Біографія Вірджинії Вулф

Вірджинія Вулф – британська письменниця, літературна критикиня, ікона фемінізму; входила до групи Блумзбері; одна з найвизначніших постатей літературного модернізму ХХ століття; піонерка у використанні потоку свідомості як літературного прийому – народилася 25 січня 1882 року в Лондоні в родині літературного критика сера Леслі Стівена і Джулії Дакуорт.

Була третьою дитиною (в сім’ї було троє дітей Джулії від першого шлюбу, дочка Леслі від шлюбу з Мінні Теккерей і четверо молодших Стівенів: Ванесса, Тобі, Вірджинія і Адріан). Своїм пізнанням у світовій літературі і бездоганним художнім смаком Вірджинія зобов’язана батькові, який став прототипом багатьох творів письменниці. У 13 років пережила смерть матері, що стало причиною першого нервового зриву. Після смерті Джулії сер Леслі приховував свої емоції, найбільше переживала смерть матері Вірджинія.

Старша сестра Стелла протягом деякого часу виконувала роль господині в домі, але незабаром теж померла. Ванесса, наступна за старшинством, була змушена займатися домом, але на відміну від Стелли, давала відсіч батьку, який поступово перетворювався на деспота.

У 1904 після смерті батька діти (Тобі, Адріан, Ванесса та Вірджинія) замешкали в одному з центральних районів Лондона – Блумсбері. Тут, у будинку на Ґордон-Сквер, неподалік від Британського музею, розпочався новий період в їхньому житті, пов’язаний з виникненням у 1906 групи «Блумсбері», яка об’єднала молодих людей, чиї зацікавлення були пов’язані з мистецтвом. Сюди входили письменники Літтон Стречі та Е.М. Форстер, мистецтвознавець Роджер Фрай, художник Клайв Белл – майбутній чоловік Ванесси, журналіст Леонард Вулф – майбутній чоловік Вірджинії, а також деякі інші випускники та студенти Кембриджа; центром групи була сім’я Стівенів, а її душею – Вірджинія. Щотижневі зустрічі блумсберійців переростали у тривалі та палкі суперечки про мистецтво, про шляхи його розвитку в сучасну епоху. Усі були одностайними у своєму погляді на мистецтво як найважливішу грань життя суспільства і найвищий прояв можливості людини, всі вітали нові художні відкриття і свято вірили в те, що мистецтво – найнеобхідніша умова існування цивілізації.

У 1912 Вірджинія Стівен стала дружиною Леонарда Вулфа, добре відомого у ті роки своїми статтями з питань колоніальної політики Британської імперії. Він був випускником Кембриджа, провів сім років на Цейлоні. Враження них років відобразились у його книзі «Село в джунглях». В будинку подружжя Вулф налагодилася творча атмосфера, плідна для кожного з них. У 1917 подружжя Вулф заснувало видавництво «Хоґарт-Прес». Більшу частину обов’язків, пов’язаних з його діяльністю, виконувала особисто Вулф.

Вперше у пресі Вулф виступила в 1904 в газеті «Ґардіан» з рецензією; згодом її критичні статті почали з’являтися на сторінках літературного додатка до газети «Тайме». Критиком і оглядачем цього видання вона була протягом тридцяти років. У 1915 вийшов друком її перший роман «Подорож назовні» («The Voyage Out»). Вона працювала над ним сім років. Це був початок її шляху романістки, на якому вона відважно заявила про своє прагнення до експерименту, до пошуку нових доріг у художній прозі.

Свої погляди на літературу, завдання романіста та принципи художньої зображальності Вулф виклала у статтях «Сучасна художня проза» (Modern Fiction, 1919) та «Містер Беннетт і місіс Браун» (Mr. Bennett and Mrs. Brown, 1924), що стали її естетичними маніфестами.

Кожен твір Вулф – художній експеримент. У «плинній прозі» вона відтворює рух часу, особливості сприймання життя в дитинстві, юності, в старості; накреслює контури паралельних доль людей, котрі, розвиваючись, у якийсь момент переплітаються, а потім знову розходяться. Відобразити в одній миттєвості суть буття – ось що особливо важливе для Вулф. Психологізм її прози елегантний і витончений, його малюнок вибагливий.

У творчості Вулф виокремлюються три періоди. У перший (1915–1922) створені романи «Подорож назовні», «Ніч і день» (Night and Day, 1919), оповідання, які увійшли у збірку «Понеділок і четвер» (Monday and Thursday, 1921) і роман «Кімната Джейкоба» (Jacob’s Room, 1922), який багато в чому став підсумком ранніх шукань письменниці, синтезувавши перспективи подальшого розвитку. Другий період припадає на середину 1920-х і включає романи «Місіс Делловей» (Mrs. Dalloway, 1925) і «До маяка» (То the Lighthouse, 1927), що став вершиною творчості Вулф. У третій період (1928–1941) створені «Орландо» (Orlando, 1928), «Хвилі» (Тhe Waves, 1931), «Роки» (Тhe Years, 1937) і «Між актами» (Between the Acts, 1941). Протягом усього життя Вулф писала оповідання, есе, рецензії та статті про літературу, образотворче мистецтво, виступала з проблем жіночої емансипації. Визнання здобули її збірки «Рядовий читач» (The Common Reader, 1925; 1932), праця про права жінок «Своя кімната» (A Room of One’s Own, 1928).

У «Своїй кімнаті» Вулф звернулася до питань, які завжди глибоко хвилювали її, – про місце жінки в житті та суспільстві, про її роль у вихованні дітей, про властиву їй своєрідність світосприйняття і про проблеми взаємин сучасних чоловіків і жінок.

Літературно-критична діяльність Вулф – один із найважливіших аспектів культурного життя Англії 1910–30-х років; її резонанс відчутний і сьогодні. Внесок В. у формування нового художнього мислення загальновизнаний. Критична спадщина Вулф позначена неповторним чаром її витонченої особистості, проникливою силою таланту і широтою ерудиції, які проявились у глибині й оригінальності міркувань про мистецтво попередників і сучасників (статті про Д. Дефо, Д. Остін, В. Скотта, Ч. Діккенса, сестер Бронте, Д.Г. Лоуренса, Монтеск’є, М. Пруста тощо).

Цікавою є її стаття про розмаїття романних форм «Різновиди роману» (Phases of Fiction, 1929), у якій вона пропонує свою класифікацію письменників, беручи до уваги особливості змалювання ними життя і людини.

У серпні 1940 Вулф написала статтю політичного характеру «Думки про мир під час повітряного нальоту» (Thoughts on Peace in an Air Raid), у якій закликала покінчити з війнами, з гітлеризмом, з агресією, з «прагненням володарювати і пригноблювати».

Під час одного з нальотів німецької авіації на Лондон був зруйнований будинок Вулф. Була знищена її бібліотека. Напруга перших воєнних років, незагоєна рана, завдана їй загибеллю на полях битв в Іспанії її улюбленого племінника Джуліана Белла, котрий відправився у складі інтербригади на боротьбу з силами фашизму, підірвали здоров’я Вулф. Багато в чому це було пов’язано і з незадоволеністю письменниці останніми творами. Все це сприяло поглибленню нервової депресії. 28 березня 1941 року Вулф пішла зі свого заміського будинку в Сассексі на прогулянку і не повернулася. Її тіло було знайдено в ріці, куди вона кинулася, набравши у кишені свого одягу каміння.

Художні пошуки та відкриття Вулф збагатили психологічну прозу новітнього часу. Літературно-критична спадщина Вулф – органічна частина англійської класики XX століття.

Твори:
Подорож / The Voyage Out (1915).
День та ніч / Night and Day (1919).
Кімната Джейкоба / Jacob’s Room (1922).
Місіс Делловей / Mrs. Dalloway (1925).
До маяка / To the Lighthouse (1927).
Орландо. Біографія / Orlando: A Biography (1928).
Хвилі / The Waves (1931).
Флаш / Flush: A Biography (1933).
Роки / The Years (1937).
Між актів / Between the Acts (1941).
Щоденник письменниці / A Writer’s Diary (1953).

• Вірджинія Вулф: ревізія «вікторіанців»
• Вірджинія Вулф та англійська романтична традиція
• Живопис і література в художній прозі Вірджинії Вулф
• Мовний код автора в текстах Вірджинії Вулф
• Музика хвиль: імплікації музичного в романах Вірджинії Вулф
• Роман-біографія в контексті модерністської естетики (на матеріалі роману В. Вулф «Орландо»)
• Світоглядна есеїстика Вірджинії Вулф
• Сучасна полікритика роману Вірджинії Вулф «Хвилі»

Наполеон і Жозефіна: чи було їхнє велике кохання міфом?

Стосунки між Наполеоном і жінкою, яку він називав “Жозефіна”, є центральною темою в сюжеті нового фільму Рідлі Скотта про французького імператора. За словами Скотта, Наполеон “підкорив світ, щоб спробувати завоювати її [Жозефіни] любов, а коли не зміг, завоював його, щоб знищити її, і при цьому знищив себе”.

Новина про те, що Жозефіну у фільмі зіграє Ванесса Кірбі, викликала хвилю здивування серед істориків. Кірбі значно молодша за виконавця головної ролі Хоакіна Фенікса (він старший за неї на 14 років), тоді як реальна Жозефіна була старшою за Наполеона на шість років.

В інтерв’ю The New Yorker Скотт сказав історикам, які звертали увагу на неточності у фільмі, “знайти собі краще заняття”, але насправді різниця у віці між Наполеоном і Жозефіною була значним фактором у тому, як склалися їхні життя – і їхнє кохання.

Марі-Жозеф-Роз де Богарне, яка овдовіла під час Французької революції та мала двох маленьких дітей, зіткнулася з невизначеністю. Вона не мала доступу ані до грошей своєї родини, отриманих з цукрових плантацій на Мартиніці, ані до статків її чоловіка, якого стратили на гільйотині.

На той час їй було за тридцять, її вже не вважали молодою, але вона робила все можливе, щоб стати частиною вищого паризького світу, зокрема завдяки дружбі з провідним політиком Полем Баррасом.

Одруження з Наполеоном

Її переконали вийти заміж за перспективного молодого корсиканського генерала Наполеона Бонапарта, який був від неї в захваті. Лише через кілька місяців після знайомства з Жозефіною – і майже одразу після їхнього одруження в березні 1796 року – генерала відправили очолити Революційну армію в Італії.

З Італії він написав їй десятки пристрасних листів. Вони настільки сповнені емоційного шантажу, що його неодноразові освідчення в коханні виглядають радше загрозливими, ніж сентиментальними.

“Ти ніколи мені не пишеш; ти не дбаєш про свого чоловіка”, – йдеться в одному з листів. “Я не отримую від тебе жодних новин, і я впевнений, що ти більше мене не любиш”, – жаліється Наполеон в іншому. “Кожного дня я підраховую твої провини. Я доводжу себе до люті, щоб більше тебе не любити. Але хіба я не люблю тебе ще більше?” – пише він у третьому.

Автор фото, Apple TV+

Коли Жозефіна поїхала до нього в Італію, їй довелося миритися з тим, що він стежив за кожним її кроком і читав її листи. Однак на той момент він був уже менше у неї закоханий – хоча досі її контролював. Наполеон розумів корисність зв’язків своєї дружини і, здавалося, прийняв той факт, що його почуття не були взаємними.

Це знайшло відображення у його листах – їхній тон змінився ще в 1797 році, а до 1800 року вони стали зовсім холодними та шаблонними.

Владна пара

Як дружина відомого героя війни, Жозефіна використовувала свої політичні зв’язки для власної вигоди – можливо, як спосіб протистояти контролю, який Наполеон мав над рештою її життя.

Усвідомлюючи, наскільки ефективними вони можуть бути як команда, недоброзичливці, включно з власною родиною Наполеона, із задоволенням поширювали чутки, щоб очорнити репутацію Жозефіни. Листи Жозефіни до її коханця Іпполіта Шарля дають уявлення про те, наскільки непевною була її ситуація.

Наполеон був у Єгипті, коли отримав докази того, що у неї був роман. Лист до брата, де він розповідає про це, перехопили й оприлюднили англійці, й він швидко став відомим у Франції.

Спочатку Наполеон розлютився, але потім, коли повернувся до Парижа, пробачив її, а вона підтримала його політичні амбіції. Внаслідок державного перевороту в 1799 році він прийшов до влади.

Йому потрібна була її м’яка дипломатія та її аристократичне походження, а їй подобалося усвідомлювати, що вона зіграла роль у створенні нової Франції. Вона почала всюди супроводжувати чоловіка, адже вона не хотіла, щоб він захопився молодшою жінкою.

У 1807 році він не дозволив їй поїхати з ним до Польщі, де він мав тривалий роман із дворянкою Марією Валевською, хоча з його листів видно, що він все ще підтримував інтимні стосунки з Жозефіною. Проте ризик розлучення зростав.

Після того, як Наполеон у 1804 році створив спадкову імперію, його родина дедалі більше тисла на нього щодо необхідності мати спадкоємця. Жозефіна не змогла йому його народити.

Одна з її покоївок, мадемуазель Аврілліон, залишила спогади про те, що у період перед розлученням пара стала менш близькою. Але Жозефіна все одно була спустошена, коли у 1809 році це таки сталося.

Міцний зв’язок

Розлучення подали як жертву на користь нації. Наполеон продовжував відвідувати Жозефіну і писав їй перед своїм шлюбом з Габсбурзькою ерцгерцогинею Марією-Луїзою Австрійською. У 1811 році Жозефіна привітала Наполеона з народженням сина й сказала, що завжди буде розділяти його щастя, оскільки їхні долі нероздільні.

Перед тим, як розпочати свою російську кампанію в 1812 році, Наполеон відвідав її в Мальмезоні, її улюбленому місці відпочинку неподалік від Парижа. Він ніколи більше її не побачить – Жозефіна померла в 1814 році. Після поразки під Ватерлоо він також провів деякий час у Мальмезоні, перед остаточним вигнанням на острів Святої Єлени.

Відтворити їхні справжні стосунки важко, оскільки збереглося дуже мало листів самої Жозефіни. Чи любила вона Наполеона на початку? Напевно, ні. Чи полюбила вона його потім? Напевно, так.

Наполеон дозволив їй кинути виклик своєму віку та критикам, і він добре піклувався про її дітей, Гортензію та Ежена. Зрештою, можливо, і Жозефіна, і Наполеон любили владу більше, ніж один одного. Вони усвідомили переваги спільної роботи та швидко піднялися на вершину.

Зрештою, потреба Наполеона у спадкоємці дестабілізувала як режим, так і їхній шлюб, але його візит до Мальмезона під час вигнання показує, як багато для нього значила Жозефіна.

Вона залишалася поряд із ним, хоч і не завжди була йому вірною, і була його щасливим талісманом. Незадовго до смерті в 1821 році Наполеон бачив її уві сні. Його вірний маршал писав: “Він сказав, що бачив Жозефіну і говорив з нею”. Він сподівався, що незабаром вони знову будуть разом.

Кетрін Естбері – професорка франкознавства Університету Ворвіка.

Як мозок, який жінка заповіла науці, допоміг викрити її убивцю

Після того, як влітку 2010 року його дружина Діана померла від епілепсії в їхньому зеленому сільському будинку, Ієн Стюарт погодився на збереження її мозку для медичної науки. Кілька днів тому цей зразок мозку допоміг визнати Стюарта винним у вбивстві Діани. Як наука допомогла зловити вбивцю?

Запитайте Ванессу Істон про її давню сусідку Діану Стюарт, і вона розповість про усміхнену, турботливу та комунікабельну шкільну секретарку.

“Вона була просто чудовою людиною, з якою будь-хто міг поговорити”, – каже Ванесса, яка з 1993 року жила навпроти Стюартів у південному Кембриджширському селі Бессінборн.

Ванесса давно захоплювалася вмінням матері двох дітей плести підвісні кошики для квітів.

Жінки часто доглядали за кішками одна одної під час відпочинку і разом насолоджувалися щорічним феєрверком у селищі.

“Вони здавалися ідеальною, щасливою родиною, – каже Ванесса про Стюартів. – Було так очевидно, як сильно вони люблять своїх хлопців”.

Автор фото, Contributed

Діана з чоловіком на щорічному шоу феєрверків

Але 25 червня 2010 року все змінилося.

За словами Стюарта, він повернувся додому з магазину і побачив, що його 47-річна дружина знепритомніла, коли розвішувала прання. Пізніше її оголосили мертвою.

Розслідування того ж року дійшло висновку, що вона зазнала раптової смерті від епілепсії, яка щороку вбиває близько 600 людей.

Хоча Діана не мала нападів близько 18 років, її смерть тоді не викликала жодних підозр.

Занепокоєння з’явилися після того, як через шість років померла друга жінка – наречена Стюарта, дитяча письменниця Гелен Бейлі.

Він таємно дав Гелен наркотики і задушив її, щоб успадкувати її статки у розмірі майже 4 мільйони фунтів стерлінгів, і викинув її тіло у вигрібну яму під їхнім будинком у Ройстоні, графство Гартфордшир.

Автор фото, South Beds News Agency

Гелен Бейлі також стала жертвою свого нареченого

Стюарта засудили за вбивство Гелен у 2017 році, й тоді поліція звернула увагу на смерть Діани.

Це розслідування зіткнулося зі значними перешкодами.

Окрім того, що тіло Діани кремували, під час патологоанатомічної експертизи 2010 року не провели повний токсикологічний аналіз.

Єдиний проведений скринінг ліків стосувався лише протиепілептичного препарату.

Рішення кремувати тіло дружини ухвалив Стюарт. Під час його свідчень на суді прокурори звинуватили його в тому, що він вирішив кремувати Діану саме для того, щоб приховати сліди.

Однак у детективів був один, досить незвичайний варіант. Діана заповіла свій мозок для медичних досліджень, на що Стюарт погодився.

Без цієї згоди це важливе джерело доказів було б знищене.

Джером Кент, начальник розслідувань відділу боротьби зі злочинністю Бедфордшира, Кембриджшира та Гартфордшира, сказав, що її мозок не використали, але він зберігався в лікарні.

За його словами, мати такий доказ було “абсолютно вирішальним – без цього ми б не змогли домогтися засудження”.

“Також важливо пам’ятати, що якби вона померла з природних причин, ми хотіли мати можливість повідомити родині, що їхні занепокоєння та підозри були безпідставними”, – додав він.

Професор Колін Сміт

За словами невропатолога, професора Коліна Сміта з Единбурзького університету, поліція вкрай рідко використовує збережені тканини мозку в розслідуваннях.

“Я ніколи раніше не стикався з такою ситуацією”, – каже він.

“Коли нам заповідають мозок, ми знаємо, що з людиною не так, тож у поліції немає реальної потреби проводити розслідування цих випадків”, – пояснює вчений і каже, що таку ситуацію в Британії можна вважати винятковою.

До повторного дослідження мозкової тканини Діани залучили низку вчених і патологоанатомів.

Професор Сафа Аль-Саррадж, консультант-невропатолог лікарні Королівського коледжу, сказав присяжним, що виявив “зміни в мозку. що відповідають ранній ішемії”, що він визначив як “пошкодження клітин через нестачу постачання кисню та крові”.

За його словами, він не сподівався знайти будь-які ознаки ішемії у “здорової людини” і зазначив, що їх можна знайти у випадках, коли людина помирає після того, як не могла нормально дихати “30 та більше хвилин”.

Родина Стюартів жила у невеликому селищі

Інший свідок-експерт, невропатолог-консультант доктор Кірен Аллінсон, не знайшов “ніяких доказів нещодавнього нападу”, хоча додав, що це не означає, що це не була раптова смерть від епілепсії.

Патологоанатом з міністерства внутрішніх справ Нат Кері, який дав свідчення на судовому процесі про вбивство Гелен Бейлі в 2017 році, сказав, що епілепсія може бути лише однією з причин смерті Діани.

Але, за його словами, існує ймовірність “задушення або втручання в механіку дихання або якогось вживання наркотиків”.

Доктор Кері сказав присяжним, що очікував побачити травми на тілі людини, яка впала на бетон під час нападу. Але їх не було.

Автор фото, Kate Bradbrook/BBC

Сусід Віктор Ніксон був свідком подій

Коли померла Діана, Стюарт зателефонував 999.

“У моєї дружини був напад. Вона в саду”, – сказав він оператору.

На запитання, чи дихає його дружина, він відповів: “Ні, здається, ні”.

Сусід Віктор Ніксон допоміг санітарам швидкої допомоги знайти будинок Стюартів.

“Я бачив, як вони опускали великі пальці вниз і хитали головами, відповідаючи на запитання прибулих парамедиків. СЛР припинили”, – сказав він.

“Один з них обійняв Стюарта, який мав ознаки стресу та занепокоєння”, – додав сусід.

Автор фото, Kate Bradbrook/BBC

Ванесса Істон пам’ятає, що біля тіла Діани не було крові

Приблизно в той же час Ванесса, яка працювала медсестрою, повернулася додому і побачила тіло Діани.

“Я пам’ятаю, як тоді подумала: “Слава Богу, що немає крові… вона виглядає ідеально”.

За її словами, смерть Діани була абсолютно несподіваною.

“Вона була здорова. Я знала про епілепсію, її добре контролювали”, – розповіла сусідка.

Після смерті Діани Стюарт продовжував жити далі. Він купив спортивне авто, а потім розпочав стосунки з Гелен Бейлі.

У квітні 2016 року Стюарт повідомив про її зникнення.

Через три місяці її тіло знайшли у “смердючій” вигрібній ямі поруч із трупом її такси Бориса.

Автор фото, Kate Bradbrook/BBC

Сусід Пол Істон

Чоловік Ванесси Пол сказав, що “події та уся історія, пов’язана з тим розслідуванням, . видавалися абсолютно дивними”.

“Я б ніколи не подумав, що він може когось убити”, – додав він.

66-річний чоловік розповів, що не мав зі Стюартом близьких стосунків: “Мені було непросто спілкуватися з ним. Я помітив, що він занадто наближається, коли розмовляє з тобою, тож почуваєшся так, ніби порушують твій особистий простір”.

Пол також додав, що Стюарт не звик тримати зоровий контакт й іноді “мав дивну реакцію, якесь гигикання, яке не відповідало розмові”.

Наразі справжня мотивація вбивства Діани так і лишається невідомою, і Ванесса не може зрозуміти, чому він зробив те, що зробив.

“У Ієна було так багато всього. У нього була любляча сім’я. У нього було прекрасне життя. Він просто не знав, як йому пощастило, й інші готові були б віддати усе, щоб опинитися в його становищі, з дійсно щасливою, люблячою дружиною”, – каже жінка.

“Вона так пишалася своєю сім’єю. То навіщо все це кидати? Навіщо це робити? Як можна зробити це з такою люблячою жінкою і такою прекрасною людиною? Як можна зробити це з двома своїми чудовими хлопчиками? Було видно, що вони дійсно гарно виховані”, – додає вона.

“Це просто не вкладається в голові”.

Автор фото, Contributed

Та через шість років Стюарт вбив іншу партнерку.

Гелен Бейлі написала понад 20 книг, а у 2011 році під час відпустки на Барбадосі втратила свого чоловіка Джона Сінфілда – він потрапив у морську течію і потонув.

Вони зі Стюартом познайомилися через вебсайт для людей, які зазнали втрати, купили разом будинок і планували одружитися.

Маргарет Голсон, яка зблизилася з Гелен в останні місяці перед її убивством, сказала, що останній судовий процес над Стюартом змусив її знову усе згадати.

“Головне, що мене дуже злить, – якби тоді одразу доклали більше зусиль, щоб дізнатися, що з нею сталося, тоді моя подруга Гелен досі була б жива”, – додає жінка.

Автор фото, Kate Bradbrook/BBC

Маргарет Голсон дружила з Гелен Бейлі

Детектив Кент визнає, що “підозрілі фактори були, якщо порівняти їх з тим, що сталося з Гелен Бейлі”.

“Звичайно, на тому етапі у нас не було такої інформації чи доказів”, – каже він.

“На момент смерті Діани не було нічого, що могло б натякати на провину Ієна або на те, що вона загинула від його рук”, – додає слідчий.

На запитання про те, чи можуть бути інші невиявлені вбивці, такі як Стюарт, він відповів: “Якби не розслідування щодо Гелен Бейлі, убивство Діани Стюарт зійшло б йому з рук”.

І додав, що сподівається, що якщо інші такі убивці все ж є, то їх небагато.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!