Хвилюючий день турецького весілля традиційно починається з молитви. Тільки після неї сім'я піднімає головний символ урочистостей — Весільний Прапор. Цей знак — сигнал для гостей про те, що з цієї хвилини свято офіційно розпочалося. Весільні гуляння починаються відразу після викупу нареченої та вручення подарунків молодятам.
Традиційно цю невелику урочистість проводять у будинку дівчини. Менш консервативні сім'ї відзначають заручини у весільних салонах, ресторанах. На заручинах наречену обов'язково надягають золоті прикраси. Якщо свято проходить у будинку дівчини, цим займається сім'я нареченого.
Ніч хни – свого роду дівич-вечір, що проводиться за два дні до весілля, в якому беруть участь тільки жінки. Традиційним вбранням нареченої в цю ніч має бути оксамитова сукня лілового кольору, її (наречену) садять у центрі кімнати, ставлять тарілку з хною, розведеною водою, куди поміщають запалену свічку.
Також заздалегідь розсилаються запрошення, наречена вбирається в гарну сукню, гості приносять подарунки – зазвичай золото та гроші. Часто заручини організовують та оплачують родичі нареченої, а весілля – сторона нареченого.