ПЕРША УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД

Лікувальні властивості природної води відомі людству з давніх давен. Перші критерії оцінки мінеральних лікувальних вод розроблені хіміком Грюнхутом (2) і прийняті Наугеймською радою у 1911 р. За цими критеріями оцінювали 14 різних параметрів складу води, за перевищення яких вода, як вважали, змінювала якість питної на якість мінеральної, тобто лікувальної. Підкреслюємо, мінеральної, а не мінералізованої: оскільки рівнозначними були “сухий залишок” (мінералізація), вміст літію, стронцію, вуглекислоти, радону і т.ін., тобто компонентів з бальнеологічними властивостями. Такий принцип виділення мінеральних вод з усього розмаїття природних вод залишився до теперішнього часу. Як виник цей принцип? Зробимо невеликий екскурс в історію.

Перші критерії Грюнхута були отримані шляхом статичного опрацювання даних про склад “звичайних” питних вод і беззаперечно мінеральних, відомих з досвіду користування ними багатьох поколінь.

Відповідно до стану науки перші класифікації мінеральних вод були досить примітивними. Наприклад, мінеральні води розподіляли на:

а) не послаблюючі;

б) з незначною послаблюючою дією;

в) енергійно послаблюючі (класифікація Леманна);

1) муріатичні, тобто з вмістом кухонної солі;

2) такі, що вміщують сірку;

7) термальні (залежно від авторства).

У 20-ті роки ХХ століття в класифікаціях природних (і мінеральних, в т.ч.) вод закріпився принцип аналізу хімічних властивостей (класифікації А.А. Лозинського, Н.С. Звоницького, С.А. Щукарєва, Е.Е. Карстенса В.А. Александрова, В.А. Александрова та ін.).

В таблиці коротко викладені дані щодо розвитку уявлень про бальнеологічні показники мінеральних вод, які стосуються тільки критеріїв розподілу мінеральних вод: від перших критеріїв Грюнхута, які стали основою практично в усіх країнах (колонка 2) до критеріїв, застосованих у “Класифікації мінеральних вод України” 2001 р. (колонка 4). У колонці 3 зібрані критерії, які застосовували у колишньому Радянському Союзі, зокрема, в Україні, Критерії в основному наведені за відомою “Классификацией минеральних вод” Іванова – Невраєва.

Що собою уявляють ці критерії? В чому їх подібність і в чому різниця?

Підхід класифікації Іванова-Невраєва (2) до визначення критеріїв принципово відрізняється від підходу до перших критеріїв розподілу мінеральних вод. В класифікації Іванова-Невраєва більшість критеріїв аналізувалися на основі фармакотерапевтичної практики застосування лікарських засобів, які містять у своєму складі компонент (наприклад, йод, бром, залізо). Деякі критерії визначили за результатами різних дослідів (наприклад, вуглекислий газ, сульфіди). Нагадуємо: перші критерії були отримані шляхом статистичного аналізу даних щодо питних і мінеральних вод, які були в користуванні.

Позиції класифікації Іванова-Невраєва закріпилися і, в принципі, лишаються одним з основних підходів до визначення критеріїв розподілу мінеральних вод до теперішнього часу. Для деяких критеріїв (наприклад, мінералізації, концентрації кремнієвої кислоти) в цій класифікації підхід залишився старим – тобто порівняння та аналіз практично застосовуваних питних і мінеральних вод. Деякі критерії (літій, стронцій) були виключені з списку біологічно активних речовин, так само, на основі порівняння лікувальних доз і вмісту цих речовин у відомих мінеральних водах. Критеріїв оцінки мінеральних вод щодо вмісту бору та органічних речовин автори не запропонували, вважаючи їх недостатньо вивченими.

Класифікація Іванова-Невраєва була прийнята і протягом деякого часу була базою для розробки інших документів.

Нові дослідження, проведені після виходу класифікації, дозволили включити в наступні документи нові критерії оцінки. Наприклад, для бору – 35 мг/л ортоборної кислоти, для органічних речовин -5 мг/л (в СРСР) і 8 мг/дм 3 С_орг (в новій українській класифікації на основі досліджень, проведених в Україні). Уточнений критерій оцінки для заліза (Грюнхут – 10 мг/л, Іванов-Невраєв – 20 мг/л, ГОСТ 13273, ДСТУ 878-93 – 10 мг/дм 3 ).

З часу виходу класифікації Іванова-Невраєва минуло майже 40 років. Життя потребує введення нової класифікації.

В будь-якій класифікації повинні бути виділені принципи (ознаки), які дозволяють окреслити предмет (об’єкт) класифікації, відрізнити його від інших природних об’єктів і на основі принципів класифікаційного розподілу створити можливість зручного практичного використання класифікації для конкретної мети. Власне, будь-яку класифікацію розробляють для якоїсь конкретної мети. Цим пояснюється велика кількість класифікацій.

За даної ситуації кінцевою метою класифікації є систематизація знань про мінеральні води та їх лікувальні властивості у формі, максимально зручній для використання фахівцями різних галузей: гідрогеологами, які займаються пошуками, розвідкою та експлуатацією мінеральних вод, бальнеологами, які призначають лікування мінеральними водами, та іншими спеціалістами, які досліджують їх лікувальні властивості.

Нова “Класифікація мінеральних вод України” (6) складена на основі аналізу минулого досвіду вивчення мінеральних вод, доступних документів і джерел літератури, останніх досягнень вітчизняної та зарубіжної науки.

Класифікація починається з чіткого визначення предмету – мінеральних вод.

Мінеральні води – це природні підземні води, які справляють на організм людини лікувальну дію, зумовлену підвищеним вмістом основних компонентів (гідрокарбонатів, сульфатів, хлоридів, кальцію, магнію, натрію, калію), специфічних компонентів (газового складу, мікрокомпонентного тощо), або специфічними фізичними властивостями (радіоактивність, температура, структура води, реакція води – рН, Еh, тощо ), що тією чи іншою мірою відрізняються від дії питної води.

Основною відмінністю предмета від критеріїв Грюнхута є чітке виділення мінеральних вод не тільки за власне критеріями (кількістю), а й за ефектом впливу (відрізняється від дії питної води). Таке формулювання прийняте на основі вивчення документів, що діють у сфері водного законодавства країн Європейського союзу (10-18).

Таким чином, на основі накопиченого до ХХІ століття досвіду і знань, лікувальну дію природних вод визначають три причини:

1) підвищений вміст її основних компонентів;

2) підвищений вміст специфічних компонентів;

3) специфічні фізичні властивості природних вод.

Чому, наприклад, підвищений вміст основних компонентів відділений від підвищеного вмісту специфічних компонентів? На яких підставах? Чому б не сказати просто – підвищеним вмістом різних компонентів?

Специфіка медичного призначення великою мірою залежить від того, чи є у воді, наприклад, бром, або його немає. Поряд з цим, кальцій-, магній-, натрій (калій)-, хлор-, сульфат-, гідрокарбо-нат-іони називають “основними компонентами”, оскільки вони мають високі кларки (належать до І, II і III декад таблиці кларків В.І.Вернадського), і присутні в природних водах завжди. За даними бальнеологічних досліджень, існує достатньо типів вод, лікувальних тільки через кількісний та якісний склад основних іонів, тобто, вод, в яких вміст специфічних компонентів не підвищений.

Цей приклад свідчить, що наведене визначення мінеральних вод не є набором випадкових ознак, а основане на знаннях про природні води, особливості їх складу і властивості, що справляє вплив на особливості їх лікувальної дії.

Що означає “підвищений вміст”, відносно чого він підвищений?

Інтегральним критерієм, що відображає присутність у воді основних компонентів, є мінералізація (сума основних компонентів). В поняття мінералізації входять також специфічні компоненти, проте їх підсумкова кількість не перевищує 1% мінералізації.

Цей інтегральний критерій – мінералізацію в 1 г/дм 3 (1 г/л) – застосовують у світовій практиці для дещо формального розподілу питних і мінеральних вод. Конкретно мінеральні води мають тільки одне властиве їм значення – води, дія яких на організм різниться від дії питної води, що може бути застосоване з метою лікування. Цей критерій застосовують тільки з метою відокремлення вод, за відсутності чогось кращого на сьогодні. Існування такої межи між питною і мінеральними водами не означає, що не можна пити воду з мінералізацією понад 1 г/дм 3 (це не рекомендується). Також це не означає, що не можуть бути лікувальними води з мінералізацією менше 1 г/дм 3 (за наявності специфічних компонентів або властивостей вони можуть бути лікувальними за низької мінералізації). Такий розподіл входить в різні нормативні документи, є основою для складання програм, розрахунків та ін. Не зважати на світовий емпірічний досвід немає підстав.

Слід зупинитись і на дещо віддаленому від предмету статті понятті “мінералізовані води”, тим більше, що на початку ми згадували це поняття. Дуже часто ці два поняття – мінеральні та мінералізовані води – плутають .

Кількісний (інтегральний) показник-мінералізація – може мати різні значення. Якщо мінералізація води не перевищує 1 г/дм 3 , таку воду називають низькомінералізованою, в інтервалі від 1 до 5 г/дм 3 -маломінералізованою, від 5 до 15 г/дм 3 – середньомінералізованою, від 15 до 35 г/дм 3 – високомінералізованою, більше 35 г/дм 3 -розсільною (2). Ніяка природна вода не може бути немінералізованою, оскільки мінералізація (вміст усіх компонентів води) є завжди, у будь-якій природній воді. В прийнятому у фахівців контекстному значенні можна почути поняття “мінералізована вода”. За такої ситуації просто коротко окреслюються деякі сфери обговорення. Якщо справа йдеться про води із мінералізацією понад 1 г/дм 3 , то їх часто називають узагальнюючим словом “мінералізовані”.

Використовується критерій розподілу вод залежно від мінералізації і в новій класифікації. Оскільки будь-яка класифікація фіксує не тільки вже досягнуте, а й повинна бути використана і в майбутньому, до мінеральних вод відносять всі води, мінералізація яких перевищує 1 г/дм 3 , за умови доведення їх лікувальної дії. І, все ж, самостійного значення критерій обговорення не має. Це означає, що, застосувавши загально прийняту схему розподілу питних і мінеральних вод, ми переходимо вже безпосередньо до основної ознаки мінеральних вод. Ця основна ознака – наявність ефектів, відмінних від дії питної води. Такі бальнеологічні ефекти залежать від специфіки складу води. І, отже, цей критерій означає, що ми визнаємо воду мінеральною, якщо сума основних компонентів перевищує 1 г/дм 3 , за умови встановлення лікувальних властивостей такої води. У противному разі – це не мінеральна (тобто лікувальна), а просто “мінералізована” вода.

Сучасний підхід до визначення критеріїв вмісту специфічних компонентів, за якими виділяють мінеральні води, дещо змінився з огляду на недоліки старих підходів (чисто статистичного та далеких від природних вод досліджень). Для визначення критеріїв застосовують як багаторічний досвід, так і результати досліджень впливу складу питних вод, які вміщують в будь-яких невеликих кількостях специфічні компоненти, а також досліджень, проведених безпосередньо на курортах, токсикологічних досліджень, що входять у норми СанПіН, і т.д. Проблема дуже складна. Проте, основний сучасний вітчизняний та зарубіжний досвід, взятий до уваги в новій класифікації, і став основою для розподілу мінеральних вод за більш широким списком критеріїв у порівнянні з офіційно затвердженим у колишньому Радянському Союзі.

Зовсім по-новому в “Класифікації мінеральних вод України” здійснений підхід до “специфічних фізичних властивостей”, за якими природна вода може бути визнана мінеральною (лікувальною).

Фізичні властивості води, пов’язані з її впливом на здоров’я -найменш вивчена і розроблена галузь знань про мінеральні води. Загальна тенденція під час дослідження лікувальних властивостей води – це вивчення насамперед її хімічного складу. Фізичні властивості (рН, Еh, електропровідність, структурні особливості) мінеральних вод тільки-но почали привертати увагу дослідників, їх вивчення дало перші результати. В класифікації взятий до уваги досвід Росії та Японії в цій галузі.

На цьому ми закінчуємо обговорення основних ознак розподілу мінеральних вод і переходимо безпосередньо до класифікації.

Зручно скористатись “Схемою класифікації”.

В класифікації зважали на два можливі способи застосування мінеральних вод – внутрішнє і зовнішнє. Застосування винесено “за рамки” класифікації. Воно не входить у перелік таксономічних одиниць, що складають класифікацію. Відмітка про спосіб застосування і відповідне призначення вміщені у таблиці класифікації.

Відповідно до загального визначення терміну “мінеральні води” класифікація починається з розподілу мінеральних вод на три категорії: I категорія “Без специфічних компонентів”, ІІ категорія – “З специфічними компонентами”, ІІІ категорія – “За фізичними (специфічними) властивостями”.

Наступна таксономічна одиниця поділу – види. У класифікації використаний наскрізний принцип нумерації видів (1. Води, лікувальні за складом основних компонентів – 13. Термальні води) від I, через II до III категорії. Послідовність побудови – від вод, які за хімічним складом є основою усіх підземних вод (основні іони) з поступовим додаванням “специфіки”. Спочатку це води, лікувальні властивості яких пов’язані з основними іонами (І категорія, 1 вид), далі – води з газами – вуглекислотою, сірководнем. Вуглекислий газ присутній у мінеральній воді в кількостях, рівних або навіть таких, що перевищують мінералізацію. Сірководень часто присутній в мінеральних водах одразу в двох формах – у вигляді газу і розчинній, в зв’язку з чим такі води можна вважати перехідним видом – від мінеральних вод, що вміщують гази, до мінеральних вод з розчиненими біологічно активними речовинами. Своєрідним видом, який також значно відрізняється від наступних, є води, збагачені органічною речовиною (категорія ІІ, вид 4). Усі наступні види ІІ категорії, що містять різні специфічні компоненти (борні – залізисті), розташовані у порядку, за яким елемент, що складає основу компонента, міститься у таблиці Менделєєва. Спочатку поставлені елементи-неметали, потім – метали, з яких залізо вилучено в окремий вид. Така логіка застосована не тільки для нумерації видів, а зберігається у всій класифікації.

Види вод можуть бути моноком-понентні, бікомпонентні, поліком-понентні. Вперше на існування такої проблеми, тобто присутність у відомих мінеральних водах (наприклад, у вуглекислих) також і інших специфічних компонентів в бальнеологічних нормах, звернуто увагу в довіднику “Минеральные лечебные воды СССР” (3). В довіднику наведено класифікацію автора, в якій введено поняття багатокомпонентних вод. В новій українській класифікації взятий до уваги такий підхід. Мінеральні води, які містять два або кілька специфічних компонентів в нормах, що відповідають критеріям розподілу мінеральних вод, класифіковані відповідно до загального логічного підходу. Оскільки специфічний компонент визначає вид мінеральної води, в бікомпонентних і полікомпо-нентних підвидах існує такий самий порядок, який існує для видів. І, отже, мінеральна багатокомпонентна вода займає в класифікації місце, що відповідає виду з найменшим номером. А потім, у міру наростання, додаються специфічні компоненти з більшими номерами. Наприклад, якщо мінеральна вода містить в бальнеологічних нормах бор, залізо та вуглекислий газ, шукати цю воду в класифікації слід серед вуглекислих вод – вид 2, потім серед вуглекислих борних вод – підвид 2(5), і, нарешті, серед вуглекислих борних вод, що містять залізо – підвид 2(5,10).

Наступні таксономічні одиниці класифікації – класи (за аніонами) і підкласи (за катіонами). Усього 15 класів – за аніонами і 15 підкласів – за катіонами. їх використовують насамперед для класифікаційного розподілу мінеральних вод категорії I, а, також для додаткової характеристики вод категорій II та ІІІ.

Далі йдуть групи, які виділяють за мінералізацією, вмістом специфічного компоненту, за кількісними показниками специфічних (фізичних) властивостей (наприклад, термальні, субтермальні, високотермальні).

Наступна таксономічна одиниця – тип. Типу відповідає власна унікальна назва води та її бальнеологічна характеристика (внутрішнє або зовнішнє застосування, або і те, і те).

Деякі типи розподілені на підтипи, відповідно до найновіших даних медицини, за якими води одного типу (наприклад, типу “Нафтуся”) розподіляють за біологічною відповіддю (розробки Одеського НДІ курортології). Така таксономічна одиниця в “Класифікації мінеральних вод України” є новою, вона не має аналогів у жодній з існуючих класифікацій.

Що, власне, являє класифікація за формою?

Класифікація – це таблиця типів і підтипів мінеральних вод (додаток 1). Типи й підтипи розташовані в порядку, що відповідає схемі класифікації, яку ми тільки но обговорили. На початку класифікації розташовані типи І категорії, далі ІІ і ІІІ. Типи упорядковані також у міру збільшення номеру виду. Спочатку – води, лікувальні за складом основних компонентів, потім вуглекислі, сульфідні і т.д. В класифікації є ще один підпорядок розташування вод – за складом основних компонентів – за класами і підкласами. Цей порядок легко і зручно можна визначити за таблицею-додатком “Типізація вод без специфічних компонентів”. Додатково пропонується таблиця “Типізація вод з специфічними компонентами”, проте її будова за класами і підкласами аналогічна. Ця таблиця представлена як для створення додаткової зручності, так і для зацікавлених у більш поглибленому вивченні або аналізі фахівців. Класам надані номери (від 1 до 15), підкласи мають позначку літерою (латинської абетки). Таким чином, розташування типів в класифікації підлягає порядку класів і підкласів. Для того, щоб незнайомий з мінеральними водами або з класифікацією фахівець зміг одразу уявити собі, води яких класів та підкласів присутні в класифікації, в таблицях “Типізація вод …” поставлені позначки про наявність в класифікації мінеральних вод відповідних класу й підкласу.

До кожного типу додається назва типу-аналогу, або типу-близького аналогу, які використовують в нашій країні та в інших країнах.

Слід зупинитись на цьому питанні докладніше і розібрати, що це таке – тип-аналог, і що таке -тип-близький аналог.

Пошук аналогів оснований на загальній схемі класифікації. Спочатку порівнювали води за категоріями, потім за видами, далі за підвидами, і, нарешті, за групами. Це означає, що, якщо, наприклад, води належать до різних категорій (з специфічними компонентами -категорія II, без специфічних компонентів – категорія I), то їх подальше порівняння одразу припиняли. їх одразу вважали не порівнюваними, не зважаючи ні на які інші подібності. І – так далі, поки порівняння не доходило до групи. Таксономічна одиниця – група, існує для виявлення не якісних, а кількісних відмінностей вмісту компонентів. Оскільки застосування мінеральних вод, подібних в усьому іншому, крім групи, легко можна скоригувати дозою під час їх застосування, тому вважали, що найменша помилка може бути допущена при порівнянні груп. Типи, подібні в усьому, включаючи групи, названі типами-аналогами.

Тип- близький аналог – це наслідок більш широкого пошуку. Близьким аналогом можуть бути названі води, які належать до різних груп, але подібні за даними інших таксономічних одиниць. Близьким аналогом також названі води, які дещо різняться складом основних компонентів, тобто класами і підкласами.

Серед вод різних видів, підвидів і категорій, підкреслюємо, аналогів і близьких аналогів немає.

Наприклад.Тип “Гараздівський” – вуглекисла крем’яниста хлоридна натрієва мінеральна вода з мінералізацією 7 г/дм 3 . Тип “Вісбаден” (Wiesbaden, Німеччина) – вуглекисла крем’яниста хлоридна натрієва мінеральна вода з мінералізацією 8,5 г/дм 3 . Вміст вуглекислоти і кремнієвої кислоти вищий у воді Гараздівській, температура води вища у Вісбаденській. Мінералізація 7 і 8,5 г/дм 3 , за прийнятими критеріями, належить до однієї групи -середньої мінералізації (5-15 г/дм 3 ). Вміст кремнієвої кислоти кількісно не оцінюється за критеріями розподілу мінеральних вод. Температура води легко регулюється підігрівом або охолодженням. Оцінюючи ці два представники вуглекислих крем’янистих хлоридних натрієвих вод, вважаємо їх однотипними, або типами-аналогами.

У класифікації введена ще одна новина: усі води шифруються.

Наприклад: тип “Климецький” -вуглекисла (слабовуглекисла) гідрокарбонатно – хлоридна натрієва маломінералізована мінеральна вода має шифр II_a_2_A10Ko_b. Типи Єсентуки №4 (Росія,) Лугачовиця (Luhacovice, Чехія), Шавно (Szczawno, Польща) мають шифри II_a_2_A10Ko_γ. Як бачимо, тип “Климецький” відрізняється від інших вод тільки останньою літерою шифру,отже тип “Климецький” є типом-близьким аналогом мінеральним водам Єсентуки, Лугачовиця, Шавно. Римські цифри на початку цього шифру (II) означають категорію II – води зі специфічними компонентами. Далі, через риску цифра 2 -це номер виду – вуглекислі води. Перед цифрою 2 стоїть літера – а -яка позначає, що мова йде про монокомпонентні підвиди виду 2. Ще через риску А₁₀Ко – означає десятий клас аніонів (А₁₀) і підклас катіонів (Ко). Літерою грецької абетки наприкінці позначена група вод за мінералізацією – b – води малої мінералізації, g- води середньої мінералізації. Порядок шифрування легко дослідити за “Схемою класифікації”. Літера-позначка підвиду (a, b, c) поставлена перед номером виду (невелике відхилення від схеми), в зв’язку з тим, що власний досвід користування класифікацією довів, що при цьому швидкість пошуку потрібної мінеральної води зростає.

Типи-аналоги є і серед українських мінеральних вод. Щоб не захаращувати класифікацію і не перетворювати її на звичайний реєстр, передбачене наступне. Оскільки всі типи мінеральних вод розташовані в класифікації у визначеному логічному порядку, кожний тип має свій номер. Відповідно до порядкового номера складений “Додатковий список”, куди увійшли всі українські типи-аналоги, якщо вони використовуються і мають бальнеологічну характеристику.

Ще одна ідея реалізована в класифікації. До неї внесені так звані “прогнозні води” – це води, які ще не виявлені, проте за гідрогеологічними умовами та за аналогією з існуючими родовищами в інших країнах, можуть бути знайдені у нас. Для прогнозних мінеральних вод передбачене місце їх знаходження на основі знань про геологічну будову і гідрогеологічні умови в конкретних областях України. На основі даних про використання таких (реально існуючих) мінеральних вод в інших країнах надана їх бальнеологічна характеристика у відповідних графах “Застосування: внутрішнє/зовнішнє”.

В новій класифікації розширений список критеріїв. Відповідно, в класифікацію включені типи мінеральних вод, у яких ще не має характеристики застосування, наданої відповідними вітчизняними медичними установами. Тобто, якоюсь мірою, їх також можна назвати прогнозними. За такої ситуації характеристику їх застосування надають на основі документів інших країн, де є та використовуються типи-аналоги, або близькі аналоги.

Серед вод, які належать до категорії III, відомі і давно застосовуються радонові води. їх специфічна фізична дія на організм зумовлена радіоактивністю. До III категорії класифікації вперше внесені прогнозні води, лікувальна дія яких пов’язана з особливостями структури, зокрема, незвичайними показниками рН, Eh, електропровідності води й інших фізичних властивостей. Підстава – досвід їх успішного вивчення в Росії. Крім того, у класифікації взятий до уваги унікальний досвід застосування мінеральних вод в Японії. Високу ефективність лікування з використанням цих вод можна пояснити тим, що за всіма ознаками вони поєднують лікувальний вплив, властивий усім трьом категоріям. Вони мають підвищений (або, навпаки, дуже низький) вміст основних компонентів (1 г/дм 3 – в Японії також існує подібна норма), значну концентрацію специфічних компонентів (серед них є такі, які за санітарними нормами вважають “забороненими”), і мають незвичайні фізичні властивості (дуже низька рН, високотермальні). Вивчивши досвід Японії, ми вважали за необхідне ввести у класифікацію нову класифікаційну одиницю “Води, лікувальні за ознаками двох або трьох категорій”.

Всього класифіковано 323 українських родовища і проявів мінеральних вод. їх упорядкований список додається до класифікації. У списку міститься класифікаційний порядковий номер типу води. За номером можна швидко знайти воду в класифікації і отримати з одного рядка класифікаційної таблиці такі відомості:

1) склад води, вказаний і формулою Курлова, повна назва води, шифр;

2) українські, російські та інші зарубіжні аналоги;

3) застосування води – внутрішнє, зовнішнє, комплексне;

4) застосування вод в Україні, Росії та інших країнах;

5) для вод з специфічними компонентами – відомості про вміст цих компонентів;

6) для вод з специфічними властивостями – відомості про ці властивості.

7) розташування родовища води по областях України.

В загальному списку родовищ і проявів додатково до порядкового номера типу води, за яким можна знайти всі зазначені відомості, ще раз вказано область України, в якій розташоване родовище або прояв даної мінеральної води, і зафіксоване джерело, звідки отримані відомості про мінеральну воду.

У складанні класифікації брали участь Організації:

Науковий інженерний центр радіогідрогеоекологічних полігонних досліджень НАН України

Інститут геологічних наук НАН України

Міністерство екології та природних ресурсів України

Державне геологічне підприємство “Геоінформ” цього міністерства Міністерство охорони здоров’я України

Інститут гігієни і медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України

Автори класифікації:

Шестопалов В.М., Блінов П.В, Бурлак Г.Ф., Великий Г.І., Ковальська В.В., Лютий Г.Г., Моісеєва Н.П., Набока М.В., Негода Г.М, Овчиннікова Н.Б., Прокопов В.А., Сулейманов С.П.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бокина А. И., Рахманин Ю. А., Плугин В. П. . Изучение влияния опресненной питьевой води на состояние здоровья населения // Вестн. АМН СССР. – 1975.-№3. – С. 41-42.
2. Иванов В.В. , Невраев Г.А. Классификация подземных минеральных вод. – М.: Недра, 1964. -167 с.
3. Куликов Г.В., Жевлаков А.В., Бондаренко С.С. Минеральнье лечебные воды СССР: Справочник. – М.: Недра. 1990. – 399 с.
4. Омельянец Н. И., Набока М. В., Куликова А. Д. и др. К обоснованию минимально необходимого и максимально допустимого уровней содержания натрия и калия в питьевой воде // Гигиена населенных мест, водоснабжения, охрана водоемов, почвы. -1984. – С.72-77.
5. Шафиров Ю.Б. , Ховах И.М., Балашов О.И. и др. Концепция оптимальности солевого состава опресненньх питьевьх вод и экспериментальнье материалы к разработке оптимального уровня минерализации опресненной питьевой водь гидрокарбонатного класса. – 1981. – С.67-72.
6. Шестопалов В.М., Негода Г.М., Набока М.В., Овчиннікова Н.Б. Проблеми класифікації мінеральних вод України і перспективи виявлення їх різноманітності // Проблеми мінеральних вод. – К., 2002. – С. 13-32.
7. Anderson T.W. Ischemic hearth disease, water hardness and myocardial magnesium // Canad. Medical Association journal.1975.–V.113.– P.119–203.
8. Nerbrand Ch., Svardsudd K., Ek J., Tibblin G. Cardiovascular mortality and morbidity in seven counties in Sweden in relation to water hardness and geological settings // Europ. Hearth J.– V.13, N. 6.– P.721–727.
9. Pocock S.J. Cook A.G, Packham R.F et al. British Regional Heart Study: geographic variations in cardiovascular mortality, and role of water quality // Brit. Med. J.– 1980.–V.280.– P.1243–1249.
10. 300L0060 Directive 2000/60/EC of the European Parliament and of the Council of 23 October 2000 establishing a framework for Community action in the field of water policy.
11. 365Ю065 65/65/ЕЕС Про зближення умов, установлених відповідно до Закону про Адміністративне Регулювання складу лікарських виробів.
12. 380L0068 Council Directive 80/68/EEC of 17 December 1979 on the protection of groundwater against pollution caused by certain dangerous substances.
13. 380L0777 80/777/EEC of 15 July 1980 on the approximation of the laws of the Member States relating to the exploitation and marketing of natural mineral waters.
14. 380L0778 Council Directive 80/778/EEC of 15 July 1980 relating to the quality of water intended for human consumption.
15. 383Y0217(02) Council Resolution of 7 February 1983 concerning the combating of water pollution.
16. 392Y0306(02 Council Resolution of 25 February 1992 on the future Community groundwater policy.
17. 395Y0228(01) Council Resolution of 20 February 1995 on groundwater protection.
18. 398L0083 Council Directive 98/83/EC of 3 November 1998 on the quality of water intended for human consumption.

Останні публікації

Мінеральні води України

Мінеральні води України – це один з найважливіших природних ресурсів країни і їх широко використовують в санаторно-курортному лікуванні. В Україні налічується 45 курортів загальнодержавного значення і 13 курортів місцевого значення. Понад 400 санаторіїв і пансіонатів, які щорічно приймають на лікування понад 600 тис. Відпочиваючих, використовують для лікування цілющі води України. Історія ефективного застосування мінеральних вод налічує сторіччя.

Мінералізація поверхневих вод

Рівень мінералізації озер і річок визначається ступенем концентрації і складом розчинених в них мінеральних речовин, який зазвичай вимірюється в мг / л і г / кг. Основне джерело такої мінералізації – надходження мінеральних речовин з поверхневим і підземним стоком з водозбірного басейну. Впливає на рівень мінералізації і вимивання з порід (особливо в затоплених кар’єрах), які формують озерну чашу. За ступенем мінералізації всі природні води поділяють на прісні (до 1 г / кг), солонуваті (1-25 г / кг), солоні (25-50 г / кг) і розсоли (понад 50 г / кг), а за хімічним складом води – на карбонатні, сульфатні і хлоридні. Мінералізації більшості озер притаманні сезонні зміни. При надходженні талих вод навесні вона знижується, а взимку, коли переважає підземне живлення водойм, – зростає. Різноманітні ступінь і тип мінералізації озерних вод в Україні. У північних районах в басейнах Прип’яті (озеро Сомин) і Десни (озеро Хотінь) переважають прісні озера з карбонатним типом мінералізації. На півдні в дельтових областях Дніпра (Біле озеро) і Дунаю (Собецький лиман) також зустрічаються прісні озера, але вони тут швидше виняток. У Криму більшість озер солоні і мінеральні (Джарилгач, Сакське озеро та ін.). Подібна мінералізація характерна для закритих лиманів (що не мають безпосереднього зв’язку з морем) на північно-західному узбережжі Чорного моря (Куяльницький, Тилігульський та ін.). Вода відкритих лиманів за цим показником наближається до солонуватою (Дніпровсько-Бузький та Дністровський).
Мінералізація річкової води пов’язана зі специфікою гідрохімічних процесів конкретного водозбору, і литологическим складом живлять річку водоносних пластів. Вода річок в більшості випадків прісна, рідше солонувата. Харчування видатків за рахунок підземних вод обумовлює підвищення рівня мінералізації, а дощові і талі води її знижують, тому протягом року хімічні властивості річкової води можуть істотно змінюватися. В межах України мінералізація води річок змінюється від 150-200 мг / л на півночі до 600-1000 мг / л в лісостеповій зоні і 2000-5000 мг / л на півдні степової зони. У Кримських горах вона в середньому становить 400-600 мг / л, а в Українських Карпатах 100-200 мг / л.

Мінеральні лікувальні води

Жодна країна світу не має такого розмаїття мінеральних вод, як Україна. У нашій країні налічується чотири великих гідрогеологічних регіону – це артезіанські басейни Донецький, Дніпровський, Волино-Подільський, Причорноморський. Донбас, Український щит, Українські Карпати та Кримські гори – це провінції складчастих областей. Мінеральними лікувальними природними водами називаються води, які завдяки підвищеній концентрації розчинених солей, біологічно активних компонентів і мікроелементів мають лікувальні властивості.

Лікувальні води України бувають наступних типів:

Вуглекислі води. По складу вони поділяються на гідрокарбонатні кальцієві з мінералізацією до 1,5 г / л (тип нарзану), гідрокарбонатні натрієві з мінералізацією до 6-7 г / л (тип ессентуки), хлоридні натрієві з мінералізацією до 12-97 г / л (тип Арзні). Величезні запаси таких вод знаходяться в Закарпатті (м Хуст, с. Поляна, с. Плоске та ін.).
Сульфідні води. Ці води мають різний хімічний склад і мінералізацію від 0,6 до 35 г / л, а вміст сірководню коливається від 0,01 до 0,6 г / л. Найбільші родовища таких вод знаходяться на північному заході Поділля (курорти Немирів, Шкло, Великий Любінь Львівської області та Черче Івано-Франківської області).
Радонові води в своєму складі містять радон і дочірні продукти його розпаду – радій А, радій В і ін. Радонові води України із середнім вмістом радону і мінералізацією 0,3-75 г / л розташовані у Вінницькій області (курорт Хмільник), Київської (рр . Миронівка, Біла Церква) і Хмельницькій (м Полонне) і Житомирі.
Йодні, бромні та йодо-бромні води. Це води хлоридно-натрієвого складу. Вміст йоду 0,01-0,1 г / л, брому – 0,02-1,5 г / л, мінералізація води 99-300 г / л. Використовують такі води в санаторіях Криму, а також в Карпатах і Прикарпатті.
Кремнієві води мають невелику мінералізацію, не більше 0,2-1,4 г / л. Ці лікувальні джерела України поширені в Закарпатті, Поділлі, межиріччі Ворскли і Сіверського Дінця. Кремнієві води придатні для щоденного застосування і широко використовуються, як в лікувальних цілях (санаторій “Березівські мінеральні води”), так і в якості столової води, яка розливається в пляшки (Харківська-1, Кам’янець-Подільська, Хмельницька вода і ін.).
Прісні мінеральні лікувальні води. Вміст органічних речовин в них – 0,01-0,03 г / л. До прісним мінеральним водам відноситься найкраща мінеральна вода в Україні – «Нафтуся», яка прославила курорт Трускавець. На базі великих родовищ таких вод розвиваються курорти Східниця (Львівська область), Сатанів і Маков (Хмельницька область) і Гусятин (Тернопільська область). Мінеральні цілющі води з мінералізацією 2-350 г / л і містять різноманітні хімічні компоненти широко використовують на курортах Трускавець і Моршин (Львівська область), Слов’янськ (Донецька область), Миргород (Полтавська область), в санаторіях Автономної Республіки Крим, Одеської та інших областей .
За призначенням питні мінеральні води діляться на:

лікувальні – застосовуються тільки за призначенням лікаря,
лікувально-столові – крім лікувального курсу можуть вживатися здоровими людьми нерегулярно або нетривалий час,
природно-столові – застосовуються для щоденного вживання здоровими людьми.
Мінводи України відомі давно. Наприклад, трускавецьку воду «Нафтуся» почали застосовувати ще на початку XVIII століття. Сульфатні мінеральні води України використовують для очищення організму від токсичних речовин. Вони добре допомагають при підвищеній кислотності, прискорюють лікування цукрового діабету та ожиріння, підсилюють статеву потенцію. Лужні мінеральні води України – це «Поляна купель» і «Поляна Квасова» за своїм складом близькі до мінеральних вод «Боржомі» і «Єсентуки». Вони нормалізyют роботу шлунка і допомагають при захворюваннях печінки.

Мінвод лікують найрізноманітніші захворювання: серцево-судинної системи, органів травлення, обміну речовин, порушення органів кровоносної системи, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри і т. Д. Правильне застосування мінеральної води, обов’язково під наглядом лікаря, здатне значно полегшити перебіг багатьох захворювань , сприяти швидкому одужанню і зміцненню захисних сил організму.

Курорти мінеральних вод України

Лікувальні мінеральні джерела України славляться на весь світ. Ви познайомитесь з історією виникнення чотирьох найбільш популярних курортів.

Трускавець, Львівська область.

Найвідоміший бальнеологічний курорт України. Перша письмова згадка про Трускавець датована 1462 роком. У підручнику “Натуральна історія” (1721 рік) повідомляється, що в Трускавці і навколишніх селах, здобуваючи нафту, супутню воду селяни пили для лікування багатьох хвороб. У 1827 році до місцевої корчми прибудували невелике приміщення для сірководневих ванн, і це з часом стало вважатися відкриттям курорту. Перший аналіз сірчаної води з Трускавця виконаний в 1832 році, а через чотири роки з’явилася перша наукова стаття про вплив місцевих мінеральних вод на людський організм. На початку 1860-х років кількість відвідувачів курорту перевалила за тисячу. Нинішній Трускавець приймає близько півмільйона курортників на рік і бювети мінеральних вод тут ніколи не пустують.

Слов’янськ, Донецька область.

У район нинішнього міста Слов’янськ на Торські соляні озера ще в кінці XVI століття приїжджали для виварювання солі жителі півдня Росії і Лівобережної України. У 1664 році тут побудований перший казенний солеварний завод, а в 1832 році штаб-лікар Яковлєв на озері Рапне почав лікування солоною водою і брудом групи солдатів. Цей рік прийнято вважати датою заснування Слов’янського курорту, де успішно лікують захворювання органів руху і кровообігу, нервову систему і гінекологічні хвороби. У Слов’янську діють 3 санаторії, бальнеологічна і грязелікарня.

Миргород, Полтавська область.

Перші згадки про Миргород на берегах річки Хорол відносяться до XV століття. Відомим курортом Миргород став завдяки старанням доктора, відставного генерал-майора І. Зубковського. У 1917 році він заснував тут бальнеогрязевий курорт, завдяки якому і, особливо, місцевої мінеральної води Миргород відомий не тільки всій Україні, а й за кордоном. Вхід на територію курорту зазначає традиційна колонада, а на його території встановлено пам’ятник засновнику курорту Івану Зубковському.

Хмільник, Вінницька область.

Найстаріший місто області (відомий з 1362 роки) розташований на берегах річки Південний Буг. Незважаючи на це він став одним з наймолодших відомих бальнеологічних курортів країни. У 1934 році під час буріння артезіанської свердловини тут випадково були виявлені радонові мінеральні води. Після Великої Вітчизняної війни починає діяти обласна водолікарня, а в 1950-60-і роки – мережа санаторіїв.

Мінводи Прикарпаття

На території Карпат налічується близько 800 джерел мінеральних вод усіх типів. Практично в кожній області є родовища, деякі з них відомі в усьому світі. Наприклад, такі мінеральні води, як Нафтуся, Поляна-Квасова, Моршинська, Ропа, Трускавецька. Класифікація вод проводиться за їх хімічним складом і фізичними властивостями. Мінеральні води бувають 7 типів: хлоридні натрієві, гідрокарбонатні натрієві, гідрокарбонатно-хлоридні і хлоридно-гідрокарбонатні натрієві, гідрокарбонатні натрієво-кальцієво-магнієві залізисті, миш’яковисті, кременисті, сульфідні. При цьому враховується загальна мінералізація, іонний і газовий склад, радіоактивність, температура, реакція середовища. Біологічно активні речовини, незважаючи на незначне їх кількість у воді, грають дуже важливу роль: при внутрішньому прийомі найбільш активні йод, бром, залізо, фтор, миш’як.
Та вода, яку продають в пляшках, лікувальної назвати можна лише з дуже великою натяжкою. У більшості вод все цілющі властивості зникають протягом декількох годин після виходу на поверхню. Наприклад, Нафтуся використовується протягом 2 годин. Тому мало пити воду з супермаркету, потрібно відвідати першоджерело.
Завдяки наявності мінеральних джерел, широко розвинена мережа санаторіїв і оздоровчих комплексів. Для лікування використовується як вода, так і сіль, отримана шляхом випарювання води. Вода застосовується у вигляді ванн, зрошень, інгаляцій, гідромасажу. Деяка вода використовується тільки як питна. У санаторіях лікують захворювання внутрішніх органів, травної системи, захворювань шкіри, виробляють очищення організму. Чисте гірське повітря, хвойні ліси, недоторкана природа, відсутність промисловості в сукупності з мінеральними джерелами створюють ідеальні умови для лікування і оздоровлення всього організму. Як тільки виходите з поїзда або літака, неважливо в якому з міст, відразу відчувається, що повітря легкий, свіжий. Завдяки хвойним лісам, повітря сильно насичений киснем і озоном. Один тільки повітря сприяє поліпшенню стану при захворюваннях дихальної системи. Особливу різницю відчуваєш, якщо все життя прожив у великому промисловому місті.
Побувавши в Карпатах, неважливо – для лікування або просто на відпочинок – ви відчуєте себе на багато років молодше і здоровіше. Деякі люди, судячи з почутим мною розповідями, знову поверталися до нормального життя. Іноді після відвідин санаторію люди з безнадійними діагнозами практично повністю видужували або відчули полегшення на тривалий час. Можна, наприклад, обійтися без операції при діагнозі камені в нирках. Перераховувати гідності такого лікування можна довго, тому просто перерахую основні родовища і джерела, а також відомі санаторії.

Трускавець

Гідрокарбонатні мінеральні води України принесли невеликому прикарпатському містечку Трускавець всесвітню славу. Курорт Трускавець розташований у мальовничій місцевості на північ від передгір’я Східних Карпат. Завдяки наявності м’яких осадових порід височини мають округлі або плоскі вершини і пологі схили. Пагорби, які оточують курорт, покриті хвойними і листяними лісами. Джерела мінеральних вод знаходяться в балці, розташованій між долинами гірських річок Вишниця і Воротіще, які перетинають Трускавець. Річки мілководні, запас води в них поповнюється, в основному, за рахунок атмосферних опадів і танення снігу в горах. У безпосередній близькості від міста немає промислових підприємств, що забруднюють повітря і природні води. Клімат Трускавця помірно-теплий, вологий. Середньорічна температура коливається в межах +6,5 + 8,8 ° С. Мінімальна добова температура повітря припадає на ранкові години, максимальна – на 14-16 годин дня. Найбільш теплі місяці – липень і серпень, найбільш холодні – січень і лютий. В районі Трускавця відмічено понижений та доволі нестійкий атмосферний тиск (700-735 мм рт. Ст.), Що взагалі властиво передгір’ях Карпат. Цю обставину слід мати на увазі людям, що мають проблеми з артеріальним тиском. Найбільш сприятливі метеорологічні умови складаються влітку і ранньої весной.Зіма в Трускавці, як правило, коротка і порівняно тепла, температура повітря рідко знижується до -20 ° С, товщина сніжного покриву не перевищує 0,2-0,4 м. Весна затяжна, нерідкі наполегливі вітри до 20-30 м / c. У цей час відбувається інтенсивне танення снігу в горах, нерідкі паводки на струмках і річках. Влітку температура іноді піднімається до 30-32 ° С, часто йдуть дощі. Ліси, що оточують курорт, багаті грибами, горіхами, ягодами: суницею, брусницею, ожиною, малиною. Осінь досить суха і тепла; переважає безхмарна, ясна погода.

«Нафтуся» – це вода з мінералізацією (0,63-0,85 г / л) містить натрій, хлориди, сульфати, вільну вуглекислоту, сірководень, кремнієву кислоту, а також марганець, мідь, свинець, літій, залізо, бром, йод та інші мікроелементи.
Гідрокарбонатна, магнієво-кальцієва, слабомінералізована, з високим вмістом органічних речовин, “Нафтуся” має приємний специфічний присмак і легкий запах нафти. Вона покращує процеси уродинаміки в організмі, сприяє спонтанному виведенню кристалів піску і дрібного каменю, діє протизапально, знижує і протидіє патологічної седиментації кристалів солей, попереджає каменеутворення, підвищує активність функції деяких залоз внутрішньої секреції, виводить з організму радіонукліди, шлаки і недоокислені продукти обміну. Вона покращує функції печінки і відновлює імунну систему. Лікувальний ефект “Нафтусі” обумовлений також її жовчогінним, знеболюючим і дезінтоксикаційну впливом.

Показання до застосування: хронічний пієлонефрит і цистит в період клініко-лабораторної ремісії без ознак ниркової недостатності і вираженої артеріальної гіпертензії. Залишкові явища гострого пієлонефриту не раніше 3 місяців після купірування процесу. Сечокам’яна хвороба з утворенням і відходженням каменів без порушення функції нирок і відтоку сечі. Стан після оперативного або інструментального видалення каменів з нирок і сечових шляхів через 1,5-2 місяці після операції. Вроджені аномалії нирок при відсутності ознак ниркової недостатності. Хронічний простатит (нетуберкульозний) в стадії ремісії. Сечокам’яні діатези. Хронічні гепатити, залишкові явища після токсикохимических уражень печінки в неактивній фазі; стану після перенесеного інфекційного гепатиту. Холецистит, ангіохоліт без схильності до частих загострень. Жовчнокам’яна хвороба, за винятком форм, що вимагають хірургічного втручання.
Дискінезії жовчних шляхів і жовчного міхура. Латентна форма хронічного панкреатиту без схильності до частих загострень. Хронічні коліти та ентероколіти, крім стенозуючих, туберкульозних, виразкових, бактеріальних і паразитарних форм, поза загостренням. Дискінезія кишечника поза фазою загострення.

«Марія» – середньомінералізована (2,62 – 8,62 г / л) сульфатно-хлоридно-натрієва вода, яка збільшує жовчовиділення, незначно підвищує виділення шлункового соку.

Показання до застосування: застосовується при гастритах, виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, спазматических колітах, холециститах, панкреатитах.

«Софія» – сульфатно-хлоридно-натрієва вода середньої мінералізації (12г / л), яка позитивно впливає на функціональний стан органів травлення, підвищує секреторну діяльність шлунка. Допомагають відновлювати функціональний і органічний стан шлунково-кишкового тракту, які досить часто ушкоджуються при протіканні основного захворювання.

Показання до застосування: при гастритах зі зниженою секрецією і атонічних колітах, холециститах, панкреатитах.

«Броніслава» – мінералізірованнная (12-16г / л) вода, призначена для полоскання та інгаляцій горла і носоглотки.

Показання до застосування: призначається прізаболеваніях верхніх дихальних шляхів, тонзиліти.

«Юзя» – справжнє джерело жіночої краси, яка завдяки речовинам гліцеринового походження і кремнію чудово оновлює шкіру, покращуючи її природний відтінок і надаючи особливої ​​еластичності.

Східниця

На території Східниці 38 джерел. Не так давно курорт Східниця отримав назву “Бальнеологічний курорт імені Омеляна Стоцького”. Бальнеотерапія передбачає сукупність лікувальних методів, заснованих на використанні мінеральних вод. Унікальний Бальнеологічний курорт “Східниця” тим, що на одній, порівняно невеликій території, зосереджені різні типи лікувальних вод. Тут Ви знайдете води слабо мінералізовані – вода типу “Нафтуся”, унікальні лужні ( “Скодніцкая содова”), мінеральні води типу “Боржомі”. Крім них родовище володіє мінеральними природно-столовими водами. Лікувальна “Нафтуся” – це головна вода курорту – гідрокарбонатна, магнієво-кальцієва, слабо мінералізована з високим вмістом органічних речовин нафтового походження. Має специфічний присмак і легкий запах нафти. При контакті з повітрям органічні речовини нафтового походження швидко руйнуються, тому мінеральна вода “Нафтуся” п’ється тільки в бюветі. “Нафтуся” сприяє ліквідації запальних процесів в органах і тканинах, стимулює виведення радіонуклідів. Тому особливого значення джерела Східниці придбали після Чорнобильської катастрофи. А, щоб вода давала кращий ефект лікарі радять більше ходити.

Джерело №1. Гідрокарбонатно-натрієво-кальцієва вода. Науковці Львівського медичного інституту, Одеського науково-дослідного інституту курортології та фізіотерапії і місцеві лікарі радять вживати цю воду при таких захворюваннях: сечокам’яні хвороби, хронічні пієлонефрити, хронічні піелоцістіти нетуберкульозного походження, а також при хворобах желчеви-провідною системи.

Джерело №1-с. Вода цього джерела має підвищений вміст органічних речовин. За своїм складом вона подібна до “Нафтусі”, але завдяки великому вмісту гідрокарбонатних іонів, вона має яскраво виражену біологічну лікувальну дію. Цю воду вчені і лікарі рекомендують пити при захворюваннях печінки і сечовивідних шляхів, а також при панкреатитах.

Джерело №2-с. Гід-рокарбонатно-натрієва вода середньої мінералізації (тип “Боржомі”, “Поляна Квасова”). Фізіологічно Вода з імточніка “2-е” впливає на кислотно-лужну рівновагу, сприяє зменшенню кислотно-утворюючої функції шлункових залоз. Ефективно застосовується при гастритах з підвищеною та нормальною кислотністю, виразковій хворобі, хронічному панкреатиті, коліті.

Джерело №3. Слабо, слабко кисла гідрокарбонатно-кальцієва вода. Вона має сечогінну та протизапальну дію, покращує циркуляцію крові в організмі, при зниженій функції сприяє відновленню нормальної роботи нирок.

Джерело №8,9,10 (бювет). Гідрокарбонат-но-кальцієві води. Їх рекомендують при захворюваннях печінки і жовчних шляхів (хронічні холецистити, жовчнокам’яна хвороба, хронічні гепатити), а також при патології сечо-вивідних шляхів, нирок (сечокам’яна хвороба, хронічний пієлонефрит). Під дією цих вод посилюється фільтраційна функція нирок.

Джерело №15. Вода цього джерела з високим вмістом заліза, вуглекислоти і марганцю. Її рекомендують вживати при хронічних захворюваннях шлунка при зниженій кислотності, анемії, після кровотеч. Ця вода особливо допомагає у виведенні з організму радіонуклідів.

Джерело №13. Вода цього джерела за своїми властивостями подібна до води джерела №15. Вода гідрокарбонатно-кальцієва. При вживанні цієї води змінюється секреторна функція шлункових залоз з різною інтенсивністю, зростає вироблення пепсину. Іони двовалентного заліза прискорюють утворення еритроцитів і служать своєрідним будівельним матеріалом для гемоглобіну. Ця вода сприяє виведенню з організму радіонуклідів.

Джерело №18. Вода має підвищену кількість мікроелементів і біологічно активних лікувальних органічних речовин і мікроорганізмів, характерних для “Нафтусі”. Вона замовна хворим для стимулювання желчеобра-зующей функції печінки і нирок. Систематичне вживання цієї води збільшує вироблення жовчі, стимулює синтез холаїнів в печінці, зменшує концентрацію холестерину в жовчі.

Джерело №25 і 26. Слабкомінералізована, гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-маг-ніевая вода, має всі групи мікроорганізмів, характерні для вод типу “Нафтуся”. Їх рекомендують вживати при захворюваннях нирок, і після хвороби Боткіна.

Лікувальний озокерит:

У 1850 р Австрійський мінеролог Глюкер вперше назвав земний віск озокеритом (від грецького «озо» -пахну і «херос» – віск). У європейській науковій літературі озокерит називають гірським, земним, мінеральним воском.
Основні його поклади знаходяться в 10 км.від Східниці у м Борислав. Це дуже рідкісна гірська порода. За запасами, видобутком, переробкою і якістю озокериту Україна міцно утримує світове лідерство.
Зовні озокерит нагадує бджолиний віск, а за колірною гамою в природі буває від жовтого до зеленувато-коричневого відтінків. Що складається з суміші твердих вуглеводів, генетично споріднений нафті, він має високу теплоємність.
Видобуток земного воску почалося в кінці 18 століття на ряду з ропою (нафтою). У різні роки озокерит використовувався при виготовленні свічок, кожеобработке, медицині (для лікування суглобів, травм і вогнепальних ран)
У Східниці озокерит використовується для лікування на повну потужність. Тому це лікування ефективніше, простіше і вигідніше ніж грязелікування. На практиці використовують препарати на основі озокериту і інших нафтопродуктів (парафіну, вазеліну) – озокерафін, озокералін, озопарафін, серветка озокерафиновая, медичний озокерит. Було відмічено, що терапевтична дія “Нафтусі” значно посилюється навіть при одноразовому застосуванні аплікацій з озокериту.
Таким чином, комплекс цінних біологічних і фізико-хімічних особливостей озокериту робить його незамінним і тому попит на нього постійно зростає (за даними 1992 р.1 тонна озокериту оцінювалася в 50 разів вище ніж 1 тонна нафти) .Сьогодні, в 21 сторіччі, земний віск залишається дуже цінною сировиною. Проводиться подальше комплексне вивчення озокериту в медицині і техніці на благо людини.

Показання до застосування:

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів: хронічні пієлонефрити і цистити, сечокам’яна хвороба, стан після оперативного видалення каменів з нирок, хронічний простатит і сечокам’яні діатези.
Захворювання органів травлення: хронічні гепатити, холецистити, жовчнокам’яна хвороба, панкреатит, хронічний коліт і ентероколіти, дискінезії жовчних шляхів і жовчного міхура.
Захворювання обміну речовин: ожиріння без декомпенсації кровообігу, цукровий діабет в стані стабільної компенсації.
Комплексне лікування: органів дихання (хронічні бронхіти, ларингіти і фарингіти, трахеїти), кровообігу (атеросклероз, гіпертонія, ішемічна хвороба серця), шкіри (алергічні дерматити, екзема, псоріаз), опорно-рухового апарату (остеохондроз і кіфосколіоз), периферичної нервової системи (ревматизм, неврити, плексити).

Моршин

У передгір’ях Карпат розташований один з унікальних курортів України – бальнеологічний питний курорт Моршин, заснований в 1878 році. Основний профіль курорту Моршин – захворювання печінки, шлунка, кишечника.
Моршин розташований у мальовничій долині на висоті 340 м над рівнем моря і оточений сосновими та листяними лісами. Річка Березніца ділить курорт на дві частини – гірську, покриту густим лісом, і лісопаркову. Всі санаторії знаходяться в лісопарковій зоні, тому на території завжди тихо і спокійно. Можна добре провести час в численних кафе, ресторанах і на літніх майданчиках.
Моршин – це ліс і гори, річка і озеро, квіти і чисте повітря, це теплий клімат, чудові види і цілющі джерела. Королевою лікувальних вод називають мінеральну воду «Нафтуся». Вона надає чудодійний лікувальний ефект при хворобах печінки, нирок, порушеннях обміну речовин.
Друга велика здравниця Львівщини – курорт Моршин. З перших хвилин перебування в Моршині відчуваєш його незвичайну атмосферу: тут немає шуму і повсякденної суєти, все живуть в спокійному, плавному темпі, немов в іншому вимірі.
Чарівна природа Карпат, кришталево чисте гірське повітря і унікальні цілющі джерела мінеральних вод ставлять відпочинок в Моршині в один ряд з всесвітньо відомими курортами.

Джерело №1 – це хлоридно-сульфатна калієво-натрієво-магнієва вода. Ефективне лікування органів травлення, шлунково – кишкового тракту; Посилення жовчогінну, сечегонного і загального оздоровчого ефекту; Виведення радіонуклідів, токсинів, канцерогенів і нітратів; Покращує обмін речовин, імунну та нервову систему. Лікарські рекомендації – при хронічних гастритах зі зниженою і нормальною секрецією і кислотністю шлункового соку; – при захворюванні печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів; – при захворюванні товстого кишечника; при виразкових хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки.

Джерело №6– це хлоридно-сульфатна калієво-натрієво-магнієва вода. Ефективне лікування органів травлення, шлунково – кишкового тракту; Посилення жовчогінну, сечегонного і загального оздоровчого ефекту; Виведення радіонуклідів, токсинів, канцерогенів і нітратів; Покращує обмін речовин, імунну та нервову систему. Лікарські рекомендації – при гастритах; при виразкових хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки при збереженій і підвищеній кислотності; – при захворюванні печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів; – при захворюваннях товстого кишечника з схильністю до запорів.

Джерело №4 – це гідрокарбонатно-кальцієва вода. Джерело природної столової води «Моршинський». Вода з джерела підходить для щоденного вживання всім без викл. Лікарські рекомендації – при лікуванні сечокислих діатезів, сечокам’яної хвороби.

Лікувальний озокерит

Озокерит в дослівному перекладі означає «пахне віск». Після відповідної обробки він зовні нагадує бджолиний віск, володіє нафтовим запахом і пластичністю.
Озокерит ( “чорний віск», або «застиглі сльози землі», як його називають в народі) був відомий на Прикарпатті давно, причому використовувався він, в основному, для виготовлення свічок і ліків.
Перший хімічний аналіз озокериту був зроблений в 1840 г. в. Парижі.
Єдине родовище озокериту у світі знаходиться в м Борислав (в 60 км. Від Моршина).
Використання озокериту має протизапальну і анальгетичну дію і посилює гемодинаміку в пошкодженому органі. Завдяки досить низькій теплопровідності, аплікації озокериту на шкірні покриви при температурі 60-70 градусів не викликає опіків. Основна властивість озокериту як терапевтичного засобу полягає в значному посиленні периферичного кровообігу і обміну речовин, що надає рассеивающее, протизапальну і антисептичну дію. Використовується тільки медичний озокерит, що отримується шляхом вилучення з відходів нафтовидобувної промисловості, а також з жильного воску, що видобувається в озокеритових шахтах.
На курорті накопичений значний досвід озокеритотерапії при різних захворюваннях. У 80-х роках з’явилися нові препарати на основі жильного озокериту водної виваркі- озокерафін, озокерамін, озопарафін, озокерафиновая серветка. У озокеритне відділенні вам запропонують: озокеритові аплікації; озокеритові вагінальні тампони; озокеритові грілки; озокеритолікування пародонтозу. Показання озокеритотерапії – при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічних гастритах, захворюваннях печінки і шлункових шляхів, кишечника, деяких захворювань нирок і сечовивідних шляхів, запальних гінекологічних захворюваннях, захворюваннях периферичної нервової системи та органів опорно-рухового апарату.
На курорті використовуються і такі лікувальні фактори, як торф’яна грязь. Торф’яну грязь добувають в околицях Моршина та сусіднього с. Оболоня. За фізичними і хімічними властивостями грязі є сільномінералізованних лікувальним сировиною високої якості, що володіє великим лікувальним ефектом. Торф’яна грязь застосовується для електрогрязевих процедур, вагінальних та ректальних тампонів.

Показання до застосування:
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
хронічні гастрити зі зниженою і підвищеною кислотністю
хронічні панкреатит, гепатит
хронічні холецистити, холангіти, жовчнокам’яна хвороба, постхолецистектомічний синдром
хронічні захворювання тонкого і товстого кишечника
перигастрит, перидуоденит
цукровий діабет легкого та середнього ступеня в стадії компенсації
Основними лікувальними факторами курорту є мінеральні джерела, вода яких по своєму хімічному складу знаходиться в одному ряду з водами кращих курортів Європи, а також торф’яна грязь та “гірський віск” – озокерит.

Миргород

Миргород – один з найбільш відомих курортів України, який знаходиться в 100 км від Полтави. Курорт Миргород розташований на околиці Миргорода, на мальовничих берегах тихої річки Хорол в зелені беріз, верб і сосен.
Санаторії Миргорода наділені безцінними природними дарами: лікувальною водою, м’яким кліматом, мальовничою місцевістю. Миргородська мінеральна вода – чиста, приємна на смак, має завжди і влітку і взимку однакову температуру. Мінеральну воду санаторій одержує з двох свердловин глибиною 714 метрів, розташованих на його території.
Перебуваючи в самому центрі України, Миргород має благодатний клімат, унікальну миргородську мінеральну воду і лікувальні торфогрязі, сучасну апаратну фізіотерапію, новітню діагностичну апаратуру і комфортні спальні корпуси, харчування екологічно чистими продуктами, за більш 86-літній своє існування санаторії Миргорода допомогли сотням тисяч туристам поліпшити здоров’я.

«Миргородська» – хлоридно-натрієві і хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва мінеральна вода, яка використовується для питного лікування і ванн. Вода за своїм складом ближче до тих, що прославили на весь світ німецькі курорти Баден-Баден і Аахен.
Показання до застосування: хронічному гастриті з різною секреторною функцією шлунку поза фазою загострення; функціональних захворюваннях шлунка з порушенням моторно-евакуаторної функції; хронічному коліті і ентероколіті різноманітної етіології; функціональних захворюваннях кишечника з порушенням моторно-евакуаторної функції; дискінезії жовчних шляхів і жовчного міхура; цукровому діабеті у дорослих і дітей; супутніх захворюваннях органів опорно-рухового апарату, периферичної нервоной системи, гінекологічних захворюваннях.

Харківська область

Це одна з найстаріших і найвідоміших цілорічних оздоровниць України. Часто «Бермінводи» називають перлиною Слобожанського краю. І перебільшення тут зовсім небагато. Хоча б тому, що такою кількістю і різноманітністю мінеральних вод може похвалитися далеко не кожен курорт! Курорт “Березівські мінеральні води” має потужну лікувально-діагностичну базу і кваліфікованим медичним персоналом. Безумовним надбанням курорту є унікальні джерела мінеральних вод. Головне джерело курорту – природний джерело лікувальної мінеральної води «Березовський».

«Березовська» – терапевтичне значення Березівські мінеральні води. Слабкої мінералізації, холодна, за складом кремниста, гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва, багата залізом; хлоридно-натрієво-йодо-бромна вода високої мінералізації (до 60 г / л), що видобувається зі свердловини глибиною 1654 метрів, порівнянна по насиченості і лікувальному ефекту з водою Мертвого моря.

Показання до застосування: захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок і сечостатевої системи, ендокринної системи та порушень обміну речовин. Володіючи високим детоксікующім дією вона здатна повністю очистити організм від присутніх в ньому токсинів. Застосовується у вигляді ванн для лікування захворювань опорно-рухового апарату. Вона лікує застарілі травми, поліартрити, тромбофлебіти та інші патології нижніх кінцівок.

Хмільник

Курорт Хмільник розташований на березі річки Південний Буг в мальовничій горбистій місцевості, оточений лісовими масивами, з помірно-континентальним, м’яким кліматом, без значних коливань температури, вологості, з великою кількістю сонячних днів.
Основними лікувальними факторами курорту Хмільник є мінеральні води, які належать до радонових, гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвих вод. Вода джерел використовується для ванн, зрошень, інгаляцій та електрофорезу. Хмільник відомий, перш за все, лікувальну дію радонових вод. Радон – продукт розпаду радію, відноситься до групи інертних газів. Головний лікувальний фактор – альфа-випромінювання. Радонові ванни покращують ліпідний та водно-сольовий обмін, збільшують виведення з організму натрію, води і сечовий кислоти. Під час прийому ванн нестійкі продукти розпаду радону створюють на шкірі активний наліт, який зберігається на ній протягом декількох годин. Під впливом радону зменшується вміст глюкози в крові, нормалізується склад червоної та білої крові, зменшується вираженість клінічних проявів неврозу та неврозоподібних станів. Ці процедури стимулюють функціональність нирок і виділення спеціальних гормонів, що веде до підвищення захисних сил організму. Крім джерел радонових мінеральних вод у Хмільнику було виявлено багате Війтівецьке родовище лікувальної торф’яної грязі.

«Збручанська» належить до лікувально-столових гідрокарбонатних вод, різного катіонного складу з підвищеним вмістом органічних речовин. Застосовується при профілактиці і лікуванні хронічних захворювань печінки і жовчовивідних шляхів, гепатитах, дискінезії жовчних шляхів, холециститах, ангіохолітах різної етіології без схильності до частих захворювань, постхолецистектомічний синдром, хронічних захворюваннях нирок.

Показання для лікування в Хмільнику: захворювання нервової системи, захворювання серцево-судинної системи, захворювання опорно-рухового апарату, гінекологічні захворювання, захворювання шкіри, хронічні неспецифічні захворювання органів дихання, цукровий діабет I і ІІ стадії.

Закарпатті

Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття згадуються в архівних документах вже в 1463 році XV століття, а їх хімічні аналізи проводилися регулярно з 1803 року XIX століття. У 1800 році з’явилися перші відомості про розлив мінеральної води родовищ цього району, які експортувалися до Відня, Парижа. У 1842 році в Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією з кращих за смаковими якостями, а в 1855 році отримала “Золотий диплом” на виставці вод Європи в Парижі.
Мінеральні води Закарпаття різні за хімічним складом і лікувальними властивостями. З 207 родовищ, занесених до Кадастр мінвод України, 18.8 відсоток становлять закарпатські. З досліджених 30 типів мінеральних вод 27 відсотків складають вуглекислі хлоридні натрієві, 22 – вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18 – вуглекислі гідрокарбонатно натрієві, 15 – вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієві-магнієві металеві, по 6 відсотків – сульфідні, мішьяковие, кремнієві. Ряд родовищ є унікальними, їх води відповідають типу Єсентукі, Боржомі та Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Вони є високоефективними і цінними для лікування і профілактики захворювань органів травлення, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та периферійної нервової системи. Вони також використовуються для розливу як столово-лікувальні. Серед найвідоміших є родовища мінеральних вод Полянське, Плосківське, Голубинське, Соймовское, Келечинське і Шаянське. Із загальної кількості мінеральних вод 21 внесено до державного стандарту України “Води мінеральні питні”. Затверджені запаси мінеральних вод, які становлять 3197.4 куб. м на добу, в минулому році були використані на 12.6 відсотків.

Свалява

Свалява – це відомий курорт. Тут знаходяться близько ста мінеральних джерел, що складає приблизно одну третю всіх джерел Закарпаття. Основний лікувальний засіб курорту – це вуглекислі гідрокарабанатно-натрієві мінеральні води “Поляна Квасова” і “Лужанська”, “Поляна-Купіль”, що робить відпочинок в Сваляві дуже популярним.
Лікувальна база санаторіїв оснащена сучасним обладнанням. Відпочинок в Сваляві це мінеральна вода, дієтичне харчування, фізичні вправи, прогулянки на чистому повітрі, які складають комплекс для лікування цукрового діабету, хвороб травної системи, хронічних гастриту і коліту, опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної системи, обміну речовин, шкіри, супутньої патології шлунково-кишкового тракту, системи сечовиділення.

«Свалявська» – вуглекисла, холодна борна середньомінералізована гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода розлівается з свердловина № 26 на правому березі р.Латориця з глибини 200 м. За основним хімічним складом мінеральна вода належить до міжнародного боржомську типу і Поляно-Квасівського (Ново-Полянського) підтипу мінеральних вод.

Показання до застосування: для поліпшення травлення, особливо при підвищеній кислотності, цукрового діабету, при порушеннях мінерального обміну.

«Лужанська» – вуглекисла холодна маломінералізірованная гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода видобувається зі свердловин 3 і 4 – однотипних вод Лужанського джерела. Аналогом вод «Лужанська-3» і «Лужанська-4» є води Боржомі (Грузія). Води багаті високим вмістом кальцію, ортоборної кислоти, фтору і йоду. Мінеральні води «Лужанська-3» і «Лужанська-4» використовуються для лікування в санаторіях.

Показання до застосування: всі захворювання шлунково-кишкового тракту, хронічні панкреатити, діабет, захворювання щитовидної залози, хронічні інтоксикації різного походження.

«Лужанська-4» – вуглекисла холодна вода, маломінералізірованная, гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода.

«Лужанська-7» (свердловина № 7 на території санаторію «Квітка Полонини»). Хімічний склад води: вуглекисла холодна борна середньомінералізована гідрокарбонатна натрієва з кремнієвою кислотою мінеральна вода. За своїми якостями найбільш близька до мінеральних вод курорту «Віші» (джерело «Гран Гриль») – Франція, «Білин» – Чехія.
У воді «Лужанська-7» містяться такі компоненти, як бор, фтор, йод, бром, літій і ін.

Показання до застосування: захворювання дихальних шляхів, щитовидної залози, шлунка і кишечника, порушення обміну речовин, діабет.

«Лужанська-12» – вуглекисла, борна, середньої мінералізації, гідрокарбонатно-натрієва, слабокисла.

Показання до застосування: хвороби ж / к тракту, печінки і жовчовивідних шляхів, нирок, ендокринної системи, неспецифічні захворювання легенів.

Поляна

Знаходиться в долині р. Мала Пінія (басейн р. Латориця), між Вулканічним і Полонинським хребтами Українських Карпат, на висоті 300 м над рівнем моря, в так званій Пієнінській гідрогеологічної зоні, породи якої представлені в основному пісковиками. У них, механічно і хімічно більш зруйнованих, ніж вулканічні породи, утворюються води карбонатного типу, більш високої мінералізації з унікальним складом, що складається практично повністю з гідрокарбонату натрію, проте з високим вмістом бору.

«Поляна Квасова» належить до лікувально-столових гідрокарбонатно-натрієвих вод. Видобуток виробляється з свердловини глибиною близько 140 метрів. Мінеральна вода «Поляна Квасова», як природне лікувальний засіб, застосовується при профілактиці і лікуванні хронічних гастритів з нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка, не ускладненою виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічних захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, гепатитів, хронічних панкреатитів, хронічних захворювань нирок і сечовивідних шляхів.

Показання до застосування: мінеральна вода Поляна Квасова при внутрішньому застосуванні викликає ощелачіваніе біологічних середовищ організму – кислотонейтралізації в шлунку, нормалізація рН порожнини рота, крові, сечі. Володіє також холеретическим, холекінетіческім, діуретичною дією, вираженим впливом на вуглеводний і жировий обмін. Антацидний (кислотонейтралізуюча) дія обумовлена ​​буферними властивостями мінеральної води.

Питне лікування: прийом мінеральної води Поляна Квасова дегазованої, підігрітою до кімнатної температури – 22оС, теплою – 36оС, гарячої – 45оС, до і після їжі, диференційовано залежно від характеру захворювання, по 150 мл на прийом, до 1 л на добу.
Ванни: вуглекислі мінеральні тривалістю 8-15 хвилин, температура 35-38оС.
Гідротерапія: промивання кишечника мінеральною водою. Субаквальні ванни. Інгаляції мінеральною водою. Зрошення порожнини рота. гінекологічні зрошення.

«Поляна-Купіль» – на базі Полянського родовища мінеральних вод карбонатного типу. Має вищий газосодержания / розчинений СО до 2,0-2,2 г / дм3 /, підвищеним вмістом / до 140-180 мг / дм3 і більше / ортоборної кислоти, практично безсульфатние, з наявністю / 2-3 мг / л / фтору і брому. Внаслідок залягання водоносного горизонту нижче 35 м, напірного характеру, води захищені від поверхневого бактеріологічного забруднення. Одними з перших стали розливатися і експортуватися, мали найбільшу кількість нагород на міжнародних виставках у Відні, Парижі. Перша лікарня на базі Полянського родовища (орієнтовні запаси – до 160 м3 / добу) була побудована в кінці XIX століття.

Показання до застосування: іонний склад води позитивно впливає на обмін речовин. Хворобах ж / к тракту з підвищеним рівнем кислотності, зміни функції жовчного міхура, печінки і підшлункової залози, цукровому діабеті та інших порушеннях обміну речовин, ефективна при виразковій хворобі.

«Плосківська» – вуглекисла холодна борна середньомінералізована гідрокарбонатно-натрієва мінеральна вода добувається для розливу з свердловини № 59 (37-П) з глибини 150 м в долині р.Розтока (приплив р.В.Піня), в курортній місцевості Плоске. Особливістю хімічного складу Мінводи Плосківська в порівнянні з іншими гідрокарбонатними водами цього регіону Карпат – Поляна-Купіль, Поляна Квасова – то, що вона по мінералізацією найбільш близька до мінеральної води «Боржомі» (св. № 54) і може вважатися її найближчим аналогом.

Показання до застосування: при внутрішньому застосуванні викликає ощелачіваніе біологічних середовищ організму – кислотонейтралізації в шлунку, нормалізація рН порожнини рота, крові, сечі. Володіє також холеретическим, холекінетіческім, діуретичною дією, вираженим впливом на вуглеводний і жировий обмін. Антацидний (кислотонейтралізуюча) дія обумовлена ​​буферними властивостями мінеральної води.

«Поляна Неліпинського» вуглекисла, холодна борна маломінералізірованная гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода. За мінеральним складом схожа з «Лужанська». З інших компонентів в даній мінвод наявний біоактивні концентрації кальцію (в 1л до 1/4 добової норми), ортоборної кислоти, фтору та ін.

Показання до застосування: нейтралізує підвищену кислотність шлунка. Присутність біоактивних концентрацій кальцію, ортоборної кислоти, фтору, позитивно діє на обмінні процеси. Може використовуватися для зняття побічних дій ліків, які підвищують кислотність шлунка.

Шаян

Шаян як бальнеологічний курорт відомий з кінця XIX століття. Тут зосереджені великі родовища мінеральних вод з вмістом кремнію. Ці води мають адсорбційні, в’язкі властивості, a завдяки присутності кремнієвої кислоти – протизапальну, седативну дію. Вони рекомендовані при патологіях печінки, кишково-шлункового тракту, жовчних шляхів. Фахівці стверджують, що завдяки складу порід і геологічними умовами, єдиним в Україні, шаянські води лікують захворювання практично всіх внутрішніх органів людини.

«Шаянська» – за загальною кількістю гідрокарбонатів вона наближається до мінеральних вод «Боржомі», «Єсентуки» і «Віші-Селестон» (Франція), але належить до Ділежанскому типу через наявність в її складі мета-кремнієвої кислоти.

Показання до застосування:
хвороби шлунка зі зниженою, нормальною та підвищеною секреторною функцією, рефлюкс-езофагіти;
виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, постгастрорезекціонние гастрити з кислотністю;
супутні зміни у вигляді холе-і панкреатостазу;
хронічні панкріатіти;
гепатити;
гепатози;
цукровий діабет;
інсулінозалежний;
дисфункції кишечника;
сечокислі діатези;
хронічні захворювання сечовивідних шляхів;
хронічні інтоксикації.

Синяк

В мальовничій долині річки Синявка, в районі гори Синяк, яка розташована в передгір’ях Вулканічного хребта Карпат, на висоті понад 450 м, розташувався санаторій “Синяк”, який приймає гостей цілий рік. Клімат тут гірський, з підвищеною вологістю і великою кількістю опадів. Якщо йти по крутому спуску, вийдіть на штучне озеро, що розташувалося на дні Синявської котловини. Місце просто чудове, колом тільки краса і незвичайна природа. Це місце можна сміливо назвати маленьким раєм на землі.

«Синяцька» сірководнева вода, синюватий відтінок якої і обумовлює назву санаторію “Синяк”. За хімічним складом вода слабо сульфідна, мало мінералізована, сульфатна, натрієво-кальцієво-магнієва, слабо-лужна.
Використання мінеральної води “Синяк” в санаторно-курортному лікуванні починається з 1832 року, коли за розпорядженням адміністрації графського маєтку була побудована примітивна “купіль”, а для обслуговування пацієнтів, які приїжджали сюди, – корчму.
Існуючий світовий досвід питного лікування свідчить про ефективність використання таких вод при хронічних професійних отруєннях важкими металами. З цією метою найбільш широко використовуються слабо сульфідні води з 10-40 мг. / Л. Сірководневий іон утворює нерозчинний комплекс з іонами важких металів (свинець, ртуть, кадмій, кобальт, нікель, мідь, олово, цинк) і солі цих металів можуть у значній мірі послабляти їх токсичну дію, що сприяє виведенню їх з організму. Дослідження стверджують, що слабо сульфідні води, до яких відносяться і синяцькі, мають дію подібну до антиоксидантів при ураженні печінки.
Показання до застосування: порушення обміну речовин; захворювання опорно-рухового апарату (остеохондроз, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтєрєва, міопатії, остеомієліти);
захворювання нервової системи (радикуліт, поліневрит); захворювання системи кровообігу (ревматизм, гіпертонічна хвороба, хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт); шкірні захворювання; захворювання органів травлення; хронічні гінекологічні захворювання.

Виноградів

«Кушницька» слабоминерализированная, борна гідрокарбонатна натрієва.

Показання до лікування: захворювання ж / к тракту

«Боржавська» – борна, гідрокарбонатна кальцієво-натрієва вода малої мінералізації.

Показання до лікування: сечокам’яна хвороба, хронічні коліти, холецистити, пієлонефрити.

«Олегівська» – питна мінеральна вода з найвищим вмістом кремнію (Si) в Україні – кремнієвої гідрокарбонатно кальцієво-натрієвої слабоминерализованная. Кремнієва кислота в мінеральній воді знаходиться в колоїдної недиссоциированной формі, що пояснює її адсорбційні, в’язкі, протизапальні і болезаспокійливі властивості. Мінеральна вода містить іони кремнію ефективна при хронічних інтоксикаціях організму, т. К. Мають сечогінну і жовчогінні ефектами.

Показання до лікування: хвороби обміну речовин, захворювання нервової системи, захворювання опорно-рухового апарату, захворювання органів дихання, захворювання серцево-судинної системи, захворювання ендокринної системи.

Сойми

Розташований в зоні бальнеологічного курорту Сойми в с.Сойми в 3 км від м.Міжгір’я в Українських Карпатах, в мальовничій гірській місцевості, покритої хвойними лісами, на висоті 600 м в долині р.Ріка (приток р.Тиса), так званій Верховині, між двома найбільшими масивними хребтами українських Карпат-вододільним (Верховинським) і Полонинським хребтом з висотою до 1500 м – гора Менчул (1247 м), гора Мерша (1317 м). У 15 км в горах Горганах на висоті 989 м, розташоване Синевирське озеро – одне з найбільших гірських озер Карпат льодовикового походження.
Курорт відомий з кінця XVIII століття. На курорті зосереджені найбільш Водообільность родовища вуглекислих мінеральних вод декількох типів з найбільшими запасами для Закарпаття: Сойминське – до 1500 м3 / добу, Келечинське – до 500 м3 / добу.

«Сойминський» – вуглекисла слабосульфідна середньомінералізована хлоридно-гідрокарбонатна кальцієво-натрієва з вмістом заліза в біологічно активних концентраціях використовуються як для пиття, так і зовнішньо у вигляді ванн і інших методів гідротерапії Келечинська – вуглекисла маломінералізована залозиста гідрокарбонатна магнієво-кальцієва свердловини 359, іст. ¹ 226 використовується для лечевого лікування.

Показання до застосування:
Рефлюкс-езофагіти, гастрити, гастродуоденіти, виразкова хвороба шлунка
захворювання печінки
Захворювання жовчовивідних шляхів
хронічні панкреатити
Гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії
Цукровий діабет інсулінонезалежний
Анемії залізодефіцитні різного генезу
Хронічні метаболічні інтоксикації, отруєння важкими металами
«Келечинська» – вуглекисла маломінералізована залозиста гідрокарбонатна магнієво-кальцієва, свердловини 359, іст. 226 використовується для променевого лікування.
Показання до застосування: володіє холеретическим, діуретичною дією, впливає на обмін заліза в організмі.

Крупнейшие месторождения минеральных вод Украины