За сучасними уявленнями Сонце й Сонячна система утворилися близько 4,6 млрд років тому внаслідок гравітаційного стискання хмари міжзоряного газу й пилу.
Відповідно до сучасних уявлень, формування Сонячної системи почалося приблизно 4,6 млрд років тому з гравітаційного колапсу невеликої частини велетенської молекулярної хмари. Більша частина її речовини виявилася в гравітаційному центрі колапсу з подальшим утворенням зорі — Сонця.
Сонце та небесні тіла, які обертаються навколо нього, утворюють Сонячну систему. Центральним і наймасивнішим тілом Сонячної системи є Сонце. Навколо нього обертаються 8 великих планет, супутники планет, астероїди, комети, метеороїди.
Іммануїл Кант (1724 – 1804) — великий німецький філософ, професор університету в Кенігсберзі (сучасний Калінінград). У 1747 – 1755 рр. розробив гіпотезу про походження Сонячної системи з первісної туманності, яку виклав у книзі «Загальна природна історія та теорія неба».
У Сонячній системі 8 планет, бо з 2008 року Плутона відносять до карликових планет поясу Койпера. Ось перелік планет у порядку зростання відстані до сонця: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.
Сонячна система є частиною Чумацького Шляху — спіральної галактики, що має діаметр близько 30 тисяч парсек (або 100 тисяч світлових років) і складається з близько 200 млрд зір . Сонячна система розташована поблизу площини симетрії галактичного диска (на 20—25 парсек вище, тобто північніше …