Віолончель з'явилася на початку 16 століття і має досить схожий на контрабас зовнішній вигляд. У неї теж чотири струни, але вона більш компактна і налаштована за квінтами: Cб Gб Dм Aм.
Стрій та діапазон 4 струни настроєні по чистих квінтах — С, G, d, a. Діапазон — від С до a2 і вище. Ноти для віолончелі пишуться в басовому, теноровому та скрипковому (в верхньому регістрі) ключах.
Октоба́с (іноді субконтрабас) — найбільший та найнижчий за тоном музичний інструмент серед струнно-смичкових, поєднує у собі риси інструментів сімейства скрипкових та сімейства віол.
Музиканта, що грає на віолончелі називають віолончелістом, який ставить віолончель на спеціальну ніжку.
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А.
Музиканта, що грає на скрипці, називають скрипалем, іноді — скрипарем, скрипаком.
Репертуар сольної віолончелі широкий. Концерти для віолончелі з оркестром писали А. Вівальді (25 концертів), Л. Боккеріні (12), Й. Гайдн, К. Сен-Санс (2), А. Дворжак (2).