Каліграфія – тренує мозок, та зміцнює здоров,я
Що сталося з почерком наших дітей, чому так багато помилок, чому навчання письму викликає так багато труднощів,чому здоров,я дітей с кожним роком навчання погіршується. Допоможе розібратися в цих питаннях – каліграфія.
Каліграфія – це мистецтво, яке тренує мозок, та лікує тіло…
- Біда ХХІ століття…
- Писати варто від руки
- Письмо – ліки від хвороб
- Чи потрібне каліграфічне письмо дітям?
ХХІ століття. Комп’ютери, планшети, смартфони – ці та інші гаджети для введення інформації вимагають лише натискання кнопок клавіатури. Це зручно, швидко, легко. У багатьох країнах вводять нові стандарти освіти, які дозволяють забути про користування ручкою. Так у США останній штат, відмовився від рукописного письма ще у 2011 році.
В Українських учбових закладах ще користуються рукописним письмом, але на превеликий жаль стає все складніше розібрати написане дітьми як вчителям, так і самим дітям . Що сталося з почерком наших дітей, чому так багато помилок, чому навчання письму викликає так багато труднощів? Як вчителя з достатнім досвідом роботи, мене зацікавила ця проблема, я спробувала розібратися в доцільності письма від руки, та донести дітям та їх батькам користь від цього процесу для фізичного та психологічного здоров’ я наших дітей.
Психологи та вчені з нейрології кажуть, що занадто рано забувати про письмо від руки. На основі досліджень доведено, що вміння каліграфічно писати літери тісно пов’ язане з кращою здатністю до навчання. Коли діти виводять літери, вони вчаться швидше читати, у них розвиваються здібності до генерування ідей, краще запам’ ятовують інформацію. Навчання стає легшим та спокійнішим.
Писати варто від руки – підтверджують дослідження проведені ще у 2012 році в Університеті Індіани доктором Каріною Джеймс . Повторення форми літер має великий вплив на активність нейронів, активізуються три зони головного мозку (ліва веретеноподібна звивина, нижня лобова звивина, та задня тім’ яна кора). В дослідженні приймали участь молодші школярі, їм пропонували три способи відтворення літер: обвести контур літери на папері, намалювати літеру, та надрукувати на клавіатурі. Після тесту діти проходили магнітно – резонансне сканування головного мозку. Найбільший ефект було досягненно при малюванні літери, саме малювання змушує мозок розвиватися, що втілюється як поліпшення пам ’яті, моторних навичок. Коли дитина пише різні варіації літери – вона вчиться, мозок активується.
Ще один досвід доктора Джеймс доводить – коли дітки пишуть текст від руки, вони швидше генерують слова, видають більше ідей, скоріше запам ’ятовують інформацію…
Письмо – ліки від хвороб. Рукописне введення інформації на папері здатне тренувати не лише пам’ ять та здатність до навчання. Багато вчених вважають, що це може бути методом для подолання дислекції – синдрому, при якому дитина не може освоїти читання, хоча в інші предмети можуть досить легко даватися. Ще у 1950 році англійський вчений Б.Холягрен вперше описав явище порушення роботи лівої півкулі головного мозку – дислекцію. У цьому випадку, недостатню роботу лівої півкулі поповнює права. Дислектики здебільшо лівші, на заході вони складають приблизно 7% населення, тоді як в Японії – 1,5 -1%.
Також рукописне письмо може бути «ліками» для подолання дисграфії, відсунути хворобу Альцгеймера (розв язання кросвордів вручну), клінічні дослідження довели позитивний вплив лікування каліграфічним письмом аутизму, дефіцита уваги, гіперактивності, гіпертонії, діабета, шизофренії, депресії, проблем орієнтування у просторі. Письмо – терапія, яка поєднує багато складових: швидкий аналіз інформації, форми, змісту, руху, концентрації, координації. У каліграфії важливо все – потрібно тримати поставу, людина має бути зосереджена. Та якщо колись у школах каліграфічному письму приділяли час, як мінімум – урок на день, то сьогодні його зовсім немає. Красиве письмо це не одне й те саме, що звичайний почерк. Почерк може розповісти про Ваш інтелект, хвороби, «почерк – це прояв особистості, це мова не руки, а мозку і тіла. За ним можна помітити приближення нервового зриву, суму та щастя». Графолог Марина Фоменко.
Навіщо каліграфічне письмо, чи варто його впроваджувати в школах, чи доцільно…?
Каліграфічне письмо з явилось в Японії у VІІ столітті на базі Китайських стилів. Це мистецтво потребує максимального зосередження та спонтанності виконання, воно є засобом медитації. Японські ідеограми позначають цілі поняття наділенні глибоким філософським змістом. У сучасній Японії використовують три основні системи письма: кандзі – ієрогліфи китайського походження, та дві азбуки – хірогана та катана. При частковому уражені лівої півкулі мозку люди читають на кандзі не використовуючи катана, при цьому права півкуля компенсує «недоробки» лівої півкулі.
У наш час шкільні прописи стали не цікаві дітям, а формування почерку має бути творчим процесом, а не технічним. При формуванні каліграфічного почерку, ми маємо не забувати про його вплив на здоров’ я дітей, яке являється спільною проблемою . Наша мета – забезпечити дітям можливість збереження здоров’ я під час навчання в школі та вдома, дати знання, вміння. Над уникненням труднощів в каліграфії працювало багато вчених: Д.БЕльконін, Н.М Красногорський, О.В Запорожець, Н.С Пантіной, М.І Лісін. З моменту коли дитина вперше взяла ручку, у домінантній півкулі мозку починає формуватися новий нервовий ценрт, який сприяє розвитку мовлення, мислення, таких якостей як уважність, спостережливість, охайність, дисциплінованість…
У процесі письма утворюються зв ’язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Складнішими та різноманітними стають сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатору. Рухи руки гальмуються за інерцією, важкістю руки, протидії одягу, паперу…Цілий комплекс силових взаємодій заважає точному виконанню рухів при письмі, та на додачу ще небажання самої дитини охайно та каліграфічно писати. Не вміючи добре координувати рухи, пришвидшений темп письма, вікові психологічні особливості, слабкість дрібної моторики призводять до відхилень у зображені певного символу .
Великою можливістю для вдосконалення технічних і графічних навичок письма, піклування про фізичне і психічне здоров я дітей, підвищення рівня орфографічної грамотності, розвитку писемного мовлення є введення до навчальної програми годин каліграфії. Щоб навчання каліграфічному письму було успішним, систематичним і послідовним, слід домагатися правильного написання літер під час виконання будь яких письмових робіт, на будь яких уроках, та під час виконання домашньої роботи. «Зошит – це результат усього педагогічного процесу і одночасно всіх навичок, які сформувались в процесі навчання грамоті» – писав В. Сухомлинський.
Каліграфія допоможе оптимізувати дихання та духовну рівновагу. Здоров’ я залежить від обхвата ручки пальцями, правильного положення зап ’ястка та руки в повітрі при письмі, рухи ручкою тренують м’ язи рук, пальців, плечей, спини, ніг. *Копіювати підручник – примітивно та дуже просто, але цим не можна нехтувати, так як це навчить тривимірному баченню простора аркуша.
*Каліграфи живуть довше – факт доведений вченими.
* За даними статистики англійських шкіл з 222 дітей які йдуть до першого класу нормальна осанка через рік залишається лише у 5 дітей. 90% дітей з проблемами хребта, 20% з психічними порушеннями. Як вважали китайські мудреці – хребет людини магістральний шлях життєвої енергії, на якій тримається весь організм.
Під час сучасних експерементів та випробовувань впливу каліграфічного письма, встановлено підвищення швидкості реакції обох півкуль мозку, позитивний вплив на зорову увагу, швидкість сприйняття інформації, абстрактне мислення, як наслідок поліпшується короткочасна та образна пам’ ять.
Так чи потрібні уроки каліграфії у сучасних школах.
Використані в статті джерела:
Інтерв’ю з графологом Марією Фоменко, Нікою Чебаник опубліковані у Facebook
Як читання впливає на мозок?
А що значить «впливає»? Мозок – це вкрай динамічна структура. Звичайно, кількість звивин при знайомстві зі світом не зростає. Але нова інформація створює відбитки в різних частинах мозку: пам’ять, досвід, емоції. Нейрони «виставляють» більше білків-рецепторів на мембрану та активніше передають той самий сигнал, що був і раніше. У них виростають нові відростки, які контактують з відростками сусідніх нейронів. Усе більше й більше нейронів залучається до регулярної роботи, а ті, що не виконують певної функції, переходять до іншої спеціалізації. Тобто мозок не тільки досліджує світ, а й змінюється під впливом цього дослідження.
Текст створено у співпраці з Міжнародним книжковим фестивалем Book Space Fest.
А що значить «читати»? Під час читання людина перетворює написані чорним по білому закарлючки на звуки своєї мови. Згадайте, як ви самі вчилися читати: вголос, повільно, по складах. Лише у віці 6-8 років люди вчаться читати мовчки, «про себе». Це теж здібність, яку потрібно тренувати, робити перекодування закарлючок у звуки автоматичним, що не потребує коливання барабанних перетинок. Нейронауковці за допомогою фМРТ відслідковують зони кори, які задіяні у читанні. Виявляється, що навіть при читанні «очима», без вимовляння слів, у людини активізується та ж сама слухова зона кори, як і при прослуховуванні цього тексту в виконанні іншої людини. Тобто при мовчазному читанні мозок відтворює в вигляді електричних сигналів ту інформацію, яка за інших умов приходить через коливання барабанної перетинки та волоскові клітини в нашому внутрішньому вусі!
Одночасна задіяність зорових і слухових шляхів мозку перетворює сам перелік нервових механізмів, задіяних в процесі читання, на вельми складну історію. Адже обробка отих чорних закарлючок розпочинається на задньому краї вашого ока, де «представники» мозку, гангліонарні нейрони сітківки, збирають інформацію з тисяч паличок і колбочок. Далі зоровим нервом вони надсилають її до ядер таламусу, які розподіляють картинку на важливі й неважливі частини та доносять сутнісний залишок до потиличної частки кори, де сприймається зображення. Але це тільки первинна кора, а далі «вмикається» значно більша вторинна зорова кора, де проста картинка співставляється з усім, що ми бачили в житті, а заразом і з іншими елементами нашого досвіду. Надалі сигнал про побачене електричним кодом передається з потиличної кори до скроневої зони. Там якраз розташована первинна й вторинна слухова кора, а також зони Брока й Верніке (ви, напевне, чули, що вони пов’язані з мовою). Звісно, це дуже спрощений переказ руху електричних імпульсів при читанні. Коли людина читає в томографі, в неї активуються зони зорової, слухової, соматосенсорної (відповідальної за шкірні відчуття, зокрема дотику) кори. Але й задіяні й інші зони, які ми використовуємо при раціональному мисленні, аргументації, обдумуванні та розв’язку задач, насамперед у лобних частках. Звідси не дивно, що здатність розуміти складні тексти напряму залежить від інших наших когнітивних здібностей 1 .
Утім нам не обов’язково розуміти мову, щоб відбувався процес читання. В одному з досліджень люди читали псевдослова на кшталт «рамб, круц, лібс» – і мозок працював так само, як і тоді, коли вони читали усвідомлені речення. Ба більше, здається, передні зони кори в людей, що вміють добре читати, активувалися сильніше, ніж при читанні речень. Імовірно, мозок навіть підробку сприймає як текст й пробує шукати сенс, хоча його там нема 2 .
Ми насправді знаємо мало про прямий вплив читання на мозок, але вже дослідили зв’язки між цими двома явищами. Так, ми можемо непогано передбачити за активністю певних зон, чи дитина буде добре читати, а чи матиме проблеми з навчанням читанню. Такі дослідження дозволяють приділяти більше уваги дітям зі схильністю до проблем з навчанням, щоб вони не відставали від однолітків. Виявляється, що в скроневій корі кількість сірої речовини – тобто кількість нервових клітин – зменшується у період між 5 і 15 роками. Так ось, у тих дітей, у яких це зменшення йде з середньою швидкістю, саме читання й аналіз прочитаного відбуваються швидше. А ось у тих, у кого об’єм сірої речовини зменшується повільніше, і з читанням є проблеми 3 . Правду кажуть: не в кількості (зокрема сірої речовини) щастя!
Дехто, можливо, скаже: ой, ті вчені, чим вони там займаються, чому нічого не відомо досі?! Але читанням займається тільки людина, на тваринах його вивчати не виходить. А з людиною ми обмежені так званими неінвазивними методами, без проникнення всередину. І справді, хто дасть розрізати власний череп лише для того, щоб дізнатися, як на нього вплинула класична література? Тому ми можемо записувати електричні сигнали електроенцефалографом або просвічувати мозок сканером фМРТ чи ПЕТ . Так ми бачимо, які зони мозку (з сотнями мільйонів нейронів кожна) задіяні при конкретних діях чи вправах. Але це свідчить лише про приплив свіжої крові з киснем і поживними речовинами до певної зони. Саму роботу нейронів людини ми не можемо побачити. Так ми бачимо, які зони мозку (з сотнями мільйонів нейронів кожна) задіяні при конкретних діях чи вправах. Але це свідчить лише про приплив свіжої крові з киснем і поживними речовинами до певної зони. Саму роботу нейронів людини ми не можемо побачити.
Іноді дослідженням допомагає нещастя людини. Деякі травми та спадкові захворювання виявляють «слабкі ланки», залучені до формування можливості читати. Учені звертають увагу на конкретні групи нейронів, а також на гени та зчитані з них білки, що є критичними для читання. Виявилося, що мутації в генах DNAAF 4 , DCDC2, KIAA0319 та ROBO1 пов’язані з нездатністю розпізнавати слова візуально – дислексією. Що роблять білки, продукти цих генів? На перший погляд, нічого особливого. Перші два допомагають іншим білкам рухатися по цитоскелету – мікротрубочках клітини. Інші два розташовані на клітинній мембрані й допомагають клітинам спілкуватися між собою. І всі вони працюють в нейронах. Логічно припустити, що порушення роботи скелету відростків нервових клітин і контактів між цими клітинами призводять до нездатності читати. Як саме це відбувається, ми поки не знаємо.
Утім більшість досліджень активності мозку під час читання фокусуються на коротких текстах, які люди читають, зручно вмостившись у томографі. Але як перевірити, чи змінює наш мозок читання тоді, коли ми вже відклали книжку? Чи лишає слід у нашому мозку прочитаний художній роман? На це питання не було ясної відповіді до 2013 року, допоки група американських науковців під керівництвом Ґреґорі Бернса не взялася його перевірити4.
Вони взяли роман британського автора Роберта Гарріса «Помпеї» та дали його прочитати 21 добровольцю. Студенти читали розділи роману ввечері, а вранці приходили пів годинки полежати в томографі. Виявилося, що на наступний день після читання драматичних сцен у них була підвищена активність у зонах скроневої кори, які якраз зазвичай активуються під час читання. Але ж учасники та учасниці експерименту не читали під час вимірів! Значить, думають дослідники, читання впливає на роботу мозку на багато годин уперед. Цікаво також, що рівень електричного збудження в мозкових нервових ланцюгах достатньо точно відповідав класичній схемі драматичного твору: вступ – зав’язка – кульмінація – розв’язка. Активність наростала по мірі розвитку сюжету. Найбільша активність у читачів спостерігалася через ніч після читання романтичних і кульмінаційних сцен: оргії, виверження Везувію, руйнування Помпеїв.
Отже, читання є складною функцією мозку, яка захоплює різноманітні ділянки кори великих півкуль та залишає слідову активність задовго після завершення статті, розділу чи роману. Це означає, що читанням ми тренуємо значну частину нашого мозку, а це завжди добре. Крім того, книжки доносять нам додаткову інформацію про аспекти світу, куди не можуть дотягнутися наші органи чуття. І хоч ми досі не повністю розуміємо вплив читання на мозок, загалом він позитивний, адже тренування – це те, що робить нас живими й активними.
Цей матеріал підготовлений у партнерстві із Міжнародним книжковим фестивалем Book Space, який відбудеться 3-5 вересня у Дніпрі, на Фестивальному причалі. Це найбільша книжкова подія сходу України, а також перший книжковий фестиваль із постійним фокусом на інноваціях у книговиданні. Цього року у межах фестивалю буде сконструйований спеціальний павільйон інновацій “Бібліотека ХХІ”, де можна буде ознайомитися з винаходами, пов’язаними з книжками та читанням.