Цікаві факти про Бродського

Поет і драматург Йосип Бродський прославлений відразу в двох країнах, в СРСР і США. Покинувши Радянський Союз з політичних мотивів, він домігся визнання літературної громадськості за кордоном. Втім, в сучасній Росії, після падіння радянського режиму, твори Бродського були оцінені по достоїнству.

Цікаві факти з життя Бродського

• Дитинство Бродського пройшло в блокадному Ленінграді – хлопчик з мамою поїхав в евакуацію тільки після того, як блокада була знята. Голод, бомбардування і інші жахи війни наклали незгладимий відбиток на погляди і творчість Йосипа.
• У неповні шістнадцять років Бродський кинув школу і за кілька років перепробував 16 різних професій, перш ніж вирішив пов’язати своє життя з літературою. Майбутній Нобелівський лауреат був фрезерувальником на заводі, матросом, службовцям на маяку, прозектором в морзі і робочим в котельні.
• Коли Бродському був 21 рік, він познайомився з Анною Ахматовою. Двох поетів зв’язала міцна дружба, хоча творчість один одного їх зовсім не цікавило. «Це довго і це складно», – говорив потім Бродський про ці відносини (цікаві факти про Ахматову).
• У 23 роки Бродський був засуджений за відсутність постійного місця роботи і засуджений до п’яти років примусових праць на російському півночі. Під час слідства поет провів три тижні в психлікарні, а в камері попереднього ув’язнення у нього стався перший інфаркт.
• Сільське життя виявилася для Бродського покаранням, а благом – днем ​​він займався простою фізичною працею, а вечорами багато читав, вивчав іноземну поезію і писав вірші. Під тиском кольору російської і зарубіжної інтелігенції влада скоротила «заслання» до фактично відбутого поетом півтора року, і він повернувся додому.
• Через 7 років Бродського змусили емігрувати за кордон – він перебрався в США, де став університетським професором, хоча сам не закінчив навіть школи.
• Бродський майже все життя любив одну жінку, художницю Маріанну Басманову, з якою познайомився в юності. Вона народила поетові сина, але не дала дитині ні імені, ні по батькові батька. Незважаючи на хворобливий розрив, Бродський продовжував присвячувати своїй коханій вірші навіть після еміграції.
• За п’ять років до смерті Бродський після лекції в Сорбонні познайомився зі своєю студенткою, італійської аристократкою Марією Соццані. Незабаром поет і молода красуня одружилися, а через три роки Марія народила йому дочку. Дівчинку назвали Анною, в честь поетеси Ахматової.
• Незважаючи на три перенесених інфаркту, Бродський до останніх днів життя курив найміцніші сигарети, у яких до того ж відламував фільтр. Він також був єдиним університетським професором, разрешавшим студентам курити на своїх лекціях.
• Бродський дуже любив кішок і часто порівнював себе з цими тваринами. Він вважав, що у кішок немає жодного непривабливого руху, і часто закінчував телефонні бесіди з друзями та близькими словами «Мяу-мяу». Більшу частину життя Бродського в США його єдиним сусідом і компаньйоном був кіт по кличці Міссісіпі.
• Коли Бродський раптово помер від інфаркту, його друзі і вдова більше року вирішували, де поховати великого поета. Депутати Держдуми РФ пропонували перевезти його тіло в Петербург, але пропозиція була відкинута, так як рідні Бродського не хотіли насильно повертати літератора на батьківщину. В результаті поет був похований у Венеції, яку він палко любив. На могилі Бродського часто залишають сигарети Camel, які він любив, віскі, камінчики, записки, фотографії та олівці.

Йосип Бродський

БРОДСЬКИЙ, Йосиф Олександрович (Бродский, Иосиф Александрович — 24.05. 1940, Ленінград (тепер Санкт-Петербург) — 28.01.1996, Нью-Йорк) — російський поет, лауреат Нобелівської премії 1987 р.

Бродський народився у російськомовній єврейській родині. Його батько був учасником війни, дослужився до звання капітана третього рангу, працював у Військово-Морському музеї, однак на початку 50-х pp., під час організованої в СРСР антисемітської кампанії, змушений був вийти у відставку і надалі працював журналістом у флотській газеті. Матір поета, Марія Вольперт, здобула гуманітарну освіту, але змушена була працювати бухгалтером.

Мріючи в юності стати морським офіцером (за прикладом свого батька), Бродський після закінчення семирічної школи спробував вступити у Друге Балтійське училище, де готували підводників, але безуспішно. Відтак 15-річний Йосиф назавжди покинув школу і влаштувався працювати фрезерувальником на військовий завод. Протягом наступних восьми років він змінив чимало професій і занять: був помічником прозектора в обласному морзі, кочегаром, доглядачем маяка, колектором в геологічних експедиціях у Якутії, Середній Азії, на Далекому Сході. “Мене все цікавило, — згадував він пізніше, — я міняв роботи, оскільки хотів якомога більше дізнатися про життя та людей”.

Водночас Бродський захоплено і наполегливо займався самоосвітою — відвідував лекції на філологічному факультеті ЛДУ, вивчив англійську, польську та сербохорватську мови, багато читав. Писати вірші Бродський почав приблизно у 18 років, перебуваючи в одній із геологічних експедицій. Як згодом згадував сам поет, першим безпосереднім імпульсом до власної творчості послугувала публікація в “Литературной газете” добірки віршів Б. Слуцького, яка справила на Бродського надзвичайно сильне враження. Невдовзі поет-початківець почав відвідувати зібрання літературного об’єднання при молодіжній газеті “Зміна”, де познайомився із близькими за віком і духом поетами Є. Рейном, О. Кушнером, Г. Горбовським, Д. Бобишевим. У сучасному російському літературознавстві цих, досить різних за талантом і творчою манерою, літераторів називають “ленінградською школою” (на противагу групі московських “шістдесятників” — Є. Євтушенкові, А. Вознесенському, Р. Рождественському). Особисто себе Бродський як митець вважав представником “покоління 1956 р.” — того покоління, яке, будучи розбудженим угорським повстанням, пережило “біль, потрясіння, скорботу, сором за нашу безпорадність”.

Особливо приязні стосунки склалися у Бродського з Євгенієм Рейном, якого він навіть вважав своїм єдиним літературним учителем. Саме Є. Рейн у 1961 р. познайомив друга з А. Ахматовою. У цей період Бродський багато писав, перекладав з англійської, польської та чеської мов. У 1963 р. він звільнився з останнього місця роботи і вирішив присвятити себе суто літературній діяльності. На той час його поезію вже знали як студентська молодь, так і неофіційні літературні кола (особливо популярними стали такі вірші, як “Різдвяний романс”, “Станси”, “Пагорби”). Своєрідною “візитівкою” раннього Бродського був надзвичайно прозорий і емоційно щемливий “Різдвяний романс”. Вибудуваний на експресивно-смисловому повторенні ключових дієслів та епітетів (але без екстатичного нагнітання), з використанням типових у житті, але нетипових у тодішній поезії образів (“п’яниць, сомнамбул хор бджолиний”, краля, у власних згублена печалях” тощо), “Різдвяний романс “підводив до “несвяткового” висновку:

Твій Новий рік по темно-синійводі в нуртовищі міськомупливе у смутку незглибимім,немов життя почнеться знову,неначе будуть світло й слава,і вдалий день, і вдосталь хліба,

немов життя хитнеться вправо,хитнувшись вліво.(Пер. Б. Щавурського)У листопаді 1963 р. один із керівників місцевих “дружинників” опублікував у газеті “Вечерний Ленинград” пасквільний фейлетон “Кололітературний трутень”, у якому звинуватив Бродського у дармоїдстві. На той час це було досить серйозне звинувачення: оскільки молодий поет не належав до жодних офіційних письменницьких організацій, то, за радянськими законами, міг займатися літературною діяльністю тільки “у вільний від основної роботи час”. У лютому 1964 р. Бродського було заарештовано. Спочатку його на півтора місяця запроторили до психіатричної лікарні для примусового обстеження, а в липні 1964 р. відбувся трагіфарсовий суд, який оголосив поета “дармоїдом” і засудив до 5 років заслання. Півтора року Бродський провів у селі Норинське Архангельської обл. Там він працював робітником у радгоспі і, за власним зізнанням, “почувався чудово серед дивовижної північної природи, серед простих жителів російської “глибинки”.

У засланні Бродський продовжував писати: “Шум зливи. “, “Пісня”, “Зимова пошта”, “Одній поетесі”, “В селі Господь живе не по кутах. “тощо. У цих віршах ще лише формується епічна “всеохопність” пізнього Бродського, але натомість вже чітко : креслені такі стильові домінанти, як емоційне освоєння життєвих і внутрішньо-буттєвісних реалій, напруженість настрою, трагічна іронія. Суд над Бродським набув гучного розголосу, приверни увагу діячів культури не лише в СРСР, а й за кордоном. Звільнити поета від незаслуженого покарання просили А. Ахматова, Корній Чуковський, С. Маршак, Д. Шостакович, Ж. П. Сартр та ін., то ж, провівши у засланні півтора року, у грудні 1965 р. Бродський повернувся у Ленінград. Проте він і надалі не мав можливості “лікувати свої твори — до від’їзду на чужину з надрукувати в СРСР лише чотири вірші та кілька перекладів. Натомість зростала його “самвидавна” слава. Крім того, твори Бродського вийшли друком у США: у 1965 р. — збірка “Вірші та поеми” (“Стихотворения и поэмы”), а в 1970 p. — “Зупинка в пустелі” (“Остановка в пустыне”). Незабаром під тиском радянських посадовців і був змушений залишити Батьківщину — йому було “рекомендовано” і “дозволено” емігрувати в Ізраїль. 4 червня 1972 р. Бродський прилетів у Відень, де його зустрів давній приятель, американський професор-славіст К. Проффер. Власне, саме він на перших порах допомагав Бродський адаптуватися до “західного” способу життя, запропонувавши поетові місце викладача у Мічиганському університеті.

Варто зазначити, що перед від’їздом Бродський написав листа генеральному секретареві ЦК КПРС Л. Брежнєву з проханням “дозволити. бути присутнім у літературному процесі своєї Вітчизни”. Поет важко переживав розлуку з батьками та маленьким сином, які залишилися в Ленінграді.

Емігрантський період життя Бродського був загалом небагатим на події: він, зрештою, оселився у Нью-Йорку, оскільки не уявляв свого життя без морського краєвиду за вікном, викладав історію російської літератури у багатьох університетах і коледжах. У 1980 р. він отримав громадянство США. Батьки Бродського померли у середині 80-х pp., так і не домігшись дозволу на побачення із сином.

В еміграції Бродського багато писав (вірші — російською, есеїстику — переважно англійською), намагався популяризувати поезію в американському суспільстві. На чужині побачили світ його поетичні збірки “В Англії” (“Англии”, 1977), “Кінець прекрасної епохи” (“Конец прекрасной эпохи”, 1977), “Частина мови” (“Часть речи”, 1977), “Римські елегії” (“Римские элегии”, 1982), “Нові станси до Августи” (“Новые стансы к Августе”, 1983), “Уранія” (“Урания”, 1987).

У цих збірках, порівняно з поезіями раннього періоду, простежується кардинальна еволюція як у плані змістовому, так і в плані форми. Після 1972 року поезія Бродського збагатилася складними синтаксичними конструкціями, різнорівневою лексикою, великою кількістю відокремлених означень, ускладненою поетичною строфікою. За влучним зауваженням М. Крепса, “Бродський є новатором не лише в тематиці, а й у ритмі, в римах, у метафорах, в епітетах, у відмові від стилістично диференційованої мови поезії (на відміну від мови прози), і все це новаторство міцно злютоване зі змістом. Власне кажучи, саме у Бродського зміст і форма стають навзаєм рівними складниками всієї структури поетичної творчості”. Характеризуючи стильові домінанти поезії Бродського, не можна оминути і специфічну “оповідність”, яка зазвичай реалізується через ускладнені асоціативні образи чи культурологічні ремінісценції; надзвичайно своєрідну мовну організацію поетичного тексту, яка “балансує” на межі поезії та прози. Важливими елементами поетики Бродського є: перенос (енжамбеман); акцентовані періоди (якщо оперувати термінами лінгвостилістики); “каталогізація” як один із основних прийомів художнього освоєння світу “в собі” і світу “поза собою”.

“Формальним” і мовним змінам у поетичному спадку Бродського відповідає і якісно нова змістова наповненість. Поет намагається “поєднати ліризм і філософічність російської традиції з монументальністю та подієвою масштабністю західноєвропейського й американського уявлення про життя” (Є. Абрамовський).

Бродський намагався чесно відповідати на поставлені запитання. Мабуть, саме звідси — трагізм його поетичного космосу, який прозирає навіть крізь іронію чи сарказм:Я серед ночі дивлюсь у вікноі думаю про те, куди ж зайшли ми?

Від чого ми сьогодні більш далекі:від православності, а чи від еллінізму?До чого ми близькі? І що там, у майбутнім?Чи не судилась нам тепер інакша ера?Яку ми справу спільною назвемо?

І що у жертву їй принести мусим?(“Зупинка в пустелі”, пер. Г. Безкоровайного)В еміграції Бродський видав англомовний збірник есеїстики “Менше від одиниці”(“Less then one”, 1986), до якого ввійшли написані на замовлення видавців передмови до різних поетичних книг (К. Кавафіс, Е. Монтале, В.Г. Оден, А. Ахматова, М. Цветаева). Ця збірка була визнана у США найкращою літературно-критичною публікацією року.

У жовтні 1987 р. Шведська королівська академія назвала Бродського лауреатом Нобелівської премії з літератури. А наприкінці 80-х pp. вірші Бродського нарешті почали публікуватися в Росії, хоча поет так і не захотів повернутися на батьківщину, оскільки, на його думку, “не можна ввійти в одну і ту ж ріку двічі, навіть якщо це Нева”. Останні роки життя Бродський провів у Нью-Йорку, ретельно оберігаючи своє приватне життя від стороннього ока. Проте відомо, що він не любив свого дня народження, а єдиним днем народження, яке відзначав, було Різдво Христове; що у вересні 1990 р.

18 цікавих фактів про Бродського

Йосип Бродський – дуже значна фігура в історії світової поезії. Його життя не можна було назвати легкою – переслідування, нерозуміння, суд і посилання – все це в підсумку підштовхнуло Бродського до еміграції з СРСР, так що другу половину життя він провів в Сполучених Штатах, де отримав визнання публіки.

Цікаві факти з життя Бродського

• Батьком Йосипа Бродського був військовий фотокореспондент, а мати працювала бухгалтером. У ранньому дитинстві він разом з матір’ю переніс всі тяготи блокади Ленінграда, де жила сім’я Бродських.
• Після семи класів Бродський відмовився вчитися в школі і пішов працювати на завод. Майбутній поет зважився на цей крок через труднощі в школі і бажання матеріально допомагати рідним.
• Молодий Йосип хотів вивчитися на підводника, але не пройшов вступні випробування.
  У 16 років Бродський вирішив стати лікарем, проте місяць роботи в морзі змусив його відмовитися від цих планів.
• За 5 років після розставання зі школою Бродський також встиг попрацювати служителем маяка і грубником в котельні. Потім він відправився на північ, влаштувавшись робочим в наукову експедицію. В одному з населених пунктів, де геологи зупинилися в очікуванні оленів, у Бродського здали нерви, і йому дозволили виїхати до Ленінграда.
• Постійна зміна професій не заважала Бродському багато, хоча і без будь-якої системи читати. Він також самостійно вивчав англійську та польську мови.
• У 1960 році поет вперше виступив перед широкою публікою – він прочитав зі сцени Палацу культури свій вірш «Єврейське кладовище», і вибухнув скандал.
• Бродський і його друг подумували викрасти літак, щоб втекти за кордон, але не наважилися втілити цей план в життя. Пізніше одного поета затримали за зберігання зброї, і він розповів силовикам і про цю ідею, і про своє не відбувся спільника. Бродського затримали агенти КДБ, але незабаром відпустили.
• Сам Бродський стверджував, що зайнявся творчістю в 18 років, але є кілька його творів, датованих більш ранніми роками.
• Першим творінням, опублікованими Бродським, була «Балада про маленького буксирі». Твір в урізаному вигляді з’явилося на сторінках дитячого журналу «Костер».
• У 1963 році Бродський спробував накласти на себе руки через початок цькування в радянській пресі і розриву з коханою.
• Через рік поета звинуватили в дармоїдство і заарештували. У тюремній камері Бродському вперше стало погано з серцем. Суд направив літератора на експертизу в психлікарню, де Бродський, за його словами, провів 3 гірших тижні в своєму житті.
• Психіатри знайшли у поета ознаки розладу психіки, але визнали його працездатним. Суд призначив йому максимальне покарання – примусовий п’ятирічну працю у віддаленій місцевості.
• Після вироку 23-річного Бродського разом з кримінальниками під конвоєм етапували в Архангельську область. Літератор провів півтора року в місцевому селі, Коротя час за вивченням англійської поезії. Потім під тиском літературного співтовариства, в тому числі Жана-Поля Сартра, Бродському урізали термін покарання і дозволили повернутися додому.
  У 1972 році Бродському запропонували на вибір два варіанти – термінова еміграція або чергові допити силовиків. Поет прийняв рішення про від’їзд, і його негайно позбавили радянського громадянства.
• Ненадовго зупинившись у Відні, Бродський перебирається в США, де стає одним з педагогів університету Мічигану. Протягом подальших 24 років поет, котра не закінчила навіть школи, успішно викладав в шести вузах Штатів і Британії.
• Батьки Бродського жодного разу не бачили сина після його еміграції, так як уряд СРСР відмовилося видавати їм виїзні візи.
• На батьківщині Бродський, вже став на той момент Нобелівським лауреатом, був реабілітований лише в 1989 році. Його твори почали публікувати офіційно, і вірші поета-емігранта придбали величезну популярність. Незважаючи на масу запрошень, сам Бродський в рідну країну так і не приїхав.
• Йосип Бродський помер у 55 років від зупинки серця. Дружина знайшла мертвого літератора на підлозі в його кабінеті. На столі лежала книга грецьких епіграм, яку Бродський читав в останні хвилини свого життя.