Як правильно писати з 02 квітня чи з 02 квітня

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 10.03.2020, 00:50

Читачка Марія запитує: «Як правильно писати українською мовою: дві тисячі двадцятого року чи у дві тисячі двадцятому році».

Правильні обидва варіанти: 2020 року й у 2020 році.

Деякі мовознавці, зокрема Б. Д. Антоненко-Давидович, уважають, що, визначаючи час за роком, необхідно вживати родовий відмінок іменника замість прийменника у (в) з місцевим відмінком: «коли визначається час за роком, треба користуватись родовим відмінком іменника, а не прийменником у (в) з іменником у місцевому відмінку: ближче буде до нашої мовної традиції цього року, а не в цьому році, 1970 року, а не в 1970 році. Так само слід казати торік, а не в минулому році, позаторік, а не в позаминулому році » [1, с. 137].

Ми з такою думкою погодитися не можемо. Обидві конструкції широко представлені в українських словниках, наприклад, у «Словарі української мови» за ред. Б. Д. Грінченка [6]: «Великий князь Роман Ростиславович, звитяживши литвинів 1173 року, впрягав бранців до плуга. Ном. № 663.», «Оця рука у нас сього року під засівом. Черк. у.», «Брат у тогіднім році найшов. Гн. II. 176.»; у Російсько-українському академічному словнику в 4 томах за ред. А. Ю. Кримського, С. О. Єфремова [5]: «В 1917 году́ – 1917-го ро́ку, в 1917-му ро́ці», «В прошлом году – мину́лого ро́ку, в мину́лому ро́ці »; у Російсько-українському фразеологічному словнику В. П. Підмогильного та Є. П. Плужника [4]: «В прошлом году – того року; минулого року» «В (1907) году – (1907) року, в (1907) році» тощо (виділення відповідних конструкцій напівжирним шрифтом усюди – наше).

Так само погоджується щодо правильності обох конструкцій професор О. Д. Пономарів у своїй відповіді на запитання читачки: «Ірина Василенко цікавиться, як правильно: у 1983-му році чи 1983-го року? Щодо 1983-го, то обидва варіянти правильні, їх потрібно чергувати» [2] (форматування тексту – наше).

Отже, в українській мові можна вживати обидві конструкції: 2020 року й у 2020 році.

Блог професора Пономарева: Паралімпіада чи ПараОлімпіада? URL: https://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2014/03/140313_ponomariv_blog12_ko (дата звернення: 17.08.2019).

Етимологічний словник української мови : у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 2006. Т. 5. 705 с.

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

Як пояснити, чому в датах пишуть п’яте лютого і п’ятого лютого?

Запитання. Як пояснити, чому в датах пишуть п’яте лютого і п’ятого лютого? Звідки походить таке подвійне написання? Чи завжди можна вжити будь-який з цих двох варіантів?

Відповідь. У датах, що передаються словами, порядковий числівник, який означає певний день (добу), може стояти або в називному, або в родовому відмінку (п’яте лютого і п’ятого лютого). У першому словосполученні пропущено слово число, яке фактично тут зайве, бо порядковий числівник у поєднанні з назвою місяця в родовому відмінку може означати тільки число, тобто конкретну добу місяця. («П’ятий лютий я в Києві» можливе, але воно має інше значення (п’ятий рік) та й конструкція не така: назва місяця стоїть не в родовому відмінку). Між іншим, у давнину в словосполученнях, що означали дату, виступало і слово день, яке згодом почали свідомо пропускати. Щоб уникнути зайвини, і слово число не вживають разом з порядковим числівником, який означає певну добу місяця. Очевидно, форму з порядковим числівником у родовому відмінку слід вважати давнішою, ніж у називному, яка пов’язана із словом число. Мабуть, на певному етапі виникла потреба точніше фіксувати час (пор. сучасні оголошення: «26 березня 1970 року, в четвер, об 11 год. 30 хв…», де така деталізація повідомлення виправдана умовами життя: основну смислову вагу має дата (день, місяць, рік проведення заходу) , потім – час проведення (11 год. 30 хв.), а назву дня (четвер) наводять тільки для зручності читача); слово число почало означати якусь добу місяця, а слово день в одному із своїх значень пов’язується з поняттям частин тижня.

Отже, субстантивований порядковий числівник виступає у формі середнього роду (п’яте лютого). Форма порядкового числівника в родовому відмінку в сполученні з назвою місяця у даті, писаній словами, теж виправдана. По-перше, тому, що це словосполучення являє собою усталену в мовній практиці частину речення, в якій зникли головні члени («[Дія відбува(ється), (лася) (тиметься]) п’ятого лютого»); по-друге, тому, що українській мові властиве вживання у родовому відмінку словосполучень прикметників, займенників, числівників з іменниками часової семантики (пор. наступного дня, цього року, третього понеділка), наприклад: «Наступного дня (цього року) ми поїдемо до Чернігова», «Кожного третього понеділка відбувається засідання літературного гуртка».

Отже, в щоденниках, учнівських зошитах, у різних довідкових зведеннях можуть виступати паралельно обидві форми – п’яте лютого і п’ятого лютого. Але є такі контексти, де числівник у даті, писаній словами, вживається тільки в називному відмінку. Це буває тоді, коли після називання дати (а в разі вживання числівника цього словосполучення в називному відмінку маємо справу з називним реченням), безпосередньо після неї в окремому реченні дається опис цього дня або подій, які сталися. Наприклад: «Дванадцяте квітня (а не «Дванадцятого квітня…») 1961 року. Цей день увійде в історію всього людства…» або «Перше вересня (а не «Першого вересня»). Мільйони хлопчиків і дівчаток заповнюють світлі класи школи» і т. д. Такий прийом вживається здебільшого в публіцистичній мові, в мові художньої літератури.

У назвах святкових дат Перше травня, Восьме березня, обидва слова яких сприймаються як своєрідне неподільне утворення (ступінь злиття цих слів настільки великий, що з’явилося навіть нове слово – Першотравень) – назва свята, слово, що означає місяць, поєднується тільки з порядковим числівником у називному відмінку; коли ж ці словосполучення виступають у функції власне дати, а не назви свята, вони можуть мати компонентом порядковий числівник і в родовому відмінку. Наприклад: 1. «Перше травня – День міжнародної солідарності трудящих»; 2. «Першого травня – День міжнародної солідарності трудящих». 3. «Восьме березня – свято жінок усіх країн»; 4. «Восьмого березня – свято жінок усіх країн». У реченнях 1, 3 словосполучення Перше травня, Восьме березня означають поняття «свято» і в синтаксичному плані виступають у функції підмета; у реченнях 2, 4 словосполучення першого травня, восьмого березня означають просто дату і є обставинами часу, а коли вони стоять не на початку речення, то числівники, звичайно, пишуть з малої літери (пор. «День міжнародної солідарності трудящих (відзначають) (коли?) – першого травня», «Свято жінок усіх країн (відзначають) (коли?) – восьмого березня» – як «Міжнародний день захисту дітей – першого череня»).

МЕНЮ