✅Чим відрізняється ялина від сосни

Як відомо, ліси – це «легені планети». А найперша асоціація при слові «ліс» – поросль сосни та ялини. Без цих дерев ми слабо уявляємо своє життя.

Ми висаджуємо їх уздовж доріг, щоб захистити себе від дії чадних газів, робимо меблі, використовуємо при будівництві. У хвойних лісах міститься найбільше розмаїття грибів. Масло хвойних дерев використовується при лікуванні величезної кількості захворювань. У чому ж головні відмінності ялини від сосни?

Існує велика різноманітність порід, як ялини, так і сосни, схожих одна з однією і зовсім різних. Але є особливості, які притаманні тільки тому чи іншому дереву не залежно від сорту, умов зростання, віку. У чому ж різниця між сосною і ялиною?

Сосна

Сосна – відноситься до сімейства Соснових, Класу Хвойні. Поширена в холодному і вологому кліматі північної півкулі, створюючи великі масиви лісу. Це хвойне вічнозелене дерево живе 300-350 років і за цей час досягає 75 метрів у висоту. Однак серед сосен зустрічаються і довгожителі. У США, на південному заході країни, росте сосна, вік якої налічує близько 6 тисяч років.

Сосна зовсім невимоглива до ґрунту.

Може рости як на болотах, так і на сухих пісках, на крейдяних схилах, гранітних скелях, над ярами. Вона легко переносить надлишок вологи, і росте на найбідніших, піщаних і кам’янистих ґрунтах з низьким вмістом гумусу. Рослина не боїться:

Головна вимога дерева до умов утримання – наявність достатньої кількості сонячних променів. Рослина не виносить навіть легкого затемнення.

Сосна характеризується потужною стрижневою кореневою системою з одним головним коренем, які йдуть глибоко в землю. Від нього розходиться величезна кількість бічних коренів. Така будова кореневої системи сосни допомагає сосні діставати воду з великих глибин і освоювати невідповідні для інших рослин ділянки земної поверхні.

Хвоїнки сосни довгі і вузькі, розташовуються парами.

Також, парами, вони і опадають. Наймасовіше скидання хвоїнок відбувається восени. На гілках хвоїнки тримаються 2-3 роки. Для дерева характерно мутовчате розташування гілок – близько 5-ти скелетних гілок, які віялоподібно розходяться від стовбура на одному рівні.

У сосни шишки зустрічаються двох видів: жіночі та чоловічі. Навесні на молодих пагонах можна спостерігати світло-жовте суцвіття чоловічих шишечок. Вони не великі, розміром з вишневу кісточку.

Жіночі шишечки мають розмір трохи більше шпилькової головки і розташовуються на кінці лапки по одній. Їх досить складно розрізнити серед хвоїнок на гілці.

Ялина

Ялина належить до сімейства Соснових, класу Хвойні. Це – вічнозелене високе дерево з пухнастою пірамідальною кроною. Ялини широко поширені в:

• Східній Європі;
• Центральній і Північно-Східній Азії;
• Північній Америці;
• Китаї.

Крім того, ялина є однією з лісоутворюючих порід. Живе ялина в середньому 300 років і виростає до 50 метрів.

Розташування гілок у ялини мутовчате.

Щороку з’являється чергова колотівка. До скелетних гілок кріпляться голкоподібні, чотиригранні хвоїнки темно-зеленого кольору. Довжина однієї хвоїнки не перевищує 3-х см. Вона може кріпитися до гілки строком до 12 років. Ялинкова хвоя опадає і замінюється поступово. У дерева немає вираженого листопадного періоду.

Ялина тіньовинослива, тому може рости в змішаному лісі, в тіні інших дерев. Дерево може проживати на бідних на поживні речовини кам’янистих, вапняних і підзолистих ґрунтах. У вимогах до вологості ґрунту це дерево не переносить крайнощів. Ні надлишково зволожений ґрунт, ні пересушений, йому не підходить.

Коренева система ялини відноситься до стрижневого типу.

Але головний корінь у дерева розвинений слабко, а після десяти років починає відмирати. Тому основний удар на утримання рослини в ґрунті і добування з нього води і мінеральних сполук припадає на бічні корені. З першим завданням коріння справляються не завжди, тому випадки, коли ялину при шквальному вітрі вивертає «з корінням» не самотні.

У ялини шишки зустрічаються двох видів:

Жіночі шишки ялини відразу впадають в очі своїм яскраво-червоним забарвленням і розміром з лісовий горіх. Розташовуються у верхній частині крони на самих кінчиках гілок. Чоловічі шишки дрібніше, їх забарвлення не настільки яскраве, в них дозріває жовтий пилок.

Відмінність сосни від ялини полягає в наступному

• Сосна і ялина належать до різних родів одного сімейства Соснові;
• Сосна вимагає великої кількості сонячних променів, ялина – тіньовитривала рослина;
• Сосна має більш сильну кореневу систему і більш стійка в порівнянні з ялиною;
• Хвоя ялини коротше і темніше за кольором, ніж у сосни;
• У ялини немає вираженого листопадного періоду, хвоя сосни масово опадає восени.

Що ми дізналися?

Ялина і сосна є різними видами хвойних дерев, які часто плутають, але мають відмінності у зовнішньому вигляді, будові та екологічних характеристиках. Ось деякі ключові відмінності між цими двома видами:

1. Хвоя
   • Ялина: Хвоя ялини м’яка, гнучка, зазвичай з гострим кінцем. Хвоїнки розташовані навколо гілки.
   • Сосна: Хвоя сосни жорсткіша, часто з’єднана у пучки по 2, 3 або 5 хвоїнок.
2. Шишки
   • Ялина: Шишки ялини висять вниз і мають більш м’яку структуру.
   • Сосна: Шишки сосни стоять вгору на гілках і мають твердішу структуру.
3. Гілки
   • Ялина: Гілки ялини часто густіші та ростуть горизонтально від стовбура.
   • Сосна: Гілки сосни рідше розташовані і можуть рости під різними кутами.
4. Кора
   • Ялина: Кора ялини зазвичай тонша і більш гладка.
   • Сосна: Кора сосни товща, з грубою структурою.
5. Форма Крони
   • Ялина: Крона ялини часто конусоподібна.
   • Сосна: Крона сосни може мати різноманітні форми, включаючи округлу та неправильну.
6. Місцепроживання
   • Ялина: Частіше зустрічається в більш прохолодних і вологих умовах.
   • Сосна: Може виростати в більш сухих і піщаних місцях.

Висновок

Ялина та сосна – це два візуально схожі, але генетично відмінні види хвойних дерев. Кожен вид має свої унікальні характеристики, що включають відмінності у формі хвої, шишок, гілок, кори та звичайного середовища проживання.

Ці відмінності не тільки допомагають у визначенні видів, але й відображають їхню адаптацію до різних екологічних умов. Розуміння цих відмінностей є важливим для лісівництва, охорони природи та садівництва.

Сосна: ТОП-40 види дерева з фото та описом

Сосна – хвойне дерево або чагарник із родини Соснові (Pinaceae), роду Сосна (Pinus), що налічує понад 100 видів. Подібно до ялини, ці вічнозелені деревні рослини мають насіннєві шишки та пучки голок, замість широкого листя. Нижче наведені найбільш відомі види сосни (з фото та описом), які зустрічаються в дикій природі.

Як виглядає сосна? Опис дерева

Сосна – голчасте хвойне дерево однойменного роду, що належить до родини Соснові. В світі існує понад 100 її різновидів. Вони можуть мати вигляд вічнозеленого дерева або чагарника.

Найбільшою є жовта сосна, яка заввишки понад 70 м та має діаметр стовбура 8,2 м. Найменшими є карликові види, що вирощують в горщиках як новорічну ялинку або у вигляді бонсай.

Зазвичай сосна – дерево чи чагарник з прямим стовбуром та конічною або пірамідальною кроною. Проте деякі види можуть мати круглу крону або у формі парасольки.

Також існують різновиди сосни з кривим стовбуром та маленькою кроною. Крім того, гілки можуть рости вгору, назовні або вниз від стовбура та бути прямими або звислими.

Це важливо! Сосна – голонасінне дерево, тому що вона не має правильних квітів, але дає насіння. Останнє укладене в здерев’янілі шишки, а не в плоди чи ягоди.

Кора сосни

Більшість видів сосни мають темно-коричневу, іржаво-червону або помаранчево-коричневу кору. Зазвичай вона товста, потріскана та досить м’яка під першим зовнішнім шаром. Це найбільш класичний вид соснової кори.

Проте у окремих видів її забарвлення може варіюватися від темно-коричневого до червоного, сірого та навіть жовтого. Також є різновиди із світло-сірою корою.

У деяких видів (наприклад, у сосни Бунге) кора може лущитися та буквально відшаровується, коли дозріває. Білокора сосна, навпаки, має світло-сіру шорстку кору, що не тріскається, як у більшості різновидів.

У «білих» видів сосни на стовбурах може бути гладка кора. Найчастіше за все так виглядають молоді дерева. З віком кора в них стає грубішою та частково потрісканою. «Білими» ці сосни звуться через світло-сіру кору.

Кора сосни містить смолу (живицю), що захищає дерево. Вона утворює захисну «плівку» над ранами, та допомагає в процесі загоєння. Також смола захищає сосни від грибкових інфекцій та комах, що харчуються деревиною.

Соснові голки

Сосна – вічнозелене дерево з голками замість звичайного листя. Її хвоя чудово витримує низькі температури, оскільки має невелику поверхню. Тому сосни дуже поширені в холодній місцевості (наприклад, на верхівках гір або в холодних країнах – Канаді, Швеції, тощо).

Сосну легко впізнати за голками, зібраними в більш-менш щільні пучки (від 1 до 8 голок) на кінці короткої гілки. Саме за цією відзнакою це хвойне дерево легко відрізнити від ялини та ялиці, голки яких ростуть окремо на гілці.

Соснові голки завжди розташовані по спіралі навколо гілочки і ніколи не навпроти. Ботаніки використовують їхню кількість у кожному пучці, щоб ідентифікувати види сосни.

Пучки соснової хвої можуть налічувати по 2, 3 або 5 голок (рідше – 8). М’якоголчасті види сосни зазвичай мають пучки з 5 голками, тоді як твердоголчасті – 2-3 голки на пучок.

Довжина соснових голок може бути різною. Найдовша хвоя у болотяної (довголистої) сосни. Її довжина становить рекордні 45 см. Найменша хвоя у сосни Бальфура. Її довжина становить лише 2,5 см.

Забарвлення соснової хвої може варіюватися від зеленого до синього. Деякі сорти сосни були спеціально створені, щоб підкреслити блакитний відтінок голок. Однак блакитна хвоя більш притаманна ялинам, ніж соснам. Також є сорти із золотистими голками.

Цікавий факт! Сосна зберігає голки протягом принаймні двох вегетаційних сезонів, перш ніж їх скинути.

Пристосування хвої сосни до зими

Голчаста форма хвої дозволяє снігу зісковзувати та запобігає обламуванню гілок через велику кількість сніжного покриву, що накопичується під час снігопадів.

Поверхня соснових голок вкрита кутином – воскоподібною речовиною, яка запобігає випаровуванню вологи. Восковий наліт також зберігає хвою від вимерзання під час холодної зими.

Голчасте листя має меншу площину поверхні, що зменшує кількість пор. Через це хвоя здатна довше утримувати воду, яка випаровується з голок.

До уваги! Відрізнити сосну від ялини легше за все за голками та шишками. Хвоя сосни росте пучками на гілочках, а соснові шишки звисають вниз.

Шишки сосни

Соснові шишки можуть відрізнятися за формою, розміром та навіть кольором. Деякі з них дерев’янисті та тверді, інші – товсті та компактні. В залежності від виду, шишки сосни можуть бути прямими, зігнутими, загостреними або закругленими на кінці.

Найменші шишки має сосна Банкса. Їхня довжина становить лише 4-6,5 см. Найбільші шишки у сосни Pinus tectote. Вони сягають 30 та навіть 50 см в довжину.

Більшість соснових шишок в дозрілому стані має коричневий колір. У деяких видів в забарвленні можуть бути присутні жовті, червоні або сірі відтінки.

Важливо! Сосни розмножуються за допомогою шишок, які є аналогом квітів у квіткових рослин. Насіння в них крилате та розноситься вітром і тваринами, що його споживають.

Де росте сосна? Середовище існування дерева

Більшість видів сосни ростуть в Північній півкулі. Виняток становить лише суматранська сосна, що росте в Південній півкулі. Взагалі ці хвойні дерева можуть зустрічатися у помірному та субтропічному кліматі.

Сосни можуть зростати на висоті до 4000 м. Вони легше за все приживаються на піщаному або добре дренованому ґрунті. При сприятливих умовах зростання сосна може існувати понад 400 років.

Сосна – дуже світлолюбна рослина. Якщо її насіння потрапляє під ялину із широкими гілками, то молоді дерева загинуть в тіні. Саме тому ялина в сосновому бору завжди витісняє сосну та замість соснового лісу вже через кілька десятків років з’являється ялинковий.

В Україні зустрічається 17 видів сосни, 11 з яких вирощують в домашніх садибах, садах та парках. Найбільш поширеною є сосна звичайна, вік якої може сягати 300-400 років. В Кримських горах зустрічаються 2 рідкісні види – сосна Станкевича та чорна кримська.

Взагалі сосни в Україні займають майже 34% загальної лісової площини. Вона займає перше місце, тоді як друге та третє належать дубові та ялині.

Найбільш за все сосна поширена на Поліссі, де займає близько 60% всієї лісової площі та є головною лісотворною породою. На піщаних ґрунтах вона утворює сухі бори, на болотах – сусідить з березою та вільхою, а на багатому ґрунті росте поряд з дубами.

Також зустрічається сосна в Україні в Лісостепу, де займає понад 20% загальної лісової площі. Тут вона поширена переважно на піщаних берегах річок. В степу сосна в Україні трапляється рідко (наприклад, в Олешківських пісках). Подекуди це хвойне дерево зустрічається в Карпатах та на Прикарпатті.

Цікавий факт! Еволюція сосни у Північній півкулі була зареєстрована протягом раннього юрського періоду мезозойської ери, приблизно 130-200 млн. років тому.

Види сосни з фото та описом

Сосна звичайна (Pinus sylvestris)

Цей вид є дуже поширеним на теренах Європи та Азії. Саме сосна звичайна займає майже третину лісів України. Це дерево може зростати на болотах, пісках та скелях. Середовище існування сосни звичайної підкреслює й її наукова назва. Вона походить від кельтських слів «Pine» («скеля») та «sylvestris» («лісова»).

Висота цього хвойного дерева становить 6-9 м (4,5-15 м). Щороку воно зростає на 30-35 см. Сосна звичайна має дуже прямий стовбур, традиційну пірамідальну форму та коричнево-червону потріскану кору. Пучки блакитно-зеленої хвої містять по 2 голки довжиною 2,5-5 см. Взимку вони набувають жовтувато-зеленого відтінку.

Шишки у сосни звичайної спочатку червоні та коричневі в дозрілому стані. Для дозрівання їм потрібно 2 роки. Вони мають овальну форму та довжину 2,5-7,5 см.

Цей вид є швидкоростучим деревом. Він найчастіше за все використовується у якості новорічної ялинки. Карликові сорти сосни звичайної вважаються найкращими деревами для озеленення. Проте слід пам’ятати, що висаджувати їх можна лише в захищеному місці, адже вони дуже чутливі до пошкодження вітром.

Цікавий факт! Сосна звичайна – національне дерево-символ Шотландії.

Сосна італійська або пінія (Pinus Pinea)

Ця сосна – типове дерево на теренах Середземномор’я. Південна Європа, Туреччина та Ліван – типове середовище її зростання. Іноді вона ще зветься зонтичною, через характерну привабливу форму крони.

Стовбур італійської сосни прямий та злегка витягнутий, на самій верхівці розгалужується вбік. Його висота сягає 9-18 м, а діаметр – 9-15 м. Крона у пінії майже пласка, з неглибокою зонтичною формою. Через це дерево виглядає як гігантський гриб із пласкою шапкою.

Кора сосни італійської коричнева, глибоко розтріскана. Пучки яскраво-зеленої хвої мають 2 голки довжиною 10-18 см.

Шишки широкі, містять їстівні горіхи. Через це в Середземноморському регіоні пінія вирощується як харчова культура. Це один з небагатьох видів сосни, насіння якого збирають для споживання.

Сосна гірська (Pinus mugo)

Цей вид сосни дуже поширений в горах та на болотах Європи (переважно Центральної та Західної). В залежності від підвиду вона може мати вигляд карликового повзучого чагарника або невеликого деревця з твердими, важкими гілками та пірамідальною округлою формою.

Висота може варіюватися від 0,9 до 1,8 м для чагарника та 3-7,5 м – для дерева. Цей вид сосни зростає повільно, лише на 30 см за рік.

Хвоя сосни гірської має пучки по дві голки довжиною 2,5-5 см. Вона має темно-зелене забарвлення, але взимку набуває жовтувато-зеленого відтінку. Кора коричнево-сіра, вкрита неглибокими тріщинами. Шишки дрібні, яйцеподібної форми, злегка загострені, з невеликою кількістю лусочок.

Найбільш поширеними карликовими видами є «Compacta», «Hesse», «Gnome». В ландшафтному дизайні цей вид сосни при масовій посадці може слугувати для запобігання ерозії. Також він використовується для живоплотів, живих бордюрів та навіть як ґрунтопокривна рослина. Крім того, сосна гірська придатна для виготовлення бонсай.

Сосна турецька (Pinus brutia)

Ця сосна зустрічається на теренах Західної Азії, в Туреччині та деяких країнах Європи (Греції, Італії, України). Вона є дуже популярним декоративним деревом для теплого клімату. Існує декілька її сортів, які чудово переносять спеку та посуху.

Сосна турецька може мати різний вигляд крони: плаский, схожий на парасольку, круглий або загострений. Гілки спрямовані назовні, утворюючи «хмарки» із хвої.

Висота турецької сосни становить 9-24 м. Це хвойне дерево має привабливу червоно-коричневу кору з глибокими тріщинами та по 2 голки на пучок хвої. Шишки невеликі, конічною форми, червоно-коричневі з білими плямами на кінчику кожної луски.

Сосна алепська (Pinus halepensis)

Цей вид зустрічається в Середземноморському регіоні: від Марокко та Іспанії до Франції, Хорватії та Греції. Окремі його популяції ростуть в Ізраїлі, Йорданії та Сирії.

Також цей вид відомий як єрусалимська сосна. Зазвичай він росте в низинах, хоча в Іспанії зустрічається на висоті до 1000 м, а в Марокко – до 1700 м.

Сосна алепська – велике дерево, що сягає 9-18 м заввишки. Вона має конусоподібну розкриту форму крони та пучки із 2-3 голок.

Алепська сосна – надзвичайно посухостійке дерево. Крім того, вона нерідко зростає на спустошених вогнем територіях. Впізнати це хвойне дерево легше за все за світло-жовтувато-зеленою хвоєю.

Сосна чорна європейська (Pinus nigra)

Ці сосни ростуть в Південній Європі, Північній Африці, на Кіпрі та в Туреччині, в Малій Азії та навіть в Криму. Найчастіше за все вони ростуть на висоті 250-1600 м, хоча подекуди – навіть до 2000 м.

В Україні цей вид сосни поширений на заході країни, в Карпатах та на Поділлі. Його насадження – одні з найстаріших в країні, вони створені ще в часи Австро-Угорської імперії. Крім того, унікальний кримський підвид сосни чорної європейської зустрічається в Криму.

Сосна чорна європейська – хвойне дерево середнього або великого розміру з пірамідальною формою крони та округлою верхівкою. Її висота варіюється в межах 20-30 м.

Це хвойне дерево має густі пучки зеленої, дуже жорсткої хвої із двох голок. Його гілки асиметричні за схемою росту. Яскраво-білі шишки-«свічки» ростуть вертикально на кінчиках гілок щовесни.

Сосна остиста (Pinus aristata)

Цей вид сосни зростає в південних районах Скелястих гір на теренах Північної Америки (Нью-Мексико, Аризона, Колорадо). Зазвичай він зустрічається на дуже значних висотах, починаючи з 2500-3700 м.

Це повільно зростаюче карликове дерево може сягати 2,5-9 м заввишки. У деяких регіонах воно відоме як сосна гікорі або сосна Скелястих гір.

Сосна остиста має 5 голок на пучок хвої. Цей вид вважається однією з найстаріших відомих живих рослин, вік якої становить понад 4000 років.

Сосна канарська (Pinus canariensis)

Ця сосна – ендемік флори Канарських островів та подекуди зустрічається на теренах материкової Іспанії. Вона являє собою дуже велике дерево від 15 до 24 м заввишки.

Сосна канарська по мірі зростання поступово розвиває свій полог, схожий на парасольку. Кожний пучок хвої в неї складається з 3-х голок.

Канарська сосна – дуже міцне та довговічне дерево, яке може зростати майже на будь-якому ґрунті. Однак, холоду воно не переносе. Найчастіше за все цей вид сосни вирощують заради цінної ароматної деревини.

Сосна Роксбурга (Pinus roxburghii)

Ця велика сосна росте в гімалайських регіонах Азії на теренах Непалу, Індії, Бутану, Китаю, М’янми та Афганістану. Її висота може сягати 18-54 м, а діаметр стовбура – до 2-3 м. Також цей вид відомий як сосна імоді.

Вона має червоно-коричневу кору з глибокими тріщинами та дуже тонку жовто-зелену хвою з трьома голками на пучок. Шишки у сосни Роксбурга конічної форми, спочатку зелені, а як дозріють – стають темно-коричневими.

В країнах Азії сосна Роксбурга – важливе лісове дерево, проте її деревина значно поступається іншим видам сосни. В ландшафтному дизайні вона зазвичай не використовується, а більш підходить для будівництва та виготовлення меблів.

Сосна Култера (Pinus coulteri)

Ця сосна родом із прибережних гір Каліфорнії в Сполучених Штатах та півночі Нижньої Каліфорнії у Мексиці. Найчастіше за все вона росте на кам’янистому ґрунті на середніх висотах (від 300 до 2100 м).

Сосна Култера – велике дерево висотою до 24 м та діаметром до 1 м. Стовбур може бути як прямим, так й скривленим. Цей вид має неправильну крону, три голки на пучок хвої та дуже великі важкі шишки. Іноді це дерево ще звуть горіховою або смоляною сосною.

Воно використовується в ландшафтному дизайні парків та великих садів. Для комерційних цілей цей вид сосни не підходить. З нього можна отримати лише дрова.

Сосна Веймута (Pinus strobus)

Цей вид швидкозростаючої та довговічної сосни росте на теренах США та Канади. Саме він найчастіше за все використовується мешканцями Північної Америки у якості різдвяної ялинки.

Біла або Веймутова сосна – велике дерево з прямим стовбуром, що сягає 30-75 м. Вона має 5 голок на пучок. Гладка сіра кора цього дерева з віком стає тріщиністою.

Цей вид сосни в Північній Америці є найважливішим. Його використовують як задля деревини, так і для ландшафтного дизайну. Сосна Веймута легко сприймає обрізку, тому її можна використовувати для створення живих огорож.

Цікавий факт! Цей вид сосни названий на честь лорда Веймута, який привіз її насіння з Північної Америки до Європи на початку 18 ст.

Сосна Бальфура (Pinus balfouriana)

Ця рідкісна сосна, також відома як лисохвоста, зустрічається біля гір Сьєрра в Каліфорнії. Вона зростає на висоті 1600-2400 м. Через важкодоступність дерева, його деревина азвичай не використовується.

Висота цього виду сосни становить 10-20 м, а діаметр стовбура – до 2-х м. Кора має світло-сірий колір, а голки – темно- та сіро-зелені. Пучки хвої складаються із п’яти голок.

Сосна Сабіна (Pinus sbiniana)

Ця висока сосна з незвичайним роздвоєним стовбуром виростає до 12-24 м. Зустрічається вона в низьких передгір’ях Каліфорнійських гір. В ландшафтному дизайні ця сосна майже не використовується.

Цей вид також відомий як сосна сіра, бичача або каліфорнійська передгірна. Це хвойне дерево має 3 голки на пучок сіро-зеленої хвої. Шишки великі та важкі, однакової довжини та ширини.

Сосна Банкса або сіра (Pinus banksiana)

Ця сосна зустрічається в Канаді та на півночі Сполучених Штатів. Її висота становить 9-15 м. Крона цієї сосни має неправильну округлу форму. Гілки розпростерті та трохи сплющені.

Пучки короткої скрученої хвої складаються із двох голок, які утворюють вигнуті конуси. Шишки зігнуті та трохи гачкуваті.

Сосна Банкса має дещо пошарпаний вигляд, через що рідко використовується в ландшафтному дизайні. В Україні її зазвичай висаджують поряд зі сосною звичайною для укріплення ґрунту.

Сосна Тунберга або гірська японська (Pinus thunbergii)

Цей вид сосни зустрічається на теренах Японії та Південної Кореї. Вона має привабливу конічну форму крони, через що є дуже поширеним деревом в ландшафтному дизайні. Найчастіше за все її використовують при створенні бонсай.

Висота сосни Тунберга становить до 40 м. Її річний приріст становить 60-90 см. Кора в сосни Тунберга спочатку зеленувато-жовта, згодом – жовтувато-коричнева, а наостанок – сіра або майже чорна.

Хвоя яскраво-зелена, дуже жорстка та гостра. Її пучки складаються із двох голок. Шишки – коричневі, розміром 5-7,5 см.

Сосна біла японська (Pinus Parviflora)

Цей вид сосни також є ендемічним деревом Японії та Південної Кореї. Його висота становить 15-25 м. Ця сосна вважається одним з найкращих видів для ландшафтного дизайну. Також вона добре підходить для створення бонсай.

Доросле дерево має плоску верхівку та привабливий розлогий візерунок гілок. Сосна біла японська зростає повільно. Вона має тонке блакитнувате листя та багряно-коричневу кору. На відміну від гірської японської сосни, цей вид має пучки хвої з п’яти голок.

Сосна Джефрі (Pinus leffreyi)

Цей вид сосни – дуже високе рідкісне дерево, яке рідко вирощують в ландшафтному дизайні. В природі він зустрічається в Мексиці та деяких штатах Америки (Каліфорнії, Неваді, Орегоні). Зазвичай росте в горах Каліфорнії на висоті від 300 до 3000 м.

Хвоя сосни Джефрі має пучки з трьох голок. Чорна кора цього хвойного дерева пахне ваніллю. Молоді пагони відрізняються привабливий сіруватим нальотом.

Висота дерева становить 24-30 м. Деревину сосни Джефрі використовують переважно в будівництві.

Сосна Бунге (Pinus bungeana)

Цей вид сосни ендемічний для флори Китаю. Її висота сягає 24-30 м. Дерево має прямий стовбур та відшаровувану кору, подібну до платана. Її забарвлення може поєднувати білий, сріблясто-сірий, кремово-жовтий та коричневий колір.

Хвоя сосни Бунге складається з пучків по 2-3 голки довжиною 5-10 см. Шишки невеликі, лише з одним-двома десятками лусочок.

Зростає сосна Бунге досить повільно. Їй потрібно 50 років, щоб досягти максимальної висоти. Проте через привабливу кору сосна Бунге доволі популярна в ландшафтному дизайні.

Сосна м’яка (Pinus flexilis)

Ця сосна зустрічається на теренах Сполучених Штатів та Канади. Її висота сягає 9-18 м. Дерево добре приживається навіть в найбільш складних умовах, включаючи бідний ґрунт.

Сосна м’яка має конічну крону із загостреною верхівкою. Стовбур в неї прямий, з віком стає доволі товстим. Гілки спрямовані трохи вгору, розташовані низько над землею. Кора у молодої сосни м’якої сіра та гладка, але з віком все більше тріскається.

Хвоя м’яка на вигляд, а її забарвлення варіюється від зеленого до синього. Голки короткі, довжиною 2,5-7,5 см, зібрані в пучки по 5 штук.

Шишки мають конічну форму та невелику кількість лусочок (приблизно 2-3 десятки). Їхнє забарвлення у молодому віці варіюється від зеленого до блакитного. Шишки з’являються на гілках групами. Найчастіше за все цей вид сосни використовують в ландшафтному дизайні.

Сосна ладанна (Pinus taeda)

Цей вид сосни ендемічний для болотистих районів південно-східної частини Сполучених Штатів (від Делавер до Техасу). Вона має дуже прямий стовбур висотою 30-50 м.

З віком сосна ладанна втрачає нижні гілки, а її крона височіє над землею. Кора має червоно-коричневий колір, а шишки – блідо-бурі. Пучки хвої в цього виду складаються з трьох голок.

Сосна скручена (Pinus contorta)

Цей вид сосни досить поширений на теренах Північної Америки. В залежності від підвиду це може бути невелике деревце або чагарник заввишки від 4,5-15 м. Хвоя має пучки з двох голок.

В залежності від регіону зростання ця сосна має різні назви. Її звуть тамарак, пляжною, береговою або чорною сосною Скелястих гір.

Проте назва «скручена» найбільш влучно передає зовнішній вигляд дерева. Стовбури цієї сосни скручуються та викривляються. Зазвичай ці дерева мають комерційне використання у якості джерела пиломатеріалів, стовпів, шпону.

Сосна болотяна (Pinus palustris)

Цей вид сосни – ендемік флори півдня Сполучених Штатів. Сосна болотяна – дуже високе дерево з прямим стовбуром 18-30 м заввишки. Кора в неї коричнева, глибоко розтріскана, а шишки – широкі та досить великі.

Сосна болотяна має три голки на пучок. Їхня довжина становить 20-50 см, через що цей вид ще відомий як довголиста сосна. Найчастіше за все деревина застосовується для виготовлення пиломатеріалів.

Сосна лучуська або окінавська (Pinus luchuensis)

Ця велика сосна – ендемік флори японської Окінави. Її висота сягає 15-24 м. Сосна окінавська має пласку крону з кутовими гілками.

Це хвойне дерево дуже рідкісне. Раніше воно зустрічалося лише на Окінаві. Пучки хвої сосни окінавської мають по дві голки.

Сосна приморська (Pinus pinaster)

Цей вид сосни росте в Південній Європі та Марокко. Висота дерева становить 18-30 м. Його легко сплутати з італійською сосною через схожу форму крони у вигляді парасольки. Проте стовбур в цього дерева більш товстий, а гілки починають рости дуже низько.

Кора у сосни приморської розтріскана, коричнево-сіра зовні та коричнево-червона зсередини. Шишки довгі, конічної форми, часто загнуті на кінчиках.

Здавна сосна приморська високо цінувалася як джерело деревини та живиці. Проте її привабливі підняті вгору гілки та конічна крона надали їй слави найкращого дерева для ландшафтного дизайну. Цей вид має 2 або 3 зелені голки на пучок.

Мексиканська плакуча сосна (Pinus patula)

Ця сосна – ендемічна рослина гірських районів Мексики. Її висота становить 18-24 м. Цей вид сосни легко впізнати через її унікальний вигляд.

Вона має прямий стовбур, довгі тонкі та злегка дугоподібні гілки та «м’яку» конічну крону. Кора розтріскана, а її забарвлення варіюється від сірого до червоного відтінку.

Плакучою ця сосна зветься через звисаючі пучки м’якої хвої, що надають дереву пониклий, плаксивий вигляд. Довжина голок сягає від 10 до 25 см. Вони мають неправильну форму та можуть бути зібраними в пучки по 3, 4 або 5 штук.

Шишки у мексиканської плакучої сосни великі, трубчасті, з великою кількістю лусочок. Цей вид широко використовується в комерційних цілях та для ландшафтного дизайну.

Монтерейська сосна (Pinus radiata)

Цей вид сосни зустрічається в Мексиці та на теренах Каліфорнії в Сполучених Штатах. Її висота сягає 15-30 м. Монтерейська сосна – велике дерево з товстим непрямим стовбуром та кроною у формі парасольки.

Вона дуже швидко зростає та змінюється від конічної форми до куполоподібної вершини. Чорна потріскана кора має ребристий вигляд та створює контраст на тлі яскраво-зеленої хвої, пучки якої складаються із 2-3 голок.

Шишки у монтерейської сосни широкі та загострені. Спочатку вони зелені, потім – коричневі, а наприкінці – майже чорні. Цей вид сосни універсальний. Він використовується як комерційно, так і в ландшафтному дизайні. Його оригінальна кора може застосовуватися у якості мульчи.

Сосна жорстка або смолиста (Pinus rigida)

Цей вид сосни росте в Канаді та східній частині Сполучених Штатів. Здавна саме це хвойне дерево на теренах Північної Америки було основним джерелом живиці, яка використовувалася від будівництва каное до залізничних шпал.

Сосна жорстка має викривлений стовбур та дещо пошарпаний вигляд в цілому. Саме тому вона зазвичай не використовується в ландшафтному дизайні. Висота цього хвойного дерева становить 15-30 м. Голки в нього зібрані в пучки по 3 штуки.

Сосна пізня (Pinus serotina)

Цей вид зустрічається в східній частині Сполучених Штатів. Інколи його називають болотною або лавровою сосною. Висота дерева становить 9-21 м.

Сосна пізня відома тим, що тримає свої насіннєві шишки закритими протягом багатьох років. Вона відкриває їх лише після того, як їх опалить вогонь. Пучки хвої складаються із 3-4 голок.

Старі дерева стають тонкими та рваними. Найчастіше за все сосна пізня використовується для виготовлення целюлози.

Сосна орегонська або жовта (Pinus ponderosa)

Ця сосна зростає на теренах Сполучених Штатів та в канадській Британській Колумбії. Вона має великий, прямий, товстий стовбур заввишки 18-30 м (18-60 м) та 7,5-10 мвшир. Ці значні габарити влучно підкреслює латинська назва дерева, що перекладається як «потужний» та «вражаючий». Щорічний зріст становить 33-60 см.

Форма крони у жовтої сосни варіюється від конічної до неправильної циліндричної із загостреною верхівкою. Гілки починають рости досить низько. Кора потріскана, коричнево-червона.

Голки зелено-жовтуваті, товсті, довжиною 10-18 см, зібрані в пучки по 2-3 штуки. Шишки у сосни жовтої середнього розміру – приблизно 25 см в довжину. Вони досить широкі, конічної форми та коричневого кольору.

Нерідко жовту сосну можна побачити в ландшафтному дизайні великих парків. Привабливий вид їй надає характерна кора з глибокими тріщинами. Також ця сосна вважається однією з найбільш цінних серед усіх порід комерційних пиломатеріалів.

Цікавий факт! Гібрид сосни орегонської – Pinus ponderosa benthamiana має висоту 81,6 м та вважається найвищою сосною в світі.

Сосна червона (Pinus resinosa)

Цей вид сосни зростає в Канаді та на півночі Сполучених Штатів. Висота дерева становить 15-24 м. Сосна червона або канадська має прямий стовбур та конічну крону, яка з віком стає округлою. Кора потріскана, коричнево-червона та легко відшаровується.

Хвоя може бути як прямою, так й злегка закрученою. Її довжина становить 10-18 см. Вона зібрана в пучки по 2 штуки. Шишки округлі та маленькі, з невеликою кількістю лусочок (до 2-х десятків).

Цей вид сосни є дуже морозостійким та має помірну швидкість росту. Найчастіше за все він використовується в ландшафтному дизайні.

Сосна піщана (Pinus clausa)

Цей вид сосни ендемічний для півдня Сполучених Штатів (Алабами та Флориди). Її висота сягає 4,5-18 м, іноді – навіть до 30 м.

Як зрозуміло з назви, ця сосна віддає перевагу піщаним, добре дренованим ґрунтам. Вона має пучки хвої з двох голок та серотинні шишки, які відкриваються після обробки вогнем.

Інколи піщані сосни ще звуть чагарниковими. Їх зазвичай не використовують для ландшафту садів та парків. Проте іноді молоді дерева можуть вирощувати для продажу у якості різдвяної ялинки.

Сосна однохвойна (Pinus monophylla)

Цей вид сосни зустрічається в Мексиці та західній частині Сполучених Штатів. Його висота становить 4,5-15 м.

Сосна однохвойна – дерево невеликого або середнього розміру з поодинокими голками та корою, що лущиться. Це єдиний вид, що має лише одну голку на пучок, з чим і пов’язана видова назва.

У деяких регіонах сосну однохвойну використовують у якості ялинки. Проте в ландшафтному дизайні вона зазвичай не використовується.

Сосна цукрова або гігантська (Pinus lambertiana)

Цей вид сосни поширений в Мексиці та деяких регіонах Сполучених Штатів (Каліфорнії, Орегоні, Неваді). Вона є найбільшою за діаметром стовбура серед усіх дерев родини Соснові.

Її висота сягає 30-60 м. Максимальний відомий розмір цього виду сосни становив 66,1 м заввишки та 3,5 м в діаметрі, тоді як ширина крони сягала 9 м.

Через величезний розмір цей вид ще відомий як гігантська сосна. Стовбур в цього хвойного дерева прямий, а крона – конічна.

Шишки в сосни цукрової дуже довгі – майже 60 см в довжину, але в середньому – до 30 см. У молодому стані вони зелені, а зрілі – світло-коричневі. Пучки хвої мають по 5 голок довжиною 7,5 см. Через значні габарити цей вид сосни не використовується в ландшафтному дизайні.

Сосна Таньошо, густоквітна або японська червона (Pinus densiflora)

Цей вид – найпоширеніша сосна на теренах Японії. Також він зустрічається в інших регіонах Азії. Висота дерева становить 3,5-6 м.

Форма крони густоквітної сосни округла або овальна. Кора лущиться та має червоне (рідше – сіре) забарвлення.

Хвойні пучки мають по 2 голки довжиною 7,5-12 см. Шишки спочатку синьо-зелені, а з віком стають коричневими. Вони мають всього 1-2 десятки лусочок.

Найбільш поширеним є карликовий вид цієї сосни – Umbraculifera, який зазвичай вирощують у вигляді куща або невеликого дерева. Нерідко з нього роблять бордюрні живоплоти, а іноді – бонсаї.

Цікавий факт! Густоквіта сосна – національна рослина-символ Південної Кореї.

Сосна Латтера (Pinus latteri)

Цей вид сосни поширений в Південно-Східній Азії (Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Китаї, М’янмі та В’єтнамі). Висота дерева сягає 24-45 м.

Кора в нього помаранчево-червона, а крона з віком поступово округлюється. Пучки хвої мають по 2 голки. Іноді цей вид сосни використовують в ландшафтному дизайні в теплому кліматі.

Сосна Торрея (Pinus torreyanna)

Ця дуже рідкісна сосна зустрічається лише в прибережних районах на півдні Каліфорнії, серед чагарників шавлії. Висота дерева становить 7,6-18 м.

Крона доволі відкрита та набуває фантастичних форм під впливом прибережних вітрів. Ця сосна має 5 голок на пучок хвої. В своєму природному середовищі вона є видом рослини, що охороняється законом.

Сосна колорадська (Pinus edulis)

Ці сосни поширені в західних/центральних регіонах Сполучених Штатів та Мексиці. Їхня висота сягає до 6 м. Стовбур сосни колорадської зазвичай зігнутий, з низькими гілками, що ростуть назовні та вгору від центру.

Форма крони може варіюватися від конічної до яйцеподібної, зазвичай із загостреною верхівкою. Кора сіра, борозниста та луската. Хвоя зібрана в пучки по 2-3 голки.

Шишки невеликі, майже сферичні, з невеликою кількістю лусочок (рідко більше 15). Їхнє забарвлення змінюється від коричневого до помаранчево-коричневого. Насіння їстівне.

Цей невеликий вид сосни можна вирощувати в більшості садів. Також її використовують у якості новорічної ялинки.

Сосна віргінська (Pinus virginiana)

Цей вид ендемичний для східної частини Сполучених Штатів. Він також відомий як сосна Джерсі або ялинкова сосна. Висота дерева становить 3-15 м. Молоді пагони мають рожево-білий наліт. Пучки хвої складаються із двох голок.

Деякі сорти цієї сосни взимку стають привабливими жовто-золотистими. Саме тому це дерево є влучним вибором для створення зимового акценту в ландшафті. Часто сосну віргінську вирощують як новорічну ялину.

Сосна західна біла або гірська веймутова (Pinus monticola)

Ця сосна росте на заході Сполучених Штатів та в Канаді. Вона є одним з найвищих видів сосни, її висота – 18-45 м. Це дерево занадто велике, щоб його можна було використовувати в озелененні.

В своєму середовищі існування сосна західна зустрічається в горах. Через це вона ще відома як гірська біла або срібляста сосна. Вона має 5 голок на хвойний пучок.

Сосна білокора (Pinus albicaulis)

Цей вид сосни зустрічається в горах на заході Сполучених Штатів та Канади. Її висота становить 6-18 м. Сосна білокора має пучки хвої з п’яти голок.

Зазвичай це чагарникове дерево не використовують в ландшафтному дизайні. В своєму середовищі існування воно знаходиться під загрозою зникнення.

Застосування сосни

Більшість видів цих хвойних дерев швидко ростуть та мають прямий стовбур. Саме тому вони ідеальні для заготівлі пиломатеріалів та будівництва. Сосна має м’яку деревину, що полегшує обробку. Недолік в тому, що вона не настільки довговічна, як інші види деревини.

З деревини сосни виготовляють меблі, будівельні каркаси, підлогу, брус. Також це хвойне дерево є важливим джерелом целюлози для виготовлення паперу.

Цінність заготовленої деревини зростає зі збільшенням віку дерева. Крім того, сосни багаті на смолу, з якої отримують скипидар для подальшого використання у виробництві лаку та у якості розчинника.

Через швидкий зріст сосна – одне з найкращих дерев для відновлення лісів. Саме соснові лісі в багатьох країнах з’явилися замість вирублених споконвічних дубових лісів. Сосни слугують житлом для багатьох лісових тварин (вивірок, птахів, ракунів, тощо).

Насіння сосни поживне та водночас смачне. Тому кедрові горіхи дуже популярний продукт. Молоді зелені голки сосни можна використовувати для трав’яного чаю, багатого на вітаміни A і C. Також можна споживати м’яку внутрішню частину соснової кори, яка також насичена вітамінами A і C.

Сосни – дуже міцні та невибагливі дерева, які швидко ростуть. Саме тому вони чудово підходять для ландшафтного дизайну садів та парків. Карликові сорти можна використовувати для створення живоплотів та живих бордюрів.

Вплив сосни на зміну клімату

Гази, що виходять із хвої сосни у вигляді пари, мають сильний запах соснової олії, що є летючою органічною сполукою. Відповідно до проведених досліджень, вони безпосередньо впливають на зміну клімату.

Крихітні частинки пари із соснової хвої перетворюються на аерозолі при реагуванні з киснем, присутнім у повітрі. Аерозолі об’єднуються та утворюють хмари, що блокують сонячне світло та відбивають промені назад у космос. Таким чином зменшуються підвищення атмосферної температури, що в свою чергу сприяє сповільненню глобального потепління.

Як цвітуть ялинки? Весняний бал хвойних дерев

Вічнозелені хвойні дерева, як і плодові, навесні вбираються у святкові шати. І хоч їхнє вбрання не настільки помітне й пахуче, однак не менш унікальне. Підглянемо, як готуються до весняного буму цвітіння зелені й колючі?

«Але хіба ж ялинки цвітуть?» — запитаєш. Дійсно, хвойні дерева належать не до квіткових, а до голонасінних рослин, тому вони не цвітуть так розкішно, як яблуня або вишня. «Квіти» хвойних дерев схожі на шишки або колосочки без запаху.

Шишки — це вкорочені видозмінені пагони, листя яких трансформувалися в луски.

Оскільки хвойні однодомні (жіночі та чоловічі шишки ростуть на одному дереві) й запилюються за допомогою вітру, зазвичай вони зацвітають до того, як розпускаються листяні дерева. Завдяки цьому зелень не перешкоджає переміщенню пилку на великі відстані. Можливо, ранньої весни ти помічав крихітні жовті суцвіття на узбіччях або в калюжах — це хвойні дерева розкидають пилок.

Бажаєш побачити, як цвітуть ялинки, модрини, кедри, кипариси? За мною!

…Але перед тим ознайомся з класифікацією хвойних рослин. Цей клас охоплює 7 родин та понад 600 видів рослин.

• Соснові (сосна, ялина, ялиця, модрина, кедр),
• Араукарієві (представник — араукарія),
• Кипарисові (кипарис, туя, ялівець, секвоя),
• Головчато-тисові,
• Тисові (тис ягідний),
• Подокарпові,
• Сціадопітисові.

Ялиця

У природі існує понад 40 видів ялиць. Найчастіше ялиця росте в гірських районах помірних широт з хорошою вологістю. Поширена у Європі, Північній та Центральній Америці, Азії, Північній Африці. В Україні росте лиш один дикорослий вид — ялиця біла . Ти можеш натрапити на неї в Карпатах, острівні масиви розташовані неподалік Львова.

Шишки цього стрункого, витонченого дерева надзвичайно красиві й варіюють від жовтого до червоного, синього, зеленого, фіолетового кольорів!

Модрина

Красуня-модрина уподобала для себе приполярні низовини Аляски, гірські місцевості США, європейські Альпи. Поширена у Канаді, Росії, Монголії. В Україні можна побачити модрину європейську, росте вона у західних Карпатах. Морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні.

Це єдиний вид хвойних, який восени вбирається в золото і скидає голчасте листя на зиму.

Шишки модрини нагадують троянди.

Ялина (смерека)

«На краю села хатина, загляда в вікно смерека…» — поширена на території України ялина європейська стала не тільки новорічною улюбленицею дітей, героїнею казок та пісень, але й справжнім оберегом. У Карпатах деякі селяни прив’язують над дверима оселі ялинку, щоб божественна енергія священного Дерева життя сходила на хату, на родину. Цілком можливо, така ялинка прикрашає і територію твоєї школи.

Вічнозелена ялина об’єднує 50 видів. Ареол поширення — від субтропіків до помірних і холодних районів Північної півкулі.

Придивись до ялини навесні — на темно-зелених гілках, немов новорічні свічки, виростають лілово-червоні зав’язі шишок. Жіночі шишки завбільшки з лісовий горіх, а чоловічі нагадують горошинку. Не мине й двох тижнів, як жіночі шишки стануть світло-зеленими, витягнуться, звісяться вниз, як мініатюрні виноградні грона.

Ялина блакитна колюча Олденбург.

А це екзотична ялина Акрокона. Сорт ялини звичайної Акрокона виведений у Фінляндії в 1890 році. Ялинка росте повільно, має асиметричну форму. Має цікавий вигляд, особливо навесні, коли на кінчиках молодих пагонів з’являються навислі маленькі яскраво-червоні шишечки.

Кедр

Ти вже переконався, що шишки хвойних рослин бувають неймовірних кольорів та відтінків. І кедр тут — не виняток. Батьківщина кедрів — Середземномор’я та Гімалаї. А ліванський кедр є одним із символів Лівану.

Кедровий сланець. Росте в Китаї, Японії, Кореї.

Сосна

Одвічна мешканка українських лісів, сосна навесні також одягає святкові шати. Її розкішні шишки, немов сережки світської леді, — прості та вишукані водночас. Квітне сосна у травні. Вітер розносить її жовтий пилок на великі території, вкриває ним ставки та озера, даючи несподіваний корм для дрібних рибок.

Сьогодні відомо близько 115 видів сосен, 17 з них ростуть в Україні.

Сосна кедрова європейська.

Туя

Стрункі туї часто прикрашають подвір’я шкіл, офісів та приватних будинків. Густа зелень щільно вкриває стовбур, не жовтіє і не опадає — справжнє джерело натхнення для садівників. Придивися уважніше до зелених гілочок навесні. Ось що ти побачиш:

Ялівець

Ялівець зазвичай цвіте непомітно. Період цвітіння — квітень-травень. Квіти ялівця — це дрібні шишечки-колоски. Жіночі шишечки нагадують бруньки зеленого кольору, чоловічі — жовті та видовжені. Після запилення жіночі бруньки трансформуються в шишкоягоди привабливого яскраво-синього кольору, які дуже полюбляють дрозди.

Від весняних світлин хвойних дерев перехоплює подих! Бережімо та примножуймо красу навколишньої природи — вона таїть у собі чимало цікавого та незвіданого. І хвойні рослини — чудовий тому доказ.

Читай також: