Найбільш інтенсивно ліки всмоктуються в тонкому кишечнику. Цьому сприяє велика поверхня всмоктування, тривале знаходження вмісту, секреторна активність та різні значення рН. Зазначені чинники по-різному впливають на всмоктування лікарських речовин залежно від їх властивостей.
Більшість препаратів всмоктуються саме у тонкому кишечнику, чому сприяє висока площа всмоктування (400—500 м²). Підвищене всмоктування у тонкому кишечнику досягається також за рахунок складок слизової оболонки і великої кількості ворсинок на слизовій оболонці.
Екскреція лікарських препаратів та їх метаболітів відбувається через нирки, легені, шкіру, кишечник, слинні, потові, слізні, сальні залози, а також через молочні залози при лактації. Всі екскреторні органи, за винятком легенів, елімінують полярні сполуки ефективніше, ніж ліпофільні.
Під'язикові смужки — подібні до таблеток тим, що вони легко тануть у роті та швидко розчиняються. Субоксон є прикладом препарату, який поставляється в сублінгвальній смужці.
Сублінгвальний — ЛП (таблетка або декілька крапель розчину, нанесених на грудочку цукру) тримають під язиком або за щокою до повного розсмоктування.
Скільки часу виводиться антибіотик з організму залежить від деяких факторів: форма випуску антибіотика, вік пацієнта, хронічні захворювання. Ліки, що вводять у вигляді ін'єкцій виводяться за 6-12 годин.
При всмоктуванні ліки повинні пройти через клітинні мембрани шкіри, слизових оболонок, стінок капілярів, клітинних і субклітинних структур.