Основні дозові межі (ліміт ефективної дози) для категорій осіб, які зазнають опромінювання, становлять: Категорія А –20 мЗв (2 бер) за рік; Категорія Б –2,0 мЗв (0,2 бер) за рік; Категорія В – 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.
Ліміт ефективної дози професійного опромінення становить 20 мЗв за будь-який окремий рік. Дозволяється встановлення ефективної дози професійного опромінення до 50 мЗв на рік, за умови що середня річна доза протягом будь-яких п'яти послідовних років, у тому числі років з перевищенням ліміту, становить не більше 20 мЗв.
Сучасні дослідження в галузі радіобіології довели, що при дозах, які відповідають природному радіаційному фону 1-2 мЗв на рік, дія радіації безпечна для людини. Але навіть невелике підвищення рівня радіації може викликати генетичні дефекти, які, можливо, виявляться у дітей та онуків людини, що була опромінена.
Вплив радіації на людину називають опроміненням. Основу цього впливу становить передача енергії радіації клітин організму. Опромінення може викликати порушення обміну речовин, інфекційні ускладнення, лейкоз та злоякісні пухлини, променева безпліддя, променеву катаракту, променевої опік, променеву хворобу.
Поглинену дозу через зовнішнє опромінення вимірюють за допомогою спеціальних вимірювальних приладів — дозиметрів. У разі потрапляння радіонуклідів в організм поглинену дозу неможливо виміряти безпосередньо; вона оцінюється за даними з вимірювання кількості радіонуклідів.
Ефективна доза (Е) – це величина, яка використовується як міра ризику виникнення віддалених наслідків опромінення всього тіла людини та окремих його органів з розрахунком їх радіочутливості. Вона представляє собою добуток еквівалентної дози в органі (H) на відповідний коефіцієнт для даного органа або тканини (WT):
еквівалентна доза опромінення – добуток поглиненої дози у тканині або органі людини та радіаційного зважувального фактора, що визначається згідно з нормами радіаційної безпеки з …