Зміст:

1 Як в’ялити тарань у домашніх умовах. Тарань в’ялена
2 Як засолити карася на тараньку?

Як в’ялити тарань у домашніх умовах. Тарань в’ялена

Хочу сьогодні, поділиться з вами рецептами приготування однієї, з моїх улюблених страв, а саме – таранка (таранька)
.

– загальнопоширена назва в’яленої сушеної риби.

Для приготування тарянки в основному використовується різна риба сімейства коропових: плотва, тарань (від назви якої і виникло поняття «таранка»), вобла. Але насправді зробити тараньку можна з більшого списку риби: бичок, лящ, щука, окунь, карась, чехонь, густера.

Таранька вважається українською національною закускою до пива. Приготування таргани (висушування в солоному вигляді) триває від кількох днів до кількох тижнів і залежить від розміру риби та рецепту приготування, а також очікуваного результату, т.к. хтось хоче в’ялену таранку, а хтось дуже засушену. Риба засолюється в розсолі (тузлуку) та витримується 3-4 дні. Засолена в живому вигляді риба виходить кращого смаку, оскільки, наковтавшись розсолу, вона рівномірніше просолюється. Після цього риба вивішується на свіже повітря і сушиться. Велику рибу іноді надрізають, щоб добре просушилася.

Підготовка.
Беремо емальований посуд (або з нержавіючої сталі), посипаємо дно сіллю на 0,5 см. Рибу ретельно промиваємо. Якщо риба невелика до 0,8 кг начинки не випускаємо, якщо більше – випускаємо.

Соління.
Натираємо рибу сіллю і засипаємо їй сіль за зябра. Якщо риба більше 1,5 кг – крім випущених кишок, робимо ще поздовжній розріз на спині, і в нього засипаємо сіллю. Сіль краще використовувати велику, т.к. дрібна сіль робить кірку на рибі, через яку розсіл не просолить її тіло. Укладаємо рибу в ємність, і коли поклали перший шар риби, посипаєте його зверху ще сіллю на 1 см, потім укладаєте 2й шар, і знову посипаєте його зверху сіллю. Коли з посолом покінчено, покладіть на рибу кришку якусь, але щоб вона не впритул притискалася до стінок посуду, і був доступ невеликої кількості повітря. На кришку покладіть щось важке, щоб придушити рибу. Ставимо ємність із засоленою рибою в самий низ холодильника. Якщо зима – на балконі, але не в жодному разі на сонячних променях. Періодично зливайте із ємності з рибою пущений сік.

Час засолення: дрібну рибу (до 0,1 кг) – добу-дві. Середню рибу (до 0,8 кг) 3-4 доби. Велику рибу від 1 кг і вище – 5 діб до 2 тижнів, залежно від розмірів та температури навколишнього середовища. Індикатором хорошого просолювання риби служить припинення рясного виділення рибою соку.

Підготовка до вивіски.
Коли сіль зробить свою справу, виймаємо рибу з розсолу та ретельно прополіскуємо її у чистій воді. Після цього набираємо знову в ємність чистої води, і замочуємо рибу на 2-3 години. Після знову прополіскуємо і, наприклад, додавав на 3 л води 25 мл оцту при другому полосканні. Це запобігає можливості завестися в рибі при сушінні непотрібних живих організмів (не будемо про погане).

Деякі конструкції коробів для сушіння таранки

Вивішування.
Для вивішування беремо якийсь ящик, можна склепати з декількох дощок. Скринька повинна бути з усіх боків добре обвітрюємо. Обтягуємо його марлею або антимоскітною сіткою, щоб на таранку не змогли сідати мухи. Які можуть відкласти там свої яйця, які у свою чергу можуть перетворитися на черв’ячків. Перед вивішуванням таранки надломіть їй зябра, щоб вони швидше висохли. Якщо риба велика, то на розрізаному череві поставте розпірки із сірників. Проводимо вивішування. Краще вішати рибу головою вгору, щоб розсіл і внутрішня рідина не витікали з риби. Так вона буде жирною і смачнішою. Вивішування краще проводити з вечора, щоб таранка могла обвітритися і підсушиться за ніч. Ящик з підвішеною таранкою повністю закриваємо сіткою, і ставимо в тіні, в добре провітрюваному місці, наприклад, на балконі з відкритою рамою. По можливості, не ставте ящик на південній стороні, щоб температура не була надто високою.

Коли знімати рибу, вибирайте вже самі.

Ще один метод приготування тараньки

Необхідний інвентар.
Для засолювання спійманої риби необхідно мати спеціальну ємність, в
яку можна посолену рибу укладати рядами. У приватному будинку на дачі у дворі можна використовувати збиті з дерева або товстої фанери ящики з просвердленими отворами на дні для зливу соку риби в землю. Можна використовувати також пластмасову та металеву ємності (остання має бути покрита шаром емалі). Хорошою та довговічною є ємність прямокутної форми, виготовлена з тонкої нержавіючої сталі. Зазвичай такі місткі та глибокі ємності робляться на замовлення та у продажу зустрічаються рідко. У пластикових, емальованих та нержавіючих ємностях для зливу соку риби додатково робиться спеціальна підставка, яка застосовується при сухому посоле. Такі ємності з підставкою особливо актуальні у випадках, коли засолювання риби виготовляється вдома, наприклад, на балконі.

Для домашнього посолу автор використовує монолітну пластмасову ємність, яка має такі розміри: довжина – 45 см, ширина – 35 см та висота – 25 см. На дно ємності, за його розміром, вирізається полотно з фанери завтовшки 1-1,5 см. всьому контуру полотна з відривом 10-15 див друг від друга просвердлюємо отвори діаметром 10 мм, і навіть кілька отворів у центрі полотна для зливу соку риби. Під низ полотна вирізаються два-три дерев’яні брусочки завтовшки близько 30 мм. Між полотном, що лежить на брусочках, і дном ємності утворюється проміжок на товщину брусочків. Для зручності брусочки фіксуються до полотна шурупами з антикорозійним покриттям. Але все ж таки надійніше закріпити брусочки капроновим шнуром, обв’язавши їх кінці через просвердлені отвори, і заплавити сірником (справа в тому, що капелюшки шурупів, стикаючись із сіллю, згодом потемніють і на них утворюється іржа). Після того, як зроблений спеціальний піддон із міцної фанери на брусочках, необхідно вирізати із фанери (або збити з виструганої рівної дошки) за розміром ємності ще кілька полотен без брусочків (у кількості трьох або чотирьох, залежно від висоти ємності). Додаткові полотна фанери служать для перекриття рядів покладеної для просолювання риби. Перший ряд риби укладається на піддон із брусочками, який попередньо посипається крупнозернистою сіллю, а вже поверх кладеться посолена риба. (Докладніше про це буде сказано нижче). Покладений ряд риби перекривається полотном з фанери (у такій послідовності укладають решту риби до верху ємності). Кожне проміжне полотно повинно мати кілька просвердлених отворів як по контуру, так і в центрі для стоку соку риби на дно ємності. Полотна підганяються точно за розміром з невеликим зазором 4-5 см від стінок ємності. Торці та краї вирізаних полотен обробляються наждачним папером.

Для якісного приготування таргани необхідно мати вантажі різної ваги. Так, для сухого посолу автор використовує диски розбірних гантелей з антикорозійним покриттям і невеликий мішечок, зшитий із щільної щільної тканини, наповнений сухим річковим піском. Вага мішечка з піском – 15 кілограмів. Також необхідно мати відрізок пористої матерії або покривало повітропроникне, яке використовується для того, щоб накрити ємність з рибою і вантажем. На час засолювання риби покривало стягується гумкою для білизни для того, щоб повністю виключити проникнення в свіжозакладену рибу ос і мух.

Обладнання місця для в’ялення риби.
Щоб процес в’ялення відбувався нормально, необхідно обладнати спеціальне місце. У дворі їм може служити місце, розташоване під широким навісом даху, який добре захищає від дощу та сонця. Короб має дверцята, всередині його закріплені жорсткі прути, на які за допомогою гачків із металевого дроту розвішується риба. Можливий інший варіант сушіння риби, який передбачає використання декількох однакових кілець з товстого мідного дроту. Діаметр кілець – 40-70 см. Кількість кілець – від 5 до 7 штук, залежно від товщини дроту. У верхній частині кілець проходить жорсткий прут, закріплений за кожне кільце за допомогою щільної обмотки мідним дротом. Кільця віддалені один від одного на однакову відстань. На пруті розміщуються металеві гачки для розвішування риби. Загальний вигляд – циліндр, обтягнутий з усіх боків сіткою або подвійним марлевим пологом, застебнутим на гудзики. По всій довжині простягається міцний капроновий шнур, яким пристрій легко закріплюється на потрібній висоті.

У квартирах багатоповерхових будинків, де площа обмежена, можна використовувати частину балкона або лоджії, що виходять на вулицю. Для цієї мети потрібно зробити прості будівельні роботи, які не займають багато часу. Нам знадобляться деякі інструменти та вміння поводитися з ними. (Як виглядає обладнаний балкон, можна побачити на пропонованій вашій увазі фотографії). Необхідні інструменти: ножівка по дереву, дриль, свердла, молоток, пробійник, шуруп, цвяхи, а також капроновий шнур, дві дерев’яні планки, відрізок марлі (із запасом – для подвійного обгортання). У крайній рамі, яка рідко відкривається і надійно кріпиться на металевих петлях, до того ж додатково зафіксована шпингалетами, зверху і знизу кріпиться дерев’яна планка товщиною 2 см і шириною 5 см поперек рами на висоті 40 см від самої коробки. Важливо, щоб планка була не меншою за вказану товщину і ширину. До рами планка кріпиться чотирма шурупами (по дві з кожного боку). На кінцях відрізаної за розміром планки відзначаються олівцем точки для свердління, дома яких дрилью просвердлюються отвори. Потім планку прикладають горизонтально до рами і точками відзначають просвердлені отвори, які послужать під шурупи. Діаметр свердла повинен бути трохи меншим за діаметр шурупа. Зазначені точки на рамі акуратно просвердлюються на глибину 2,5 – 2,8 см у тілі рами та осторонь скла. Навпроти дерев’яної планки на стіні в такій послідовності відзначається місце кріплення другої планки. Отвори в стіні пробиваються пробійником або перфоратором на глибину до 4-5 см, пробиті отвори змащуються клеєм ПВА і в них щільно забиваються дерев’яні корки з міцної породи дерева – дуба, акації, берези. У дерев’яних пробках також свердляться отвори під шурупи. Друга планка на стіні також кріпиться чотирма шурупами. Ще один важливий момент: перед кріпленням планок на кожну з них зверху в ребро забиваються цвяхи на однаковій відстані один від одного і на глибину, при якій неповністю вбитий цвях виглядатиме на півтора сантиметри над планкою. Між закріпленими на рамі та стіні дерев’яними планками натягуються капронові шнури. Шнур має бути у невеликому натягу. Якщо шнур провисає, його вкорочують, зав’язавши на ньому одинарний вузол.

Збереження та транспортування спійманої риби.
Спійману рибу необхідно зберегти та привезти додому незіпсованою. Якщо ловите ранньою весною або пізно восени, то в цю прохолодну пору року риба добре зберігається. А якщо в теплу пору року, потрібно знати основні вимоги до збереження спійманої риби. Риба не повинна перебувати в закритих і повітронепроникних мішках, целофанових кульках і т.д. Риба швидко псується, якщо її тримати в ємності з водою – вода швидко нагрівається. Так як риба – досить ніжний продукт, то при виведенні необхідно навчитися утримувати її руками так, щоб вона не травмована. Гачок слід виймати акуратно пінцетом або невеликими плоскогубцями. При транспортуванні надійною тарою може служити плетена корзина з лози, в якій спіймана риба обов’язково перекладається кропивою або листям очерету. Перед укладанням рибі потрібно дати обсохнути, але в жодному разі не промивати її водою. Спійману рибу легко зберегти досить довго, якщо її перекласти листям дуба, вишні, кропиви, смородини, волоського горіха. При транспортуванні до риби обов’язково має бути забезпечений доступ повітря, інакше скоротиться термін зберігання. Щоб зберегти рибу протягом тривалого часу, наприклад, два-три дні, необхідно відразу ж після улову видалити нутрощі, зябра, відмити м’ясо від крові, протерти оцтом і опустити на 10-15 хвилин в підсолену воду. Потім взяти сухий подрібнений полин або чебрець, кропиву або білий хліб, попередньо змочений у горілці і покласти в навколожаберний простір риби. Після тривалого зберігання описаним способом риба придатна до вживання, але таранку з неї робити не можна. Слід пам’ятати, що для виготовлення таранки підходить тільки свіжовиловлена риба, яка зберігалася не більше кількох годин після закінчення лову. Чим швидше буде доставлена додому спіймана риба, тим краще вона збережеться і якісніше буде приготовлена вами таранка.

Засолювання.
Найдавніший і найпростіший спосіб збереження риби – посол. Посипана сіллю риба виділяє із себе воду, а вода розчиняє сіль, утворюючи соляний розчин – тузлук. Для засолювання, як уже було сказано раніше, використовується тільки свіжа та неушкоджена риба. Сіль для засолювання повинна бути чистою, без домішок і великого помелу. При засолюванні риби для в’ялення застосовуються два основні способи: сухий і мокрий (тузлучний). При сухому способі посолу приготовану рибу, бажано однакового розміру на кожен шар засолювання, необхідно промити холодною проточною водою і скласти в запасну ємність, з якої її буде зручно діставати для засолювання. Поряд з цією ємністю повинна бути сіль і основна тара, в якій буде проводитися посол. На дно цієї основної ємності для засолювання ставимо попередньо виготовлений піддон із фанери на брусочках і густо посипаємо сіллю всю площу піддону (товщина шару солі – до одного сантиметра). Рибу велику і середнього розміру натираємо сіллю під луску (від хвоста до голови), обов’язково набиваємо в зябра сіль і складаємо на полотно піддону щільними рядами – головою до хвоста, спинкою – до живота (При такому складанні риби краще діятиме гніт). шаром солі в такій кількості, щоб поверх риби утворилася рівна поверхня із насипаної солі. Потім перекриваємо вирізаним із фанери полотном і дивимося, щоб воно лежало строго горизонтально і було стійким, якщо необхідно, вирівнюємо поверхню, додавши сіль.

Отже, перший ряд риби покладений та посолений. У такій же послідовності укладається риба, що залишилася, яка перекривається останнім верхнім полотном. На це полотно кладемо вантаж. Слід сказати кілька слів про використання вантажів. Відразу весь вантаж на покладену для засолювання рибу не варто класти. У перші 6-7 годин засолювання варто використовувати вантаж, вагою трохи більше половини від ваги загального вантажу, а потім доповісти решту вантажу. Так рівномірніше йде процес засолювання риби. Вага вантажу залежить від розміру та кількості покладеної риби. Чим більша риба, тим важчим має бути вантаж. Наприклад, при засолюванні великих лящів вагою 1-2 кг, автор застосовує вантаж вагою 17-20 кг. Для риби середніх розмірів (250-500 г) вага вантажу – 12-15 кг. Верхній ряд покладеної риби посипається густим шаром солі так, щоб вона покривала всю рибу, а коли вся риба укладена – ємність з вантажем накривається подвійним шаром марлі або пористою тканиною, яка добре пропускає повітря, і обмотується гумкою для білизни для того, щоб покривало було щільно притиснуте до стінок ємності, щоб унеможливити проникнення ос і мух до покладеної риби.

При домашньому засолюванні риба, залежно від розміру, може перебувати під вантажем від 2 до 7 днів. Дрібна риба витримується дві доби. Непотрошена риба середніх розмірів (250-500 г) – 3-4 доби. Риба, що перевищує середні розміри (600-800 г), витримується до 5 днів. В останньому випадку начинки риби обов’язково видаляються. Видаляються нутрощі та згустки крові перед засолюванням і у риби великих розмірів (вагою 1 кг і більше). У цьому випадку вздовж хребта з внутрішньої сторони акуратно робиться неглибокий надріз ножем у напрямку спинного плавця без пошкодження шкіри. Всередину черевної порожнини риби насипається сіль, потім риба зверху придавлюється вантажем і витримується до 7 днів.

При тузлучному (мокрому) способі засолювання в емальованій або нержавіючій сталевій ємності у воді розчиняється така кількість солі (при ретельному розмішуванні), при якому на поверхні розсолу плаває сире яйце. Свіжу рибу опускають у сольову тузлук з таким розрахунком, щоб розсіл покривав її повністю. Зверху кладеться дротяна сітка (дріт сітки – з антикорозійним покриттям), а на неї – вантаж. Для тулучного посолу підбирають дрібну рибу (300 – 500 г) і витримують у сольовому розсолі під гнітом 3 діб у прохолодному місці.

Вимочування.
Для зниження вмісту солі в рибі та щоб уникнути утворення кристалів солі на її поверхні застосовують вимочування. Просолену рибу промивають холодною проточною водою. Особливо ретельно промивають зябра та черевце випотрошеної риби. Дрібна риба вимочується в прісній воді протягом півгодини, більша має вимочуватися кілька годин (наприклад, риба знаходилася в засолюванні 5 днів, це означає, що процес вимочування в прісній воді повинен тривати 4-5 годин, причому воду необхідно двічі зливати і наповнювати ємність (автор використовує пластмасову ванну) свіжою прісною водою Зауважимо, що в процесі вимочування, після того, як перша вода була злита, рибу корисно залишити на 1-2 години без води для того, щоб у м’ясі риби відбувся перерозподіл солі, а також, Щоб зменшити солоність внутрішніх шарів риби Якщо при вимочуванні риба починає спливати, то це говорить про те, що посол стає ніжним, якщо дивитися рибу «на світло», то її спинка буде бурштиново-прозорою. червоний колір.

Виноградів.
Перед тим, як рибу вивішувати для в’ялення, треба її розкласти на папері, щоб вона трохи обсохла, або протерти її чистою ганчіркою насухо. Автор вивішує рибу на спеціально виготовлених гачках із нержавіючого дроту, попередньо проколюючи шилом отвір під гачок. Зазвичай таких риб, як синець, густера, плотва, білоока вивішують головою вниз. Рибу велику, тривожну – ляща, язя – головою вгору. Взагалі, якщо риба вялиться тривогою, то вивішується головою вгору, щоб риб’ячий жир не витікав вниз, а залишався в м’ясі риби. У черевце випотрошеної риби при в’яленні обов’язково вставляється дерев’яна поперечна розпірка. Робиться це для кращого висихання риби. Час в’ялення може бути різним, воно залежить від температури повітря та розміру риби. Процес сушіння триває, як правило, від 1 до 4 тижнів. Якщо рибу нанизують через очниці (за допомогою голки та міцного шнура), необхідно, щоб риба була розташована спинками в один бік; а щоб вона не сповзала один до одного, захльостує на голові двічі. Ну і, природно, необхідний ретельний контроль за вивішеною для сушіння рибою. Риба повинна бути надійно захищена сіткою або марлею від мух та ос. У нічний час мухи відсутні, і в цей час рибу можна не захищати сіткою або марлею, щоб вона підсохла до утворення сухої скоринки. Мухи відкладають яйця лише з вологу поверхню риби. Рано-вранці, після нічного просушування, рибу можна злегка обприскати розчином столового оцту: його різкий запах відлякує мух. Але краще відразу вивішувати рибу в спеціально обладнаному та захищеному від мух місці. Для цього широко використовується марлевий полог, кінці якого потрібно злегка загорнути та скріпити звичайними прищіпками або застебнути на заздалегідь пришиті петельки ґудзиками.

Зберігання.
Зберігати готову, добре висушену (але не пересушену) рибу найкраще в бляшанках, закупоривши банки кришками, Велику рибу можна зберігати, загорнувши в пергамент, але тільки не в целофанових кульках, тому що в цьому випадку до риби не буде доступу повітря. У такому вигляді таранку, наприклад синця, чехонь, густеру, можна зберегти досить довго – до 4 місяців. В’ялена риба добре зберігається і в матерчатому сітцевому мішку в сухому прохолодному місці. Якщо ж риба пересохла – їй можна повернути пружність свіжов’яленою. Для цього рибу потрібно намочити у воді та загорнути у вологий папір (підтримуйте папір вологим протягом двох діб, змочуючи його водою у міру висихання).

Висновок.
Щоб вийшла смачна спина в’яленої риби ніжного посолу та бурштинового кольору, потрібен, звичайно ж, певний досвід в’ялення в домашніх умовах. Але досвід, як кажуть, справа наживна, і згодом можна навчитися робити таранку не лише з невеликої білої риби, а й із великої риби, яка важить не один кілограм. Автор готував таранку з лящів, вага кожного з яких перевищувала два кілограми. В’ялений великий весняний чи осінній лящ – це щось особливе! Таких у магазині не купити!

Декілька слів хотілося б сказати про сольові відходи при сухому та тузлочному посоле. Якщо соління відбувається у дворі, під ємністю необхідно викопати невелике заглиблення, щоб сік риби стікав у землю через просвердлені в ємності отвори. Сіль, що залишилася після сухого посолу, складається в кульок і викидається разом з ним у сміттєвий контейнер. Якщо солі зовсім небагато, то її можна викинути в унітаз, але в жодному разі не слід намагатися злити сольові відходи в раковину, – може забитися вся система зливу, розташована під нею. Якщо сушіння риби проводиться у спеціально обладнаному місці на балконі, то в балконних рамах заскленого балкона має бути передбачена кватирка, обтягнута капроновою сіткою. На якому б поверсі багатоповерхового будинку ви не жили, все одно мухи прилетять на запах риби. А вентиляція необхідна для того, щоб риба добре дозрівала. Автор вийшов зі становища, виготовивши вставну раму, обтягнуту сіткою, яку використовує тоді, коли відкриваються стулки балконних рам.

У полотні з фанери для перекриття рядів риби при засолюванні не варто свердлити багато отворів, оскільки порушується міцність полотна. Щоб під час сушіння риби металеві гачки не чіплялися за марлевий полог, поверх гачків кладеться кілька разів газета.

От як би все. Якщо у Вас є цікавий рецепт сушіння таранки, надсилайте, і можливо він потрапить до цієї статті.

Обговорити цю статтю на «Доброму форумі»

таранка
, тарань, в’ялена риба, в’ялена риба, як приготувати таранку, таранка як сушити, таранка до пива, рецепти приготування таранки

Краще вибрати ємність із щілинами, тому що згодом риба почне виділяти соки, яким потрібно кудись «йти».

Як засолити карася на тараньку?

У статті ви дізнаєтеся: як приготувати тараньку з карася в домашніх умовах, отримаєте кілька рецептів, інструкцій і відеоуроків з приготування тарані в домашніх умовах.

Всі люблять смачну тараньку з карася. Не просто до пива, а погризти під серіал, фільм або під футбол. Навіть діти люблять солоне мяско тараньки і часто просять ще добавки. Адже важко встояти перед ніжним, солоним і смачним м’ясом тараньки із карася? Представили вже цей смак? Ми навчимо її готувати легко і просто в домашніх умовах. Адже рецепт приготування зовсім не складний.

Питання які мучать кожного перед приготуванням тараньки: Коли найкраще готувати таранку? Як правильно підготувати рибу до послові? Що нам знадобитися для приготування тарані в домашніх умовах? А що якщо не вийде ?!

Все вийде! Адже з приготуванням тарані впоратися навіть дитина. Звичайно, під наглядом дорослого, але впорається.

Коли найкраще готувати таранку?

Ідеальним часом для приготування тарані з карася можна вважати осінь і зиму.

Чому?

Найсмачнішим карась виходить саме в цю пору року;
До холодів карась наїдає “зимовий жирок”, тому м’ясо виходить більш соковитим;
Можна звичайно і приготувати таранку влітку, так як риба дуже швидко висохне на сонці – але тут найбільший ворог в нашій справі, це мухи;
Якщо у вас є приміщення, наприклад балкон, де немає мух – то сміливо можете готувати тараньку і влітку;
Але осіння і зимова таранька з карася все ж буде відрізнятися за смаком, м’ясо буде більш еластичне, ароматне і соковите;

Ви можете навіть провести експеримент і приготувати таранку в різні пори року: влітку, восени і взимку і потім влаштувати дегустацію зі своїми рідними та друзями.

Підготовка до засолювання.

Перш за все потрібно багато солі – відмінно підійде велика морська або звичайна кухонна сіль. Дрібну краще не використовувати при приготуванні тарані.

Етапи приготування риби до послювання:

Для початку підготуємо рибу: очищаємо її від нутрощів і добре промиваємо;
Для традиційного рецепту Луску ми не очищаємо. Луска захищає наше м’ясо від сильного пересихання;
Голову ми також не відрізаємо – можна вийняти жабра;
Коли наш карась вже готовий, ми його промили краще прибрати зайву вологу з допомогою паперових рушників;
Потім натираємо рибу добре сіллю. Якщо у вас багато риби, то можна складати її шарами і додатково пересипати великим шаром солі;

Солити на тараньку краще карася до 1 кг. так риба підсушитися швидко, рівномірно і не буде зайвих проблем. Але якщо раптом у вас великий карась, то краще зробіть два паралельних надрізу по хребту – і добре посипте надрізи сіллю.

Способи засолювання карася.

Карася можна солити сухим і мокрим способом. Зараз ми вам розповімо як правильно приготувати таранку двома способами.

Інгредієнти які нам знадобляться:

карась свіжий 10 кг.
сіль кухонна грубого помелу 1,5 кг.
вода 10 л.
оцет 9% – 50 мл .;

Рецепт як правильно готувати:

Добре промиваємо рибу під проточною водою;
Розрізаємо уздовж живота і видаляємо нутрощі і чорну плівку;
У великої риби вирізаємо зябра і робимо надрізи по хребту;
Перед послом все ще раз добре промиваємо від крові;
Рибу найкраще залишити висохнути від води або увібрати зайву вологу паперовими рушниками;
Потім підготуємо ємність для засолу – відмінно підійде дерев’яний ящик і попередньо застеливши його пергаментним папером. (Нам потрібна ємність з отворами, щоб стікала зайва волога);
Потім посипаємо рибу сіллю зовні і всередині, посоліть навіть зябра і рот карася. Тому що при недостатньо посол риба просто почне гнити і вам доведеться викинути все;
Рибу в ємність складаємо щільно а на верх ставимо важку дошку і додаємо гніт, можна, наприклад гирю або бутлі з водою поставити;
В такому стані залишаємо рибу на тиждень, як тільки з ящика перестала виділятися рідина – можна діставати рибу, промити добре, можна навіть залишити в воді, щоб прибрати зайву сіль;
Потім приготуємо слабкий оцтовий розчин – відправляємо рибу в розчин і залишимо на 1 годину;
Після чого дістаємо карасів з розчину, просушують і підвішуємо – через голову можна протягнути дріт або мотузку;
Рибу найкраще вішати на відстані 5 – 7 см. Один від одного, так вона краще за все просушиться;

Таранка буде готова приблизно через 1 – 2 тижні. Все залежить від умов в яких ви сушите рибу. Так влітку або в теплому, провітрюваному приміщенні таранка приготуватися швидше, ніж, наприклад, взимку на холодному балконі.

У сухому способі засолки можна просто приготувати карася, почистити, помити і добре засипати сіллю, потім підвісити і залишити сушитися. Але в цьому варіанті вам потрібно буде стежити за рибою, і якщо що додатково додавати сіль на ділянки де її не вистачає.

Спосіб №2. Мокрий посол.