Як правильно пишеться слово: «незрозуміло» або «не зрозуміло», разом чи окремо?

Правопис в російській мові не завжди повністю підпорядковується правилам мови. Дуже багато винятків. Особливо це стосується прислівників, таких як незрозуміло, неможливо і т. д. Чітких правил правопису цих прислівників не існує, потрібно розглядати кожен конкретний випадок.

Як правильно пишеться слово: «незрозуміло» або «не зрозуміло»?

Прислівник може вживатися в різних варіантах. Вживання прислівника безпосередньо залежить від суті, особливостей тексту. Слово «незрозуміло» пишеться разом, якщо немає протиставлення і уточнення. Наприклад, незрозуміло, як це могло статися.

Якщо є заперечення чи протиставлення, то в такому випадку прислівник варто писати окремо. Наприклад, не зрозуміло, а зовсім дивно в даній ситуації. Також не зрозуміло пишеться окремо в реченнях з запереченням. Наприклад, нікому нічого не зрозуміло. Нижче представлені приклади, в яких випадках прислівник пишеться по-різному. Тобто вірними є обидва варіанти. Іноді радять застосовувати слова зовсім і дуже для перевірки правильності тексту і правопису. Але це правило у випадку з таким наріччям не працює.

Мені незрозуміло, що відбувається зараз.

Якщо тобі незрозуміло, можеш прочитати довідник.

Мені нічого тут не зрозуміло.

В яких випадках «незрозуміло» пишеться разом?

Найчастіше прислівник пишеться разом, виняток становлять пропозиції з негативним змістом. Прислівник використовується для підтвердження неясності ситуації або події. Розенталь пояснює, що «незрозуміло» пишеться разом у тому випадку, якщо це слово можна замінити такими синонімами: розпливчасто, туманно, двозначне.

Приклади, коли «незрозуміло» пишеться разом:

Незрозуміло все вийшло, хочеться ясності.

Незрозуміле якесь враження.

В яких випадках «не зрозуміло» пишеться окремо?

Слово пишеться окремо у таких випадках:

• Коли в реченні щось заперечується
• Є протиставлення
• Пропозиція посилюється частинкою «ні»

Приклади правильного роздільного написання:

Прошу повторити голосніше, нікому нічого не зрозуміло.

Незрозуміло все сталося зовсім несподівано.

Він читав вірші незрозуміло, але дуже натхненно.

Як писати: «незрозуміле» або «не зрозуміла», разом чи окремо?

Згідно з довідником Розенталя, це досить складний випадок. Прислівник може писатися як разом, так і окремо. Спосіб написання залежить від конкретної пропозиції. Нерідко в контексті маються частинки, що підсилюють сенс, у такому разі «не зрозуміло» варто писати окремо.

Найцікавіше, що в деяких випадках прислівник правильно писати, як разом, так і окремо. Це відбувається в тому випадку, якщо можна вставити пояснювальне слово «Зовсім». У такому разі правильними є два варіанти:

Для людини це виявилося не зрозуміло.

Для людини це виявилося незрозуміло.

Великий і могутній російську мову не завжди простий. Часто прислівники з часткою «не» правильно писати як разом, так і окремо.

Словник фразеологізмів

[і] ро́та не розкрива́ти (не роззявля́ти) / не розкри́ти (не роззя́вити). Мовчати, нічого не говорити. Після цього баба вже й рота не роззявляла (Грицько Григоренко); — Стояли, кажуть, всі — як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (О. Гончар); — Хоч голову скрути, Про мене. Я тепер і не роззявлю рота (П. Гулак-Артемовський).

відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце) кому, перед ким і без додатка. 1. Відверто, щиросердно ділитися з ким-небудь своїми заповітними думками, переживаннями, намірами і т. ін. Йдемо, значить, потихеньку стежиною обабіч асфальту і говоримо .. Зіна геть чисто відкриває душу мені (В. Логвиненко); — Ні, я радист. в обличчя не бачу свого співрозмовника, а по голосу відчуваю, перед ким можна відкривати душу, а для кого, то й кода забагато. (П. Інгульський); Оце коли не Настя біжить до Параски, то Параска до Насті, .. обидві, посідаючи, ведуть свою розмову, розкривають свою душу одна другій (Панас Мирний); Вона була рада приходові Катерини, бо не мала тут ні рідних, ні добрих знайомих, не було з ким поділитися своїми думками і не було кому відкрити свою душу (С. Чорнобривець); Хочеться йому [Йосипові] до батька доступити, хочеться йому .. відкрити своє серце, а може, й зглянеться, а може, й зваже [зважить] (Панас Мирний); Голубоока, завжди трішки замріяна і незмінно безпосередня і щира [Марія]: чим схвильована, що думає — все розкаже, всю душу розкриє (С. Олійник).

2. перев. зі сл. се́рце. Освідчуватися в коханні. Скільки ж то разів, зустрічаючись на вулиці, хотів промовити до неї, відкрити їй своє серце (І. Франко).

розкрива́ти / розкри́ти ка́рти перед ким, кому і без додатка. Переставати приховувати свої (або чиїсь) плани, наміри тощо; починати діяти відкрито. За вечерею Семен Федорович розмовляв з дружиною. І тоді Фросина розкрила перед ним усі карти Макара Підігрітого: — Хоче стати на твоє місце (М. Зарудний); Що ж він робитиме при німцях? Розкривши карти минувшини, зможе знову кинутись у політичний крутіж, але політика має відносну стабільність лише в англійців (М. Стельмах). розкрива́ти части́ну карт чиїх. Сідлав коня і лаявся [Дмитро]: перспектива бічи [бігти] дорогою цілком не усміхалася йому, бо се значило розкривати частину своїх карт. Але з огляду на Марусю — годі було інакше (Г. Хоткевич).

розкрива́ти / розкри́ти обі́йми. Тепло, приязно, гостинно зустрічати, приймати когось. Ти вернулась, прийшла, наче з дальніх країв, мов з холодного царства Валгали. І назустріч тобі я обійми розкрив,— в серці тихо і сонячно стало (В. Сосюра).

відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі кому. 1. Показувати, розказувати усю правду про щось. Мабуть, що так. якщо ми дітям не відкриваємо очей, це не значить, що вони залишаються сліпими. Прозріння їм приносить життя. (Л. Дмитерко); — Це добре, Прокоповичу, що є такі люди, що одкривають нам очі. Але ж самі вони не переінакшать порядків у світі (А. Іщук); [Чумак:] Треба спочатку поговорити з народом, відкрити йому очі (І. Микитенко); Покохав я доньку Аксакову. І вона покохала мене. Але магнат не міг віддати її за бурлаку. Хоч як ховали ми наше кохання, а знайшлися добрі люди — відкрили батькові очі (З. Тулуб).

2. на що. Допомагати правильно або глибше розуміти, сприймати, пізнавати що-небудь. Сьогоднішній концерт відкрив мені трохи ширше очі на музику, можливо, тому, що Кеся старалася прилучити мене до вершин музичної культури (Ю. Збанацький); Учень, а нині високоосвічена людина, згадки свої закінчив так: “Кобзар” Т. Г. Шевченка відкрив мені очі на чимало тоді незнаного (О. Ковінька); Вона [вчителька] багато чого в житті нас навчила, багато на що наштовхнула, багато на що очі вперше нам відкрила (П. Тичина); Петербург, курси багато чого мене навчили, багато на що розкрили очі (І. Кочерга); // Викриваючи що-небудь, показувати комусь справжній стан речей, сутність чого-небудь. Шевченко ніколи не мирився з панами, відстоював інтереси трудівників, розкривав їм очі на соціальну неправду (З журналу).

3. на кого—що. Дати можливість переконатися у помилковості своїх поглядів щодо когось. [Леся:] Я вам вдячна, Тарасе, Ви відкрили мені очі на цю людину (Л. Смілянський); Це свята правда, і колись ви дякуватимете, що я відкрив вам на неї очі (В. Дрозд).

роззявля́ти (розкрива́ти) / роззя́вити (розкри́ти) рот (ро́та). 1. Починати говорити, висловлювати якесь бажання. Добре йому [дуці] у палатах під кришею [дахом] Вина-горілочку пить. ..Рота як слід він не вспіє роззявити,— Зараз готове усе (П. Грабовський). розтули́ти ро́та. Чубенко даром рота не розтулить, .. він зараз кричатиме про Донбас, про мету, про революцію (Ю. Яновський).

2. на кого і без додатка, грубо. Починати лаяти кого-небудь, кричати на когось. Іду я по ризі [землі] та шкутильгаю. А Солов’їха вже й рота роззявила: “Покарав тебе Господь! Бодай була й другу ногу зломила!” (І. Нечуй-Левицький).

3. Виявляти велике зацікавлення, захоплення чи здивування, слухаючи когось або розглядаючи щось. [Сторож:] Тож як почне розказувать, де він тільки не бував і чого він не видав, так тільки рота роззявиш (М. Кропивницький); У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова (Я. Качура); Але вона нас конче дивувала, вона іноді вживала таких слів, вела такі промови, що ми лише роти роззявляли (М. Хвильовий); — Чого роззявив рота? — спитав двірник, наблизившись. — Чи приміряєшся, кудою легше влізти? (Василь Шевчук); Чоловік повертає голову і з подиву розкриває рота, а сокира сама вислизає з руки: вулицею, погойдуючись, .. пливли його воли (М. Стельмах); Андрій від несподіванки розкрив рота. Про санбат він гадки не мав. ..Виявляється, тут, в цих крайніх хатах розмістилася вся Гречкунова медицина (Ю. Бедзик). пороззявля́ти роти́ (про всіх або багатьох). Наймити йшли слідом і пороззявляли роти, дивлячись на ту церемонію (І. Нечуй-Левицький).

4. Бути неуважним, неквапливим. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщій! (Т. Шевченко); Матрос кричав на Пувичку: — Подай! Чого роззявив рота? (І. Микитенко); — Ну, гони биків, чого рота роззявив? (Григорій Тютюнник).

5. на що і без додатка. Посягати, зазіхати на що-небудь чуже. А вертаючись додому [шляхтичі], осідались на батьківських ґрунтах і роззявляли роти… (Панас Мирний); — Отже, капосна дитина — в голубник полізла… На чуже добро ще змалку рота роззявляє (С. Голованівський); — Ну, чого ж, і ти був хазяїном. П’ять моргів землі чужої мав. Широко розкривав рота на чуже добро (І. Цюпа).

6. Просити їсти, голодувати. пороззявля́ти роти́ (про всіх або багатьох). Яка земля, такі й люди. Вона сита, й вони ситі; вона голодна, й вони роти пороззявляли… (Панас Мирний).

7. Рватися, зношуватися (про взуття), жарт. Свити в мене катма. або ось і чоботи в мене роти пороззявляли, їсти просять (Г. Квітка-Основ’яненко).

роззявля́ти (розкрива́ти) / роззя́вити (розкри́ти) рот (ро́та). 1. Починати говорити, висловлювати якесь бажання. Добре йому [дуці] у палатах під кришею [дахом] Вина-горілочку пить. ..Рота як слід він не вспіє роззявити,— Зараз готове усе (П. Грабовський). розтули́ти ро́та. Чубенко даром рота не розтулить, .. він зараз кричатиме про Донбас, про мету, про революцію (Ю. Яновський).

2. на кого і без додатка, грубо. Починати лаяти кого-небудь, кричати на когось. Іду я по ризі [землі] та шкутильгаю. А Солов’їха вже й рота роззявила: “Покарав тебе Господь! Бодай була й другу ногу зломила!” (І. Нечуй-Левицький).

3. Виявляти велике зацікавлення, захоплення чи здивування, слухаючи когось або розглядаючи щось. [Сторож:] Тож як почне розказувать, де він тільки не бував і чого він не видав, так тільки рота роззявиш (М. Кропивницький); У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова (Я. Качура); Але вона нас конче дивувала, вона іноді вживала таких слів, вела такі промови, що ми лише роти роззявляли (М. Хвильовий); — Чого роззявив рота? — спитав двірник, наблизившись. — Чи приміряєшся, кудою легше влізти? (Василь Шевчук); Чоловік повертає голову і з подиву розкриває рота, а сокира сама вислизає з руки: вулицею, погойдуючись, .. пливли його воли (М. Стельмах); Андрій від несподіванки розкрив рота. Про санбат він гадки не мав. ..Виявляється, тут, в цих крайніх хатах розмістилася вся Гречкунова медицина (Ю. Бедзик). пороззявля́ти роти́ (про всіх або багатьох). Наймити йшли слідом і пороззявляли роти, дивлячись на ту церемонію (І. Нечуй-Левицький).

4. Бути неуважним, неквапливим. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщій! (Т. Шевченко); Матрос кричав на Пувичку: — Подай! Чого роззявив рота? (І. Микитенко); — Ну, гони биків, чого рота роззявив? (Григорій Тютюнник).

5. на що і без додатка. Посягати, зазіхати на що-небудь чуже. А вертаючись додому [шляхтичі], осідались на батьківських ґрунтах і роззявляли роти… (Панас Мирний); — Отже, капосна дитина — в голубник полізла… На чуже добро ще змалку рота роззявляє (С. Голованівський); — Ну, чого ж, і ти був хазяїном. П’ять моргів землі чужої мав. Широко розкривав рота на чуже добро (І. Цюпа).

6. Просити їсти, голодувати. пороззявля́ти роти́ (про всіх або багатьох). Яка земля, такі й люди. Вона сита, й вони ситі; вона голодна, й вони роти пороззявляли… (Панас Мирний).

7. Рватися, зношуватися (про взуття), жарт. Свити в мене катма. або ось і чоботи в мене роти пороззявляли, їсти просять (Г. Квітка-Основ’яненко).

розкрива́ти / розкри́ти себе́. Виявляти, реалізувати свої здібності, можливості у чому-небудь. М. Рильський розкриває себе як майстер філологічного аналізу творів Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Гоголя та ін. (З газети).

відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце) кому, перед ким і без додатка. 1. Відверто, щиросердно ділитися з ким-небудь своїми заповітними думками, переживаннями, намірами і т. ін. Йдемо, значить, потихеньку стежиною обабіч асфальту і говоримо .. Зіна геть чисто відкриває душу мені (В. Логвиненко); — Ні, я радист. в обличчя не бачу свого співрозмовника, а по голосу відчуваю, перед ким можна відкривати душу, а для кого, то й кода забагато. (П. Інгульський); Оце коли не Настя біжить до Параски, то Параска до Насті, .. обидві, посідаючи, ведуть свою розмову, розкривають свою душу одна другій (Панас Мирний); Вона була рада приходові Катерини, бо не мала тут ні рідних, ні добрих знайомих, не було з ким поділитися своїми думками і не було кому відкрити свою душу (С. Чорнобривець); Хочеться йому [Йосипові] до батька доступити, хочеться йому .. відкрити своє серце, а може, й зглянеться, а може, й зваже [зважить] (Панас Мирний); Голубоока, завжди трішки замріяна і незмінно безпосередня і щира [Марія]: чим схвильована, що думає — все розкаже, всю душу розкриє (С. Олійник).

2. перев. зі сл. се́рце. Освідчуватися в коханні. Скільки ж то разів, зустрічаючись на вулиці, хотів промовити до неї, відкрити їй своє серце (І. Франко).

[і] ро́та не розкрива́ти (не роззявля́ти) / не розкри́ти (не роззя́вити). Мовчати, нічого не говорити. Після цього баба вже й рота не роззявляла (Грицько Григоренко); — Стояли, кажуть, всі — як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (О. Гончар); — Хоч голову скрути, Про мене. Я тепер і не роззявлю рота (П. Гулак-Артемовський).

Як пишеться слово Нерозкрито

НЕКОР Е КТНО. Присл. до некор е ктний.

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.