Історія виникнення телефонного консультування

З розвитком телекомунікаційних засобів зв’язку телефонне консультування як метод соціальної роботи набуло значного поширення. Природно, що людина бажає зберегти деяку анонімність, тому що визнання проблеми (та ще й усвідомлення того, що без допомоги спеціаліста обійтися неможливо) робить її уразливішою. Крім того, в умовах сьогоденного бурхливого економічного, технічного розвитку та зосередження уваги на грошах – як цілі, відбувається відчуження людини. Тому не дивно, що сучасна людина відчуває величезну кількість стресів. Міжособистісне спілкування найчастіше поверхневе, неякісне та не задовольняє комунікативних потреб, тому деяким людям стає важко знайти друзів і у важкі хвилини життя нема з ким поговорити, поділитися своїми проблемами й отримати підтримку. У цій ситуації робота телефонне консультування набуває особливої актуальності, оскільки пропонує тимчасову, але миттєву підтримку кожному, хто її потребує.

Можна з впевненістю стверджувати, що така модель допомоги як телефонне консультування з’явилася саме завдяки священикам.

Першою «ластівкою», що вказала на необхідність нового методу соціальної підтримки, було подія, що сталася 1906 року у місті Нью-Йорк. Однієї ночі протестантського священика Гаррі Уоррена розбудив телефонний дзвінок. Той, хто дзвонив благав допомоги, на що священик йому відповів, що церква буде відкрита завтра вранці і поклав слухавку. На ранок святий батько дізнався, що той, хто дзвонив покінчив життя самогубством – він повісився. Тоді приголомшений Уоррен дав термінове оголошення в газеті: «Перед тим, як піти з життя, зателефонуйте мені в будь-який час доби».

Також у 1960році в Нью-Йорку була заснована ліга «Врятуйте життя», метою якої було надання психологічної допомоги по телефону.

У Європі процес становлення цього методу почався після другої світової війни, коли в 1948 році психіатри Х. Хофф і Е. Рінгель організували центр «Лікарська допомога людям, втомленим від життя», що об’єднав допомогу по телефону і очний прийом.

Значний вплив на становлення методу телефонного консультування справив англійський священик Чад Вара. У 1953році, коли одного ранку він прочитав в одній з газет, що у Лондоні відбувається три самогубства на день, то вирішив заснувати рух добровольців _ непрофесіоналів «Самаритяни». В рамках нього також була створена телефонна служба допомоги людям, схильним до суїцидів, що стала прообразом численних центрів в різних країнах світу. Згодом «Самаритяни» перетворилися на самостійну інтернаціональну організацію «Befrienders International» ( «Міжнародна дружня допомога»). Основне організаційне завдання цієї організації полягає у відборі й підготовці добровольців, що вміють вислухати, зрозуміти, висловити співчуття й духовну підтримку тим, хто їх потребує. По міру розвитку «Гарячих ліній» «Befrienders International» розширює типізацію клієнтів, потребуючих допомоги, і використовуються особами, що переживають будь-який вид емоційної кризи: проблеми в сімейному житті; адаптація до нових умов; вагітність і аборти, шкільні конфлікти тощо. На сьогодні у світі працює близько 300 центрів «Befrienders International», де добровольці допомагають зневіреним людям або близьким до самогубства.

Ідеї концепції «Телефону Довіри» виявилися настільки актуальними, що в найближчі 7 років служби телефонної допомоги виникли в більшості європейських столиць та великих міст (у 1956 році – в Західному Берліні, у 1957 році – у Цюріху, у 1958 році – в Роттердамі і в Осло, у 1959 році – в Женеві і в Брюсселі, а в 1960 році – у Парижі). Мережа служб телефонної допомоги постійно примножувалася й розвивалася, а в 1960 році була проведена перша зустріч працівників невідкладної допомоги зі штаб-квартирою в Женеві.

Через три роки, в 1963 році у Сіднеї преподобний Алан Уокер, голова Центральної методистської лінії, з цією метою заснував телефон «Лінії життя» який з тих пір перетворився на всесвітню мережу з більш ніж 200 Центрами Лінії в 12 країнах. Ці центри, надаючи кваліфіковану допомогу, розвивали свої принципи християнського служіння під девізом: «Допомога так само близька, як і телефон».

Згодом телефонні служби Азії та Австралії ( «Лінії життя») об’єдналися в «Life Line International» ( «Міжнародні лінії життя»).

У різних країнах служби телефонного консультування називаються по-різному. Наприклад, в Іспанії – «Надія», в Німеччині – «Духовна Допомога», у Швейцарії – «Простягнута Рука», в Австралії – «Лінія Життя» (Life Line), у США працюють «Кризові Лінії» (Crises Line), «Гарячі Лінії» (Hotline), «Лінія допомоги» (Help Line) та інші. Назва «Телефон довіри» розповсюджена у всіх слов’янських країнах. В Україну ж вона прийшла з Польщі й Чехословаччини, де в 1967 році незалежно один від одного в Гданську й Вроцлаві виникли «Телефони Довіри», як і в Англії, задля запобігання самогубств, але на практиці дзвонили люди з різноманітними проблемами.

Перша українська служба невідкладної телефонної психологічної допомоги «Телефон Довіри» була заснована в Дніпропетровську у 1983 році при психоневрологічному диспансері. В якості консультантів на ній працювали лікарі-психіатри і психологи. Потім було ще декілька спроб заснувати аналогічні служби підтримки, але вони не зустріли з боку тогочасної влади ніякої підтримки.

Ще через п’ять років, тобто у 1988 році був організований «Молодіжний Телефон Довіри» в Одесі при благодійному фонді як некомерційна громадська організація. У столиці України перший «Телефон Довіри» відкрили тільки в 1989 році в психоневрологічному диспансері. З 1991 року держава нарешті стала підтримувати політику впровадження телефонного консультування. Тож за сприяння Державної соціальної служби сім’ї, дітей та молоді почали відкриватися служби «Телефону Довіри» в обласних центрах та великих містах України, зокрема в квітні 1992 року в м. Миколаєві.

7 грудня 2005 року було прийнято «Типове положення про службу та обов’язки «Телефону Довіри»», яке зазначає функції та завдання служби.

Ще важливим є аспект окремого виділення проблематики ВІЛ/СНІДу в рамках телефонного консультування.

В розвинених країнах професійні консультації з приводу цієї проблеми почали надаватися з 1987 року. Наприклад, Telefono Verde AIDS в Римі почав працювати в середині 1987 року, консультантами працювали лікарі і психологи.

Також телефонна гаряча лінія Фонду Червоного Хреста під назвою «Ноєв Ковчег», у Стокгольмі, почала працювати в середині 1987 році.

В тих країнах, де проблема ВІЛ/СНІДу найбільш розповсюджена, почали відкриватися цілодобові гарячі лінії підтримки. Національна гаряча лінія з питань СНІДу Тринідаду й Тобаго, заснована на базі Центру Консультування Королівського Парку, і Клініка «Port of Spain», працюють із 1988 р. В Індонезії центр MITRA, розташований в Джакарті – це 24 годинна гаряча лінія, що дає інформацію про ВІЛ/СНІД.

У Непалі існує гаряча лінія з питань СНІДу в Катманду, пропонує анонімну дискусію про особисті проблеми, пов’язані з ВІЛ. У Замбії консультування по телефону в режимі гарячої лінії проводиться в «Консультативному Центрі Кара», місто Лусака.

Вона була організована в 1989 році. Як не прикро признавати для України також характерна проблема ВІЛ/СНІДу. Отже, в нас «Національна лінія «Телефону довіри»» з проблем ВІЛ/СНІДу починає працювати з 2003 року. консультування підтримка психологічна

Підводячи підсумки, можна сказати, що телефонне консультування є ефективним способом надання екстреної психологічної, соціальної (а в деяких випадках і медичної) допомоги.

Щодо подальшого шляху розвивання цього методу в нашій країні. Я вважаю, що покращенню функціонування Телефонів Довіри повинна посприяти державна політика: створити законодавчу базу, яка б регулювала діяльність та розвиток цих організацій. Також можна впровадити, так би мовити, «курси швидкого реагування» для консультантів «Телефону Довіри». Виходячи з того, що в службу підтримки звертаються й клієнти з самогубницьким настроєм – треба бути готовим до впливу на ситуації через реальний контакт. Тобто, в деяких випадках, потрібно спілкуватися безпосередньо з клієнтом.

Тема. Узагальнення знань за темою «УСРР в умовах нової економічної політики (1921—1928 рр.)».

Мета: повторити, узагальнити, закріпити й оцінити знання, набуті учнями впродовж вивчення теми; розвивати їхні вміння та навички, сформовані на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення розглянутих подій історії України та формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення своїх знань.

Тип уроку: повторювально-узагальнюючий із перевіркою набутих учнями знань, умінь та навичок.

Обладнання: підручник, атлас, схеми, таблиці, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми.

Методичні рекомендації щодо проведення уроку наведено в розробці уроку № 6 (9).

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему, завдання уроку та інформує про заплановані форми роботи.

II. ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Учитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався впродовж опрацювання теми.

Вступна бесіда

1) Яку назву має тема, вивчення якої ви завершили? Якими є її хронологічні межі?

2) У чому, на вашу думку, полягає важливість цього періоду для історії України в цілому? Обґрунтуйте власну точку зору.

Завдання на індивідуальних картках

1) Яким був вплив непу на розвиток радянської економіки?

2) Поясніть зміст гасла, під яким на початку 1920-х рр. розгорнувся робітничий і селянський рух: «Ради без більшовиків!».

1) Визначте здобутки та прорахунки непу.

2) Що таке націонал-комунізм та яким є його різновид в Україні в період непу?

1) Висловіть позицію X. Раковського щодо створення СРСР.

2) У своїй праці «Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX—XX століття» історик Я. Грицак стверджує: «Хоча “українізація” мала характер офіційної лінії, вона проходила не зовсім гладко. Центральне партійне керівництво намагалося звести її до напівзаходів. Його ставлення було двоїстим: формально воно підтримувало розширення сфери вживання української мови, але боротьба з виявами широкого українського почуття, особливо з тими, які вели до політизації українського питання, не припинялася». На прикладах підтвердіть думку історика.

Дайте визначення понять: неп, автономізація, коренізація, українізація, «криза збуту», «ножиці цін», продподаток, господарський розрахунок, концесія, оренда, непман.

Тестові завдання

1. У якому році в основному завершилася відбудова промисловості УСРР?

2. У галузі національної політики XII з’їзд РКП(б) проголосив курс:

3. Яким був офіційний державний статус України на початку 1920-х рр.?

Б автономія у складі федеративної Росії

В незалежна держава, що уклала військово-політичний союз з іншими радянськими республіками

4. У якому році була створена УАПЦ?

5. Яка міжнародна організація надала допомогу Україні під час голоду 1921—1922 рр.?

Б Помгол (допомога голодуючим)

В АРА (Американська організація допомоги)

6. Створений 1922 р. в Києві театр «Березіль» очолював:

7. Які ознаки були притаманні політиці більшовиків у галузі культури?

А прагнення зберегти контроль над культурою та всіма проявами духовного життя

Б сприяння вільному розвитку культури, ліквідація форм контролю над нею

В деідеологізація культури, толерантне ставлення до інакомислення

Г боротьба з будь-якими проявами інакомислення, зведення всієї сукупності проявів духовного життя суспільства до заздалегідь зазначених схем

8. Із якою державою радянська Україна уклала першу мирну угоду?

9. У 1920 р. в Україні вироблялося промислової продукції порівняно з довоєнним періодом:

10. У березні 1921 р. про саморозпуск оголосила:

11. Як керівництво більшовицької партії сприйняло націонал-комуністичні погляди О. Шумського та М. Волобуєва?

12. Курс більшовиків на українізацію передбачав:

А розширення сфери використання української мови в роботі партійного й державного апаратів, збільшення кількості шкіл із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури

Б ліквідацію радянської влади й відновлення незалежної Української держави, упровадження української мови в роботу державного апарату, національно-культурне відродження

В виховання більшовицьких кадрів із представників корінної національності, упровадження рідної для населення мови в роботу партійного, господарського й радянського апаратів, збільшення мережі шкіл із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури

Г запровадження багатопартійності, поділ КП(б)У на декілька українських партій, перетворення рад на органи парламентського типу, формалізацію відносин з РСФРР

13. Коли було ліквідовано Народний комісаріат закордонних справ УСРР?

14. Що було першим і найголовнішим заходом непу?

А заміна продподатку продрозкладкою

Б заміна продрозкладки продподатком

В здійснення партійної «чистки»

Г придушення селянського повстанського руху

15. Які соціалістичні радянські республіки увійшли до складу СРСР у 1922 р.?

1) Російська СФРР; 2) Молдавська СРР; 3) Туркестанська СРР;

4) Українська СРР; 5) Білоруська СРР; 6) Закавказька СФРР; 7) Грузинська СРР.

16. Якого року розпочалася політика українізації?

17. Чим пояснювалася підтримка української автокефалії радянською владою?

А повагою до релігійних вірувань українців

Б прагненням сприяти розвитку релігійного життя

В прагненням послабити Російську православну церкву

Г спробою залучити церкву до комуністичної агітації

18. Від 1922 р. Всеукраїнську академію наук (ВУАН) очолював:

19. У якому році здебільшого був придушений селянський повстанський рух проти політики більшовиків?

Історичні диктанти

1) У якому році було створено СРСР?

2) Що завершилося швидше: відбудова промисловості чи сільського господарства УСРР?

3) Які прошарки селянства (бідні, середні, заможні) підтримували антибільшовицький повстанський рух наприкінці 1920 — на початку 1921 рр.?

4) Хто був головою раднаркому УСРР на початку 1920-х рр.?

5) Кількість шкіл з українською мовою навчання за роки непу збільшилася чи зменшилася?

6) Хто здійснював загальне керівництво придушенням антибільшовицького повстанського руху в Україні на початку 1920-х рр.?

7) На якому з’їзді РКП(б) та якого року було прийнято рішення про запровадження непу?

8) Коренізація в Україні проходила у формі.

9) Чи створював неп економічні стимули для сільського господарства?

10) Яка промисловість стала основою індустрії УСРР у роки відбудови — легка чи важка?

11) Із якою країною на початку 1922 р. УСРР підписала договір про дружбу й братерство?

12) Наркомами освіти України в роки непу були.

1) У роки непу система управління господарством була централізованою чи децентралізованою?

2) У якому році була прийнята друга Конституція УСРР?

3) Чи перебували провідні галузі промисловості в державній власності в роки непу?

4) Які райони України найбільше постраждали від голоду 1921—1923 рр.?

5) Хто очолив комісію з українізації?

6) У якому році було утворено УАПЦ?

7) Чи правильне твердження: у галузі культури більшовицьке керівництво сприяло вільному розвитку всіх напрямків і течій творчої діяльності, ліквідації форм контролю над творчою інтелігенцією?

8) Елітними навчальними закладами, які забезпечували більшовицьку партію й державу кваліфікованими працівниками, були.

9) Як українська політична еміграція зустріла українізацію (позитивно чи негативно)?

10) Чи були притаманні непу кризові явища?

11) Першим президентом ВАПЛІТЕ став.

12) Фільм «Звенигора» створено режисером.

Запитання для дискусії

1) Запровадження непу — вимушений крок більшовицького керівництва радянської Росії чи частина плану побудови комунізму?

2) Голод 1921—1923 рр. в Україні: невідворотне лихо чи свідома політика радянського центру?

3) Як можна пояснити існування на початку 1920-х рр. в Україні кількох комуністичних партій? Чим вони відрізнялися між собою?

4) Серед істориків тривають суперечки щодо того, чи варто вважати Радянський Союз «другим виданням» Російської імперії. Одні стверджують, що поступки більшовиків національно-визвольному руху надзвичайно великі, і це виключає постановку такого питання. Інші кажуть, що національна радянська державність була фікцією, і тому Радянський Союз мало чим відрізнявся від Російської імперії. Якої точки зору дотримуєтесь ви? Свою думку обґрунтуйте.

5) Назвіть позитивні та негативні сторони в процесі ліквідації неписьменності населення. Чому більшовики приділяли стільки уваги цій проблемі?

6) Який вплив мала українізація на українську політичну еміграцію?

7) У чому полягає суть гасла М. Хвильового «Геть від Москви!»? Чи було це гасло політичним?

III . ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель підсумовує роботу учнів на уроці й оцінює результативність їх участі в ньому. Доцільно акцентувати також увагу учнів на тому, якими є найважливіші результати їхньої роботи за темою в цілому.