Віз для сіна

«Віз для сіна» (англ. The Hay Wain) — картина англійського художника Джона Констебла, створена у 1821 році. Експонується в лондонській Національній галереї. Картина вважається найвідомішим твором Констебля і одним з найкращих зразків англійського живопису.

Картина належить до серії полотен Констебла, які умовно називають «шестифутовими». Ці картини були написані для щорічної літньої виставки у Королівській академії мистецтв. Спочатку в Саффолку художник зробив на пленері ряд ескізів деталей сцени. Потім, як і до інших картин цієї серії, художник зробив для «Возу…» повномасштабний ескіз, який зараз зберігається в Музеї Вікторії та Альберта. Сама картина була написана в майстерні художника в Лондоні.

Спочатку митець виставляв картину під назвою «Пейзаж: вечір».

Вперше картина була виставлена в Королівській академії у 1821 році, але не була ніким куплена. Проте у Франції, де вона виставлялася з іншими картинами художника, картина була високо оцінена Теодором Жеріко. На виставці у Салоні 1824 року вона викликала сенсацію, і Констебл був нагороджений Золотою медаллю Карла Х. Твори Констебла надихнули молоде покоління французьких художників, у тому числі, й Ежена Делакруа.

«Віз для сіна» разом із трьома іншими творами Констебла був проданий англійському торговцю картинами Джону Ерроусміту і доставлений назад до Англії, де його придбав інший торговець — Д. Т. Вайт, який згодом продав картину містеру Янгу з Райду на острові Вайт. Саме там картина привернула увагу колекціонера Генрі Вогана та художника Чарльза Роберта Леслі. Після смерті Янга Воган придбав полотно, а в 1886 році подарував його Національній галереї, де картина експонується до сьогодні.

У своєму заповіті Воган також відписав повномасштабний ескіз картини, зроблений мастихіном, Саут-Кесінгтонському музею (зараз Музей Вікторії та Альбрехта).

На картині зображена місцевість у Саффолку неподалік від присілку Флетфорд на річці Стор. Пара коней тягне візок через річку. Праворуч на лузі у віддалі видно косарів за роботою.

Зліва зображено котедж біля Флетфордського млина, який за часів Констебла орендував фермер Вільям Лотт. Зараз будинок так і називають — Котедж Віллі Лотта. Цей будинок зображено і на деяких інших полотнах Констебла.

Сьогодні ця місцевість (котедж, русло річки) виглядає майже так само, як і за часів Констебла.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

Підвода для сіна – Джон Констебл

Ця картина входить в серію “шестіфутових” полотен зі сценами повсякденному житті долини річки Stord. Художник працював над “Возом для сіна” в своїй лондонській майстерні, користуючись старими малюнками і начерками маслом. Теплий, тихий день. Коні повільно йдуть через брід. З низького берега за возом стежить допитливий пес, погляд якого допомагає художнику направити в глиб картини і погляд глядача.

Вперше “Віз для сіна” була виставлена в Королівської Академії під назвою “Пейзаж: Опівдні”. Констебл намагався якомога точніше зафіксувати всі швидкоплинні особливості освітлення та атмосфери. Незважаючи на позитивні відгуки критиків на картину, після виставки у Королівській Академії її ніхто не купив.

Через три роки “Віз для сіна” була показана в паризькому Салоні, і ось тут-то вона справила справжній фурор. В своєї другої лекції про пейзаж, в якій йшлося про “яскравості” робіт Клода Лоррена, Констебл підняв руку зі склянкою води і запитав аудиторію: “Який колір ви бачите перед собою?” Дійсно, як передати на полотні прозору воду? Сам Констебл вирішував цю проблему за допомогою світлових відблисків, написаних титановими білилами. Але, звичайно, він розумів, що одних відблисків недостатньо.

Важливо було вміти зобразити воду у всьому її різноманіття – від річкового потоку до лежачої на траві роси, від крапельок вологи на мокрому листі до вологих плям на згнилої колоді або колесах воза. Всі ці ефекти Констебл вмів передавати крихітними мазками і цяточками все тих же білил, варіюючи товщину шарів фарби у відповідності з фактурою предмета. Ця оригінальна, по-справжньому новаторська техніка далеко не відразу була оцінена критиками, довгий час назвалися цяточки білил “сніжинками Констебла”.