінчилася.

Битва в затоці Слейс, мініатюра, XIV ст.

Символічна битва французького та англійського королів, мініатюра, XIV ст.

Думаємо і діємо!

1. Обчисліть, скільки років тривала Столітня війна. Покажіть на мані місця битв та подій Столітньої війни, про які мовиться в тексті параграфа. 2. Чому французи вважають Жанну д’Арк національною героїнею? 3. Розгляньте ілюстрації, де зображено англійсько-французькі битви періоду Столітньої війни. З’ясуйте, хто із зображених належав до англійської армії, а хто — до французької. Які предмети чи символи вказують на належність до країн?

14.3. Яку внутрішню діяльність проводив Людовик XI? Як Франція перетворилася в абсолютну монархію?

Зі Столітньої війни Франція вийшла зруйнованою, спустошеною. Наприклад, кількість мешканців міста Париж зменшилося з 300 тис. до приблизно 45 тис. Що вже говорити про незахищені мурами поселення? У битвах загинуло чимало знатних феодалів. їм на заміну у військо залучали професійних найманців не завжди шляхетного походження. Керівні посади купували освічені та заможні міщани.

Упровадженням нових порядків перейнявся король Людовик XI (1461—1483) Він іще з юних літ вважався вправним інтриганом. Змужнівши, незворушно усував вихідців із родовитих сімей, натомість оточив себе людьми незнатного походження, але талановитими та дієвими. Монарх зневажав розкіш, у простому вбранні гуляв вулицями міст, вишукував причини, аби покарати багатих і привласнити їхнє майно.

Людовік XI, портрет, близько 1470 р.

Карл Сміливий, портрет, XV ст.

У війнах Людовик XI розраховував більше на хитрість, аніж на силу. Хоча він уклав союз зі швейцарцями (найкращими європейськими найманцями XV-XVI ст.), у відкриті сутички з ворогами намагався не вступати. Єдиним, хто наважився йому протистояти, виявився бургундський герцог Карл Сміливий. Він — грошовитий і титулований — змалку виховувався в рицарських традиціях, а тому в дорослому віці витрачав немало коштів на утримання власного двору, проведення банкетів, полювань і турнірів. Одного разу допоміг королеві врятуватися від смерті, однак той не запам’ятав доброї послуги. Між конкурентами розпалилися виснажливі й довготривалі внутрішні війни. У 1477 р. Людовик XI намовив людей з оточення Карла Сміливого вбити сеньйора. Провінцію Бургундія долучили до королівських володінь. Таким чином відбулося об’єднання Франції під владою абсолютного монарха.

Думаємо і діємо!

1. Обчисліть, через скільки років після Столітньої війни Франція перетворилася в абсолютну монархію. 2. Покажіть на мапі територію Королівства Франція на початку та наприкінці періоду правління Людовика XI. 3. Використовуючи пошуковий сервіс «Ґуґл», укладіть хронологічну таблицю протистояння між королем Людовиком XI та герцогом Карлом Сміливим. Прокоментуйте кожну з подій.

Ще раз про головне

Перевірте себе!

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:

Коли ____ ? Що ____ ? Хто ____ ? Де ____ ? Звідки ми можемо дізнатися про ____ ? Чому ____ ? Як ____ ? Який результат ____ ? Запропонуйте свої запитання однокласникам.

2. А. Як Франція долала феодальну роздробленість? Які заходи, що їх реалізували французькі королі, ви вважаєте результативними? Б. Яке з двох словосполучень: «станово-представницькі збори», «Генеральні штати» є «ширшим», а яке — «вужчим»? Поясніть логіку підпорядкування. Складіть речення зі словосполученням «Генеральні штати». Запишіть його в зошити.

3. А. Позначте на лінії/стрічці/шкалі часу дати скликання Генеральних штатів, розгортання Столітньої війни, періоду правління Людовика XI. Складіть із ними три-чотири хронологічні задачі. «Обміняйтеся» задачами з товаришами. Б. З’ясуйте походження назви міста Орлеан. Як воно розкриває історію міста? В. Використовуючи пошуковий сервіс Google, доберіть ілюстрації, що відображають події Столітньої війни. Розташуйте їх у хронологічній послідовності. Демонструючи послідовно розташовані ілюстрації, розкажіть про перебіг війни.

4. А. Чому Жанну д’Арк назвали Орлеанською дівою? Яке значення мала її самопожертва для народу Франції? Як католицька церква поставилася до національної героїні французів? Віднайдіть у пошуковому сервісі «Ґуґл» факти, що підтверджують вашу думку. Б. Які внутрішні дії Людовика XI сприяли перетворенню Франції в абсолютну монархію? Обговоріть у групах.

5. Оцініть наслідки Столітньої війни для історії Франції.

6. Пограйте у гру «Запитання — відповідь». Об’єднайтеся в дві команди. Виберіть для обох спільну ілюстрацію, де відображено події Столітньої війни. Далі працюйте окремо. Ті, хто в першій команді, підготуйте запитання до ілюстрації, а ті, хто в другій, вгадайте, що запитуватимуть, та доберіть логічні відповіді. Після закінчення відведеного часу почергово озвучуйте запитання й відповіді. Ті, що співпадатимуть, викресліть, а ті, що залишатимуться, колективно обговоріть.