Тут помирали жертви репресій: страшна географія сталінських таборів та розстрілів

В Україні, а також на інших теренах колишнього СРСР, цими днями згадують жертв політичних репресій. Скільки всього людей було вбито в СРСР у період «Великого терору» 1937–39 років, а також до і після нього – досі точно невідомо.

За офіційними даними, у 1930–1953 роках у справах ОДПУ-НКВС-МВС було засуджено 3,8 мільйона осіб, а розстріляли за період 1923–1953 років 800 тисяч. Історики вважають, що ці дані занижені в декілька разів.

Товариство «Меморіал» змогло точно підтвердити інформацію про більш ніж 2,6 мільйона громадян СРСР, які зазнали в ті роки політичних репресій. Точно відомі їхні імена, ким вони були, де жили і за що були заарештовані. Але багато жертв продовжують залишатися невідомими.

Історики Охотін та Рогінський вважають, що з 1921 по 1953 рік у СРСР було арештовано і засуджено за політичними звинуваченнями близько 5,5 мільйонів осіб. За іншими підрахунками, в тюрмах і таборах з кінця 1920-х до 1953 року, коли помер Сталін, побували не менше 20 мільйонів. Але ця статистика не враховує багатьох спецпереселенців, військовополонених та інтернованих.

Сьогодні Росія, як і раніше, не займається збором інформації про відправлених до таборів і розстріляних НКВС. Їхні безіменні могили шукають лише добровільні пошукові загони та історики товариства «Меморіал».

Ось лише кілька місць, де на території СРСР масово розстрілювали та тримали в таборах тих, хто був засуджений за політичними статтями.

1. Биківня

Територія масових поховань у Биківнянському лісі, що на околиці Києва. Тут, у 1930-х і до 1941 року в таємній обстановці здійснювались масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві НКВС. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч осіб.

Вшанування таємно закопаних там жертв комуністичного режиму колишнього СРСР (архівне фото)

Койранкангас (фін. Koirankangas – «Собача Пустка») – місце масових розстрілів неподалік селища Токсово на території Ржевського артилерійського полігону. За свідченнями колишніх жителів сіл Кіурумякі, Конколово і Лепсарі, розстріли там відбувалися з кінця 1920-х років і аж до початку Другої світової війни. За оцінками дослідників, в урочищі можуть бути поховані близько 30 тисяч осіб.

Левашовська пустка сьогодні розташована в межах Петербурга, а раніше це була безлюдна околиця Ленінграда, куди звозили тисячі засуджених до розстрілу. Вісімдесят років тому до міста прислали план – засудити повинні були понад чотири тисячі осіб. Поставлене завдання навіть перевиконали. Сьогодні історики кажуть про 40 тисяч розстріляних тут.

Жителі Челябінська впевнені, що в 30-і роки XX століття в шахтах на Золотий Гірці були розстріляні від 12 до 30 тисяч осіб. Але офіційно ці злочини влада не визнає: результати розкопок шахт засекречені.

Це урочище розташоване в Медвеж’єґорському районі Карелії за 12 кілометрів від Медвеж’єґорська. За оцінками пошукових систем, на площі в 10 гектарів під час Великого терору 1937–1938 років було розстріляно і поховано понад 9500 осіб. В основному це були спецпоселенці і в’язні Біломорсько-Балтійського каналу (каналоармійці), а також в’язні Соловецьких таборів.

Сандармох став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі українські діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священики. Було розстріляно 290 українців.

Поховання в Сандармоху наприкінці 90-х знайшов відомий карельський історик Юрій Дмитрієв.

6. Локчимлаг

У республіці Комі багато таборів були побудовані уздовж ріки Локчім, посеред тайги, тундри і боліт. Через ці табори у 1920–30-х роках пройшло багато іноземців: поляків, китайців, корейців, афганців, іранців, латишів і литовців.

7. АЛЖИР

Так скорочено називали Акмолинський табір дружин зрадників батьківщини в казахстанському селищі Акмолі неподалік Астани. Починаючи з 1938 року саме сюди засилали репресованих жінок з усього Радянського Союзу. За 16 років через табір пройшли понад 20 тисяч в’язнів: дружини, дочки, сестри «зрадників батьківщини» й інші жінки з сімей засуджених за «розстрільними» статтями. При цьому за 16 років існування в АЛЖИРі не було жодної жінки, засудженої особисто: всі вони були винні тільки в тому, що їхні рідні були визнані «ворогами народу».

Сталінські репресії, визначення, причини, офіційні дані кількості жертв репресованих, список реабілітованих жертв політичних репресій

Сталінські репресії займають одне з центральних місць у вивченні історії радянського періоду.

Коротко характеризуючи даний період можна сказати, що це було жорстоке час, що супроводжуються масовими репресіями і розкуркуленням.

Що таке репресії — визначення

Репресія — каральна міра, що застосовується органами державної влади по відношенню до людей, які намагаються «розхитати» сформований режим. Більшою мірою – це метод політичного насильства.

За час проведення Сталінських репресій знищувалися навіть ті, хто не мав відношення до політики чи політичного устрою. Покарані були всі ті, хто був неугодний правителю.

Списки репресованих у 30-ті роки

Період 1937-1938 років — пік репресією. Істориками він був названий «Великим терором». Незалежно від походження, сфери діяльності, в період 1930-х років величезна кількість людей заарештовували, висилали, розстрілювали, а їх майно вилучалося в користь держави.

Всі вказівки по окремо взятому «злочину», віддавалися особисто В. В. Сталіним. Саме він вирішував, куди їде людина і що він може взяти з собою.

До 1991 року в Росії інформації про кількість репресованих і розстріляних, в повному обсязі не було. Але ось почався період перебудови, а це час, коли все таємне ставало явним. Після того як списки були розсекречені, після проведення істориками великої роботи в архівах та підрахунку даних, була надана громадськості правдива інформації — цифри були просто жахливими.

Дивіться також: Смутний час, – коротко: що це таке, коли воно було і в чому головні причини смути

Чи знаєте Ви, що: за офіційними даними статистики було репресовано понад 3 млн. осіб.

Завдяки допомозі добровольців були підготовлені списки постраждалих в 37 році. Тільки після цього родичі дізналися, де знаходився їхній рідний чоловік і що з ним сталося. Але більшою мірою нічого втішного вони не знаходили, так як практично кожна життя репресованого закінчувалася розстрілом.