НЕСКОРЕНИЙ, а, е. Який не хоче коритись кому-небудь, якого не підкорили. Війна [з фашистами] йде не на життя, а на смерть. Нескорений український народ став народом-партизаном (Довж., III, 1960, 57); Прага для нього насамперед була гордим, нескореним містом (Гончар, III, 1959, 431); // у знач.
Згадаймо, дієприкметник з не пишемо разом, якщо в реченні він виступає означенням i не має залежних слів: невиконане завдання; нескошена трава; нерозв'язана задача.
НЕВИВЧЕНИЙ, а, е. 1. Якого ніхто не вивчив, не дослідив. Кар не одважився заходити в цю невивчену і невиміряну бухту (Трубл., Лахтак, 1953, 195); Дарувати [зорі] буду дівчині, Щирим друзям без жалю, У слова нові, невивчені Світлий промінь переллю (Мал., Звенигора, 1959, 40).
СЛОВО, а, с.
НЕЗЛІЧЕННИЙ, а, е. Який складається з великої кількості або має, становить велику кількість; незчисленний. Пасли [люди] незліченні череди товару та отари овець (Н.
нескошений. Тлумачення із "Словника української мови"*. НЕСКОШЕНИЙ, а, е. Який залишився на пні, якого не скосили. Шуміли край дороги нескошені і потолочені війною жита ( Цюпа, Назустріч .., 1958 …