Ринок праці під час війни: чи є у українців шанси знайти собі нову роботу

Війна нанесла величезних збитків українській економіці та залишила мільйони людей без роботи. Кількість робочих місць зменшилася, а кількість безробітних – безпрецедентно зросла. УНІАН розбирався, які шанси у українців знайти зараз роботу.

• Державна допомога
• Робота служби зайнятості
• Досвід пошуку роботи
• Поточний стан ринку праці
• Найпопулярніша робота
• Перспективи відновлення ринку праці

“Шукаю будь-яку роботу”, “Допоможіть знайти роботу” – такими повідомленнями наразі рясніють українські соціальні мережі. Через повномасштабну війну Росії проти України сотні тисяч людей втратили роботу: багато підприємств не працюють, безліч людей виїхали за межі свого населеного пункту чи взагалі держави і тепер гостро потребують роботи, адже державна допомога переселенцям не може перекрити всіх потреб.

Згідно з новим звітом Міжнародної організації праці (МОП), з початку російської агресії в Україні було втрачено близько 4,8 мільйона робочих місць. За оцінками дослідження, якщо бойові дії загостряться, втрати робочих місць зростуть до 7 мільйонів. Однак, якщо вони припиняться, можливе швидке відновлення з поверненням 3,4 мільйона робочих місць.

Також у організації наголошують, що криза в Україні може призвести до перебоїв у роботі в сусідніх країнах, головним чином в Угорщині, Молдові, Польщі, Румунії та Словаччині. Якщо руйнівна війна продовжиться, українські біженці будуть змушені залишатися у вигнанні довше, що чинитиме додатковий тиск на ринок праці та системи соціального захисту в цих сусідніх європейських державах та збільшить там рівень безробіття.

В Україні було втрачено близько 4,8 мільйона робочих місць / фото ua.depositphotos.com

Державна допомога

У відповідь на шок на ринку праці держава відреагувала законодавчими змінами. Так, 21 квітня Верховна Рада прийняла закон, яким спрощується процедура отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю під час війни.

Крім цього, роботодавцям надано додаткові економічні стимули для працевлаштування внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – вони можуть отримувати допомогу на виплату зарплати таким особам у розмірі 6500 гривень.

Важливою ініціативою стало створення програми релокації бізнесу, тобто переміщення підприємств із зон бойових дій на більш безпечні території, зокрема, захід України.

Станом на кінець травня 601 підприємство, які взяли участь в програмі релокації, завершили переїзд з областей, де тривають обстріли. З них 390 вже відновили роботу на нових майданчиках у західних регіонах України, ще 87 підприємств знаходяться на різних стадіях транспортування.

Також наприкінці травня Державна служба зайнятості за участі Міністерства економіки підписала договір про співпрацю та інформаційну взаємодію з найбільшими сайтами з працевлаштування. Результатом цього співробітництва стане створення єдиної бази з вакансіями.

Наповнення бази здійснюватиметься силами Державної служби зайнятості та агенцій з пошуку роботи. Оновлення ресурсу буде відбуватися у режимі реального часу.

“Зараз особливо важливо забезпечити максимальне працевлаштування українців. Саме тому ми створюємо платформу, яка консолідує інформацію про роботодавців та шукачів роботи. Ми локалізуємо максимум пропозицій на ринку праці та дані про кадровий потенціал на одному майданчику, що дозволить підприємцям швидко знайти працівників, а людям – роботу”, – зазначив заступник міністра економіки України Ігор Дядюра.

Робота служби зайнятості

Державна служба зайнятості наразі активно працює для допомоги з працевлаштуванням переселенців та людей, що втратили роботу за місцем проживання. Так, з 24 лютого служба працевлаштувала 93 тисячі громадян. Найчастіше нове робоче місце українцям вдавалося знайти в сільському господарстві, переробній промисловості та торгівлі.

З 24 лютого Держслужба зайнятості працевлаштувала 93 тисячі громадян / фото УНІАН

Як повідомила директор Державного центру зайнятості Юлія Жовтяк, наразі 262 тисячі українців отримують допомогу по безробіттю.

“Немає у нас офіційної статистики, скільки на сьогодні людей знаходиться в простої на підприємствах і скільки працює дистанційно. Річ у тому, що досить багато людей переїхали за кордон або зараз працюють на західній Україні, і вони працюють дистанційно. І тому є така велика розбіжність в тому, що мільйони людей отримали статус внутрішньо переміщеної особи, але їх немає на обліку в службі зайнятості”, — пояснила Жовтяк.

За її словами, в Україні росте попит на будівельні професії, робітників комунальних підприємств та водіїв. Також багато вакансій у переробній промисловості. Крім того, починає оживати галузь торгівлі.

Однак, загалом ситуація на національному ринку праці залишається складною. Як розповіла Жовтяк, якщо взяти за основу базу Державного центру зайнятості, то кількість вакансій зменшилася втричі, порівняно з аналогічними датами минулого року. Вона зазначила, що на сьогодні кількість вакансій в базі Центру зайнятості складає 22 тисячі. Найбільше робочих місць зараз у Дніпропетровській, Харківській та Львівській областях, а також у Києві.

Досвід пошуку роботи

Кореспондент УНІАН поспілкувалася з переселенцем Михайлом, який переїхав на захід країни зі сходу. Чоловік був підприємцем у Луганській області, та через війну втратив бізнес і був вимушений закрити ФОП та стати на облік у центр зайнятості за новим місцем проживання.

“Задачу спростила можливість подати вся заявки – на закриття ФОП та отримання статусу безробітного – онлайн через “Дію”. Буквально за пару днів все було вирішено: ФОП закрили, із місцевого центру зайнятості запросили підійти з наявними документами. Там поставили на облік і почали допомагати із пошуком роботи. Самостійно знайти не вдавалося, адже тут кілька десятків тисяч переселенців, вакансії надовго не затримуються”, – розповідає чоловік.

За його словами, у швидкий пошук роботи не вірилося. По перших вакансіях, які йому надавали у центрі зайнятості, чоловікові відмовляли, бо вже знаходили інших працівників. Так пройшов перший важкий місяць у статусі безробітного.

“Встиг отримати першу допомогу з безробіття – трохи більше тисячі гривень, тобто сидіти на таких виплатах – не найкраща перспектива. Аж тут, у наступний візит до центру зайнятості, куди я ходив майже щотижня, мені запропонували роботу в сфері логістики, яка мені, врешті, підійшла. І заробітна плата пристойна – близько 10 тисяч гривень”, – каже Михайло.

Сидіти на виплатах з безробіття – не найкраща перспектива / фото ua.depositphotos.com

Поточний стан ринку праці

Загалом ситуація на українському ринку праці залишається дуже складною. За даними кадрового порталу grc.ua, у квітні кількість відкритих вакансій зменшилася у 20 разів у порівнянні з довоєнним періодом.

Крім того, що значно зменшилася кількість вакансій та зросла кількість безробітних, середня заробітна плата з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україні знизилася на 10 відсотків. Найменші зарплати пропонують у сферах: безпека (9 200 гривень), туризм, готелі, ресторани (9 500 гривень), видобуток сировини (11 000 гривень), банки, інвестиції, лізинг (13 100 гривень).

Найскладніше зараз знайти роботу юристам, страхувальникам, працівникам сфери обслуговування, краси та спорту, охоронцям, освітянам та науковцям, спеціалістам, які працювали в сфері автомобільного бізнесу. Для них зараз найменше актуальних вакансій.

При цьому є і сфери, в яких зарплати або утрималися та тому ж рівні, що і в попередньому місяці, або трохи підвищилися. Так, у сфері автомобільного бізнесу, незважаючи на те, що падіння зарплат з початку війни відбулося більше ніж на 50 відсотків, у травні середня зарплата у відкритих вакансіях дещо підвищилася.

У сфері виробництва та сільського господарства середня зарплата зросла з 13 300 гривень у квітні до 16 600 гривень у травні. Медики та фармацевти входять до найбільш затребуваних спеціалістів, проте рівень зарплат для них не надто високий. Щоправда, у травні середня заробітна плата у відкритих вакансіях для них підвищилася з 14 900 гривень у квітні до 18 200 гривень у травні.

Середня зарплата з початку вторгнення РФ в Україну знизилася на 10% / фото ua.depositphotos.com

Найпопулярніша робота

При цьому аналітики grc.ua відзначають, що зараз найлегше знайти роботу у сфері продажів – саме ця галузь демонструє динамічне відновлення в поточних умовах.

“Попри те, що ритейл під час війни зазнав великих збитків, ця сфера демонструє динамічне відновлення на ринку праці. Вакансії для продавців, касирів, працівників складів, водіїв у магазини з’явилися чи не найперші після обвалу ринку наприкінці лютого – на початку березня”, – зазначають у експертно-аналітичному центрі кадрового порталу.

Звісно, кількість вакансій наразі набагато менша, та при цьому частка вакансій у сфері продажу наблизилася до довоєнних показників у відсотках і складає чверть від всіх актуальних.

Так як перед багатьма українцями, зокрема і переселенцями, стоїть гостра потреба у роботі, їх може хвилювати питання необхідності досвіду роботи у сфері продажів.

Зазначається, що продавці та касири традиційно є одними з найзатребуваніших працівників. Роботодавці, аби закрити ці вакансії, готові навчати та надавати додаткові тренінги та курси. Крім того, у більшості випадків, аби отримати таку роботу, пошукачам не потрібен досвід. Тому безробітним громадянам варто звернути увагу на вакансії продавців-касирів, таємних покупців та менеджерів з продажу.

Поступово зростає попит на робітничі спеціальності / фото ua.depositphotos.com

Також аналітики grc.ua наголошують, що поступово зростає попит на робітничі спеціальності: в червні кількість вакансій в цій сфері зросла на 20 відсотків у порівнянні з попереднім місяцем.

Знайти роботу представникам робітничих спеціальностей досить легко навіть без досвіду. Практично половина всіх вакансій для осіб без досвіду роботи та стільки ж для людей з мінімальним досвідом від 1 до 3 років. Досвід від 3 до 6 років вимагається лише в 4 відсотках актуальних вакансіях, а більш досвідчені фахівці затребувані лише в 2 відсотках вакансіях.

В середньому в Україні пропонована заробітна плата для фахівців робітничих професій становить 13 700 гривень. Мінімальна зарплата для цих спеціалістів стартує від 8 900 гривень, таких вакансій більшість. Високих зарплат меншість: лише у 9 відсотках пропозицій роботи для робітників озвучена зарплата від 22 300 гривень та у 6 відсотках вакансій пропонують оклад від 26 800 гривень.

Час для роботи: як відновлювався та адаптувався український бізнес за рік війни

Вітчизняний бізнес безпрецедентно постраждав від розв’язаної рашистами рік тому війни. Підприємці понесли величезні збитки, але продовжують триматися на плаву. УНІАН дізнавався, яким став для бізнесу перший воєнний рік та що можна чекати у найближчому майбутньому.

Економіка України ось уже рік потерпає від кривавої війни Росії проти нашої держави. І весь цей рік вітчизняний бізнес намагається триматися на плаву. Підприємцям довелося, оговтавшись від шоку початку повномасштабного вторгнення, підлаштовуватися до нових суворих умов.

Безліч бізнесів понесли великі збитки, особливо на початку великої війни. Звісно, є підприємці, які втратили все, – через жорстокі руйнування та окупацію частини наших територій. Але в цілому бізнес намагався вижити та продовжити роботу, попри всі старання рашистів зруйнувати нашу економіку – як бойовими діями, так і енергетичною кризою.

• Виклики для бізнесу
• Адаптація до нових реалій
• Як війна змінює вітчизняний бізнес
• Підтримка держави
• Перспективи на найближче майбутнє
• Наближаємо перемогу та відбудову

Падіння національної економіки за підсумками 2022 року склало безпрецедентні 30,4 відсотка, а споживча інфляція становила 26,6 відсотка, що означає здорожчання товарів і послуг в Україні в середньому на чверть. Відбулася і значна девальвація національної валюти – з 29 грн/дол. перед вторгненням до 40 грн/дол. станом на зараз на готівковому валютному ринку, що теж не могло не позначитися на вартості товарів і послуг.

Крім значного падіння добробуту та зростання цін, з початку війни бізнес практично втратив можливість вести зовнішньоекономічну діяльність: кордони з РФ та Білорусією, зі зрозумілих причин, були закриті, так само була паралізована робота вітчизняних морських портів, а можливості західного кордону були значно обмежені. Крім того, з України за кордон виїхало 8 млн осіб, рятуючись від бойових дій, а всередині країни майже 5 млн людей стали внутрішніми переселенцями.

В цих складних умовах більшість українців намагалися згуртуватися та підтримати вітчизняну економіку, невід’ємною частиною якої є бізнес. Так, багато людей почали віддавати перевагу товарам місцевих виробників, більшої популярності набувають саме українські бренди.

Цьому сприяє і відмова від російських та білоруських товарів, які раніше, на жаль, займали частину полиць в місцевих магазинах і цілі торговельні площі у ТРЦ. Українці перестали підтримувати економіку агресора грошима. А ще зараз все більше людей прискіпливо вивчають і діяльність іноземних компаній: якщо вони не покинули ринок нашого ворога, багато хто відмовляється від їхніх товарів. І часто на користь українських, адже наші виробники, як ніколи, потребують підтримки.

Те, що війна завдала величезних збитків підприємцям, красномовно говорять цифри. За даними Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), у 83 відсотків компаній-членів асоціації відбулося падіння бізнесу у 2022 році. При цьому у 29 відсотків опитаних відбулося падіння до 20 відсотків, у понад половини – падіння на 21 відсоток і більше. І тільки у 6 відсотках опитаних компаній не було змін, а ще 11 відсотків змогли похвалитися зростанням доходів у такий складний рік.

У Київській школі економіки підрахували загальні втрати українських підприємств від війни. За оцінками фахівців, загальна сума прямих збитків підприємств (включно з державними) складає 13 млрд доларів, а загальні непрямі збитки оцінюються у понад 33 млрд доларів. Для відновлення підприємств же потрібно майже 25 млрд доларів.

Російські обстріли призводять до переривання робочих процесів / скриншот

Виклики для бізнесу

Окрім падіння доходів, звісно, відбулися безліч інших змін, що негативно позначилися на роботі підприємців та суттєво ускладнили можливості ведення діяльності. І один з найяскравіших прикладів – атаки на енергетичні об’єкти, що призвели до масових тривалих відключень електроенергії, з якими довелося зіткнутись усім українцям останні п’ять місяців.

За даними ЄБА, 89 відсотків компаній відчули влив російських ракетних атак на свою діяльність.

“Російські обстріли призводять до переривання робочих процесів, скорочення кількості продуктивних годин, складнощів у плануванні, накопичення втоми співробітників, зростання витрат через використання генераторів та до інших негативних наслідків для операційної роботи компаній”, – зазначили у асоціації.

За словами адвоката, доктора юридичних наук Якова Вороніна, повномасштабне російське вторгнення стало неабияким викликом для української економіки та змусило власників бізнесів радикально змінювати формат роботи. Так, деякі бізнеси взагалі припинили свою діяльність, дехто тимчасово зупинив роботу, а дехто підлаштувався під воєнні реалії та намагається розвиватися. Однак, в цілому, наразі головною задачею бізнесів є виживання.

“Найбільшими проблемами, з якими зіткнувся бізнес на початку війни, – це логістика, проблема доставки закордонних товарів та й взагалі виїзд за кордон, валютні розрахунки та невизначеність у майбутньому”, – сказав Воронін.

Серед інших викликів, які відмітили компанії-члени Європейської Бізнес Асоціації, – перебої зі зв’язком та інтернетом та проблеми з бронюванням співробітників та виїздом за кордон: у 88 відсотків компаній є мобілізовані працівники, а у третини були мобілізовані критичні спеціалісти, здебільшого це ІТ фахівці, інженери та інші представники технічних спеціальностей.

У Київській школі економіки виділили основні проблеми, з якими стикнувся український бізнес під час війни та на які слід очікувати під час післявоєнного відновлення нашої країни.

Так, з 24 лютого 2022 року – дати початку повномасштабної агресії проти України – основними викликами для підприємців стали падіння попиту та неплатоспроможність клієнтів, руйнування ланцюгів постачання і дефіцит фінансування. Серед інших проблем – зростання вартості сировини, матеріалів та енергоресурсів, недоступність кредитних коштів, відсутність достатньої кількості кваліфікованих працівників.

У нашому післявоєнному майбутньому, під час відновлення країни, фахівці очікують, що вітчизняний бізнес стикнеться з недостатністю знань, експертизи та технологій, дефіцитом кадрів, складністю отримання фінансування для відновлення, а також адаптацією до нових умов. Крім цього, проблемами для підприємців можуть стати зростання конкуренції, відсутність платоспроможних клієнтів, обмежений доступ до дешевих фінансових ресурсів.

Виробництво мінеральних вод “Моршинської” та “Миргородської” скоротилось

Адаптація до нових реалій

УНІАН поспілкувався з деякими представниками бізнесу, які поділилися своїм досвідом переживання труднощів сьогодення та адаптації до важких воєнних реалій.

У компанії IDS Ukraine (виробник безалкогольних напоїв) розповіли, що з початку війни компанія отримала широкий спектр проблем – тимчасова втрата виробництва через окупацію Херсонської області, логістичні проблеми, паливна криза, втрата значної частини цільової аудиторії, яка виїхала за кордон, зміна форматів споживання.

“У перші дні початку повномасштабної війни логістичні ланцюги були порушені, тому виробництво продукції практично зупинилось. Близько тижня знадобилося на швидке переорієнтування бізнес процесів і відновлення поставок продукції на ринок”, – сказав генеральний директор IDS Ukraine Марко Ткачук.

За його словами, виробництво мінеральних вод “Моршинської” та “Миргородської” скоротилось, адже зменшилось вживання води через великий відтік населення за кордон.

“Через блекаути та періодичні перебої зі зв’язком, ми збільшили запас продукції на наших складах та складах партнерів, аби забезпечити доступ кожного українця до цього критично важливого продукта за будь яких умов. Наразі продукції вистачає на 25 днів з розрахунку поточного рівня продажів”, – зазначив Ткачук.

Генеральний директор медичної лабораторії “Ескулаб” Сергій Дядюшко розповів УНІАН, що у компанії були проблеми з логістикою, адже реагенти для аналізів є європейськими. Вантажі довго стояли в чергах на кордоні, тому ланцюжки постачання були оптимізовані і зараз вантажі отримуються майже так само швидко як до війни.

“Раніше була одна мережа інтернету у відділені, тепер дві чи три, щоб була альтернатива. Наші медсестри вчились працювати без зв’язку і світла. Згодом ми обладнали відділення генераторами та резервним доступом до інтернету. Також ми зробили опорні відділення в кожному регіоні, які працюватимуть за будь яких умов, і люди яким треба здати аналізи зможуть це зробити”, – сказав Дядюшко.

Також, за його словами, компанія перейшла з довгострокового планування на короткострокове, крім цього, кожен підрозділ має свій антикризовий план.

Попит на українську книжку за кордоном підвищився через величезну кількість біженців з України / фото УНІАН

Як війна змінює вітчизняний бізнес

Генеральний директор видавництва “Ранок” Віктор Круглов розповів про стан книжкового ринку під час війни. Слід згадати, що напередодні вторгнення частина українців активно купляла книжки в книгарнях, отримавши від держави тисячу гривень за вакцинацію від коронавірусу в рамках програми “єПідтримка”. Але війна, безумовно, вплинула і на видавничий бізнес.

“Книгарні на Сході та Півдні країни, де найбільше вони потрібні, закриваються через високу оренду та збитковість. Навіть під час війни відкриваються нові книгарні й про це гучно говорять. Про що ж воліють мовчати, що на одну відкриту книгарню – чотири-п’ять закритих. Більшість бібліотек прибрали російськомовні видання, чому ми не можемо не радіти! Проте, відтепер вони залишилися з порожніми полицями”, – сказав Круглов.

Він зазначив, що зараз на полицях не вистачає 10-12 млн примірників сучасних видань. Навіть у книгозбірнях військових шпиталей Києва більшість книжок російською.

“Книжка здорожчала приблизно вдвічі через підвищення ціни та дефіциту паперу, ускладнення логістики, зростання вартості поліграфічних послуг. Українські бібліотеки відчули шалений попит на українських авторів. Але коштів на закупівлю книжок немає. Видавництва не в змозі за власний кошт наповнити полиці”, – наголошує гендиректор видавництва.

Круглов зазначив, що попит на українську книжку за кордоном підвищився через величезну кількість біженців з України. У багатьох бібліотеках та книгарнях Польщі, Німеччини з’явилися полички з українськими виданнями, але книжок недостатньо. Більшість книжок постачалися українськими видавництвами безкоштовно у перші місяці війни.

“Не налагоджена системна закупівлі книжок в бібліотеках. Немає великих дистриб’юторів, які спеціалізуються на українській книжці. Зазвичай українське видання може стояти поруч з російськими книжками антиукраїнського змісту. Навіть звернення до бібліотек не допомагає – демократія та свобода слова без рішення суду не дозволять прибрати українофобні видання”, – зазначив він.

Станом на початок лютого було переміщено 791 підприємство, з яких 617 вже працюють на новому місці / фото УНІАН

Підтримка держави

Влада в Україні з початку повномасштабного вторгнення дикої орди на нашу землю зрозуміла, що паралізований війною бізнес потребує якнайшвидших заходів підтримки. Тому вже в березні минулого року був ухвалений закон про пільгове оподаткування бізнесу. Крім цього, було скасовано мито і ПДВ на весь імпорт, які, однак, були повернуті в червні.

Також була запроваджена урядова грантова програма “єРобота”, яка, зокрема, передбачає можливість отримати грант на власний бізнес із створенням нових робочих місць. А деякі підприємці змогли за допомогою держави перевезти свої підприємства у більш безпечні регіони в рамках програми релокації та налагодити там роботу заново. Згідно з інформацією Мінекономіки, станом на початок лютого було переміщено 791 підприємство, з яких 617 вже працюють на новому місці.

Адвокат Яків Воронін нагадав, що на початку війни були внесені зміни до Податкового кодексу та було надано можливість бізнесам платити лише 2 відсотки від доходу, також були заборонені податкові перевірки, надано можливість не платити акциз.

“Держава активно почала відкривати митні пости на кордоні з Польщею, що дало можливість збільшувати об’єми перевезення товарів. Більше того, держава активно надає пільгові кредити для розвитку бізнесу, чим останній охоче користується. За даними Міністерства фінансів України, підприємці отримали від банків за час війни понад 18 тисяч кредитів на загальну суму 78 млрд гривень”, – сказав Воронін.

За його словами, реалізація ідеї Кабінету міністрів щодо створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів маж не дозволити різкого підняття цін на паливо у разі форс-мажорів, а це надасть можливість бізнесу не підвищувати ціни на свою продукцію.

“Тобто, в цілому держава активно працює в напрямку допомоги бізнесу, але звісно, не обійтись тут і без поганих новин, таких, як плани держави відмінити для бізнесу більшість вищезазначених пільг. Також держава не забезпечила належного прийняття переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих, щоб бізнес мав змогу застосувати податкові пільги, які прив’язані до такого переліку територій. Крім того, у бізнесменів залишається багато запитань щодо діяльності митниці та податкової служби”, – зазначив адвокат.

Здебільшого підприємці покладаються на власні фінанси та меншою мірою на гранти і кредити / фото УНІАН

Перспективи на найближче майбутнє

Вистоявши у найскрутніші для держави часи, український бізнес не здається та продовжує будувати плани на майбутнє, попри всі складнощі.

Згідно з дослідженням Європейської Бізнес Асоціації, на оцінки підприємців щодо перспектив своєї діяльності найбільший негативний вплив мають такі фактори, як активні бойові дії та близькість до фронту, руйнування, обстріли, перебої з електропостачанням та зв’язком, недоступність кредитних коштів, падіння споживчого попиту та зменшення платоспроможності населення, ускладнення логістики, інфляція, податковий тиск.

Та попри війну, 3 з 4 представників малого та середнього бізнесу (МСБ) планують розширення діяльності у 2023 році.

“Попри труднощі, більшість підприємців, а саме 76 відсотків планують розширення бізнесу у 2023 році. З них 28 відсотків планують розширювати географію присутності, 26 відсотків – відкриття нових напрямків, 25 відсотків – вихід на зовнішні ринки, 21 відсотків – зміну кількості співробітників”, – повідомили у ЄБА.

Зокрема й для розширення бізнесу 67 відсотків опитаних залучатимуть нові кошти. Здебільшого підприємці покладаються на власні фінанси та меншою мірою на гранти і кредити.

“Кредитування – традиційно актуальна тема для малого бізнесу. У 2022 році підприємці повідомляли про труднощі з отриманням кредитів. Серед опитаних нами МСБ 59 відсотків вважають банківське кредитування недоступним або важкодоступним, тоді як у 2021 році таких було 40 відсотків”, – наголосили у асоціації.

При цьому голова правління “Райффайзен Банку” Олександр Писарук запевнив, що банківська система здатна задовольнити платоспроможний попит на кредити у 2023 році. Зокрема, банкіри продовжать цьогоріч підтримувати критичні галузі – аграріїв, логістику та роздрібну торгівлю, фармацевтику та постачання палива, а також інших платоспроможних клієнтів.

“Українці абсолютні молодці, вони відповідальні за своїми зобов’язаннями, кредитами у тому числі. Ставки за кредитами протягом року будуть приблизно такі ж, як зараз, і залишатимуться стабільними. Вони дуже залежать від облікової ставки НБУ. За депозитами, особливо фізичних осіб, ставки будуть зростати, Нацбанк цьому сприяє”, – сказав Писарук.

Що стосується заробітної плати, то більшість опитаних Європейською Бізнес Асоціацією власників бізнесів (61 відсоток) не планують цього року змінювати зарплату своїх працівників. Проте 28 відсотків респондентів планують її підвищити, оптимізувати ж заробітну плату збираються 11 відсотків опитаних.

Підприємці понесли значні додаткові витрати, але вклалися у генератори / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Наближаємо перемогу та відбудову

Українська бізнес-спільнота очікує певних кроків від держави для підтримки економіки і роботи бізнесу зокрема. Для цього члени ЄБА визначили ключові пріоритети в роботі на 2023 рік, які передбачають сприяння відновленню та відбудові України, що включає сприяння залученню іноземних інвестицій в нашу країну.

“Другим пріоритетом є питання євроінтеграції, де йдеться про широке коло питань щодо продовження гармонізації законодавства України з нормами ЄС, сприяння та підтримка бізнесу у виході на європейські ринки, тощо. Третім, безумовно, ефективна взаємодія з органами влади у питанні протидії тіньовій економіці, яка, залежно від сектору, коливається від 25 до 70 відсотків, що створює нерівні правила гри на ринку та заважає прозорому бізнесу рухатись вперед”, – наголосили у бізнес-спільноті.

Четвертим пріоритетом є сприяння продовженню діджиталізації послуг, контрольно дозвільних процедур, зокрема, в сфері охорони здоров’я, фітосанітарного контролю, діджиталізація всіх процесів митного оформлення. Також важливим напрямком є дерегуляція та ефективне проведення реформи дозвільно-регуляторної сфери.

“Важливо суттєво зменшити роль держави у бізнесі, переглянути інструменти контролю та регулювання на предмет ефективності (оскільки наразі в Україні існує майже 1000 інструментів державного регулювання для бізнесу)”, – повідомили експерти ЄБА.

Український бізнес зазнав значних збитків через війну, як і решта сфер нашого життя. І підприємці продовжують долати щоденні труднощі у намаганні вистояти та зберегти власну справу, пошматовану жорсткою війною.

Навіть серйозні перебої з електроенергією, які подекуди переходили у блекаути, не зупинили вітчизняний бізнес. Підприємці понесли значні додаткові витрати, але вклалися у генератори та інше необхідне обладнання для забезпечення своєї безперебійної діяльності. А багато власників бізнесу навіть пропонували своїм клієнтам можливість зарядити свої пристрої у особливо складні часи без світла.

Що стосується більш глобальних перспектив, то минулого року Україна отримала довгоочікуваний статус кандидата у країни-члени Євросоюзу та докладає максимум зусиль, аби пришвидшити процес інтеграції. Безумовно, це буде ключовою рушійною силою змін і для вітчизняного бізнесу, адже Україна стане повноправним учасником європейського ринку, що означає гру за новими правилами. На шляху до цього наша держава вже отримала п’ять так званих “безвізів” із ЄС.

Це “енергетичний безвіз”, коли Україна приєдналася до європейської енергомережі, “транспортний”, завдяки якому український бізнес більше не потребує дозволів на автомобільні вантажні перевезення, “економічний”, який скасував на рік всі мита і квоти на українські товари, що експортуються в ЄС. Крім цього, запрацював “митний безвіз”, який дозволяє інтегрувати нашу митницю в європейську, а також “цифровий”, завдяки якому Україна тепер є членом програми “Цифрова Європа”.

Звичайно, приєднання до ЄС означитиме зростання конкуренції для українського бізнесу, якому доведеться працювати над підвищенням власної конкурентоспроможності. Але це означає і розширення горизонтів щодо ринків збуту, і додаткові інвестиції в українську економіку.

Звичайно, в умовах війни, марно сподіватися на відчутний економічний підйом, і оцінки бізнесменів найближчих перспектив цілком реалістичні. Проте не варто складати руки – слід працювати на своєму місці і витискати максимум з існуючої ситуації. Перемога настане, а з нею і відновлення, підвищення добробуту та нові перспективи для розвитку бізнесу.

Як працюють українські айтівці у війну і що буде після неї

“Спочатку треба виграти війну, а потім вже будемо планувати”, – каже Микита. Він досвідчений програміст, який працює на успішну американську ІТ-компанію. А ще він офіцер запасу. Після двох місяців на західній Україні Микита вирішив повернутися до рідного Харкова.

“Коли буде мобілізація третьої хвилі, мені має прийти повістка, тому я хотів би бути ближче туди, щоб не так далеко їхати”, – пояснює він.

“Я живу із західного боку Харкова, в передмісті. На машині десь 10 хвилин до найближчої станції метро. Тому там чутно вибухи, чутно вібрації, але за всю війну туди десь пару разів прилітало. Інтернет, вода, світло, газ – все є. І перебоїв не було в нашому районі. Тому думаю, що буду працювати. Звісно, якщо не посиляться обстріли”.

А поки що, каже Микита, “продовжуємо працювати, як і до війни”.

До війни українська ІТ-індустрія була галуззю, яка розвивалася чи не найшвидше у всій економіці. За 2021 рік вона отримала майже 7 млрд доларів доходів від експорту послуг (проти 5 млрд доларів у 2020), що “заважило” на майже 3% ВВП та принесло 23 млрд грн прямих податків.

Під час війни, коли промисловість, особливо на територіях, де ідуть бойові дії, фактично стала, а аграрний сектор втратив доступ на зовнішні ринки через блокаду портів на Чорному морі, ІТ-сектор міг би стати порятунком для української економіки. Особливо, якщо враховувати його мобільність, здатність до дистанційної роботи і гнучкість.

До певної міри так воно і є, – нинішні показники ІТ-галузі є набагато кращими, ніж в інших галузях. Проте є й негативні сигнали, які, як каже дехто із представників цього бізнесу, можуть поставити під питання виживання багатьох компаній до того, як війна завершиться.

Як працюють українські айтівці під час війни?

“Виходимо на довоєнні рейки”

“У перші дні війни “були трохи паузи з релізами” через те, що більшості команди, яка перебувала в Києві, потрібно було переїхати на Захід України, у більш безпечне місце, – розповідає Микита.

Але зараз більшість людей у безпеці, тому ми виходимо на ті рейки, які були до цього, і працюємо далі”.

Він каже, що чув від друзів, які працюють в інших компаніях, про те, що у перші тижні війни у них було падіння кількості замовлень та певна невизначеність з боку клієнтів. Але ці проблеми, каже він, є переважно у так званих “сервісних” компаніях. І навіть там, за його інформацією, ситуація із замовленнями починає виправлятися. Водночас він визнає, що стабільність роботи його компанії пояснюється тим, що вона виробляє власний програмний продукт, і сама ж його продає за межі України.

“Я працюю в американській “продуктовій” компанії. Більшість наших клієнтів перебувають в США або у Європі, – пояснює Микита. – Пропонували виїхати до Польщі, бо там також є наш офіс, але з усієї компанії лише пару людей скористалися цією опцією”.

Ілля, співробітник іншої ІТ-команії, навпаки скористався пропозицією керівництва переїхати до Польщі ще у січні цього року. Нині він живе у Гданську – у новому будинку, в якому його компанія також ще у січні викупила для співробітників невеликі квартири-студіо.

“Ми самі та місцеві називають цей будинок “айтярнею”, – розповідає Ілля. – Але зараз у ньому знайшли прихисток далекі від програмування люди, але близькі нам – наприклад, моя сестра-архітектор із Дніпра”.

Про плани на майбутнє Ілля поки не готовий розповідати, але зауважує, що переїзд до Польщі, та ще й зі збереженням роботи, доходу та місця, де жити, має й свої проблеми, – як цілком очікувані, так і ті, що відкриваються “по ходу”.

То скільки українських айтівців зберегли роботу, скільки виїхали з України, скільки клієнтів і доходів зберегли, наскільки ефективно працюють і платять податки?

Все працює, але.

За словами Костянтина Васюка, виконавчого директора Асоціації ІТ Ukraine, до якої входить 112 ІТ-компаній із загальною кількістю працівників у близько 77 тисяч, про якісь проблеми чи зміни у роботі наразі повідомили до 20%.

Але це не лише відмови у нових контрактах, це може бути і простий перегляд умов, зауважує він і наголошує, що нині ситуація є кращою, ніж на початку війни.

“Коли почалася війна, клієнти були налаштовані скептично і песимістично – вони теж були під впливом інформації, що 2-3 дні, і все скінчиться, і не на користь України. А тут, коли вони побачили, що “делівері” працює, що якість не знизилася, безпека не знизилася, вони спочатку були дуже здивовані. А потім, коли пройшов ще місяць, вони впевнилися, що все працює. Тому зараз ті, хто намагався кардинально переглядати свої бізнес-стосунки з Україною, не вдаються до різких кроків”.

ІТ – це єдина галузь, яка продовжує працювати на експорт майже у тих же обсягах, як і до війни
Костянтин Васюк
IT Ukraine, виконавчий директор

Ситуація не є “райдужною”, але якщо вона “не буде змінюватися на гірше із доступністю кадрів, інфраструктура працюватиме, то ми можемо дуже серйозно зберегти обсяги, навіть неочікувано для декого”, прогнозує Костянтин Васюк.

Поки що, за опитуваннями ІТ Ukraine, компаніям вдалося зберегти ефективність роботи на рівні 95-96% від довоєнного рівня.

При цьому “просідання” по податках, за припущеннями Костянтина Васюка, буде не більшим за 20-25% у галузі, – а це на порядок менше, ніж в інших – “реальних” – галузях української економіки.

“ІТ – це єдина галузь, яка продовжує працювати на експорт майже у тих же обсягах, як і до війни”, – зауважує голова ІТ Ukraine і наголошує:

“Було 7 млрд доларів експорту. Тепер хай буде 4-5 млрд доларів. Але це 5 млрд в економіку, це не просто пожертви чи якісь плани Маршалла. Це родина отримує, скажімо, тисячу доларів доходу, які будуть витрачатися в Україні, які на картці, а не під подушкою, чи десь там виводитиметься. І Сергій Марченко (міністр фінансів – Ред.) знає, що ці 5 млрд відрізняються від 5 млрд із плану Маршалла”.

При цьому частка ІТ-фахівців, яких перемістили за межі України, не перевищує 17%.

“Великі компанії приділяли цьому більшу увагу, тому що клієнти почали тиснути на них, коли у жовтні з’явилася інформація про можливе вторгнення. Клієнти вимагали, щоб компанії піднімали кризові плани, релокували ключових працівників, що компанії й пропонували співробітникам на добровільних засадах”, – пояснює Костянтин Васюк, додаючи, що у більшості великих ІТ-компаній, які працюють в Україні, є й офіси у Європі.

Супер ризикова чи безпечна зона?

Більш песимістичні оцінки ситуації мають у “Європейській асоціації програмної інженерії” EASE, до якої входять 50 компаній. Президент асоціації Владислав Савченко звертає увагу на небезпечні тренди в галузі, що з’явилися від початку війни. Наприклад, різко скоротилася кількість вакансій.

“Якщо до війни кількість вакансій перебільшувала кількість шукачів роботи у 2-3 рази, то зараз, наприклад, на одному сервісі є 20 тисяч вакансій, а тих, хто розмістив своє резюме, близько 45 тисяч. Тобто насправді роботи стає менше, ніж вакансій, – каже він. – Це дуже погана тенденція, якщо казати про перспективу 3-6 місяців”.

Загалом, за словами Владислава Савченка, поки що скоротити штат працівників довелося близько 12% компаній. При цьому йдеться переважно про невеликі компанії. Але “якщо цей відсоток дійде до 25%, то навіть великі компанії почнуть звільняти людей”, зауважує він.

У найскрутнішому становищі опинилися сервісні компанії, які працювали виключно на українському ринку. Коли через російське вторгнення економіка “стала”, такі компанії втратили багато замовлень і клієнтів.

“В них залишилося від 20 до 30% грошей, тобто клієнтів, які платять. Там взагалі дуже сумна ситуація, там ідуть масові скорочення і компанії навіть закриваються”, – каже голова EASE.

Якщо казати про сервісні компанії, які працюють на закордонний ринок, то там є “тригери”, які вже кажуть, що за три місяці в індустрії буде дуже погано, додає він.

Водночас перед сервісними компаніями, які обслуговували клієнтів за кордоном, і які зберегли наявні контракти, постала проблема відмов від майбутніх замовлень.

Після війни, думаю, все буде дуже добре з українським брендом, але саме зараз є питання. І треба ще дожити до після війни

Владислав Савченко
“Європейська асоціація програмної інженерії” EASE, президент

Поки що падіння доходів загалом по ІТ-індустрії не перевищує 15%, каже голова EASE.

Старі замовлення збереглися на 80-85%. Але з новими є велика проблема. І, якщо враховувати, що ІТ-галузь в Україні виросла саме на “сервісі” (70-75% ринку, за оцінками асоціації), а не на “продуктах”, то “якщо така ситуація протриває рік, то від українського ІТ може не залишитися нічого”, вважає Владислав Савченко.

“Якщо казати про найбільш місткий ринок – великих корпоративних замовників, то Україна для них перебуває у суперризиковій зоні, і вони скасовують потенційні контракти, які надходять з України. Тобто якщо показуєш, що локація розробників в Україні, вони просять показати інші локації у Європі”, – пояснює він, додаючи, що інколи українських фахівців навіть відносять до тієї ж ризикової підсанкційної категорії, що і росіян та білорусів.

Найкраще наразі українським сервісним компаніям вдається працювати із закордонним малим та середнім бізнесом, а також стартапами, бо їх легше переконати у тому, що ефективність роботи українських айтівців практично не постраждала від війни. А от для великих компаній Україна – суцільна ризикова зона, співпрацювати із якою забороняють внутрішні безпекові протоколи таких компаній.

“Якщо казати про малих та середніх клієнтів, то до них можна донести те, що в Україні є безпечні зони, і кожна компанія робить це по-своєму. Вони позначають області, де не йдуть активні бойові дії, і кажуть: це безпечні зони. Зараз іде створення кластеру ІТ у закарпатській області саме для цього. Це вже є ініціативи бізнесів, які розуміють, що треба якось комунікувати з клієнтами”, – каже Владислав Савченко і додає, що було б бажано, аби такий самий сигнал надійшов і від держави.

Водночас він визнає, що пріоритетом для уряду нині є захист України від російського війська і отримання допомоги партнерів, тож розмови про те, що в Україні є якісь “безпечні зони” не на часі.

Щоб переконати закордонних клієнтів, які бояться, що українських айтівців заберуть до армії, або що в Україні зникне інтернет, а вони втратять свої гроші, у тому, що їхні замовлення будуть виконані, асоціація створила спеціальну платформу, де виступає гарантом виконання замовлення. Розглядаються також і варіанти страхування ризиків або державно-приватного партнерства, аби убезпечити стале надходження нових замовлень.

“Бо ти продаєш їм безпечні зони, а вони питають: а якщо буде ескалація, а якщо туди прилетять ракети? Небезпека в тому, що цей сніжний ком проблем може вилитися у мільярди. Індустрія дуже довго зростала, а втратити її можна за рік, і від цього сумно”,- пояснює Владислав Савченко.

Водночас він визнає, що в ІТ галузі є й компанії, яких війна взагалі не торкнулася, “але це продуктові компанії, які працювали на зовнішніх ринках”, зауважує він, і прогнозує:

“Після війни, думаю, все буде дуже добре з українським брендом, але саме зараз є питання. І треба ще дожити до після війни”.

Що кажуть про роботу під час війни в ІТ-компаніях

(за опитуванням “Європейської асоціації програмної інженерії” EASE)

Василь Іванов, засновник KeepSolid

За час війни ми не втратили жодного співробітника, понад це, відкрили близько 10 вакансій. Працюють усі, більшість залишилися в Україні. Працюють навіть ті, в кого в місті йшли бойові дії. Природно, з перервою на бомбосховища.

Прибутки не втратили, наші користувачі розташовані по всьому світу. Запустили акцію, за якою 30% прибутку від найдорожчих тарифів перераховуємо на користь армії. Два місяці приростаємо приблизно на 8%.

Максим Прохоров, власник та засновник PM Partners

Було 140 співробітників, залишилося 58. Обіг впав у 2,5 раза. Фонд заробітної плати був 1,8 млн грн, зараз став 800 тис. грн. Було 20% виручки з-за кордону, зараз 90%.

Прогнози робимо лише на 2 місяці, намагаємося зберегти команду, поки живемо у збитках, намагаємося не наростити їх за ці два місяці.

Перші тижні війни всі закордонні клієнти хотіли релокейт всіх команд, але я довго розповідав, що це не можливо. Ми додатково підтвердили місце перебування кожного співробітника, і що вони в безпеці. Також в нас встановлені старлінки, які в десятки разів дають кращий інтернет, ніж в ЄС чи США.

Не зважаючи на те що ми перемістили команди, ефективність впала на 30-40% через багато факторів: волонтерство, айті-війська, загибель рідних тощо.

Микита Попов, CEO та засновник PM Group

2020-2021 були в нас роками постійного зростання. Як компанія ми зростали на 5-10% щомісяця, відповідно зростали і обсяги податків.

2022 рік (січень, лютий) ми розпочали так само активно, набрали ще 10-12 людей.

Війна. За перші 2-4 дні втрачаємо 3 співробітників (домовилися, що вони візьмуть паузу, але у підсумку вони так і не повернулися з паузи).

4-6 день (перший робочий тиждень) – замороження чи зупинка платежів у 70% клієнтів, ще 30% сказали, що продовжать працювати з нами і оплачувати послуги.

Кінець березня-початок квітня – рівно місяць, як сума надходжень на наші рахунки дорівнює нулю.

Прибутків за час війни в нас не було від слова зовсім.

Що буде далі? Ринок сильно змінився, і працювати із українською ІТ-компанією 20-30% не хочуть відкрито, і ще 30-40% хочуть, “але давайте через 2-3 місяці або коли буде все спокійно”. Решта не проти працювати.

Світові компанії побачили таку “просадку” ринку і прийшли забирати його собі. Рекрутерів з цепу спустили і вони зараз хантять все і всіма доступними способами.

Ринок і надалі падає, і я з першого дня говорю, що найважчими будуть перші три місяці і треба протриматися рівно цей час. Так що чекайте новин під кінець квітня і в травні.

Мій особистий прогноз на компанію – все буде добре, ми обов’язково виберемося і продовжимо зростати.

Поліна Полякова, CMO AllSTARSIT

Війна не вплинула на кількість працівників у компанії. Українська команда продовжує працювати в умовах воєнного часу, дехто скористався можливістю релокації до Варшави в наш головний офіс. З початку військових дій на території України 4 працівники пішли на фронт. В березні компанію залишило два працівники, які планували своє звільнитися завчасно ще до війни.

Жоден клієнт не припинив співпрацю з AllSTARSIT за час війни. Більше того, кількість клієнтів зросла – зараз ми маємо 40 крутих проєктів. У зв’язку із війною компанія перенесла свій головний офіс з Києва до Варшави.

Ми розуміємо, що після зняття обмежень на перетин кордонів для чоловіків, частина людей виїде за кордон, а хтось навпаки навернеться до сім’ї в Україні і буде відновлювати державу. Це все доволі складно прогнозувати, ми прораховуємо різні варіанти, щоб наші співробітники могли комфортно жити і працювати в Україні (Київ, Львів, ремоут), а також могли за бажанням поїхати на воркейшн або релокейт в інші країни Європи, Ізраїль, Емірати, після нашої перемоги.

Владислав Подоляко, засновник та СЕО Belkins

Від нас не пішов жоден клієнт. Нам вдалося зберегти кожного, за винятком російських, з якими попрощалися зі зрозумілих причин. Завдяки тому, що ми не втратили своєї операційної ефективності, ми змогли зберегти тренд росту. Ми не тільки не впали у цифрах, а й дещо виросли завдяки оптимізації витрат і потоку нових клієнтів.

Наші клієнти впевнені, що навіть у такій ситуації, команда Belkins знайте спосіб безперебійно продовжити роботу над проєктами. Ми це довели ще у перший день війни. Вже до кінця першого тижня війни ми вийшли на 95% своєї ефективності, не залишивши клієнтам жодних сумнівів.

Безумовно, мала місце коротка вимушена пауза, коли ми евакуювали команду на Захід України, але навіть тоді наша команда продовжувала жонглювати десятками своїх задач, працюючи у різних умовах. Частина команди пішла захищати країну на передову, хтось потребував більше часу на евакуацію з критичних районів, але хлопці та дівчата без зайвих питань брали на себе роботу своїх колег, навіть кросфункціонально. Завдяки такій згуртованості, ризики втратити клієнтів звелися до нуля.

Що буде після війни

ІТ-індустрія — одна з небагатьох галузей, яка вже є надійною основою тилу, а після війни може стати одним із локомотивів відновлення української економіки, вважають у ІТ Ukraine.

За десятиріччя до війни українські айтівці звикли працювати на дуже конкурентному ринку, каже Костянтин Васюк:

“Коли ти перебуваєш на ринку, де всі досить так сильно штовхаються весь час, то ти загартовуєшся. От ми і загартувалися”.

“Україна в останні 5 років стала справжнім ІТ-хабом, де можна робити складні проєкти”, – пояснює Владислав Савченко.

Коли все народжувалося, ми конкурували з Індією, каже він. Але оскільки “в людському потенціалі” з десятками мільйонів індійців українцям конкурувати неможливо, то поступово українці стали брати складністю проєктів та завдань, які можна вирішувати.

“В нас є історично сильна інженерна школа, сильна математична школа, тому всі хочуть найняти українських айтівців, всі знають їхню якість”, – зауважує він.

Це є і перевагою, і небезпекою, адже, наприклад, якщо подивитися на оголошення на європейських сайтах, де пропонують роботу українцям під час війни, то левова частка припадає на вакансії, пов’язані із галуззю ІТ.

Через заборону на виїзд за кордон для чоловіків призовного віку – а саме такими є переважна більшість працівників українських ІТ-компаній – поки що відчутного “відтоку мізків” не спостерігається. Але що буде, коли заборони скасують і кордони відкриються?

Побоювання, що тоді українські айтівці можуть поїхати за кордон мають під собою підстави, каже Владислав Савченко. Але зауважує: нині доходи програмістів в Україні є вищими, ніж в Іспанії та приблизно рівними до Польщі, а от рівень оподаткування – дуже різниться.

Якщо в Україні це 5% при реєстрації як ФОП та 7% для резидентів Дія Сіті, то у Польщі треба платити понад 20% податку на доходи. І з цим вже стикнулися деякі компанії, які перебазували своїх працівників до Польщі, бо за пів року перебування в країні мають перейти на сплату податків за місцевими законами.

“З нами можуть легко конкурувати Америка – США, Канада, та Британія. Німці також конкурентоздатні по зарплатні, але вони напевне не будуть ставати у чергу, аби винайняти українців, тому що взяти працівника у штат – це потім дуже важко його звільняти, і таке інше. Тому витримати цей удар українське ІТ зможе”, – вважає голова “Європейської асоціації програмної інженерії” EASE.

“Поки що наші опитування не свідчать про намагання всіх встати і поїхати”, – твердить і виконавчий директор ІТ Ukraine Костянтин Васюк.

Він нагадує, що за роки ковідної пандемії, практично усі в ІТ-бізнесі переорієнтувалися на віддалену роботу.

Тому, за його словами, “сьогодні мова йде не стільки про фізичний переїзд в країну, як про намагання отримати якісь кращі безпекові, соціальні, інфраструктурні можливості, ніж людина має тут”. А сьогодні ці умови “в Україні для багатьох людей об’єктивно погіршилися через війну”.

“Я вважаю, що це є нормальне право людини подивитися на можливості для родини, для дітей, для свого кар’єрного росту”, – каже Костянтин Васюк, і пояснює логіку дій більшості айтівців:

“Коли він умовно створить цю exel-табличку створить, то буде багато критеріїв. Наприклад, безпека є, але немає достатньої інфраструктури, то буде один варіант, – перелічує він різні можливості. – Для айтівців, які зараз працюють на західній Україні, інфраструктура цілком ок, ну, хіба що військкомат трохи турбує. Якщо війна закінчиться, а безпеки не буде, або буде загроза повторного конфлікту, або будуть якісь репресії чи дивні законопроєкти про 10 років тюрми за те, що не повернувся. Звісно, все це будуть негативні сигнали для того, щоб у цій табличці вибрати іншу локацію”.

Тому нині, за словами Костянтина Васюка, важко прогнозувати, чи буде відтік мізків чи ні. Це залежатиме від того, наскільки довго триватиме війна, яким буде повоєнне відновлення України і ситуація в європейських країнах.

Якщо все порахувати, каже голова ІТ Асоціації, Україна є “однією з найкращих локацій, де можна працювати, реалізуватися. Але війна внесла свої корективи”.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему