Нічийна земля. Як в Україні законно отримати свою земельну ділянку

Право володіти землею в Україні має кожен громадянин. Втім, багато українців цим правом досі не скористались. Чи можна зараз законно отримати землю і як це зробити?

Безкоштовна земля – кожному українцю. Під будівництво, фермерство чи садівництво. За словами юристів, кожна людина має право приватизувати не один, а п’ять земельних ділянок. Це – 2 га для особистого селянського господарства, до 0,25 га для будівництва житлового будинку, 0,12 га для садівництва, до 0,10 га для дачного будівництва та до 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів.

«Ви пишете заяву і просите дати згоду на приватизацію і виготовлення технічної документації для того, щоби отримати земельну ділянку у власність», – розповідають юристи.

Це дійсно не розіграш і не жарт, а вже майже 30-річне законне право всіх українців, яким користуються чомусь одиниці. Експерти переконані, що люди просто не знають про свої права. Тож ми розповімо, де, як та коли можна отримати землю від держави. Журналістка програми «Гроші» взялася на власному прикладі продемонструвати, як отримати свої законні гектари.

«Перший етап – я маю вирішити, в якому селі, місті чи районі хочу отримати землю. Здавалося, простіше простого. Утім є невеличке «але»: вільних земельних ділянок по всій Україні не так вже й багато, і шукати їх мені доведеться самотужки», – розповідає вона.

Щоб не схибити, звертаємось до адвоката з багаторічним досвідом Олександра. Саме він допоможе нам знайти вільну ділянку землі в одному з найдорожчих районів під Києвом. Для пошуку експерт використовує публічну кадастрову карту, доступ до якої вільний. Ми шукаємо місто Козин в Обухівському районі Київської області.

На мапі Козина майже кожен метр землі у приватних руках. Та якщо добре придивитися, можна знайти й вільний клаптик землі. «Ось тут є якась земельна ділянка, за інформацією, яка тут міститься, вона поки що не має власника, – говорить адвокат. – Чи вільна ця земельна ділянка, чи ні, ще треба перевірити додатково».

Вільних земельних ділянок по Україні не так вже й багато, але знайти їх можна

Тож «Гроші» їдуть до Козина. Це – одне із найелітніших сіл України, справжній розплідник дорогих маєтків та палаців. Його мешканці – публічні політики, прокурори, міністри, які добре знаються на правилах розкішного життя. Наприклад, свій геть нескромний маєток тут побудував п’ятий президент Петро Порошенко.

Взагалі тут, ледь не за кожним парканом, безмежні площі. Тож зовсім не дивно, що для звичайних смертних тут майже не лишилось вільної хоча б сотки землі!

Для звичайних смертних землі годі шукати. Безмежні площі – за парканами можновладців

Олена їде в Козинську сільську раду, аби написати заяву на приватизацію знайденої разом з адвокатом ділянки землі. Та спершу воліє побачити її на власні очі. За словами журналістки, якщо дивитись на карту, вільна земельна ділянка знаходиться ось тут, але насправді вона огороджена парканом. Невже має власника? У Козинській сільраді відповідь на це питання просте: «Ця земля відноситься до сільської земля Українки». Таки от неприємний сюрприз.

Виявляється, межа двох населених пунктів проходить в кількох метрах від «моєї» ділянки. Однак, у юриста в кадастровій карті цієї лінії видно не було. Ба більше, в Українській міській раді на це питання відповіді не дають, запевняють, що «всю інформацію ви дізнаєтесь після подачі заяви».

Іншими словами, можна написати заяву на приватизацію, і лише потім дізнатися вільна земля, чи вже кимось привласнена. Причому, чекати доведеться довгих тридцять днів.

«Якщо уявити, що міська рада надасть мені дозвіл на землю, для мене почнеться третій етап – виготовлення документів на ділянку», – розповідає Олена Вдовиченко.

Цим займаються землевпорядні організації – комерційні фірми, які визначають межі ділянки, присвоюють їй кадастровий номер, дають цільове призначення. Тобто, виготовляють документи, але роблять це, звичайно, не безкоштовно.

«У залежності від того, де знаходиться земельна ділянка, в Києві це буде коштувати, приблизно, 10 000 грн, в областях приблизно від 2 000 грн. Така вартість», – розповідає адвокат Ілля Петриченко.

Виготовити документи на земельну ділянку теж влетить у копієчку, кажуть юристи.

Після цього, останній етап – формальний – затвердження документів і реєстрація майнових прав. Всього півроку і земля вже ваша. Але це лише суха теорія із закону, на практиці все виглядає дещо інакше…

В Прилуках Чернігівської області, в одній з квартир у непримітній п’ятиповерхівці, проживає родина Білявських. Чоловік, дружина і їх 16-ти річна донька тісняться на орендованих квадратних метрах вже майже 10 років. Олександр Білявський пройшов горнило війни, 2016-й рік він провів в окопах далеко неспокійного Широкиного. А після звільнення АТОвець дізнався, що має право на земельну ділянку і вирішив ним скористатися.

Наталія Білявська розповідає, як вже кілька років її сім’я не може довести, що земельна ділянка, яку вони знайшли, нічия

«Ми написали заяву в нашу міську владу, але нам була поставлена задача, що, якщо ми можемо самі знайти земельну ділянку, то вам буде, вам дадуть… Ми все перевірили, є така земля ділянка, вона існує, вона нічия», – розповідає «Грошам» дружина Олександра Наталія.

Однак, у міській раді сказали: «земля приватна». Однак пояснювати, кому ж вона належить, навідріз відмовилися.

«Я намагалась сама з’ясувати, чия це земельна ділянка. Та мені не вдалося. Ми виїжджали на земельну ділянку, там нічого немає, років 5-6 там був тільки бур’ян…», – додає жінка.

У міськраді Білявських запевняють, що земельна ділянка, на яку вони претендують, приватна

Так родина Білявських вже понад два роки намагається добитися свого права, але поки усе марно. І поки чиновники ігнорують проблеми родини, Наталія знову чекає Олександра, але вже не з війни, а із заробітків з Німеччини.

«Коли прийшла відмова, 30 серпня, у вересні він вирішив, що треба їхати, заробляти гроші хоча б на щось, на якесь власне житло», – пояснює вона.

Ілля Петиченко — юрист, який не перший рік допомагає людям приватизовувати земельні ділянки, визнає, що в 90 відсотків випадків чиновники відмовляють українцям у праві на землю.

«Державні органи і органи місцевого самоврядування практично завжди відмовляють з будь-яких підстав в задоволення такої заяви», – говорить він.

Однак є й великий плюс: такі рішення в тих же 90 відсотків випадків є незаконними, і, за досвідом експерта, з легкістю оскаржуються у суді: «Закон чітко визначає, за яких умов можна відмовити. І якщо відмовляється не за тих підстав, які вказанні в законі, така відмова є незаконною».

Юристи радять, якщо вам відмовили у задоволенні заяви, звертайтеся до суду

Та, на жаль, до суду йдуть лише одиниці. Відтак, в сумних українських реаліях безоплатна приватизація – не більше, аніж ще одне джерело корупції, яке збагачує тих, хто розпоряджається одним із найцінніших українських ресурсів – землею.

Олена Вдовиченко, Тетяна Стежар

Як підготувати землю для розсади в домашніх умовах

В цьому огляді ми розглянемо один з важливих моментів при вирощуванні розсади – підготовку ґрунту.

Поки за вікном стоїть зима, але часу для вирощування розсади з кожним днем стає все менше і менше. Що б не зіткнутися з проблемою, коли всі терміни будуть упущені, готується до посадкового сезону необхідно вже зараз. І одним з елементів такої підготовки, як раз і є вибір і приготування грунту.

Більшість городників використовує свій власний. Однак, зараз в магазинах предостатньо готової ґрунтосуміші. Її можна використовувати відразу, а можна на її основі приготувати свій грунт.

Ось про те, як приготувати самостійно грунт для розсади і буде розказано в даному огляді.

Як підготувати будинку землю для розсади, куплену в магазині

А почнемо з найпростішого варіанта. Ви йдете в магазин і купуєте грунт там. Продається він, як спеціально для певних культур, так і універсальний, який призначений для декількох культур відразу.

Однак, така універсальність не завжди гарна й деякі рослини можуть не прижитися.

Головним компонентом універсального ґрунту, який продається в магазині є торф. У торфу, висока кислотність і досить низька водопроникність. В результаті висаджена розсада може довго розвиватися, відставати в рості.

Для того, щоб уникнути цього грунт можна трохи «підправити» або покращити. Зробити це досить просто.

Першим ділом на один кілограм покупного компонента необхідно додати таку ж кількість городньої землі, попередньо знезараженої.

Якщо в даний момент у вас такої землі немає, то можна використовувати з горщиків, в яких вже не ростуть кімнатні квіти.

Потім, необхідно додати трохи крейди або доломітового борошна з розрахунку 2 столові ложки на відро ґрунту. Це робиться для того, щоб знизити кислотність.

Крім торфу в склад можуть входити й інші компоненти, наприклад, різні мінеральні добрива, але вони кладуться виробником на розсуд. Додається ще гумус і кокосове волокно. Торф, основний компонент, буває верховим і низинним.

Верховий торф

Має рудуватий відтінок і волокнисту структуру. Крім того, цей вид торфу є дуже кислим, що негативно позначається на проростанні насіння. Плюс до всього, в ньому дуже мало мінеральних речовин, а частіше всього, їх там немає взагалі. Тому для рослин цей грунт виявляється не поживним. До того ж, він розкладається на необхідні рослинам компоненти вкрай повільно.

Низинний торф

На відміну від верхового, має коричневий відтінок, навіть чорний. У цьому він більше схожий на родючі ґрунти. Кислотність у ньому так само трохи нижче, ніж у верхового торфу. Якщо ґрунтосуміші присутні розкислювачі, то вона найкраще підходить для вирощування розсади.

Як зазначалося, наявність торфу в ґрунті визначає його кислотність. Вона може змінюватися в торф’яному грунті від pH 4,5 до pH 5,5, в той час як нормою є pH 6,5. Це, природно, що не є його корисним якістю. З інших негативних моментів покупного грунту можна віднести додані до нього добрива. Взагалі, їх наявність – це, звичайно ж, добре. Однак не завжди відомо, які добрива і в якій кількості там знаходяться. А це означає, що ми можемо отримати або надлишок будь-яких мінералів, або ж їх недолік, що дуже істотно може позначитися на розсаді.

При покупці готового ґрунту, в першу чергу, необхідно звертати увагу на термін придатності. Торф при довгому зберіганні починає розсипатися, розпадаючись на окремі елементи.

Дивіться також: Жимолость Амфора: опис їстівного сорту, посадка і догляд

Після розкриття пакета не повинно бути ніякого відразливого запаху. На дотик, не повинен бути ні липким, ні в’язким, а також не зовсім щільним. Найкращий варіант – пухкий рассыпающийся при легкому натисканні пальцями.

В якості розпушувача часто додають пісок. Але його має бути не більше 0,5 частин від усього складу. Якщо ви відчули, що піску досить багато, то таку суміш так само не варто використовувати.

Перевірити грунт на придатність можна ще й таким способом: розсипати його тонким шаром, розрівняти і залишити на кілька днів полежати. Якщо через два він залишиться таким, яким і був, то його можна використовувати. Якщо ж з’явилася цвіль або якісь інші плями, то такий непридатний для використання.

Ідеальним для покупного грунту стане такий варіант, коли в ньому змішані як верхової, так і низинний торф, а більшу частину містяться в ньому добрив становлять азотні. Саме вони на початковому етапі дають досить хороший зростання всіх частинах рослин.

Але, так чи інакше, а покупної грунт, який ви припускаєте використовувати для вирощування розсади, необхідно поліпшити, перш ніж його використовувати. Про один з варіантів його поліпшення йшлося на самому початку. Можна скористатися і таким способом.

Для початку грунт треба розпушити. В якості розпушувача беремо трохи піску, промиваємо його в проточній воді і додаємо. Також можна додати стільки ж землі з городу. Але брати її треба з тієї ділянки, де нічого не росло.

Потім готову суміш необхідно знезаразити. Тут можна скористатися наступними способами. По невеликій кількості землі класти в друшляк і проливати окропом. Цей спосіб трохи довгий, тому краще всього прожарити його в духовці. Для цього він розкладається на деко і поміщається в духовку. Прожарюється при температурі 80 градусів. Можна ще пролити його розчином марганцівки (3%).

Така обробка практично кардинальна для яєць і личинок шкідників, особливо в духовці. Однак для більшої ймовірності ще краще, через добу, обробити грунт будь-яким товаром.

Залишився останній крок перед використанням ґрунту – перевірка його на кислотність. Тут можна скористатися досить простим засобом. Спеціальними лакмусовими папірцями, які визначають кислотність грунту. Для цього беремо грам 30 грунту і розчиняємо його в м’якій воді (тала або дощова). Після цього опускаємо у воду лакмусовий папірець. Кладемо поруч шкалу, за якою треба буде звірятися. Шкалу можна знайти в інтернеті, іноді на упаковках з лакмусовим папірцем є така шкала.

Вийнявши лакмусовий папірець, побачимо, що вона змінила колір. За шкалою визначаємо, що означає цей колір. Яскраві відтінки: червоний, жовтий, помаранчевий означають високу кислотність, більш темні – низьку, зелений, синій, фіолетовий.

Якщо за визначенням з’ясувалося, що кислий склад, то в нього необхідно додати розкислювачі, наприклад, доломітове борошно. На кілограм готової суміші додається близько 25 грам борошна. Потім знову перевіряється лакмусовим папірцем. Якщо лакмус убрався в зелений колір – нейтральна середовище, то все нормально і грунт готовий до використання. В іншому випадку треба знову додати борошна.

Але найкращим варіантом є все-таки приготування власної ґрунтосуміші. Причому зробити її можна як універсальною, тобто, придатною для різних культур, так і спеціалізованої, призначеної для якоїсь однієї культури.