Інжир – поради по догляду, розмноженню та пересадці

Серед незліченної кількості «одомашнених» фікусів багато квітникарі виділяють Ficus Carica або інжир завдяки унікальній здатності плодоносити навіть в домашніх умовах. Справжній інжир (Ficus carica) часто називають просто фіговим деревом через його плоди і походить з Малої Азії. Це одна з найстаріших культурних і корисних рослин на землі і дуже популярна у нас як діжкова рослина. Інжирові дерева цінуються за солодкі, їстівні, зелені або фіолетові плоди. У горщику середземноморські рослини з декоративним листям виростають два-три метри заввишки. Квіти непоказні. При покупці шукайте самоплідні сорти. Сорт, відомий як баварський інжир, «Віолетта», особливо витривалий і витривалий. За словами заводчика, він витримує низькі температури до -20 градусів. Принаймні таким же морозостійким вважається сорт ‘Мічурінська-10’. Ця дивовижна рослина прийшло до нас з Малої Азії, а пізніше поширилося в Середню Азію, Кавказ і навіть Крим, де росте під відкритим небом.

Інжир в природному середовищі:

Також на природних просторах Інжир у висоту може досягати від 5 м до 10 м. Стовбур у цього дерева дуже короткий, товста, кора сіро-коричнева. Листя залежно від розташування може бути суцільним, з м’якими виїмками (у нижній частині стовбура) або лопатевими, розділеними на кілька часток, серцеподібними (у верхній частині стовбура). Крім того, листя досить великі, верхня пластинка шелушаста, зеленого кольору, нижня пластинка має дрібні волоски, сірувато-зелена. У довжину вони досягають від 10 см до 25 см, в ширину – до 20 см, черешок – 7 см. У природному середовищі зростання одна фігове дерево має кілька суцвіть:

• виключно жіночі квіти, з яких виростають соковиті солодкі інжири;
• чоловічі тичинки;
• короткоштатні (жіночі), з яких виростають неїстівні плоди.

Для домашнього вирощування, щоб дерево плодоносило, достатньо лише жіночих суцвіть, які дають їстівні плоди. До речі, Інжир — дводомна рослина, а значить, не потребує запилення чоловічими суцвіттями.

Самі плоди виглядають як сплюснутий кульку, в діаметрі можуть досягати 8 см, з дрібними зернами всередині, дуже солодкі і соковиті.

Фото фруктів інжиру

Догляд в домашніх умовах за Інжиром

З описаного вище рослини стає зрозуміло, що Інжир досить сильно відрізняється від своїх побратимів і зовнішніми ознаками і здатністю плодоносити навіть як декоративна рослина. Але це жодним чином не вплинуло на догляд за ним, тобто не зробило його обтяжливим.

• Освітлення: інжир або інжир (інша назва цієї рослини) люблять яскраве світло, злегка затінене прямими сонячними променями.

Інжир любить свіже повітря, тому влітку він може бути ідеальним для балкона або трояндового саду.

• Температура: крім світла, інжир також любить тепло. Наприклад, в літній період бажана температура повітря від +71,6°F до +77°F, а взимку рослина віддає перевагу прохолоді від +42,8°F до +50°F.

Як і інші види фікуса, фігове дерево не переносить різкої зміни температури – це може стати причиною передчасного опадання листя та інших неприємностей.

• Полив: Інжир любить рясний полив, особливо влітку, а також теплий душ і обприскування. Але при останньому необхідно захистити грязезахисною плівкою або пакетом, щоб не було зайвої вологи.
• Вологість повітря: влітку – висока, взимку – не допускати пересихання повітря.
  Пересадка: молоді рослини пересаджують щорічно, а дорослі 1 раз в 2 роки, навесні. Для фікусів, які досягли великих розмірів, досить лише змінити верхній шар грунту.

Якщо заглибити посадку, рослина може випустити кілька нових коренів, що збільшить швидкість розвитку.

• Підживлення: Удобрювати інжир під час активного росту, раз на 10 днів. Для підгодівлі можна використовувати мінеральні або універсальні рідкі субстрати.
• Розмноження: Інжир розмножують подрібненням або насінням. Для першого способу необхідно добре зрізати стебло, приблизно 15 см. Просушіть зріз кілька годин (10-12) і можна приступати до вкорінення. Для цього живці потрібно висадити в дуже поживний грунт, наприклад суміш піску і торфу, трохи полити чистою постійною водою і побудувати невелику теплицю з целофанового пакета або скляної банки. При розмноженні насінням їх слід промивають і просушують протягом дня, потім поміщають в землю і будують теплицю. Після появи перших листочків їх можна пересаджувати в горщик.
• Обрізка: через те, що дерева можуть цвісти тричі на рік, вони дуже нечутливі до термінів обрізки. Однак обрізка навесні ідеальна, оскільки це додатково сприяє росту і цвітінню. Як правило, дерева мають досить щільний ріст через кліматичні умови, а це означає, що велика обрізка потрібна рідко. Фікусове дерево – Ficus carica Під час обрізки слід подбати про те, щоб окремі бічні гілки були вільними і могли добре отримувати сонячне світло. . Рідке дерево не тільки дасть більше плодів, але й розвине більш інтенсивну солодкість, якщо отримувати хороше сонячне світло.
  Інструкції з обрізки:
  • видаляють заважають пагони
  • освітлення внутрішньої частини куща/крони
  • залиште гілочки, якщо бажаєте нових пагонів
  • видалити старі пагони
  • радикальна обрізка тільки в тому випадку, якщо є загроза старіння

  Хвороби та шкідники Carica

  Серед вже відомих нам шкідників: щитівка, борошнистий хробак і павутинний кліщ. Запобігти останнє можна, натираючи листя рослини. Але борошнистий черв’як може знищити рослину, тому краще всього позбутися від ураженого листя, протерти фікус вологою губкою, а також можна використовувати карбонофос. Ви можете видалити щітку вручну, а потім обробити рослину мильним розчином тютюну. Крім того, листя інжиру можуть страждати від надлишку або нестачі вологи.

  Види фікуса

  • Ficus Benjamina
  • Ficus Binnendijkii
  • Ficus Microcarpa Ginseng
  • Ficus Elastica
  • Ficus Carica
  • Ficus Benghalensis
  • Ficus Deltoidea
  • Ficus Lyrata
  • Ficus Montana
  • Ficus Pumila
  • Ficus Auriculata
  • Ficus Cyathistipula
  • Ficus Palmeri
  • Ficus Pseudopalma

  Вирощування інжиру в Україні: особливості і перспективи

  Клімат змінюється і вікно вегетації розширюється, що є гарною передумовою для вирощування південних культур. Тому не дивно, що популярність інжиру в Україні зростає. Нині інжир можна побачити у садочках, на присадибних ділянках та на подвір’ях від Криму до Чернігівщини.

  Все більше людей з різних куточків України цікавляться культурою та, зокрема, її смачними плодами. Через таке широке географічне впровадження побутує думка, що інжир — культура невибаглива до умов вирощування. Та чи це так?

  Інжир (смоква, фіга) — південна культура, яка походить з субтропічного клімату, а тому має низку особливостей, що відрізняють її від рослин, розповсюджених на території України, повідомив доктор с.-г. наук, головний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН — Сергій Авраменко, для якого інжир це хобі. Тож, про те, як вирощувати інжир в Україні ми розпитали його у деталях.

  Вибагливий і невибагливий інжир: особливості культури

  «Інжир вибагливий і невибагливий одночасно. Він швидко вкорінюється, розвиваються пагони і формуються плоди. Водночас інжир теплолюбний, не любить тіні та заморозків. Часто можна прочитати в мережі, що інжир витримує заморозки понад -20°С. Це неправда. Але кліматичні зміни дійсно сприяють поширенню інжиру в наших широтах. До прикладу, раніше і пшеницю в Україні не сіяли пізніше вересня, а зараз сіють. То чому б не вирощувати інжир?», — аргументує Сергій Авраменко.

  Сергій Авраменко експериментує з багатьма сортами на Харківщині, відпрацьовуючи різні технології вирощування, щоб адаптувати культуру в українських широтах. У своєму садочку він має понад 100 рослин інжиру різних сортів.

  З його слів, інжир — це специфічна культура, у якої багато чого відбувається не так, як в інших рослин. Для прикладу, спочатку на рослині з’являються плоди, потім листя. У субтропіках інжир формує три врожаї за сезон, в Україні — два, що також непогано.

  Перший врожай — це так звані бреби (фіги першого врожаю), які формуються на пагонах минулого року як прояв ремонтантності (прим. ред. — як у малини, яка перший врожай дає на старих пагонах, а другий на нових).

  Цікаво в інжиру відбувається і процес запилення. Природно він комахозапильний, але запилити його може лише оса-бластофага, яка живе в південних широтах. Запилення внутрішнє. На плоді є отвір, куди потрапляє оса-бластофага розміром до 2 мм, запилює його і помирає всередині. Така от життєва історія… Однак існують самозапильні сорти, на які Сергій Авраменко радить звернути увагу через відсутність в Україні природного запилювача. Інакше плодів не дочекатися!

  Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

  Технологія вирощування інжиру

  Якщо з процесом природного запилення інжиру все складно, то куди простіше з вирощуванням. Рослину легко можна виростити з живця. Як верба і виноград, інжир легко пускає коріння.

  «Навіть якщо ви просто вставите живець в землю, є висока ймовірність, що він швидко вкоріниться і відразу пустить пагони, а з пазушних бруньок почнуть формуватися плоди. Але їх потрібно обривати, щоб рослина не витрачала енергію в перший рік розвитку», — наголошує фахівець.

  Зберігати живці можна внизу холодильника або в погребі в піску, як моркву. Час від часу потрібно зволожувати, щоб не пересихав, обприскувати з росинки. Зберігати можна в поліетиленовому пакеті. Для профілактики хвороб та ризику підгнивання живець бажано обробити.

  «Я б рекомендував купувати готові дворічні саджанці, оскільки з живцем люди без практики часто мучаться, поки він проросте. До того ж розсаду часто атакують нематоди. Саджанець вкорінюється на 99%», — рекомендує Сергій Авраменко.

  Висаджувати саджанець інжиру фахівець рекомендує після того, як минуть заморозки. Приблизно в той же час, коли зазвичай садять томати. Але якщо ви все-таки вирішили посадити живець, то рано навесні або в травні пагін потрібно обрізати і садити так, щоб одна брунька була на рівні ґрунту.

  Догляд за інжиром в саду та у закритому ґрунті

  «Відсутність морозостійкості та пізньостиглість інжиру — дві головні проблеми, які, на мою думку, ще довго не дозволятимуть культурі увійти у широке виробництво», — наголошує Сергій Авраменко.

  Інжир в Україні практикують вирощувати як у відкритому ґрунті, так в теплицях і парниках. Відновлення вегетації інжиру в Україні стартує на початку травня, а дозрівання плодів другого врожаю співпадає з настанням перших заморозків. В теплиці вегетація настає раніше, тому у відкритому ґрунті практикують робити парники (накриття з плівки чи агроволокна), щоб запустити вегетацію раніше і виграти два тижні, яких не вистачає наприкінці сезону для дозрівання плодів.

  «В домашніх умовах практикують вирощування інжиру в горщиках. Кущі менші, ніж у відкритому ґрунті, але плодів формується багато. Після опадання листя горщик можна сховати в погріб, а перед висадкою поставити в хаті, щоб прогріти кущ. Найкращий варіант — вирощувати в теплиці. У багатьох випадках в теплицях вирощують навіть без опалення», — говорить науковець.

  Поливати молоді рослини перші 2-3 роки треба часто, а саме раз у тиждень по мірі висихання ґрунту. Рослини, яким понад 3 роки, можна взагалі не поливати, тому що полив може навпаки розтягнути вегетацію.

  «Побутує таке твердження, що інжир відноситься до рослин, які потрібно вирощувати за принципом верх у сонці, а низ у воді. Але це не зовсім так. Більше води потребують молоді рослини в перші роки. А щодо сонця, це правда. Для розміщення інжиру потрібно обирати найсонячніше місце. Проріджувати гілки, якщо їх надто багато. Це сприятиме дозріванню плодів», — говорить науковець.

  Сергій Авраменко поливає дорослі рослини інжиру навесні, як тільки відновлюється вегетація. Підживлення добривами чергує. Спершу підживлює азотом (ложка селітри на відро води), потім органічними, комплексними. Багато азоту, з його слів, не бажано давати, щоб інжир не надто гілкувався. А гілкуваті рослини обов’язково проріджувати, щоб плоди мали доступ до сонця: чим більше світла буде потрапляти на гілку інжиру, тим більше плодів буде утворюватися і швидше дозрівати.

  Щоб сформувати крону куща, можна робити прищіпку над п’ятим-сьомим листком, бруньку обламувати. В іншому разі формуються довгі по 2 м гілки. Таку операцію бажано проводити у теплицях або якщо інжир вирощується у горщиках.

  «У відкритому ґрунті дехто прищіпує, дехто ні. Власне я для себе ще не визначився як краще, але роблю і так і так, щоб дослідити реакцію різних сортів», — зазначив пан Сергій.

  Шкідники і хвороби інжиру, захист від них

  Серед шкодочинних організмів, які можуть завдавати інжиру шкоди — інжирна муха та вірусна мозаїка. Інжирна муха з’являється місцями на півдні України, виїдає зсередини плоди. У той час як вірусна мозаїка трапляється ще рідше. Тож, хімічного захисту інжиру в Україні не проводять.

  «Навіть у рідних для інжиру умовах вирощування йому мало що шкодить, адже він належить до Фікусів, а рослини цього роду надзвичайно стійкі», — резюмує Сергій Авраменко.

  Підтримайте наші агромедіа