Володимир Рутківський — Джури козака Швайки (характеристика та аналіз героїв)

У романі багато героїв, серед головних — 12-річні друзі Грицик та Санько і козак Швайка.

Грицик був сиротою (його батька — Степана Кореня, і матір вбили татари, а хату спалили). Він був непосидющим хлопцем, весь час хотів щось розізнати, мав дуже гострий зір. Хлопець пас селянську і панську худобу, тільки його одного слухався величезний бугай Петрик, який нагонив страх навіть на старих дідів-пастухів. Грицик знає татарську мову, якої навчився від діда-пастуха Миколи (той був 5 років у татарському полоні). Згодом Грицик навчається татарської у Рашита, друга Швайки. Хлопець сміливий, мріє бути схожим на Швайку, завжди готовий прийти на допомогу, здатний приймати самостійні рішення, поважає старших козаків.

Санько — єдиний син Мокрини, чоловіка якої вбили татари. Хлопець дуже спокійний, добрий, мрійливий, розважливий, має талант характерника: уміє подумки віддавати накази й навіювати. (Характерник — віщун, чаклун на Запорізькій Січі, який займався ворожінням і лікуванням поранених козаків).

Пилип Швайка — смілий козак, який отримав таке прізвисько, бо штрикав ординців, мов швайка (швайка – товсте шило у вигляді металевої голки, інструмент чоботаря). З роману дізнаємося, що Швайка широкоплечий юнак, який має смагляве обличчя і чорні вуса. Швайка знає всі козацькі хитрощі, знається на травах і зброї; він мудрий, завбачливий, рішучий, відважний, невловимий. Самовіддано любить рідну землю, має багато товаришів, вірного коня Вітрика і вовка Барвінка.

Пилип — кращий козацький вивідник землі переяславської. Він знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей. Козак звик покладатися лише на себе. Він вірний товариш, турботливий і уважний до друзів, поважає старших козаків, дослухається до їхніх порад.

Швайка був родом з Воронівки, а згарище двору підстарости Сидірка було його домівкою. Підстароста Сидірко був одним з найкращих воронівських козаків. Він наклав головою під час раптового татарського нападу. Пилип не пам’ятав свого батька, їм з матір’ю вдалося тоді врятуватися.

Дід Кібчик — Саньків далекий родич і сусід. У молодості дід козакував, а на старість жив задля ближніх, передавав набутий за довге життя досвід і мудрість. Мав онука Демка.

Дід Кудьма — старий характерник. Разом з дідом Кібчиком вони козакували колись під Каневом. Дід Кудьма був дуже старим і часто хворів, багато лежав. Він мав довжелезну білу бороду. У діда жили приручені вовки. Цілу зиму дід Кудьма вчив Санька і передавав йому свій досвід, бо хлопець теж мав вміння характерника. Разом з Саньком дід лікував хворих звірів, поранених козаків. Санько навчився від діда набиратися сили від неба, тямив на всякому ворожінні, навчився лікувати накладанням рук, розумівся на травах. Кудьма виховував вовків, які згодом ставали вірними друзями козаків.

Кумедно у творі виглядає той епізод, коли дід Кудьма навіює пану Кобильському, що він, дід, — переяславський староста. Таким чином дід Кудьма рятує з полону Швайку, а потім ще й наказує Тишкевичу відшмагати свого пана. Та таке ворожіння закінчується трагічно, воно забирає в діда останні сили. Козаки везуть його в свою землянку, там дід квапиться передати Санькові все, що не встиг до цього, а потім помирає.

Мокрина — мати Санька. Вона виховує сина одна, бо чоловіка вбили татари. Жінка переживає за долю Санька, жаліє його. Минулого року, коли на село напали татари, вона вбила трьох, адже дуже сильна і може битися на рівні з чоловіками.

Демко Дурна Сила — онук діда Кібчика. Прізвисько Дурна Сила він отримав тому, що мав незвичайну силу, хоч був лиш на три роки старший від Санька і Грицика. Бувало, що хлопець ламав знаряддя праці, приклавши до нього забагато сили. За це він отримував від діда на горіхи, але не ображався, бо дід Кібчик був його єдиною рідною людиною. Демко теж мріяв козакувати, а його зброєю ставали звичайна довбня чи окоренок. Він був напрочуд сильний фізично, але не надто розумний. Перед нападом татар пан Кобильський захопив хлопця в полон і зробив його своїм жовніром. Хлопця вели до пана, та раптом на гурт напали татари і захопили Демка, якого планували продати на невільничому ринку. Згодом хлопцеві вдалося втекти, але він потрапив до рук Тишкевича, який брехнею змусив хлопця виконувати його накази. Коли ж Демко виявляє за допомогою діда Кібчика і діда Кудьми, у яку брехню його втягнуто, він кається і приєднується до козаків.

Тишкевич. Цей зрадник служить і пану Кобильському, і татарам. Тишкевич наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків, грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського). Це підступна і жорстока людина, яка дбає лише про власні інтереси. Він гине наприкінці твору від стріл татар.

Канівецький староста пан Кобильський. Часто бив канчуком навіть старих дідів, які випасали його худобу. Він менш за все думав, як його селам треба боронитися від татар, а сам, дізнавшись про їхнє наближення, збирав собі охорону з сільських хлопців і запасався харчами і худобою, грабуючи людей. А ще пана Кобильського непокоїло те, що без його нагляду хлопці йшли козакувати, бо йому мала належати десята частка їхньої здобичі.

Пан посилає своїх слуг у плавні, де ті перевдягаються на татар і грабують тих хлопців і чоловіків, які козакують. Від них відбирають в’ялену рибу та птицю, мед, боброві та видрячі шкурки.

Рашит — татарин, друг Швайки. Колись Швайку ще маленьким взяли у полон разом з матір’ю. Коли її вбили, Пилипа взяла мама Рашита, яка була з Воронівки. Тому Рашит і Пилип були наче брати. Татарин допомагає Пилипу, дає прилисток йому і Грицьку, попереджає про небезпеку.

Серед інших героїв — Штефан Вирвизуб (довговусий козак-здоровань, який мав прирученого вовка з ніби надкушеним лівим вухом з кличкою Сирітка), відважний козак Остап Коцюба (допомагав дідові Кібчику, мав прирученого вовка Куцого), Байлемів Василь (козак-здоровань, який походив з Воронівки), козак рудий Мацик (його рятує Швайків Барвінок від людей Тишкевича).

У романі зображено тварин, які часто приходять на допомогу героям. Це Швайків кошлатий темно-рудавий кінь Вітрик, вірний вовк Барвінок. Ці тварини сміливі, мудрі, вміють виявляти свої почуття, часто стають єдиними, хто може врятувати, навіть ціною власного життя. Барвінок рятує Швайку від Гафур-аги, приносить у своїй шерсті вісточки від діда Кудьми. Пилип називає вовка своїм сіреньким братиком і завжди на нього покладається. У Грицика теж є вірний друг — бугай Петрик, який підкорюється тільки хлопцю. Пізніше Грицик вчить Санька підходити до бугая, і хлопець теж подружився з твариною. Коли бугай був не в гуморі, бідні діди рятувалися від нього на деревах. За Грициком же Петрик бігав, мов цуценятко, навіть коли лютував. Якось Петрик врятував Грицика і Санька від людей пана Кобильського. Згодом татари, напавши на село, забрали бугая з собою, і друзі зустріли Петрика на островах, бо козаки розбили татар і забрали награбоване. А в кінці роману бугай Петрик ціною власного життя ратує Грицика і Санька від чотирьох татар.

Авторка статті Світлана Перець, авторські права належать Укрлібу

Володимир Рутківський — Джури козака Швайки (стислий переказ)

Могутній козак-лицар Швайка втікає від Гафура-аги. Своє прізвище він отримав завдяки тому, що не задумуючись вбивав турків-загарбників як швайка. Швайка мчить з пораненням на своєму другому коні Вітрику. Татари бажають взяти козака живцем, аби потім здерти живцем шкуру. Вітрик несе Швайку в діброву, де він вбиває Гафур-агу, а інші татари втікають від страху.

Два друга – Сашко та Грицько біжать дивитися за тим, як хлопці будуть йти козакувати (ловити рибу та полювати). Саме татари дали назву цьому ремеслу “козакувати”. Дід Кібчик дає останні поради молодим козакам. Потім козаки відпливають, а Кібчик, Санько та Гриць ідуть додому. Гриць починає розповідати діду, що бачив якусь нечисту силу недалеко від згарища, на що Кібчик реагує забороною туди ходити.

Грицько починаю розповідати своєму другу Санькові історію про те, як минулого тижня він бачив на згарищі щось містичне: щось блищало і ходило, чи то вовк, чи то людина. Від переляку він начал тікати аж до Воронівки. Вже наступного дня він прокрався на згарище і на власні очі бачив вовчі та людські сліди. Діти вирішили перевірити, що ж то за тварина ходить на згарищі, адже якщо то вовкулака, то потрібно негайно його вбити, щоб той не заподіяв нікому шкоди. Друзі вирішили взяти з собою Демка Дурну силу, адже він був на три роки старше від них.

Демко Дурна Сила отримав наганяй від Кібчика за те, що поламав граблі. В цей самий момент Грицик та Санько пропонують Демку вночі піти на полювання на вовкулаку. Вночі хлопці вирушили на згарище Сідрика. Біля льоху діти почули дивні звуки. Далі всі знепритомніли, а коли прокинулися, то в ту ж мить пішли додому. Демко знову отримав наганяй від діда Кібчика за те, що той ходив на згарище.

Козак Швайка прибуває до Кобильского. Кобильський намагається довідатися у Швайки про інших козаків: хто чим промишляє, що забрати “свою” частину данини. Але Швайка (справжнє ім’я якого Пилип) навідріз відмовляється і лякає Кобильського Михайлом Маслом. Кобильський гнівається і наказує своєму слузі Тишкевичу вбити Швайку. Вночі Пилип чує , що за ним йде “хвіст” і розуміє, що це йдуть по його душу. Швайка жаліє своїх потенційних вбивць, оминає їх та їде далі.

Грицик пасе худобу разом з трьома дорослими пастухами. Хлопець любить слухати байки та розповіді від старших, але на цей раз бугай Петрик не в гуморі і щоб не заподіяти шкоди отарі, Грицик пасе його поотдаль. Тут пастухи бачать, що скаче Кобильський і щоб не отримати від нього – ховаються. Кобильський обїзджає села, які “належать йому” щоб зібрати провіант та молодих хлопців для захисту від татар. Пан пам’ятає, що Пили попередив його про можливий напад татарів. Коли пан уїхав і пастухи повернулися, то вони наказали Грицику йти до Воронівки та дізнатися, чому ж приїздив пан.

• Джури козака Швайки (повний текст) ▲ читається трохи більше, ніж за один вечір
• Джури козака Швайки (скорочено) ▲ читається трохи більше, ніж за годину

• Джури козака Швайки (аналіз)
• Як урятувалися Швайка, Грицик і Санько від татар? Який Саньків талант допоміг їх порятунку?(та інші запитання)
• Біографія Володимира Рутківського

В Воронівці Грицик бачить таку картину: слуги Кобильського нагрузили зо десять возів, та прив’язали до них молодих хлопців. Головний слуга Тишкевич намагався залякати Кібчика, але отримав від Демка. Демка прив’язують до воза разом з іншими та б’ють. Грицик і Санько випускають Мокрину з льоху. Діти починають гучно кричати “Татари йдуть” і панська свита тікає. Односельчани починають розуміти, що це був жарт і починають сміятися. Далі дітей ховають, бо пан, зрозумівши що його одурили, буде гніватися.

Здоровенний бугай на ім’я Петрик добре відноситься до Саньки. Вже після обіду двоє прихвостнів пана приїздять в село щоб забрати хлопців, які їх одурили. Діти тікають, а бугай Петрик зупиняє вершників. Ввечері друзі приходять до Мокрини. Вона дає їм провізії на наказує сховатися від пана, бо той хоче вбити їх. До Мокрини приходить Кібчик, але хлопців уже не застає. Він починає сумувати, адже хотів порадити місце для схованки.

Людський голос межи звірів

Санько та Грицик ночують на Сторожовому Дубі. Вночі на дерево намагався залізти якийсь звір. Після звіра проїхав невідомий вершник. Вранці хлопці помітили, що під деревом лежить декілька ножів, лук та стріли. Хлопці вирушають на кам’яний острів.

Друзі зайшли вже так далеко, що потрапили в невідомі їм місця і потрапили у купу бджіл. Бджоли залишили пам’ятку після себе: хлопці були покусані. Хлопці зробили плот, що подорожувати по річці, адже на протилежній стороні їх чатував величезний вовк.

На другу добу подорожі по річці хлопці побачили дві лодки. В них були прихвостні пана, які забирали здобич у риболовів.

Санько та Грицик вирішили знайти того, хто покаже дорогу до кам’яного острова, адже вони не знають де він знаходиться. Їм вказують дорогу до рудого Мацика, адже він знає де знаходиться кам’яний острів. По дорозі хлопці зустрічають п’ятьох людей, які переодягаються в обладунки татарів і починають слідувати за ними. Ці п’ятеро грабують Мацика і намагаються його втопити, але на свист рудого прибігає вовк і перегризає горлянку одному з коней. Мацик тікає.

Тікаючи хлопці знайшли невеличке озеро і вирішили відпочити біля нього. Десь після обіду хлопці бачать, як вершника наздоганяє купа татар. Діти сховалися і притаїлися. Вершник на ходу стрибнув в очерет, а коня відпустив. татари весь день намагалися знайти вправного вершника, але пошуки успіхом не увінчалися. Хлопці знайшли невідомого вершника на дереві.

Перший бій Демка Дурної Сили

Демко оволодів навиками жовніра і працював у пана. Одного разу він поїхав ховати худобу пана і натрапили на загін з 20 татар. Всі челядники пана повтікали, залишився тільки Демко Дурна Сила. Демка хотіли взяти у полон, адже здоровий хлопець міг бути хорошим рабом. Спочатку Демко відчайдушно пручався, але шостий аркан все-таки накинули йому на шию.

Загадковий вершник виліз з дупла верби. Він представився – його звали Пилип. Він розповів все про хлопців та зізнався, що то він залишив їм зброю під дубом. Швайка відвів дітей в більш надійне укриття і пішов на пошуки свого коня – Вітрика. Повернувшись він сказав, що всю татари.

Друга частина: “На козацьких островах”.

Пилип (він же швайка) привів Грицика і Санька на Кам’яні острови. На острові вони зустріли Валися Байлемів, деяких хлопців з Воронівки та рудого Мацика. Після вечері друзі заснули. Вночі Грицик примітив собаку, яка пливла в бік острова. Кола вона підплила ближче хлопець зрозумів, що то здоровенний вовк.

Крик Грицика розбудив хлопців і вони впізнали у собаці вовка Швайки. Наступна сцена: козаки міркують, хто ж це обкрадає риболовів і діти розповідають, що коли вони пливли на плоті, то впізнали Тишкевича. Наступна сцена: Пилип розповідає що на Воронівку напали татари.

Козаки зібрали загін та відправилися визволяти полонених. Пилип залишив свого вовка на прізвисько Барвінок допомагати хлопцям на кам’яному острові. Ввечері діти помітили, що до них наближається пара човнів. На одному з човнів був Тишкевич.

Незвані гості висадалися на острові і почали розвідувати місцевість. Грицик та Санько разом з Барвінком причаїлися. Діти вязли Тишкевича у полон, так як інші поплили далі, щоб огледіти острів більш детально.

Коли козаки повернулися, то розповіли, що відбили у татар зо десяток бранців, яких визвалися проводити Швайка і Мацик. Почався допит Тишкевича, в ході якого він зізнався, що має ім’я Семен. Козаки вирішили дочекатися Швайки, за для вироку, але Тишкевич підло втік.

Козаки схопилися і стрибнули на коней, але тут прискакав Швайка з Мациком і наказав усім швидко відправлятися на Зміїний острів. Швайка відправився за Тишкевичем разом с Саньком та Грициком. Тут Швайка дізнається таємницю про те, що Ташкевич служить на два боки: татарам і своєму пану. Наздогнати Семена героям не вдалося.

Троє героїв (Грицик, Санька і Швайка) відпускають коней і ховаютсья. Тишкевич і Іслам-бек розмірковують над подальшими діями. Тишкевич у супроводі ста людей відправляється розбити усіх козаків на Кам’яному острові. татари прочесують місцевість у пошуках хлопців та швайки. Татари не знаходять героїв.

Тишкевич повертається ні з чим. Іслам-бей наказує Семена, так як той тратив 8 людей і не вигнав козаків з кам’яного строва. Демко Дурна сила намагався задушити Тишкевича, але відпустив, впізнавши в ньому прихвостня пана. Хитрий Тишкевич дурить Демка, кажучи йому про те, що Швайка зрадник а він сам, як справжній лицар, приїхав визволити людей пана Кобильского і що той (Демко) тепер винен гроші.

Три доби йшли Швайко і хлопці. Їм зустрівся пастух-татарин Рашит, якого добре знав Швайко. Рашит дав нашим героям двох коней і зілля, яке допомогло Санькові від хвороби. Хлопці дізнаються, що Пилип (Швайка) – це син старости Сидірка, а Санько – ворожбит.

Герої прибувають до Вирвизуба, від якого дізнаються, що ходять слухи, нібито Швайка зрадник. Також невідомі вбивають поодиноких козаків.

Тишкевич і Демко відвідували козаків, які ловили рибу і жили у плавнях. Козак Верховодка сказав, де інші козаки ловлять рибу. Коли Тишкевич “виторгував” все хутро, то наказав Демку їхати до Сторожевого Дуба і чекати Тишкевича.

Діди і Демко Дурна Сила приходять до коней, де Демко розповідає всім де він розповідає про свою здобич. Далі Швайка зустрічається з Демком і лозинякою б’є його. Всі дізнаються, що козаки, з якими “торгував” Тишкевич були вбиті.

Дід-ворожбит Кудьма починає перевіряти Грицика та Санька на предмет їх здібностей до видіння. Санько каже, що Тишкевич повинен з’явитися там, де його чекав Демко. Дід ворожбит вирішує, що Грицик повинен піти з Пилипом Швайкою в якості джури, а Санько нехай залишиться з ним. Далі дід нацькував вовків а Тишкевича, але той встиг вилізти на дерево, поки вовки гризли коня.

Кібчик разом з Демком вийшли на Мацика. Коли Рудий приїхав, то йому вже була відома історія за участю Демка та Тишкевича. Вирвизуб постановив, що долю Демка Дурної Сили повинен вирішити Грек.