Автомат Калашнікова АК-74

Автомат Калашникова (Рисунок 1) є індивідуальною зброєю, він призначений для знищення живої сили і ураження вогневих засобів ворога. Для ураження ворога у рукопашному бою до автомата приєднується багнет.

Рисунок 1 — автомати Калашникова.

Балістичні та конструктивні данні автоматів Калашникова та набоїв до них

Найменування даних

Прицільна дальність, м

Дальність прямого пострілу:

по грудній фігурі

по ростовівй фігурі

Темп стрільби, пострілів за хвилину

Бойова швидкострільність, пострілів за хвилину:

при стрільбі чергами

Початкова швидкість кулі, м/с

Дальність на якій зберігається убійна дія кулі, м

Обмежена віддаль польоту кулі, м

Вага автомата без багнета, кг:

без спорядженого пластмасового магазину (*магазину з легкого сплаву)

зі спорядженим пластмасовим магазином (*)

Ємність магазину, набоїв

Вага пластмасового магазину (*), кг

Вага багнета, кг

Довжина автомату (кулемету), мм

автомат з примкнутим багнетом та відкинутим прикладом

автомат без багнета з відкинутим прикладом

зі складеним прикладом

Довжина ствола, мм

Довжина нарізаної частини ствола, мм

Кількість нарізів, шт

Довжина ходу нарізів, мм

Довжина прицільно лінії, мм

Товщина мушки, мм

Вага кулі зі сталевим осереддям, г

Вага порохового заряду, г

Автомат складається із наступних основних частин і механізмів (Рисунок 2):

ствола із ствольною коробкою, прицільним пристроєм, прикладом і пістолетною рукояткою;

кришки ствольної коробки;

затворної рами з газовим поршнем;

газової трубки із ствольною накладкою;

Крім того, у автомата АК-74 є дульне гальмо-компенсатор (у АКМ -компенсатор) і багнет (Рисунок 4).

В комплект автомата (кулемета) входять (Рисунок 3): приналежність, ремінь і сумка для магазинів; в комплект автомата із складним прикладом крім цього входить чохол для автомата з кишенею для магазину, а в комплект автомата з нічним прицілом входить також нічний стрілецький приціл універсальний (НСПУ) (застарілі нічні приціли 1ПН58, НСП-3, тощо).

Рисунок 2 – будова автомата Калашникова.

Рисунок 3 – комплектність та приналежність автомата Калашникова.

Рисунок 4 – магазин та багнет автомата Калашникова.

У автомата АК ТК (АКМ ТК) встановлюється ряд деталей (Рисунок 5):

газова трубка з планкою Пікатіні для встановлення оптичного або коліматорного прицілу;

анатомічна пістолетна рукоятка;

цівка з передньою рукояткою або для кріплення сошки (ліхтарика);

дульний компенсатор модернізований (глушник);

перевідник модернізований (можливість оперувати одним пальцем, вказівним або великим).

Рисунок 5 – автомат Калашникова модернізований з тактичним комплектом.

Порядок неповного розбирання АК-74(АКМ)

1). Від’єднати магазин. Утримуючи автомат лівою рукою за шийку прикладу або цівку правою рукою обхопити магазин; натискаючи великим пальцем на застібку, подати нижню частину магазину вперед і відокремити його. Після цього перевірити: чи нема набою у набійнику, для чого опустити перевідник донизу, поставити його у положення «АВ» чи «ОД»; відвести ручку затворної рами назад, оглянути набійник, відпустити ручку затворної рами і спустити курок із бойового взведення.

2). Вийняти пенал належності із гнізда прикладу. Утопити пальцем правої руки кришку гнізда так, щоб пенал під дією пружини вийшов із гнізда; відкрити пенал і вийняти із нього протирку, йоршик, викрутку і виколотку. У автоматів із складним прикладом пенал носиться у кишені сумки для магазинів

3). Від’єднати шомпол. Відтягнути кінець шомпола від ствола так, щоб його головка вийшла з-під упора на основі мушки і витягнути його. Якщо шомпол туго виходить, дозволяється користуватися виколоткою, яку слід вставити в отвір головки шомпола, відтягнути від ствола кінець шомпола і вийняти його

4). Від’єднати у автомата дульне гальмо-компенсатор(тільки для АК-74). Утопити викруткою фіксатор дульного гальма-компенсатора. Відкрутити дульне гальмо-компенсатор із різьбового виступу основи мушки (із ствола), обертаючи його проти годинникової стрілки. У випадку надмірно тугого обертання дульного гальма-компенсатора дозволяється здійснювати відкручування його за допомогою виколотки (шомпола), вставленої у вікна гальма-компенсатора

5). Від’єднати кришку ствольної коробки. Лівою рукою обхопити шийку приклада, великим пальцем цієї руки натиснути на виступ направляючого стержня зворотнього механізму, правою рукою припідняти вгору задню частину кришки ствольної коробки і від’єднати кришку

6). Від’єднати зворотній механізм. Утримуючи автомат лівою рукою за шийку приклада, правою подати вперед направляючий стержень зворотнього механізму до виходу його п’ятки із повздовжнього пазу ствольної коробки; припідняти задній кінець направляючого стержня і вийняти зворотній механізм з каналу затворної рами

7). Від’єднати затворну раму із затвором. Продовжуючи утримувати автомат лівою рукою, правою відвести затворну раму назад до упору, припідняти її разом із затвором і від’єднати від ствольної коробки

8). Від’єднати затвор від затворної рами. Взяти затворну раму у ліву руку затвором догори і правою рукою відвести затвор назад, повернути його так, щоб ведучий виступ затвору вийшов із фігурного вирізу затворної рами і вивести затвор вперед

9). Від’єднати газову трубку із ствольною накладкою. Утримуючи автомат лівою рукою, правою надвти пенал належності прямокутним отвором за виступ замикача газової трубки, повернути замикач від себе до вертикального положення і зняти газову трубку з патрубка газової камери

Порядок збирання АК (АКМ) після неповного розбирання

1). Приєднати газову трубку із ствольною накладкою. Утримуючи автомат лівою рукою, правою надіти газову трубку переднім кінцем на патрубок газової камери: щільно притиснути задній кінець ствольної накладки до ствола і повернути з допомогою пенала належності замикач на себе до входження його фіксатора у виїм на колодці прицілу

2). Приєднати затвор до затворної рами. Взяти затворну раму у ліву руку, а затвор у праву і вставити його циліндричною часиною в канал рами, повернути затвор так, щоб його ведучий виступ ввійшов у фігурний виріз затворної рами і просунути затвор вперед

3). Приєднати затворну раму із затвором до ствольної коробки. Взяти затворну раму в праву руку так, щоб затвор утримувався великим пальцем у передньому положенні. Лівою рукою охопити шийку приклала, правою ввести газовий поршень в порожнину колодки прицілу і просунути затворну раму вперед на стільки, щоб відгини ствольної коробки ввійшли у пази затворної рами, легким зусиллям притиснути її до ствольної коробки і просунути вперед

4). Приєднати зворотній механізм. Правою рукою ввести зворотній механізм у канал затворної рами; стискуючи зворотню пружину, подати направляючий стержень вперед і опустивши дещо донизу, ввести його п’яту у повздовжній паз ствольної коробки

5). Приєднати кришку ствольної коробки. Вставити кришку ствольної коробки переднім кінцем у напівкруглий виріз на колодці прицілу; натиснути на задній кінець кришки долонею правої руки вперед і донизу так, щоб виступ направляючого стержня зворотнього механізму ввійшов у отвір кришки ствольної коробки

6). Спустити курок з бойового взведення (взводу) і поставити на запобіжник. Натиснути на спусковий гачок і підняти перевідник вгору до упору

7) Приєднати дульне гальмо-компенсатор (тільки для АК-74). Накрутити дульне гальмо-компенсатор на різьбовий виступ основи мушки (на ствол) до упору. Якщо паз дульного гальма-компенсатора не співпав з фіксатором, необхідно відкрутити дульне гальмо-компенсатор (не більше одного оберту) до збігу пази з фіксатором.

8) Приєднати шомпол

9) Вкласти пенал у гніздо приклада. Скласти у пенал протирку, йоршик, викрутку і виколотку і зачинити його кришкою, вкласти пенал дном у гніздо приклада і утопити його так, щоб гніздо зачинилося кришкою. У автоматів із складним прикладом пенал вкладають у кишеню сумки для магазинів

10) Приєднати магазин до автомата. Утримуючи автомат лівою рукою за шийку приклада чи цівку, правою ввести у вікно ствольної коробки зачіп магазину і повернути магазин на себе так, щоб застібка зістрибнула за опорний виступ магазину

Виконання нормативів:

Умови (порядок) виконання нормативу

Оцінка за часом

Неповне розбирання зброї.

Зброя на підстилці. Той, хто навчається знаходиться біля зброї. Норматив виконується одним, тим, хто навчається.

Час відраховується від команди «До неповного розбтрання зброї приступити» до доповіді «ГОТОВО».

Збирання зброї після неповного розбирання

Зброя розібрана. Частини та механізми акуратно розкладені на підстилці, інструмент на готові. Той, хто навчається знаходиться біля зброї.

Норматив виконується одним, тим, хто навчається.

Час відраховується від команди «До збирання зброї приступити» до доповіді, «ГОТОВО».

Можливі затримки і несправності, що виникають під час стрільби. Знати способи їх усунення

Затримки при стрільбі з АК та способи їх усунення.

Затримки та їх характеристики

Неподавання набою

Затвор у передньому положенні але постріл не здійснено — у набійнику нема набою

1. Забруднення чи несправність магазину

2. Несправність застібки магазину

Перезарядити автомат і продовжувати стрільбу.

При повторенні затримки замінити магазин.

При несправній застібці магазину відправити зброю до ремонтної майстерні

Утикання набою

Набій кулею ткнувся в казенній зріз ствола, рухомі частини зупинилися у середньому положенні

магазину (погнутість загинів бокових стінок)

Утримуючи ручку затворної рами, вийняти набій, що ткнувся, і продовжити стрільбу.

При повторній затримки замінити магазин

Затвор у передньому положенні, набій у набійнику, курок спущений — пострілу не здійснено.

1. Несправність набою

2. Несправність, ударно-спускового механізму; забруднення чи застигання мастила (відсутній чи малий накіл бойка на капсулі

ударника у затворі

Перезарядити автомат і продовжити стрільбу

При повторенні затримки оглянути і почистити ударник і ударно-спусковий механізм; При поломці чи зносі ударно-спускового механізму автомат відправити до ремонтної майстерні.

Від’єднати ударник від затвору і прочистити отвір у затворі для ударника

Невиймання гільзи

Гільза у набійнику, черговий набій впирається в нього кулею, рухомі частини зупинилися у середньому положенні

1. Брудний набій або

2. Забруднення чи

несправність викидача або його пружини

Відвести ручку затворної рами і утримуючи її у задньому положенні відокремити магазин і вийняти набій, що ткнувся, вийняти затвором чи шомполом гільзу із набійника. Продовжувати стрільбу.

При повторенні затримки прочистити набійник і набої.

Оглянути і прочистити від бруду викидач і продовжувати стрільбу. При несправності викидача автомат відправити до ремонтної майстерні

Прихоплення чи невідбиття гільзи

Гільза не викинута із ствольної коробки, вона залишилась в ній попереду затвору або дослана затвором назад у набійник

1. Забруднення частин, що труться газових шляхів або набійника.

2. Забруднення чи

Відвести ручку затворної рами
назад, викинути гільзу і продовжити стрільбу.

При повторенні затримки почистити газові шляхи, частини що труться і набійник; частини що труться змастити.

При несправності викидача автомат відправити до ремонтної майстерні

Недоходження затворної рами у переднє положення

Зламана повертальна пружина автомата

Замінити пружину автомата.

У бойовій обстановці передню частину пружини повернути заправленим кінцем назад і продовжувати стрільбу.

Боєприпаси до автомату Калашникова.

Для стрільби з автомата в основному застосовуються набої із звичайними (із стальним осереддям) і трасуючими кулями.

Модифікація набоїв 5,45х39 мм до автомату Калашникова.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1 – зі звичайною кулею (5,45 ПС) призначений для ураження живих цілей, розташованих відкрито або за перешкодами.

2, 6 – з бронебійними кулями (5,45 БП; 5,45 БС). Забезпечує підвищене пробивання засобів індивідуального бронезахисту. Головна частина або поясок кулі чорного кольору.

3 – з кулею підвищеної потужності (5,45 ПП). Забезпечує підвищене пробивання засобів індивідуального бронезахисту.

4 – з кулею що має знижену рикошетну здатність (5,45 ПРС). Знижується ймовірність рикошету шляхом рівномірної деформації кулі при зустрічі з твердою перешкодою. Відмінного забарвлення куля не має (інколи поясок пурпурний), але на денці гільзи разом з номером заводу і роком виготовлення є таврування «ПРС».

5 – з бронебійною кулею високої якості, відповідає штатному набою (7Н6), але виготовлений з підвищеною точністю

7 – з трасуючою кулею (5,45 Т). Трасер цієї кулі на дальності до 800 м залишає яскравий слід, що світиться червоним кольором. При попаданні в легкозаймисті предмети куля здатна запалити їх. З бронебійно-трасуючою кулею (5,45 БТ). Забезпечує підвищене пробивання засобів індивідуального бронезахисту. Головна частина кулі зеленого кольору.

8 – з кулею зі зменшеною швидкістю(5,45 УС). Застосовується із приладом для беззвучної і безполуменевої стрільби ПБС-4. Головна частина кулі чорна з зеленим пояском.

9, 10 – холостий. Використовується для імітації стрільби в ході навчання, а також для здійснення салютів.

11 – навчальний (5,45 УЧ). Використовується для навчання прийомам заряджання та спорядження магазинів.

Модифікація набоїв 7,62×39 мм до автомата Калашникова

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1, 3 – зі звичайною кулею (7,62 ПС) призначений для ураження живих цілей, розташованих відкрито або за перешкодами.

2, 11 – Патрон з кулею зі зниженою рикошетною здатністю — 7,62 ПРС. Відмінного забарвлення куля не має (інколи поясок пурпурний), але на денці гільзи разом з номером заводу і роком виготовлення є таврування «ПРС».

4, 5 – з бронебійно-запалювальними (7,62 БЗ) та запалювальними (7,62 3) кулями випускались до початку 1960-х. Вони призначалися для ураження легкоброньованих цілей, займання пального, що знаходиться за бронею або в товстостінній тарі, і для ураження живої сили, що знаходиться за легкими броньованими укриттями.

6 – з трасуючою кулею Т-45 (Т-45М) призначений для коректування вогню на дальностях стрільби до 800 м, а також для ураження живої сили. Головна частина куль всіх трасуючих патронів пофарбована в зелений колір.

7 – зі зменшеною швидкістю кулі (7,62 УС) був прийнятий на озброєння в 1962 році одночасно з надульним глушником для автомата Калашникова, який отримав назву «Прилад беззвучної і безполуменевої стрільби (ПБС-1)». Головна частина кулі — чорна з зеленим пояском.

8 – з бронебійною кулею (7,62 БП). Бронебійна куля забезпечує ураження живих цілей в засобах індивідуального бронезахисту, розташованих відкрито або за легкими укриттями, вогневих засобів і неброньованої техніки. Головна частина кулі — чорна.

9 – холостий. Використовується для імітації стрільби в ході навчання, а також для здійснення салютів.

10 – навчальний (7,62УЧ). Використовується для навчання прийомам заряджання та спорядження магазинів.

Виконання нормативів:

Умови (порядок) виконання нормативу

Оцінка за часом

Спорядження магазину (стрічки) патронами

Той, хто навчається знаходиться перед підстилкою, на який розкладені магазини (стрічки), учбові патрони (розсипом).

Час відраховується від команди керівника «До спорядження магазину (стрічки) приступити» до доповіді того, хто навчається «ГОТОВО».

Магазин на 30 набоїв

Чищення автомата, що знаходиться у підрозділі, здійснюється:

при підготуванні до стрільби;

після стрільби бойовими і холостими набоями — негайно по закінченню стрільби на стрільбищі (в полі), при цьому чистяться і змащуються ствольна коробка, канал ствола, газова камера, газовий поршень, затворна рама і затвор; кінцеве чищення автомата здійснюється по поверненню із стрільби і на протязі наступних 3-2 діб щоденно;

після наряду і занять у полі без стрільби — по поверненню із наряду чи занять;

у бойовій обстановці і на довготривалих навчаннях — щоденно в періоди затихання бою і під час перерв навчань — якщо автомат не застосовувався — не більш одного разу на тиждень.

Після чищення автомат змастити мастилом з нейтральною реакцією. Мастило наносити лише на добре очищену і суху поверхню металу негайно після чищення, щоб не запустити дію вологи на метал.

Для чищення і мащення автомата застосовуються:

рідке збройне мастило — для чищення автомата і змащування його частин і механізмів при температурі повітря від + 5°С до — 50С;

збройне мастило — для змащування каналу ствола, частин і механізмів автомата (кулемета) після їх чищення при температурі повітря вище +5°С;

— розчин РЧС (розчин чищення стволів) — для чищення каналів стволів та інших частин автомата (кулемета) на які діють порохові гази. Розчин РЧС готується у підрозділі у кількості, яка необхідна для чищення зброї на протязі однієї доби. Склад розчину: питна вода — 1 л., вуглекислий амоній — 200 гр., двохромовокислий калій (хромпік) — 3 — 5 гр.

Основи та правила стрільби з АК

Призначення вихідних установок (вибір прицілу і точки прицілювання) для ведення вогню з автомата.

При стрільбі прямою наводкою призначаються наступні вихідні установки: приціл „Пр”, прицільна марка „ПМ” (установка цілика, якщо він є на відкритому прицілі, або механічні барабанчики на оптичному прицілі), точка прицілювання „ТП”.

Для обирання прицілу, точки прицілювання і цілика, необхідно визначити відстань до цілі і врахувати зовнішні умови, які можуть вплинути на дальність та напрямок польоту кулі. Приціл, цілик і точка прицілювання вибираються з таким розрахунком, щоб при стрільбі середня траєкторія проходила посередині цілі.

При стрільбі на дальність до 400 м вогонь слід вести, як правило, з прицілом 4 або “П” і цілком 0, прицілюючись в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (фігура, що біжить (ростова, поясна).

При стрільбі на відстань, яка більше 400 м, приціл установлюють відповідно дальності до цілі, заокругленої до цілих сот метрів, і цілик 0. За точку прицілювання як правило, приймається середина цілі. Якщо умови обстановки не дозволяють змінити установку прицілу в залежності від дальності до цілі, то обмеження відстань прямого пострілу вогню слід вести з прицілом, згідно відстані прямого пострілу, прицілившись в нижній край цілі.

Відстань до цілі визначається окоміром. При цьому відстань до цілі і місцевих предметів визначається по відрізкам місцевості, які добре запам’яталися у зоровій пам’яті, по ступені видимості і величині, яка уявляється до цілей (предметів), а також шляхом поєднання обох способів.

При визначенні дальності по відрізках місцевості необхідно яку-небудь первинну відстань, яка міцно закріпилась в зоровій пам’яті (наприклад, відрізок 100, 200 або 300 м), уявно відкласти від себе до предмета, (цілі).

При визначенні дальності по ступені видимості і величині яка уявляється, предметів (цілей) необхідно порівняти видиму величину цілі з закріпившимися в пам`яті видимими розмірами даної цілі на певних відстанях.

Якщо ціль виявлена біля орієнтира або місцевого предмету, відстань до якого відома, то при визначенні дальності до цілі необхідно на око врахувати її віддалення від орієнтира.

Вночі дальність до освітлених цілей визначається так само, як і вдень.

При визначенні дальності окоміром необхідно врахувати наступне:

величина, яка здається, одного й того ж відрізку місцевості з віддаленням його від стрільця повільно скорочується;

яри, лощини, річки, що перетинають напрямок на місцевий предмет або ціль, ховають (зменшують) відстань;

малі предмети (куші, каміння, окремі фігури (здаються далі, ніж великі предмети, на тій же відстані (ліс, гора, колона військ);

однокольоровий, одноманітний фон місцевості (луг, сніг, рілля) виділяє і ніби то приближає предмети, які знаходяться на ньому, якщо вони пофарбовані інакше, а строкатий, різноманітний фон місцевості, навпаки, маскуючи, і, якби, віддаляє предмети, що знаходяться на ньому;

в похмурий день, в дощ, в сутінках, в туман, відстані здаються збільшеними, а в світлий, сонячний день, навпаки, зменшеними; в гірській місцевості видимі предмети ніби наближаються.

Визначення дальностей за допомогою прицільних пристосувань автомата. Для визначення криючої величини мушки (прорізу прицілу) можна скористатися формулою.

де: К – криюча величина мушки (прорізу прицілу) мм;

Д – дальність до цілі, мм;

Р – розмір мушки автомата (2 мм);

S – відстань від ока до вершини мушки (прорізу прицілу) мм.

Криюча величина мушки автомата на дальності 100 метрів буде дорівнювати 303 мм, або 30 см.

На інші дальності криюча величина мушки (прорізу) буде більша одержаної в стільки раз, в скільки разів дальність до цілі більше 100 м. Наприклад, на 400 м криюча величина мушки складатиме 1,2 м або, наприклад, 2,5 грудної фігури (Таблиця 1, Рисунок 6)

Криюча величина в м.

Рисунок 6 – визначення дальностей за допомогою прицільних пристосувань автомата.

Умови стрільби (нормальні (табличні)). Порядок врахування відхилення умов стрільби від нормальних під час ведення вогню з автомата.

Значне відхилення зовнішніх умов від табличних (нормальних) змінює відстань польоту кулі або відхиляє її в сторону від напрямку площини стрільби.

За табличні умови стрільби приймаються: температура повітря +15°С, відсутність вітру і висота місцевості над рівнем моря, кут місця цілі не більше 15 ° .

Відхилення температури повітря від табличної (+15 ° С) викликає зміни дальності польоту кулі, збільшуючи її при стрільбі в літніх умовах і зменшуючи взимку. Відстань польоту кулі при стрільбі в літніх умовах збільшується незначно, тому вносять поправку в приціл або в положення точки прицілювання не потрібно. Відстань польоту кулі при стрільбі зимою (в умовах низьких температур) на дальність більше 400 м зменшується на чималу величину (50-100м), тому необхідно при температурі повітря вище -25°С точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі, а при температурі повітря нижче — 25 ° С збільшувати приціл на 1 поділку.

Поправки в установку прицілу на підвищення місцевості над рівнем моря і на кут місця цілі враховується тільки при стрільбі в горах, якщо дальність до цілі більше 400м.

Боковий вітер значно впливає на політ кулі, відхиляючи її в сторону. Величина відхилення кулі залежить від швидкості і напрямку бокового вітру і відстані до цілі. Чим сильніший боковий вітер, чим ближче до 90 ° кут, під яким він дує, і чим дальше ціль, тим на більшу величину відхиляється куля в сторону від напрямку стрільби. В зв’язку з цим необхідно вносити поправки на боковий вітер.

Вона враховується при стрільбі з автомату виносом точки прицілювання в фігурах цілі або метрах, при стрільбі з кулемету — установкою цілика в тисячних. Якщо у бою обставини не дозволяють вносити поправки у цілик, то поправка на боковий вітер при стрільбі з кулемету, враховується виносом точки прицілювання. Поправка на боковий вітер береться в ту сторону, звідки дує вітер. Так, при вітрі з ліва точка прицілювання виноситься (цілик установлюється) вліво, при вітрі з права — в право.

Величини поправок на боковий помірний вітер (швидкість 4 м/с) в метрах, фігурах людини, (Таблиця 2).

Відстань стрільби,

Поправки на боковий помірний вітер (4м/с) під кутом 900 до напрямку стрільби з автомата

5,45 мм АК-74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н, АК (ТК)

7,62 мм АКМ, АКМС, АКМ (ТК)

в фігурах людини

в фігурах людини

Табличні поправки при сильному вітрі (швидкість 8 м/с) необхідно збільшити в два рази, а при слабкому вітру (швидкість 2м/с) – зменшити в два рази, при вітрі, що дме під гострим кутом до площини стрільби, поправку брати вдвоє менше, чим при вітрі, що дме під кутом 90 градусів.

Мнемонічні правила стрільби з автоматів Калашникова (Таблиця 3).

Види відхилень

АК-74 (АКС-74, АК-74Н,

АКС-74Н, АК ТК)

АКМ (АКМС, АКМ ТК)

від –10 0 С до – 25 0 С Тпр = ВКЦ

нижче – 25 0 С Тпр = Пр + 1

Бічний вітер (4 м/с під кутом 90 0 )

Уфіг = (Пр – 2) / 2

Уфіг = (Пр – 2)

Висота над рівнем моря (атмосферний тиск)

висота ˂ 2 км Тпр = НКЦ

висота ˃2 км Тпр = Пр — 1

Примітка: Тпр – точка прицілювання;

Пр – приціл;

Уфіг – упередження в фігураг;

В(Н)КЦ – верхній (нижній) край цілі.

Приклад завчання на пам’ять мнемонічного правила: під патрон
5,45 мм “Вітер кулю так відносить, як від прицілу два відкинути та поділити на два” ; під патрон 7,62 мм “Вітер кулю так відносить, як від прицілу два відкинути ”

Поправку при сильному вітрі необхідно збільшити в два рази, а при слабкому вітрі – зменшити в два рази.

При вітрі, що дме під гострим кутом до площини стрільби, поправку треба брати вдвічі менше, ніж при вітрі, що дме під кутом 90°.

Винесення точки прицілювання необхідно здійснювати тільки від середини цілі як показано на рисунку.

Порядок приведення АК-74 до нормального бою.

Перевірка бою стрілецької зброї і приведення його до нормального бою здійснюється стрільбою згідно “Зведеної таблиці для приведення зброї до нормального бою” (Таблиця 4)

Перевищення контрольної точки над точкою прицілювання (см)

Припустиме відхилення середньої точки влучення

від контрольної точки (см)

Габарит кучності бою

Відхилення середньої точки влучення при переміщенні мушки, повороті маховичка (см)

5,45-мм АК-74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н,

Перевірка бою автомата за допомогою перевірочної мішені

1 – зброя, що використовує набій зр. 1943 р.;

2 – снайперські гвинтівки;

3 – кулемети, що використовують гвинтівковий набій;

4 – станкові кулемети під час використання набоїв з кулею зр. 1930 р.;

5 – станкові кулемети під час використання набоїв з кулею зр. 1908 р. та 5,45 мм автомата Калашникова ;

6 – пістолети та револьвери;

7 – 12,7 мм великокаліберний кулемет;

8 – 5,45 мм ручний кулемет Калашникова.

Рисунок 8 — перевірочна мішень.

Стрільба ведеться по перевірочній мішені ( або по чорному прямокутнику розміром 35 см по висоті і 25 см по ширині ), укріпленій на білому щиті висотою і шириною 0,5 м. При стрільбі по перевірочній мішені точкою прицілювання служить середина нижнього краю мішені, відрізаної при стрільбі із 5,45 мм автомата по п’ятій горизонтальній лінії; за контрольну точку (нормальне положення середньої точки влучення) приймається центр кругів. При стрільбі по чорному прямокутнику точкою прицілювання служить середина нижнього краю прямокутника; положення контрольної точки відмічається по прямовисній лінії вище точки прицілювання при стрільбі із автомата АК-74 на відстані 13 см. Точка прицілювання повинна знаходитися приблизно на рівні очей стріляючого.

Кучність бою визнається нормальною, якщо всі чотири пробоїни або три (при одній, що відірвалася) вміщуються в коло діаметром 15 см для автомата (згідно “Зведеної таблиці для приведення зброї до нормального бою”). Якщо кучність розміщення пробоїн не задовольняє дані вимоги то стрільба повторюється. При повторному незадовільному результаті стрільби зброю відправити до ремонтної майстерні для усунення причин розкидання куль.

Якщо кучність розташування пробоїн буде признана нормальною, то командир визначає середню точку влучення і її розміщення відносно контрольної точки (Рисунок 9).

Рисунок 9 – визначення середньої точки влучення (СТВ).

а, б – по чотирьом пробоїнам; в – по трьом пробоїнам; г – визначення явної пробоїни, що відхилилася

Для визначення середньої точки влучення по чотирьом пробоїнам потрібно:

з’єднати прямою лінією дві найближчі пробоїни і відстань між ними розділити навпіл;

отриману точку з’єднати із третьою пробоїною і відстань між ними розділити на три рівні частини;

точку ділення найближчу до двох перших пробоїн, з’єднати із четвертою пробоїною і відстань між ними розділити на чотири рівні частини.

Точка ділення, найближча до перших трьох пробоїн і буде середньою точкою влучення чотирьох пробоїн.

Середню точку влучення можна визначити також наступним способом з’єднати пробоїни попарно, потім з’єднати середини обох прямих і отриману лінію розділити навпіл; точка ділення і буде середньою точкою влучення.

Якщо всі чотири пробоїни не вміщуються в коло діаметром 15 см для автомата (згідно “Зведеної таблиці для приведення зброї до нормального бою”) то середню точку влучення дозволяється визначити по трьох більш кучно розташованим пробоїнам за умови, що четверта пробоїна віддалена від середньої точки влучення трьох пробоїн більше ніж на 2,5 радіуса кола, яке вміщує ці три пробоїни.

Для визначення середньої точки влучення по трьом пробоїнам потрібно:

з’єднати прямою лінією дві найближчі пробоїни і відстань між ними розділити навпіл;

отриману точку з’єднати з третьою пробоїною і відстань між ними розділити на три рівні частини.

Точка ділення, що є найближчою до перших двох пробоїн і буде середньою точкою влучення (рисунок в).

При нормальному бою автомата середня точна влучення повинна співпадати з контрольною точкою або відхилятися від неї у будь-якому напрямкові не більше ніж на 5 см тобто вона повинна не виходити за межі малого кола перевірочної мішені.

Приведення зброї до нормального бою.

Якщо при стрільбі одиночними пострілами середня точка влучення відхилилась від контрольної в будь-який бік більше ніж відстань згідно “Зведеної таблиці для приведення зброї до нормального бою” для автомата АК-74, то згідно цього здійснюються зміна положення мушки по мнемонічному правилу “ Куля мушку водить ”. Це означає що:

якщо середня точка влучення розташована нижче контрольної точки, мушку необхідно вкрутити;

якщо середня точка влучення розташована вище контрольної точки, мушку необхідно викрутити;

якщо середня точка влучення розташована лівіше контрольної точки, полозок мушки необхідно пересунути вліво;

якщо середня точка влучення розташована правіше контрольної точки, полозок мушки необхідно пересунути вправо.

Правильність переміщення мушки перевіряється повторною стрільбою.

Якщо під час автоматичної стрільби середня точка влучення відхилилася від контрольної більше, ніж на 5 см для автомату АК-74), то після огляду зброї і перевірки її установок стрільбу необхідно повторити. Якщо в результаті повторної стрільби середня точка влучення все ж відхиляється більше, ніж на 5 см для автомату АК-74, то потрібно змінити положення мушки. Після зміни положення мушки стрільба повторюється. Після приведення зброї до нормального бою стара мітка на полозку мушки забивається, а замість неї набивається нова.

Останній результат стрільби під час приведення до нормального бою заноситься в картку якісного стану автомата.

Положення для ведення вогню з автомата.
Заряджання та розряджання зброї .

Дивись курс швидкісної стрільби з автомата АК-74

Навчання прикладці.

Прикладка – це спосіб упору прикладу зброї в плече при прицілюванні та відповідне при цьому положення рук і голови стрільця. Прикладка має вагоме значення для влучності стрільби.

Як відомо, при пострілі відбувається віддача зброї, що впливає на стійкість зброї при пострілі, а отже, негативно впливає і на влучність стрільби. Приклад у плече варто притискати щільно. Якщо приклад щільно притиснутий до плеча, зброя при пострілі сильно штовхне назад. Штовхне, але не вдарить.

А якщо приклад не притиснутий, то вона вдарить, і досить відчутно. Приставляти приклад у плече треба в районі плечової виїмки, ні правіше ні лівіше. Розміщати приклад у плечі занадто низько не можна: віддачою зброю може вибити назад, униз з-під плеча. Занадто високо приклад ставити теж не треба – це незручно. Приклад ставиться і не занадто низько, і не занадто високо.

Місце упору прикладу в плече дуже впливає на положення середньої точки влучення. Якщо приклад упирається в плече верхньою частиною, бій зброї знижується; при упорі нижньою частиною спостерігається підвищення бою. Тому положення прикладу в плечі повинне бути постійним по висоті. “Гратись” прикладом униз не можна: при цьому спостерігається розсіювання по висоті, причому істотне. Для досягнення стабільності бою потрібне одноманітне приготування до стрільби. Порушення цієї одноманітності веде до зміни сил, що діють на зброю при пострілі, і тим самим до зміни середньої точки влучення.

Неправильне положення прикладу в плечі (звичайно низьке) викликає розкид не тільки по вертикалі, але й по горизонталі. Пояснюється це явище тим, що вібруючий при пострілі ствол зброї одержує зміщену точку опори, від чого ці вібрації різко підсилюються. При правильно визначеному місці упору прикладу в плече кучність бою зброї відновлюється.

При пострілі зброя, рухаючись назад, штовхає стрільця в плече, що протидіє цьому поштовху. Таким чином, виходять дві сили, що діють у протилежних напрямках. Через те, що приклад зброї має вигнуту форму, ці дві сили діють не в одній горизонтальній площині й прагнуть повернути зброю дулом догори. Відхилення зброї буде тим більше, чим більше плече пари сил. Отже, упираючи приклад у плече нижнім кутом, ми будемо мати більше плече пари сил, чим при упорі верхнім кутом прикладу, і більше відхилення ствола.

Для одержання одноманітних кутів вильоту та збереження кучності стрільби приклад зброї варто впирати в плече одноманітно, не міняючи його положення в плечі.

Відсутність одноманітності в прикладці приводить до розкидування куль по висоті. Якщо впирати приклад у плече нижнім кутом прикладу, кулі підуть нагору, а при впиранні верхнім кутом вони підуть вниз.

Розкидування куль по висоті відбувається також в тому випадку, якщо стрілець кладе зброю на упор не одним місцем або змінює положення кисті лівої руки, що підтримує зброю.

Щоб уникнути розкидування куль, потрібно приклад зброї вперти серединою затильника в плече; цівка повинна лежати на долоні лівої руки завжди одним і тим самим місцем. Пальцями правої руки вільно, без напруги охопити рукоятку, вказівний палець пропустити в спускову скобу так, щоб він зовнішньою стороною торкався скоби. Потрібно стежити за тим, щоб пальці не стискали сильно рукоятку, чим звичайно нехтують починаючі стрілки. Чим сильніше стискаєш зброю, тим сильніше вона тремтить у руках, що значно знижує кучність стрільби. Основне, як у приготуванні, так і у прикладці – ніякої напруги.

Постріл роблять на видиху, використовуючи для цього дихальну паузу (проміжок в 1 — 2 секунди) між вдихом і видихом. При вдиху грудна клітка збільшується в обсязі й піднімається. Разом з нею піднімається і приклад зброї, відповідно опускається мушка. При видиху грудна клітка скорочується в обсязі і мушка піднімається. В момент дихальної паузи, на видиху, в організмі починає накопичуватися вуглекислота, що діє на м’язи розслабляючи. Пульсація в момент дихальної паузи найменша. Після видиху повітря і скорочення грудної клітини, корпус стрільця розслаблений природно.

У момент пострілу положення мушки та інших прицільний пристосувань щодо цілі повинне бути стабільним, тобто одноманітним. Таке стабільне положення при стрільбі може бути тільки в період дихальної паузи.

Якщо стрілець взагалі не затримує подих при пострілі всупереч наставлянням керівника заняття, з боку видно, як ствол “дихає” нагору й униз. Відриви при цьому йдуть по вертикалі з великою величиною.

Подих варто затримувати безпосередньо перед пострілом, за 5 — 6 секунд до нього, після того як приготування вивірене, стрілець “влежався”, попередньо навів зброю на ціль, вдивився в неї. Помилкою починаючих стрільців часто буває те, що вони затримують подих, не “вдивляючись” у ціль, іноді навіть не “влежуючись”. При цьому в самому кінці пострілу в них кінчається повітря, новачок починає задихатися й швидше давить на спуск. Це веде до неминучих промахів. Для керівника заняття ознакою ранньої затримки подиху є те, що ствол, який при нормальній роботі подиху теж “дихає” униз, а потім зупиняється на 5 — 6 секунд для пострілу, не “дихає” із самого початку, а перед пострілом спостерігаються дрібні судорожні коливання ствола.

У новачків буває й інша крайність: вони занадто пізно затримують подих, перед самим пострілом, коли зброя ще не “вирівнялася” і не “встоялася” для пострілу належним чином. Відриви при цьому спостерігаються по вертикалі, найчастіше нагору. Керівник заняття зауважує на таку помилку, звертаючи увагу на відсутність зупинки коливань ствола вниз перед пострілом або на дуже незначну його зупинку.

Широко розповсюджена помилка починаючих стрільців – тривала затримка подиху при пострілі. Коли стрілець дуже довго затримує подих, затягуючи постріл, то зрештою йому не вистачає повітря, наступає кисневе голодування, і стрілець намагається скоріше натиснути на спуск і покінчити з пострілом. Результатом найчастіше буває промах. При цьому стрілець непомітно для себе напружується, що викликає підвищену стомлюваність.

Для нормального пострілу потрібно не більше 5 — 6, максимум 8 секунд. Якщо стрілець не може укластися в цей час, виходить, щось йому заважає. Насамперед, керівник заняття повинен перевірити правильність приготування до стрільби. Звертається увага на роботу пальця на спуску. Тривала затримка подиху може бути пов’язана з тим, що палець просто не “тягне” за спуск.

У новачків найчастіше причиною тривалої затримки подиху є мала стрілецька стійкість внаслідок недостатньої натренованості. Тому починаючого стрільця змушують зайняти положення лежачи із зброєю й, дотримуючи всі правила прицілювання, витримувати мушку в призначеній точці прицілювання, не відриваючись від зброї й не відриваючи приклад від плеча протягом години. Стрілець тренує тільки затримку подиху, виконуючи її в момент сполучення мушки з бажаною точкою прицілювання. При цьому одночасно уточняється й виправляється прикладка. Стрілець звикає до підвищених навантажень і визначає, що він виконував у прикладці правильно, а що неправильно і що йому явно заважало.

Для визначення ведучого ока необхідно виставити вперед праву (ліву) руку та навести великий палець на яку-небудь точку, що знаходиться на відстані 5-6 м. Потім тримаючи голову нерухомо, дивитися обома очами на палець і одночасно на віддалену точку. Далі закриваючи по черзі праве і ліве око, стежити за пальцем. Припустимо, при закриванні лівого ока палець буде на місці відносно точки, а при закриванні правого ока він буде переміщатися праворуч (ліворуч). В цьому разі ведучим є праве око. Керівник заняття, пояснивши порядок визначення ведучого ока наказує визначити ведуче око та надає допомогу тим, хто не може визначити ведуче око самостійно. З лівим ведучим оком – стрільба ведеться з лівого плеча.

Після того як ті, хто навчається, визначили своє ведуче око, керівник приступає навчання прицілюванню.

Керівник заняття шикує тих, хто навчається, в одну шеренгу, встановлює рівну мушку і на показній мушці і показує їм по черзі, у якому положенні вона перебуває щодо прорізу прицільної планки.

Керівник пояснює, що означає рівна мушка. Мушка в прорізі прицільної планки повинна розташовуватися точно по центру, а вершина її перебувати нарівні з верхнім краєм гривки прицільної планки.

Далі ті, хто навчаються, одержують від керівника показні мушки (при малій кількості їх, керівник видає одну на двох-трьох чоловік) і наказує встановити й показати рівну мушку. Виявивши помилку, керівник пояснює, до чого вона може привести при стрільбі. Пояснюючи, куди відхилилася б куля при стрільбі в результаті нерівної мушки, супроводжуючи показом на заздалегідь виготовленій схемі, наприклад: при великій мушці пробоїни розташовуються вище, при дрібній нижче, при зсуві мушки вправо (уліво) пробоїни виявляться праворуч (ліворуч) від центру мішені.

Для прицілювання потрібно (Рисунок 10) затримати дихання на видиху, зажмурити око, яке не бере участі в наведенні зброї на ціль, а другим оком дивитись через прорізь у цілику на мушку так, щоб мушка була посередині прорізу цілика, а вершина її – нарівні з верхніми краями цілика; в такому положенні зброя наводиться в точку прицілювання, й одночасно розпочати натискання на спусковий гачок, першим суглобом вказівного пальця правої руки. При прицілюванні потрібно слідкувати за тим, щоб гривка прицільної планки займала горизонтальне положення.

Рисунок 10 – рівна мушка.

АК 47 Автомат Калашникова: Пристрій і ТТХ, Перший Постріл, Скільки Важить, Модифікації, Креслення, Схеми, Розміри

Автомат Калашникова – найпоширеніше автоматичну зброю в світі. Незважаючи на те, що перші зразки цієї зброї були прийняті на озброєння в післявоєнні роки, АК 47 і його модифікації досі використовуються в армії Росії як основна зброя.

Як з’явився перший автомат Калашникова АК-47

В кінці 1942 року радянське командування було стурбоване створенням автоматичної зброї, здатного вести вогонь на відстані близько 400 метрів. Популярні в той час пістолети-кулемети Шпагіна (ППШ) не дозволяли вести ефективний вогонь на такі дистанції. Захоплені німецькі гвинтівки MKb.42 (H) змусили терміново зайнятися власною розробкою зброї під калібр 7,62. Другим зразком для вивчення став американський карабін М1.

Розробка нової моделі почалася з рішення задачі по виготовленню нових патронів, що мають калібр 7,62 × 39. Патрони такого типу були розроблені радянськими конструкторами Сьоміним і Єлізарова. В результаті досліджень було прийнято рішення створити патрони меншої потужності, ніж гвинтівок, так як на відстані близько 400 метрів патрони для карабінів були занадто потужні, а їх виробництво досить дорогим. Хоча в ході розробки були озвучені й інші калібри, 7,62 × 39 був визнаний оптимальним типом патрона для нового зброї.

Створивши патрони, військове командування приступило до робіт зі створення нової зброї. Розробки стали вестися за трьома напрямками:

1. автомат;
2. Автоматична гвинтівка;
3. Карабін з перезарядженням ручним способом.

Історія свідчить, що розробки велися два роки, після чого було вирішено вибрати автомат конструкції Сударева для подальших доробок. Незважаючи на те, що даний автомат мав досить значними ТТХ, його вага була занадто великий, що ускладнювало динамічний ведення бою. Доопрацьований автомат пройшов випробування в 1945 році, проте його вага все ще був занадто великий. Через рік були призначені повторні випробування, де і з’явився перший дослідний зразок автомата, який розробив молодий сержант Калашников.

Схема і призначення частин автомата Калашникова АК-47

Перед тим, як приступити до огляду різних моделей АК, слід розібрати призначення кожної частини автомата.

1. Ствол – призначений для завдання напряму кулі, оснащений нарізкою (тому зброю і називається нарізним), від його діаметра залежить калібр;
2. Коробка ствольна – служить для з’єднання механізмів автомата в одне ціле;
3. Кришка коробки ствольної – служить для захисту від бруду і пилу;
4. мушка і приціл ;
5. Приклад – його призначення полягає в забезпеченні зручної стрілянини;
6. Затворна рама;
7. затвор;
8. Механізм поворотний;
9. Цівка – його призначення в запобіганні рук стрільця від опіків. Так само забезпечує більш зручний хват зброї;
10. Магазин;
11. Штик ніж (на ранніх примірниках АК не зустрічається).

Автомат Калашникова зразка 1946 року

Калашников розробив свою першу модель пістолета-кулемета під час лікування в госпіталі, після чого вирішив пов’язати своє життя з конструюванням зброї. Після виписки з госпіталю молодий конструктор був направлений для подальшої служби на випробувальний полігон стрілецької зброї, де в 1944 році показав свою нову експериментальну модель автоматичного карабіна , Розміри і основні частини якого нагадували американську модель карабіна M1Garand .

Коли був оголошений конкурс на автомат, Калашников включився в нього з проектом моделі АК 46. Даний проект був схвалений і разом з іншими проектами відправлений на Ковровский завод для виготовлення дослідних зразків.

Технічні характеристики АК 46

Частини і механізми автомата Калашникова зразка 1946 року мали кардинальні відмінності від усіх відомих на той час серійних моделей радянської зброї. Він володів роздільним перемикачем режимів вогню, рознімної ствольною коробкою та поворотним затвором.

У конкурсі на кращий автомат, який пройшов в грудні 1946 року АК 46 програв своїм конкурентам АБ-46 та АБ. Виробництво автомата Калашникова було визнано недоцільним і його зняли з випробувань.

Незважаючи на те, що більш пізні модифікації автомата Калашникова вважаються зразком надійності і простоти експлуатації, АК 46 не володів цими характеристиками і був досить примхливим і складною зброєю.

Створення АК 47

Калашникову завдяки підтримці деяких членів комісії, з якими він проходив службу на стрілецькому полігоні, вдалося добитися перегляду рішення і отримати дозвіл на проведення подальших доробок свого автомата. В результаті подальших доробок, використовуючи допомогу конструктора Зайцева, і копіювання найбільш вдалих рішень з конструкції свого головного конкурента автомата Булкіна (АБ), був створений АК 47, який більше був конструктивно схожий ні з АК 46, а з АБ.

Варто пояснити, що копіювання рішень інших конструкторів не варто вважати плагіатом, так як для того, щоб змусити всі ці рішення бездоганно працювати в зв’язці, потрібна величезна конструкторська робота. Ніхто ж не звинувачує японців в плагіаті, хоча вся японська техніка результат такого ж копіювання кращих світових розробок з подальшим відточуванням їх до досконалості.

Історія АК 47 починається в січні 1947 року. Саме в цей час бойової зразок зброї автомата Калашникова переміг на конкурсі і був обраний для серійного виробництва. Перша партія АК 47 була зібрана в другій половині 1948 року народження, а в кінці 1949 року АК 47 був прийнятий на озброєння армії СРСР.

Незважаючи на простоту конструкції, АК 47 володів одним великим недоліком – постріл автомата Калашникова не володів достатньою точністю, хоча калібр патрона і його потужність володіла достатньою забійною силою.

Серійне виробництво перших років було досить проблематичним. Через проблеми при складанні ствольної коробки (яка збиралася з штампованого корпусу та вкладиша, виконаного методом фрезерування), відсоток браку був величезний. Для того щоб усунути цю проблему, довелося робити ствольну коробку цільної, з однієї поковки, застосовуючи метод фрезерування. Хоча це і збільшувало ціну автомата, але різке зниження шлюбу дозволило заощадити досить велику суму. Уже в 1951 році все нові автомати забезпечувалися цільної ствольною коробкою. Аж до 1959 року в конструкцію АК 47 вносилися значні зміни, випускалися полегшені моделі, що мають різне призначення. У 1959 році на зміну АК 47 прийшов автомат Калашникова модернізований (АКМ).

Тактико-технічні характеристики АК-47, скільки важить автомат Калашникова

АК 47 володіє наступними характеристиками:

• Калібр дорівнює 7,62 мм;
• Довжина 870 мм, (з багнетом 1070мм);
• Магазин АК 47 вміщує в себе 30 штук патронів типу 7,62х39;
• Повна маса автомата з багнетом і повним магазином – 5,09 кг;
• Швидкість стрільби складає 660 пострілів в хвилину;
• Дальність пострілу – 525 метрів.

Що стосується ваги АК 47 без багнета і з порожнім магазином, то вона становить 4,07 кг, з повним магазином – 4,7 кг.

Автомат Калашникова модернізований (АКМ)

У 1959 році замість АК 47 почали випускатися нові модернізовані автомати. Число нововведень було таким значним, що дозволило говорити не про чергову доопрацювання, а про створення нової моделі автомата. АКМ навіть зовні відрізняється від АК 47. Ствол автомата був оснащений дульним компенсатором, а поверхня магазину була ребристою. Приклад автомата був встановлений під меншим кутом.

Безліч конструкторських нововведень в АКМ були запозичені у кращих світових і радянських моделей тих років. Наприклад, ударник і спуск повністю скопійований з чеської гвинтівки Холєка, важіль запобіжника в формі кришки вікна затвора – у Remington 8. Багато чого було запозичено і у радянського автомата АС 44.

Штик-ніж автомата Калашникова АК-47

Історія багнет ножа веде своїм корінням до гвинтівковим багнетів. Бажаючи створити більш досконалу модель зброї, Калашников в черговий раз використовував чужу для створення на його базі ножа, який мав універсальне призначення, який міг одночасно виступати і в якості багнета і служити як побутовий ніж. Йому це блискуче вдалося, багнет ніж зміг витіснити НР 40. Всі багнет ножі можна розділити на три групи:

1. Штик ніж 6х2, рання модель, що має велику схожість з гвинтівковими багнетами і НР 40;
2. Штик ніж зразка 1959, в його основі лежить ніж морських розвідників-аквалангістів;
3. Штик ніж зразка 1974 року.

Історія розвитку багнетів нерозривно пов’язана з появою нових моделей автомата Калашникова.

Автомат Калашникова 1974 роки (АК 74)

У 1974 році був прийнятий 5.45 мм стрілецький комплекс, який складався з нового АК 74 і РПК 74 . Використовувати малокаліберні патрони СРСР став за прикладом США, які вже давно перейшли на цей калібр. Подібне зменшення калібру дозволило зменшити масу патронів в півтора рази. Загальна кучність вогню підвищилася, так як куля летіла тепер з більшою початковою швидкістю, збільшилася дальність польоту на 100 метрів. Креслення нового автомата Калашникова розробляли кращі конструктори Іжмаш, ЦНИИТОЧМАШ, і Ковровського механічного заводу.

Нова модель автомата використовувала такі патрони:

• 7Н6 (1974 роки, куля якого мала сталевий сердечник в свинцевою сорочці);
• 7Н10 (1992 року, куля посиленою пробиваемости);
• 7У1 (безшумна куля);
• 7Н22 (броньована куля 1998 року);
• 7Н24 (куля з підвищеною точністю).

АК 74 спочатку випускався в чотирьох варіантах, пізніше до нього був доданий ще і АК-74М. Останній варіант міг замінювати всі чотири варіанти АК 74, і міг оснащуватися підствольним гранатометом.

Загальні помилки з приводу автоматів Калашникова

Автомати Калашникова, незважаючи на величезну різноманітність видів автоматичної зброї в світі, є найпопулярнішими. Безсумнівно, ця слава заслужена ними по праву, але разом з тим існує безліч легенд, які ходять навіть у середовищі професійних військових.

1. Перша легенда свідчить, що АК 47 – це повна копія німецької гвинтівки Штурмгевер. Хоча при розробці АК і були використані зразки німецької зброї, основою для АК 47 послужив швидше автомат Булкіна. Перший автомат Калашникова був більше схожий на німецьку зброю. Конструкторський геній Калашникова перебуває саме в тому, що він зміг об’єднати найвдаліші технічні рішення різних моделей в одному автоматі. Протягом десятиліть конструктор відстежував всі поліпшення в різних моделях автоматів усього світу, і допрацьовував свої з урахуванням нових тенденцій;
2. Друга помилка свідчить, що автомат Калашникова надійшов на озброєння в армію в 1947 році. Безліч моделей зброї, мають у своїй назві позначення року випуску першої моделі, надходять на озброєння лише через кілька років. Після прийняття зброї на озброєння його повинні зробити великий партією, перед тим як відправити в армію. На це потрібно не один місяць. Таким чином, з моменту прийняття АК 47 на озброєння і до появи його в армії пройшло два роки. Перша партія автоматів Калашникова була зафіксована в армії лише в 1949 році. Деякі обивателі впевнені, що АК були вже в кінці війни і взяли участь в бойових діях того часу. Насправді, вперше автомати Калашникова брали участь в бойових діях лише в 1956 році. Рядові громадяни СРСР побачили ці автомати в фільмі «Максим Перепелиця», який вийшов роком раніше;
3. Надійність конструкції і простота збірки АК дійсно стали загальними, але даними характеристиками автомат став володіти лише з 1959 року, коли вже називався АКМ. АК 47 був дорогим у виробництві і досить складним при складанні. При виробництві виникала величезна кількість браку. Лише після численних модернізацій, головною з яких стало створення нової моделі АКМ, автомат дійсно став еталоном надійності;
4. Випуск АК йшов величезними партіями. Насправді, на увазі складності виробництва АК 47, в армії була їх величезний брак. Багато бійців озброювалися гвинтівками. Лише модернізація ствольної коробки дозволила спростити складання і швидко наситити армію автоматами;
5. Кожна нова модель АК в усьому перевершувала попередню. Це практично правда, тільки в одному АК 74 перевершує більш пізній АКМ: на АК 74 легко встановлюється глушник, тому в ВДВ він до цих пір служить головною зброєю для безшумних операцій;
6. Автомат Калашникова – унікальна модель, яка не має аналогів. Насправді СРСР надавав військову допомогу будь-якій державі, согласному стати на «світлу дорогу до соціалізму» і щедро ділився з ними зброєю і кресленнями до них, тому тільки самі відсталі країни не стали виробляти свої копії АК. Ця обставина через роки істотно підірвало монополію СРСР. Існував, по крайней мере, один автомат, вкрай схожий з АК, але зроблений незалежно від нього. Це автомат Чермака CZ SA Vz.58, який був прийнятий на озброєння в 1958 році;
7. АКС74У – це найкращий автомат, так як його використовують десантники. Насправді, дана модель розроблена для танкістів, артилеристів і інших подібних частин, які не є стрілецької піхотою, тому використання короткого автомата для них – відмінний варіант.

У 1982-83 роках величезна кількість АКС74У було передано частинам ВДВ , Які відправляли до Афганістану. Саме тут і проявилися всі недоліки зброї, який був нездатний вести тривалий і багатогодинний бій. У 1989 році, коли війна закінчилася, АКС74У були зняті з озброєння і в подальшому використовувалися тільки в МВС, де їх можна побачити і зараз. До речі, існує цікавий факт з приводу цієї моделі – АКС74У випускався в Тулі і був єдиною моделлю автомата Калашникова, яка випускалася не в Іжевську.

В даний час будь-який цивільний чоловік, отримавши посвідчення мисливця та дозвіл на придбання нарізної зброї, може придбати мисливську версію АК, що називається «Сайга». Початківцю мисливцеві можна придбати гладкоствольну модифікацію сайги.

АК став найпопулярнішим автоматом, що стріляє у всіх куточках земної кулі.

Свіжі публікації автора: