12 способів як почати промову ефективно, приклади

У статті ви побачите приклади, як почати промову, щоб завоювати увагу аудиторії з перших слів. Про те як закінчувати свій виступ читайте у статті “5 секретів, як навчитись виступати та впливати на аудиторію”.

Вступ – найважливіша частина публічного виступу, яку варто підготувати найретельніше, навіть якщо ви виступаєте перед лояльною аудиторією, наприклад в клубі Красномовець.

1. Переконати аудиторію, що вас варто слухати далі.
2. Показати, яку користь слухачі отримають з вашого виступу.

Як не розпочинати свій виступ і що не говорити на початку

Щоб ефективно почати промову, уникайте поширених помилок, які можуть завалити ваш виступ з перших хвилин.

1. Нарікання

Почніть свій виступ без нарікань. Навіть, якщо ви обурені організацією заходу чи якимись нюансами, які перешкоджають вашому публічному виступу. Якщо ви приготували презентацію, а показати її неможливо через факап організаторів, то не говоріть про це зі сцени. Просто прийміть, що всяке буває. Сцена – це не місце для розбірок.

Якось я був на одному заході з понад 300 учасниками. Ведучим був хлопець, який спеціалізується на весіллях та корпоративах. Загалом, мені сподобалося, як він проводив захід. Було видно, що він має у цьому досвід.

Однак організатори вперше проводили такий масштабний захід, тому було багато дрібних факапів з їхнього боку.

При цьому ведучий постійно вказував, що це організатори винні, а не він. Десь музику вчасно не включили чи забули виключити. Щось йому запізно передали, або ще не передали. Або він зі сцени просив щось зробити, а організатори цього не зробили. А під кінець кидав уже в сторону організаторів в’їдливі коментарі типу: “Якщо організатори на цей раз не затуплять, то зараз ви побачите це”.

В таких випадках можна жартувати, можна викручуватися, тягнути час під час публічного виступу, але привселюдно дорікати будь-кому не варто.

2. Недоречний жарт

Не починайте виступ із жарту чи анекдоту просто так, щоб показати, що ви веселий хлопець або дівчина.

Жарт можна використати тільки тоді, якщо він дійсно смішний, реально підходить і має якесь відношення до змісту промови.

3. “Приватні” розмови

Якщо в залі є люди, яких хочеться привітати і це доречно, то можна це зробити.

Але не варто говорити про те, що стосується вас особисто з людиною з залу і про це ніхто більше не знає.

Недоречним, наприклад, висловлювання з боку промовця: “Я бачу, що тут є Іван. Ми з тобою класно пограли в баскетбол минулого тижня, треба повторити.”

Такі звернення зі сцени звучать дивно і не додають авторитету виступаючому.

4. Вибачення за якість виступу або свої ораторські навички

Не применшуйте своє вміння виступати і взагалі не говоріть про свої ораторські навички на сцені. Якщо ви скажете: “Ну, я не зовсім гарний спікер” або “Я не зовсім підготувався”, то вже можете сідати, бо вас і так слухати ніхто не буде. Такі фрази зразу відключають увагу аудиторії.

Дайте собі шанс виступити гарно.
Вийдіть на сцену і виступіть максимально добре, як можете на цей момент.

До речі, є один лайфхак, як розв’язати проблему відсутності досвіду публічних виступів чи недостатнього рівня ораторських навичок. Треба підготувати текст виступу в якому ви будете впевнені, який буде продовженням вас і який буде відповідати потребам та рівню аудиторії. Тоді ви будете мати менше страху, природно себе почуватимете, а гарна інтонація та жестикуляція з’явиться у вас сама по собі.

Якщо ви хочете отримати консультацію або хочете замовити написання тексту публічного виступу, тоді звертайтеся за індивідуальною консультацією.

5. Стандартні фрази

Не розпочинайте свій публічний виступ з кліше. Наприклад: “Я зараз буду говорити від щирого серця”. У нас кожний другий виступаючий, особливо політик, каже, що говорить від щирого серця. Люди давно втратили довіру до таких висловлювань. Має бути дійсно якась надзвичайна подія, яка трапляється раз на 100 років, щоб такі слова у вашому виконанні були доречними.

6. Нудна інформація та подяка організаторам

Не говоріть те, що буде нудно слухати людям із залу. Наприклад, їм не цікаво знати, що вам приємно бути на цьому заході, або слухати про вашу вдячність організаторам. Це банальні слова, які ніхто не оцінить. Коли хочете подякувати, то майстерно інтегруйте це у середину промови, а не у вступ.

Не розповідайте, через які труднощі вам довелось пройти, щоб підготувати свою промову, та як складно було сьогодні потрапити на цю подію, і яка взагалі ви зайнята людина, і що аудиторії пощастило вас слухати, тощо. Це нікого не цікавить, дайте людям те, за чим вони сюди прийшли.

7. Озвучення структури та змісту виступу

Якщо ваш публічний виступ має структуру, пункти, розділи, параграфи, то не варто на початку оголошувати зміст і структуру свого виступу. До речі, не треба цього озвучувати і під час промови.

Це добре, коли промовець склав гарну структуру свого виступу, але сама структура не цікава аудиторії. Не варто пояснювати, про що ви будете говорити – треба говорити.

“Я вам зараз розкажу про 10 пунктів чогось там” – також не вдалий початок.
Для слухачів втратилася інтрига. Вони приблизно знають, скільки часу ви розповідатимете про цих 10 пунктів. Якщо тривалість вашого виступу для слухачів виглядатиме задовгою, вони нарікатимуть, що так довго потрібно сидіти.

Також, якщо на початку виступу ви розкажете все про що будете розповідати, то частина людей може подумати, що вони це вже знають і підуть собі за кавою. А насправді могли почути щось нове, якби залишилися в залі.

Однак пам’ятайте про винятки. Наприклад, на нарадах чи інших офіційних корпоративних заходах доречно на початку сказати, про що будете говорити. Але й тоді не варто детально представляти структуру публічного виступу. Краще в загальному поясніть, що важливого для слухачів скажете, що їм допоможе чи буде корисним.

Щоб дізнатися від чого залежить структура виступу і якою вона має бути переходьте читати статтю “Структура публічного виступу. Основні етапи”.

8. Затягування вступу

Не розпочинайте з довгого міркування чи довгої історії. Це варто перенести на основну частину свого виступу.

Ви маєте відразу зацікавити людей. Якщо момент зацікавлення перенести на 2-3 хв після початку виступу, то ви просто втратите це вікно – перших 30 секунд, які найбільше чіпляють увагу глядачів.

Пропозиції з публіцистичним стилем промови приклади – Публіцистичний Стиль: Приклади З Книг

Публіцистичний стиль, приклади якого допоможуть скласти думку про його особливості, — це стиль суспільної комунікації. Це особливий набір мовних засобів, формул, з допомогою яких засоби інформації доносять важливу інформацію до соціуму. Оскільки люди щодня мають справу із цим стилем, важливо знати його особливості.

Публіцистичний стиль: мовні особливості, сфера використання

Комунікація ускладнюється з розвитком людини, суспільства, у якому живе. Це призводить до того, що у мові формуються спеціальні комунікаційні системи. Це стилі мови.

Залежно від мети їх застосування формується комплекс граматичних, лексичних стандартів, за якими підбираються мовні засоби. Їх називають функціональні стилі мови, оскільки застосовуються вони лише у певній сфері та мають специфічне призначення у донесенні тієї чи іншої інформації.

Протягом життя людина має справу з різними стильовими напрямками:

• розмовний стиль використовується у повсякденному житті. Людина вживає прості слова та фрази, додає емоційні вигуки, експресивно забарвлену лексику, неповні речення;
• до офіційно-ділового вдається, коли складає бюрократичні документи (заяви, доповідні, накази). У цьому стилі панує його величність шаблон, строгість та чіткість формулювань;
• науковий стиль зустрічається у підручниках, наукових та науково-популярних статтях та книгах;
• художній стиль реалізує потенціал у літературних творах;
• публіцистичний розкриває свою сутність у газетних та журнальних статтях, виступах політиків, чиновників тощо.

Публіцистичний стиль супроводжує людину щодня, оскільки основна сфера її реалізації — це засоби масової інформації. Протягом дня люди контактують із різними інформаційними ресурсами:

• читають новини в газетах та на сайтах новин в інтернеті, науково-популярні статті в журналах та альманахах, рекламу в брошурах та буклетах, плакатах, репортажі, інтерв’ю, відгуки, рецензії;
• дивляться на телебаченні популярні ток-шоу, випуски останніх новин;
• слухають виступи політичних діячів та працівників культури.

Цей стиль має специфічні риси. Знаючи ознаки публіцистичного стилю, легко відрізнити його від інших комунікаційних напрямків та самостійно використовувати для написання тексту інформаційного характеру — новини, доповіді, виступи, журнальної чи газетної статті, статті в інтернет-блозі.

Публіцистичний стиль поєднує властивості кількох стилів – наукового, художнього, офіційно-ділового. Ось які риси йому притаманні:

За допомогою художніх образів, поетичних порівнянь та описів створюється особлива атмосфера сприйняття інформації – трагічна, драматична, лірична, романтична тощо.

Емоційність, яку формують риторичні звернення, питання, вигуки, постаті замовчування створює переживання. Завдяки йому інформація стає складовою індивідуального досвіду людини.

Журналіст намагається об’єктивно подати відомості, проте вони обов’язково подаються у певному ключі. Публіцистика націлена на формування певної точки зору, громадської думки, тому без оцінки подій, без їхнього всебічного аналізу не обійтися.

Пост в інтернеті, стаття у журналі, виступ обов’язково містять соціально, культурно, суспільно значиму інформацію. У публіцистичних текстах цар і бог — інформація, відомості та дані про людину, суспільство, культурний, політичний, побутовий простір, в якому існують люди.

Публіцистичні тексти надають перевірену інформацію, оскільки журналісти, блогери мають користуватися достовірними, перевіреними чи офіційними джерелами, підкріплювати свої слова посиланнями на документи, факти, фото- та відеофіксацію.

Публіцистичний текст є послідовно викладеними тезами, підкріпленими фактами або прикладами. Між ними має бути логічний зв’язок, який допомагає читачеві/слухачу сприйняти інформацію та сформувати певну думку.

Аудиторія публіцистики – громадськість – люди різних соціальних груп, професій, віку, інтересів, соціального становища тощо.

Публіцистичні тексти мають бути зрозумілі масам. Тому в них використовують загальноприйняту лексику, прості та складні пропозиції, іноді популярні публіцистичні штампи. Яскравість висловлювань надають фразеологізми, експресивно забарвлені слова, розмовна, котрий іноді жаргонная лексика, сленг, діалектизми.

Вибір лексичного матеріалу, граматичні пріоритети визначає автор статті, нотатки, фейлетону. Головний критерій вибору – аудиторія. Так, розповідь про нових мешканців зоопарку, розрахована для дитячої аудиторії та дорослої, відрізнятиметься. Дітям автор барвисто та емоційно опише тварин, їхні звички, а дорослим, окрім яскравих образів, наведе статистичні дані – вага, зростання особин, опише їхній раціон.

Публіцистика є невід’ємною частиною нашого життя, оскільки саме з усних і письмових текстів такого роду складається інформаційний простір, в якому живе суспільство.

Знаючи основні риси цього стилю, можете безпомилково визначити публіцистичні тексти і навіть складіть їх самостійно.

Читайте також: Науковий стиль: приклади з літератури

Публіцистичний стиль промови: приклади

У розумінні будь-якого явища немає нічого кращого, ніж наочність. Ознайомтеся з прикладами публіцистичних текстів, щоб оцінити особливості цього стилю та його відмінність від інших функціональних стилів мови:

Чингіз Айтматов «На снігах Манас-ата» (нарис)

«Наш Шекер — великий киргизький аїл, що міцно укорінився. Триста з гаком дворів. Хоч як приїду — то тут, то там — нові будинки під новими дахами. Додаються двори. Зростає айл. І стоїть він на видному місці, як кажуть у нас, біля «голови води» — у передгір’ї, під самим Талаським хребтом, якраз у створі тутешньої великої двоголової вершини навпроти піка Манаса. На ту височенну гору злетів на коні Манас оглядати місцевість навколо — чи не йдуть звідки вороги!… (Не важко уявити, який величезний простір міг оглядати Манас з тієї висоти. Масштаби воістину епічні. Таким хотілося бачити в давнину народу свого сина та героя Манаса) . Як би там не було, звідти, з-під вічних снігів Манаса, вдається в долину бурхлива і студена Куркуреу, що приносить воду, отже, життя всьому, що живе цій землі…».

Олексій Водовозов «Найкраще монетизуються страхи» (аналітична стаття)

«У Європі спалах захворювання на кір серед дітей: лише за перше півріччя зареєстровано 1 тисячу випадків зараження. Лікар-терапевт вищої категорії та науковий журналіст — про роль антиприщепників у тому, що ми досі не впоралися із цим захворюванням.

Насамперед згадаємо, що, за даними ВООЗ, кір — одна з основних причин загибелі дітей віком до п’яти років. Основним завданням вакцини від цього захворювання завжди було зниження дитячої смертності. Той факт, що вона здатна захищати людину пізніше, це лише приємний бонус.

В ефективності вакцини сумніватися не доводиться. Огляд кількох досліджень показує, що вакцинація захистить дошкільника від захворювання як мінімум у 95% випадків, підлітка чи школяра — у 98% випадків, а повторні щеплення з ймовірністю у 92% для однієї дози та з ймовірністю у 95% для двох запобіжать випадкам вторинної кору . Австралійські вчені підтвердили результати колег – ефективність вакцин від кору становила понад 95%».

Рецензія на постановку п’єси Бернарда Шоу «Пігмаліон» колективу театру «Сучасник» (режисер Галина Волчек)

«Дія п’єси Бернарда Шоу починається під портиком церкви св. Павло. Саме там, сидячи поряд із однією з колон, головна героїня — бідна квіткарка Еліза Дулітл — продавала перехожим свої фіалки. Перша ремарка п’єси, мабуть, справила незабутнє враження на художника спектаклю Павла Каплевича, який побудував на сцені справжню колонаду і одягнув усіх героїв у фіолетові костюми та сукні.

Серед придуманих Каплевичем холодних, неживих монументальних мармурових стовпів протікає життя професора Хігінса. Таке враження, що видатний філолог, справжній джентльмен мешкає на вокзалі. Ні натяку на суто англійську респектабельність та затишок домашнього вогнища (так натхненно описаних драматургом). А від різноманітних відтінків фіалкового кольору, що пофарбував костюми персонажів, вже до середини першої дії починає крутитися голова».

Публіцистика багата та різноманітна. З її прикладами стикаємось щодня. Знаючи особливості цього стилю, зможете легко оцінити майстерність автора, його володіння словом та увагою аудиторії. Можливо, ці знання пробудять бажання створити власний блог, стовпчик або зробити цікаве повідомлення в газету, журнал.

Читайте також: Копірайтер: хто це і чим займається

Приклади стилів мови. Приклади стилів тексту

Щоразу, коли Ви пишете текст або просто спілкуєтеся з іншими людьми, Ви вибираєте той стиль мови, який є найбільш актуальним для даного моменту. Усього існує п’ять стилів, проте від правильності вибору кожного з них залежить успіх Вашого діалогу, як з співрозмовником, так і з читачем. Для читача стиль Вашого викладу має навіть більше значення, оскільки під час читання у людини відсутня невербальна інформація про Вас, така як міміка, жести, частота дихання, погляд тощо. Отже сьогодні ми з Вами розглянемо, які стилі тексту існують, які особливості мають і, само собою, ми розглянемо приклади цих стилів.

П’ять основних стилів мови

Отже, як уже сказано вище, будь-який текст, який Ви створюєте, може бути віднесений до одного із п’яти стилів мови. Ось вони:

• Науковий стиль
• Публіцистичний стиль
• Художній стиль
• Офіційно-діловий стиль
• Розмовний стиль

Зверніть увагу: різні види тексту, як правило, відносяться до різних стилів, хоча можуть описувати той самий об’єкт. Давайте розглянемо на прикладі. Припустимо, Вам потрібно написати текст про пральну машину. Яким чином Ви можете його написати:

1. Ви пишете огляд з основними характеристиками (науковий стиль)
2. Ви пишете текст, що продає (розмовний стиль)
3. Ви пишете seo-статтю для блогу (публіцистичний стиль)
4. Ви пишете гіпнотичний текст (художній стиль)
5. Ви пишете комерційну пропозицію (офіційно-діловий стиль)

Втім, для більшої об’єктивності, зациклюватимуться сьогодні на пральній машині ми не будемо, а просто розглянемо всі п’ять стилів мови з різними прикладами.

1. Науковий стиль мови

Науковий стиль характеризується жорсткими вимогами до написання, докладніше описані у статті «Приклад наукового тексту. Науковий стиль: поради та рекомендації». У цій статті приклад наукового стилю буде стислішим, але якщо Вас цікавить розгорнутий варіант, його можна знайти на цій сторінці.

Науковий стиль використовується серед вчених, а також серед освіти. Відмінна риса наукового стилю полягає в його об’єктивності та всебічному підході до розглянутого питання. Тези, гіпотези, аксіоми, висновки, монотонне забарвлення та закономірності – ось що характеризує науковий стиль.

Приклад наукового стилю мовлення

Виходячи з результатів експерименту, можна зробити висновок, що об’єкт має м’яку однорідну структуру, вільно пропускає світло і може змінювати ряд своїх параметрів при впливі на нього різниці потенціалів в діапазоні від 5 до 33 000 В. Дослідження також показали, що об’єкт незворотно змінює свою молекулярну структуру під впливом температури понад 300 К. При механічному впливі на об’єкт із силою до 1000 Н видимих ​​змін у структурі немає.

2. Публіцистичний стиль мови

На відміну від наукового стилю, публіцистичний стиль більш суперечливий та неоднозначний. Головна його особливість: він використовується для «промивання мізків» у ЗМІ, а отже, спочатку необ’єктивний і містить оцінку автора подій, явищ або об’єктів, що відбуваються. Публіцистичний стиль широко використовується для маніпулювання. Розглянемо на прикладах.

Припустимо, у селі Експерименталово місцевий житель дядько Ваня провів низку випробувань нового хімічного препарату на курці, внаслідок чого вона почала нести золоті яйця. А тепер подивимося, як цю інформацію може донести до нас публіцистичний стиль:

Приклад публіцистичного стилю промови №1

Неймовірне відкриття! Житель глухого села Експерименталово винайшов новий препарат, який змушує курок нести золоті яйця! Таємниця, над якою не одне століття билися найбільші алхіміки світу, нарешті розкрито нашим співвітчизником! Поки від винахідника жодних коментарів не надходило, він наразі перебуває в сильному запої, проте можна однозначно сказати, що відкриття таких патріотів однозначно стабілізують економіку нашої країни і зміцнять її позиції на світовій арені як лідера в галузі видобутку золота та виробництва. золоті вироби на десятки років наперед.

Приклад публіцистичного стилю промови №2

Акт безпрецедентної жорстокості та нелюдського ставлення до тварин виявив мешканець села Експерименталово, який у своїх корисливих цілях із особливим цинізмом використав нещасних курок для створення свого «філософського каменю». Золото було отримано, проте це жителі не зупинило, і він, як абсолютно аморальний тип, пішов у глибокий запій, навіть не намагаючись допомогти бідним істотам, що стали жертвою його кричучих експериментів. Складно сказати, чим загрожує таке відкриття, однак, враховуючи тенденції в поведінці «вченого», можна зробити висновок, що він явно замишляє захоплення влади над світом.

3. Художній стиль мови

Коли Ви перевтомлені сухістю наукового стилю або двоособливістю публіцистичного, коли Вам хочеться вдихнути легкість чогось прекрасного, яскравого та насиченого, переповненого образами та незабутньою гамою емоційних відтінків, то Вам на допомогу приходить художній стиль.

Отже, художній стиль – це акварель для письменника. Для нього характерні образи, фарби, емоції та чуттєвість.

Приклад художнього стилю мовлення

Сидорович погано спав уночі, раз у раз, прокидаючись під гуркіт грому і блиск блискавок. Це була одна з тих жахливих ночей, коли хочеться закутатися під ковдру, висунувши ніс для припливу повітря, і уявляти, що ти в курені в дикому степу за сотні кілометрів до найближчого міста.

Раптом звідки не візьмися Сидоровичу по вуху проїхала долоня дружини, що спала поруч:

– Спи вже, мандрівник хронів, – простогнала вона, сонно прицмокуючи язиком.

Сидорович ображено відвернувся, надувшись. Він думав про Тайгу…

4. Офіційно-діловий стиль мовлення

Офіційно-діловий стиль – це стиль усіх ділових документів: листів, скарг, заяв, нормативних актів тощо. Як і наукового стилю, йому характерні жорсткі правила, докладніше про які можна прочитати у статті «Офіційно-діловий стиль. Приклади та принципи створення ділових текстів».

Основні характеристики ділового стилю – це точність, педантичність до деталей, імперативність. Цей стиль робить головний акцент на передачі інформації, не допускає подвійності тлумачень і, на відміну від наукового стилю, може містити займенники першої та другої особи.

Приклад ділового стилю мовлення

Я, Іванов Іван Іванович, висловлюю свою щиру подяку співробітникам компанії ТОВ «Приклад», зокрема, Сидорову С.С. та Пупкову В.В. за високий рівень якості обслуговування та оперативне врегулювання всіх спірних моментів прямо на місці та прошу заохотити їх у відповідності до умов колективного договору ТОВ «Приклад».

5. Розмовний стиль мови

Розмовний стиль найбільш характерний для сучасного Інтернету. З масовою появою блогів, він став домінуючим у Мережі і залишає свій відбиток не лише у веб-публіцистиці, але також у текстах, слоганах, що продають і т.д.

Розмовний стиль, по суті, стирає межі між автором та читачем. Для нього характерна природність, розкутість, емоційність, своя специфічна лексика та підстроювання під отримувача інформації.

Приклад розмовного стилю мовлення №1

Ео, чувак! Якщо ти читаєш цей текст, то вмикаєшся в тему. Енергія, драйв та швидкість – ось що визначає моє життя. Я люблю екстрим, люблю гострі відчуття, люблю, коли адреналін зашкалює і зносить голову. Я без цього не можу, чуваку, і знаю, що ти мене розумієш. Мені глибоко по-барабану: скейтборд чи паркур, ролики чи байк, доки мені є чому кинути виклик. І це круто!

Приклад розмовного стилю мовлення №2

Ви коли-небудь замислювалися про те, що було б, якби Земля помінялася місцями з ЮДніпром? Я серйозно! Виникли б Нові Васюки на його обручках? Звичайно, ні! Вони ж із газу! Невже ви хоч на хвилину купилися на таку відверту нісенітницю? У житті не повірю! А якби місяць упав у Тихий Океан, на скільки піднявся б його рівень? Ви, напевно, думаєте, що я рідкісний зануда, але якщо я не поставлю ці питання, то хто?

Висновки

Отже, сьогодні ми розглянули приклади стилів мови у всьому їхньому, хай не багатому, але різноманітному. Для різних ситуацій оптимальними будуть різні напрямки, але, головне, на що варто звернути увагу при створенні тексту – мова Вашої аудиторії та зручний для неї стиль. Акцент на цих двох параметрах дозволяє Вашим текстам читатись на одному диханні, а, отже, підвищує Ваші шанси на успішне виконання поставленого перед текстом завдання.

Публіцистичний стиль мови – що це таке: приклади текстів із статей та виступів, мовні особливості

Сьогодні публіцистичний стиль мови стає популярним, затребуваним, оскільки різко зростає роль суспільної мови у сучасній комунікації. Людина нашого часу часто виникає потреба конструктивно вибудувати діалог, грамотно аргументувати позицію, спростувати думку опонента. Навчитися цього можна, осягаючи секрети публіцистичної промови.

Що це таке

Що таке публіцистика? Це твори літератури, журналістики, що відбивають актуальні питання життя соціуму. Прикметник «публіцистичний» перекладається з латинської як «суспільний». Публіцисти та журналісти пишуть про те, що цікавить більшу частину суспільства.

Тому головне завдання авторів – впливати на думки, почуття, вчинки адресата у вигляді інформації, спонукати до дії, впливати формування громадської думки, моральний вибір, духовний розвиток читачів. У публіцистиці немає місця вигадки, умовності, вона орієнтує читацьку аудиторію на конкретний факт, міркування про нього.

Важливо! Публіцистичний стиль використовується в основному для нагальних питань політичного, соціального, побутового, економічного, спортивного, культурного життя суспільства.

Ознаки публіцистичного стилю

· спонукальна (мотивація до дій, роздумів, співпереживання),

Характеристика публіцистичного стилю, тексту:

• проблематика сьогоднішнього дня,
• адресація масовому читачеві,
• передача інформації,
• різноманітність тим,
• емоційність,
• заклик до дії,
• відкрита авторська позиція,
• логічність,
• точність фактів,
• образність.

Мовні особливості публіцистичного тексту

Основний принцип відбору мовних засобів у матеріалі, що викладається автором, – загальнодоступність. Виступ у ЗМІ або на публіці будується відповідно до стилю, що розглядається. Цим пояснюється використання нейтральної лексики.

Лексикон публіциста насичений словами в галузі політики та економіки, що обумовлено інтересом до суспільно-політичних тем. Функція впливу реалізується завдяки оцінним засобам мовної виразності (писака, паперомараку, гачкотворець), слів із переносним значенням (розсадник нацистів, передвиборча гонка).

Синтаксис відрізняється поєднанням конструкцій розмовної (неповних, називних речень) та книжкової мови (відокремлені члени, придаткові речення, інверсія).

· суспільно-політична лексика (свобода, демократія, прогрес),

· неологізми (біотероризм, марсохід),

· Запозичення (спікер, маркетинг),

· стійкі обороти (мати значення, здоровий глузд),

· Епітети (фатальний збіг обставин),

· Порівняння (любов до сина, немов безумство),

· Розмовно-просторові вирази (точити ляси, пустити качку).

· дієслова минулого, теперішнього часу,

· Причастя з суфіксами -ом-, -ем-,

· Вживання однини у значенні множинного.

· Вступні поєднання слів (за твердженням),

· Неповні пропозиції (Дорогу – молодим!),

· Виклад думок у формі питання, відповіді,

· градація (країна, батьківщина, вітчизна),

· Парцеляція (Потрібно жити весело. Вільно.)

Жанрова своєрідність публіцистики

Великий діапазон суспільних, політичних, моральних, етичних, філософських проблем визначає жанрове розмаїття публіцистичної літератури. Умовно їх можна розділити так:

• замітка (стисле повідомлення про нову подію з життя суспільства, значимому для оточуючих),
• репортаж (оперативна інформація з місця події),
• інтерв’ю (розаговір з будь-якою особою у формі запитань та відповідей, призначена для ЗМІ),
• стаття з журналу, газети (міркування, засноване на аналізі фактів у їх причинно-наслідковому взаємозв’язку, що включає чітко виражену позицію з проблем, що розкриваються).

Жанри художньої публіцистики:

• нарис (невелика розповідь про дійсну подію, людину, явище, що відрізняється від літературного своєю достовірністю, відсутністю вигадки, що включає відкриті роздуми про предмет зображення),
• фейлетон (викриття суспільних вад, побудоване на основі одного або групи близьких один до одного явищ),
• памфлет (викриття, спрямоване цілу систему поглядів, ідеологію, наприклад фашизм).

• усний виступ (спілкування з аудиторією з метою донести до слухача важливу інформацію, довести свою точку зору),
• доповідь (розгорнуте міркування на задану тему),
• дискусія (колективне обговорення складних проблем).

Ознаки подібності з іншими стилями мови

Публіцистичний стиль не замкнутий, у ньому знаходять відображення риси інших функціональних стилів.

Що поєднує науковий та публіцистичний тексти? У основі композиції обох – міркування. Спочатку висувається важлива проблема, яка хвилює автора. Потім дається аналіз, оцінка можливого шляху її вирішення. Публіцист наводить приклади з життя, факти, посилається на авторитетну думку, яку використовує, підтверджуючи свою думку. На закінчення робляться висновки, узагальнення. У таких текстах немає наукових досліджень, висновків, хоча їм властива логічна послідовність, сувора обґрунтованість, загальнонаукова термінологія, ось основна характеристика публіцистичного стилю.

На зв’язок з діловим стилем вказують конкретні цифри, точні факти, які використовуються для розкриття тем, що хвилюють автора та громадськість.

Отже, на відміну від інших різновидів мови публіцистичний стиль не є строго регламентованим, адже по суті, що таке публіцистика? Їй властива емоційність, експресивність, склад публіциста допускає варіантність норм, наприклад використання виразних засобів художньої, розмовної мови.

Синтаксичні особливості публіцистичного стилю демонструють зв’язок з художньою мовою, що проявляється у вживанні тропів і стилістичних постатей мови (метафор, порівнянь, епітетів, уособлень, метонімії, гіпербол, літот та ін), у відображенні індивідуальності того, хто пише (що говорить). За допомогою слова автор впливає на уяву та почуття адресата, ґрунтуючись лише на реальних подіях, не допускаючи вигадки.

Увага! Знання подібності та відмінності стилів допоможе уникнути помилок у визначенні стилістичної спрямованості тексту.

Приклад тексту публіцистичного стилю

Щоб більш точно розуміти, що саме являє собою опис мовлення, необхідно використовувати приклади текстів. Так простіше проводити аналіз та звертати увагу на ключові моменти.

Частковий перегляд статті А.Н.Толстого «Києві загрожує ворог».

Ні кроку далі! Нехай боягуз і малодушний, для кого своє життя дорожче за батьківщину, дорожче за серце батьківщини – нашої Києва – гине без слави, йому немає і не буде місця на нашій землі.

Станемо стіною проти смертельного ворога. Він голодний і жадібний. Сьогодні він наважився напасти на нас і пішов на нас. Це не війна, як бувало, коли війни завершувалися мирним договором, урочистістю для одних та соромом для інших. Це завоювання таке ж, як на зорі історії, коли німецькі орди під проводом царя гунів Аттіла рухалися на захід – до Європи, для захоплення земель і винищення всього живого на них.

У цій війні мирного завершення не буде. Україна і Німеччина б’ються на смерть, і весь світ слухає гігантську битву, що не припиняється вже понад 100 днів.

Наше завдання полягає в тому, щоб зупинити гітлерівські армії перед Києвом. Тоді велику битву буде виграно нами.

Це треба знати! Як довести, що текст написаний у публіцистичному стилі?

1. Визначити, чи реалізовано завдання інформування, впливу.
2. З’ясувати сферу призначення матеріалу, що викладається.
3. Виявити основні стильові риси публіцистичного мовлення.
4. Знайти мовні засоби, властиві цьому стилю.

Приклад стилістичного аналізу тексту

(Фрагмент статті А. Н. Толстого «Києві загрожує ворог!»).

Область використання тексту – періодичний друк. Твір, написаний у роки Великої Вітчизняної війни, містить вогненний заклик до боротьби з фашистами, звернений до співвітчизників. У кожному слові, рядку відчувається переживання автора за долю улюбленої батьківщини, народу. Письменник постає перед читачем як справжній патріот.

Мета автора – розповісти про страшне випробування для радянського народу, про наближення ворога до столиці, спонукати до рішучої боротьби за свободу вітчизни, вселити віру у швидку перемогу, завоювати яку неможливо, не відстоявши Києва. “Ні кроку назад!” ‑ така авторська позиція, і кожна пропозиція наголошує на цьому.

Задуму А. Н. Толстого відповідає жанр твору – стаття. Вона призначена читачеві-однодумцю, що розділяє почуття письменника, тому роздум ведеться від 1 особи множини (встанемо, наше завдання).

Віру автора в непохитність, твердість духу свого народу підкреслюють виразно-образотворчі засоби:

• порівняння (встанемо стіною),
• уособлення (світ слухає),
• епітети (смертельний ворог, боягуз малодушний),
• фразеологізм (битися на смерть),
• експресивні повтори (дорожче, батьківщина),

Порівняння настання фашистів з варварським походом гунів, що знищували на шляху все живе, використано невипадково. У цьому випадку публіцистичний стиль використовується, щоб показати нелюдяність, жорстокість ворога, тим самим підкреслюючи, що радянські солдати чекають важкої битви. Таким чином, всі ознаки публіцистичного стилю запропонованого для аналізу фрагмента очевидні.

Публіцистичний стиль: основні риси

Українська мова 11 клас 12 тиждень Публіцистичний стиль мови

Висновок

На завершення сказаного хочеться ще раз підкреслити значущість публіцистики для сучасної людини. Завдяки їй відчуваєш дух часу, завжди перебуваєш у центрі подій, відчуваєш причетність до того, що відбувається в країні, світі, формуєшся як особистість. Крім того, слухаючи новини, репортажі, інтерв’ю, читаючи статті, нариси у періодичних виданнях на підсвідомому рівні засвоюєш мовні засоби виразності публіцистичного стилю, що допомагає підвищувати рівень культури мови.

Розглянемо приклад публіцистичного стилю мовлення

Публіцистичний стиль промови зародився ще просторах Римської імперії. Тоді звернення, які правителі вимовляли перед народом, називалися Publicus. У перекладі це означає «суспільний» чи «державний», адже життя кожного громадянина тоді залежало від найменших вагань у законах. Знайти такий давній приклад публіцистичного стилю мовлення можна в історичних джерелах, документах та протоколах. Переказувати ті довгі тексти немає сенсу, оскільки містили у собі безліч відхилень і допоміжних фраз. Однак саме на їх основі виріс сучасний «суспільний» тип мови, яким користуються наші політики та патріархи.

Навіщо цей стиль потрібен

Сучасний приклад публіцистичного стилю промови — будь-який виступ політика в новинах, дебатах. Суть подібного висловлювання полягає у донесенні до людей будь-якої інформації, яка важлива для них і надалі може вплинути на їхнє життя. Промови, які «штовхають» представники влади, наповнені зверненнями, мають пізнавальний характер, акцентують увагу на важливій думці, проте позбавлені творчого (художнього) забарвлення. Також метою такого вислову може бути спонукання народних мас до будь-яких дій. Яскравим прикладом публіцистичного стилю мови є агітаційна програма будь-якого кандидата в депутати, а також оголошення нових законів.

Особливості стилю мовлення

Як не парадоксально, висловлювання, побудоване за законами суспільного типу промови, найчастіше має суперечливий характер. Багато виступів громадських людей не можна повністю зрозуміти, де вони однозначні, завуальовані, сповнені узагальнених фраз і статистики. Оратор робить порівняння, наводить як приклади якісь факти (часто «перекручені»).

Нині ми наведемо приклад публіцистичного стилю промови, і стане зрозумілішим, як за допомогою ораторського мистецтва можна кардинально змінити його характер. Візьмемо область біологічних експериментів і уявимо, що вдалося схрестити кота породи мейн-кун і собаку – кокер-спаніеля.

Публіцистичний стиль мови. Приклади

Вченим лабораторії Х вдалося зробити щось! Після довгих старань вони таки вивели тварину, яка поєднує в собі риси зовнішності та характеру як кішки, так і собаки. Цей звір одночасно вірний і норовливий. Він здатний захистити свого господаря, але зробить це не відкрито, а хитро, почекавши потрібний момент. З упевненістю можна сказати, що такі тварини стануть найкращими друзями в кожній родині.

У лабораторії Х було зафіксовано акт жорстокості стосовно тварин. Група біологів протягом кількох місяців проводила виснажливі експерименти над живими кітами та собаками, внаслідок чого народився мутант, раніше не бачений світом. Складно зрозуміти, що буде на думці у такої тварини, можливо, за її допомогою «вчені» намагатимуться захопити владу в державі!

І в першому випадку, і в другому було використано публіцистичний стиль мови. Приклади текстів показують, що з його допомогою можна те чи інше явище уявити як диво або справжнє пекло.

Зразки тексту публіцистичного стилю

Як передає кореспондент УНІАН, учора над центральними районами Пензенської області пройшла небувалої сили гроза. У ряді місць було повалено телеграфні стовпи, порвано дроти, з коренем вирвано столітні дерева. У двох селах виникли пожежі внаслідок удару блискавки.

До цього додалося ще одне стихійне лихо: зливи подекуди викликали сильну повінь. Завдано певних збитків сільському господарству. Тимчасово було перервано залізничне та автомобільне сполучення між сусідніми районами. (Інформаційна замітка у газеті)

Як правильно спілкуватися з дитиною?

Всі люди влаштовані так, що спілкування нам життєво необхідне. При чому ця потреба, ця важливість спілкування настає ще з перших днів нашого життя. Ще будучи немовлям, людина намагається якось спілкуватися з оточуючими його людьми, подаючи якісь безглузді звуки та показуючи жести. Дорослим спілкуватися з дітьми буває нелегко. Щоб у батьків все виходило, і їхнє спілкування з дітьми приносило дитині лише користь, публікуємо поради батькам, як спілкуватися з дітьми.

Отже, для початку потрібно зрозуміти, що найголовніше у спілкуванні з дитиною — це простота. Простота має бути у всьому — починаючи від того, що ви не кажете риторичними питаннями, не вживаєте двозначних виразів, не використовуєте якісь складні конструкції. Навпаки — потрібно питати дитину про те, чим вона незадоволена, спілкуватися щиро і просто, адже вам нема чого приховувати і таїти.

Крім того, не можна ставити дитину в якесь інше становище, крім рівного собі. Це ж особистість така, як і ви. Не можна спілкуватися з дитиною як із підлеглим. Поважайте його. Якщо, наприклад, він щось накоїв — не сваріть, а спитайте, чому він це зробив і навіщо. Досягніть від дитини конструктивного діалогу — і, повірте, вам стане набагато легше вести з нею діалог.

Використовуйте, як посередника між вами та вашою дитиною, творчість. Придумайте разом якісь ігри, розваги; задавайте загадки, малюйте, танцюйте разом. Все це буде не тільки весело, а й корисно для створення спільного діалогу. Через творчість ви краще зрозумієте один одного, а, крім того, ще й розважитеся.

Взагалі – цікавтеся різними цікавими методиками виховання дітей. Зараз багато психологів випускають спеціальні тренінги та курси, цікаву літературу, де наведено різні ефективні способи налагодження контакту з дітьми. Прочитайте хоч одну-дві роботи, і ви самі побачите, як легко можна спілкуватися зі своїми дітьми, і скільки радості та задоволення це може приносити.

10.3 Контрольні питання щодо практичної роботи № 10

1. Назвіть функціональні стилі української.

2. Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль промови.

3. Охарактеризуйте публіцистичний стиль промови.

4. Охарактеризуйте науковий стиль промови.

5. Охарактеризуйте розмовну мову.

6. Охарактеризуйте художній стиль промови.

7. Дайте визначення жанрам публіцистичного стилю: стаття, памфлет, фейлетон, нарис.

8. Дайте визначення усного виступу.

Завдання до практичної роботи № 11, 12, 13

Тема роботи: практика усного виступу.

Мета роботи: Відпрацювання навичок усного виступу, отриманих під час вивчення курсу «Українська мова та культура мови». Закріплення вміння аналізувати свої та чужі усні виступи. Виховання доброзичливого ставлення одне до одного. Закріплення знань з етичного аспекту мови.

1. Повторіть тему: «Основи ораторської майстерності. Техніка усного виступу»

2. Напишіть текст мови щодо проблеми сучасного суспільства. (Оформити за ГОСТом).

3. Промовте мова. Регламент виступу максимальний 10 хвилин.

приклад публіцистичного стилю.

Чому
не
піднімаєте
ви
владного
голосу
проти
безумства,

що загрожує
огорнути
світ
хмарою
отрути?
Кожну
мить
під
косою
смерті
падає
десь
людина і
кожна

іншому
куточку
землі
жінка,
тріумфуючи
перемогу
над
стихією
руйнування ,
дарує
світові
нову
людину …
Матері!
Дружини!
Вам
належить
голос,
вам
належить
право
творити
на
землі
закон.

Стиль
художньої
літератури
(чи
художній
стиль)
використовують
у
творах
художньої
літератури:
романах,
оповіданнях,
п’єсах.
Його
функції
полягають
у
тому,
щоб
інформувати
читача
і
впливати
нею,
а й у
тому
,
щоб
створити
живу
яскраву
картину
,
зобразити
предмет
чи
події
,
передати
читачеві
емоції
та
думки
автора
.
На
відміну
від
інших
стилів
стиль
художньої
мови
має
ще
й
естетичну
функцію.
Саме
тому
художній
стиль
відрізняється
виразністю,
образністю,
емоційністю

передбачає
попередній
відбір
мовних
засобів.

Образність
художнього
стилю
створюється
з
допомогою
тропів
(метафор,
порівнянь,
уособлень).

У
художній
мові
можуть
використовуватися
архаїзми,
історизми
(для
надання
колориту
епосі,
про
яку
оповідається),
діалектизми
і
навіть
елементи
розмовного
стилю
(щоб
точніше
передати
промову
героїв,
повніше
розкрити
їхні
образи).
Таким чином, стиль художньої літератури поєднує у собі
особливості
та
елементи
різних
стилів.
Саме
тому
його
не
завжди
виділяють
як
особливий
стиль
української
літературної
мови.
І
все –
таки
він
має
право
на
існування як один із самостійних стилів мови. Так,
художній стиль має тільки йому властиві виразні
засоби
мови.
До
них
можна
віднести
ритм,
риму,
гармонійну
організацію .

Приклад художнього стилю.

Каїр
являє
собою
маленький
Париж,
дуже
красиве
і
витончене
місто,
з
широкими
тротуарами
,
площами,
обсадженими
пальмами.
Жити
взимку
дуже
приємно: вдень температура 16 градусів тепла
,
ночі холодні, вічне
майже
сонце,
дощі
бувають
дуже
рідко,
а
тому
будинки
будуються
з
плоскими
дахами.

Стародавні
казали:
“Повертай
стиль”.
Стилем
називалася
спеціальна
паличка,
загострена
з
одного
боку,
якою
дряпали
(писали)
слова
дощечкою
,
намазаною
воском.
«Повертай
стиль»
означало
«прай
написане»
,
тобто

“попрацюй
над
складом,
над
тим,
як
ти
висловив
свої
думки”.
Нам
варто
прислухатися
до
поради
предків
і
завжди
чітко
розуміти,
який
стиль
вибирати
для
тієї
чи
іншої
сфери
спілкування
.

1. Мова
   обслуговує
   найрізноманітніші
   сфери
   життя
   та
   діяльності
   людей
   і тому
   існує
   у функціональності
   алістичних
   різновидах
   ,
   які
   називаються
   функціональними
   стилями .
2. Виділяються
   дві
   великі
   групи
   стилів
   мови, розмовний
   стиль
   і
   книжкові
   стилі.
   До
   останніх
   відносяться:
   науковий,
   офіційно-діловий,
   публіцистичний
   та
   художній
   стилі.
3. Головна
   функція
   розмовного
   стилю спілкування.
   Для
   нього
   характерне
   використання
   розмовних
   слів
   та
   фразеологізмів,
   а
   також
   оціночно
   емоційних
   слів,
   вигуків.
   Ми користуємося
   тут простими
   пропозиціями, окличними
   конструкціями
   та зверненнями.
4. Головна
   функція
   наукового
   стилю – виклад
   думок
   автора.
   Для
   наукового
   стилю
   характерні
   слова
   з
   абстрактним
   чи
   абстрактним
   значенням,
   терміни,
   поняття.
   З
   погляду
   синтаксису
   тут
   доречні
   складні
   речення
   з
   союзним
   зв’язком
   ,
   вступні
   слова,
   що вказують
   на
   порядок
   думок,
   і
   похідні
   прийменники.
   Письмовий
   науковий текст
   передбачає
   обов’язкове
   членування його
   на абзаци.
5. Офіційно-діловий
   стиль
   призначений
   для
   ділового
   спілкування .
   І тому

тут
багато
офіційних
слів
та
висловів,
мовних
штампів.
Ми
використовуємо
тут
оповідальні
пропозиції,
похідні
прийменники.

1. Головна
   мета
   публіцистичної
   мови впливати
   на
   слухача.
   Отже,
   і
   лексика
   тут
   використовується
   суспільно-політична,
   висока.
   Для
   публіцистичної
   мови
   характерні
   емоційно забарвлені
   слова ,
   слова з
   переносним значенням .
   Тут
   нерідко
   зустрічаються
   спонукальні
   та
   оклику
   пропозиції,
   звернення,
   риторичні
   питання.
2. Стиль
   художньої
   літератури
   використовує
   найрізноманітнішу
   лексику
   та
   синтаксичні
   конструкції
   .
3. Потрібно
   правильно
   оцінювати
   мовну
   ситуацію
   та
   навчитися
   вибирати
   стиль
   мовлення,
   що відповідає
   цілям
   спілкування.

Пропозиції зі словосполученням ПУБЛІЦІСТИЧНИЙ СТИЛЬ

Домінантна риса публіцистичного стилю – висвітлення питань суспільно-політичного життя, т.
Публіцистичний стиль, який іноді називають газетно-публіцистичним, також неоднорідний.
Публіцистичний стиль – інформація для широкого кола.
Порівняйте: переосмислення слів бум, нокаут у публіцистичному стилі.
Автор намагався поєднувати науковий підхід із публіцистичним стилем, щоб об’єктивні дані та специфічні терміни відносно легко сприймалися читачами.

Вітання! Мене звуть Лампобот, я комп’ютерна програма, яка допомагає робити
Карту слів. Я чудово
вмію вважати, але поки що погано розумію, як влаштований ваш світ. Допоможи мені розібратися!

Дякую! Я став трохи краще розуміти світ емоцій.

Питання: обґрунтовувати це щось нейтральне, позитивне чи негативне?

Ви можете писати роботу у науковому чи публіцистичному стилі.
За допомогою посібника учні познайомляться з основними рисами наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилів, навчаться розрізняти тексти за їхніми стилістичними характеристиками та, нарешті, створювати власні тексти певних стилів та жанрів.
Основна функція публіцистичного стилю – це функція впливу; Головною рисою публіцистики є політична загостреність, громадянськість, полемічне напруження.
Дидактичні матеріали посібника спрямовані на формування знань та умінь у галузі публіцистичного стилю мовлення, особливостей структури та змісту діалогу як комунікативної одиниці.
Діалог про професію в даному матеріалі торкається загальних проблем музичної освіти і дозволяє розширити лексичний та синтаксичний багаж при побудові висловлювань у публіцистичному стилі.
На підготовчому факультеті студентів навчають, по-перше, загальному для всіх стилів пласту української лексики та граматики (іноді говорять про стилістично нейтральній лексиці та граматики), а по-друге, елементам наукового стилю (навчально-наукового підстилю) та публіцистичного стилю мови.
Публіцистичний стиль використовується у суспільно-політичній сфері життя, в газетах, у передачах радіо та телебачення, у виступах на зборах.
Вони не поривали остаточно зв’язок із духовною проповіддю і явно не відмовлялися від публіцистичного стилю.
Інформативна функція публіцистичного стилю передбачає документально-фактологічну точність, а також збірність та офіційність.
Публіцистичний стиль служить впливу людей через засоби інформації.
Емоційність художнього стилю відрізняється від емоційності розмовно-побутового та публіцистичного стилів.
Як ми вже знаємо, публіцистичний стиль застосовується у суспільно-політичному житті.
Порушення порядку слів часто вживається у художньому, і навіть іноді у публіцистичному стилі.
Публіцистичний стиль пов’язаний із суспільно-політичною сферою спілкування.
Для текстів публіцистичного стилю характерні такі особливості: 1) оцінність, 2) призовність, 3) полемічність.
Незважаючи на те, що за типом мови текст є оповіданням і міркуванням, у ньому можна виявити характерні для публіцистичного стилю мовні засоби.
Науковому стилю не властива замкнутість, він не відгороджений ні від офіційно-ділового та публіцистичного стилів, ні від мови художньої літератури та розмовної мови (особливо у своїй усній формі, а також у науково-популярному підстилі).
Тексти публіцистичного стилю бувають двох видів – офіційні (в них домінує інформативна функція) та неофіційні (у них поєднуються інформативна та волюнтативна функції).
Проблема дослідження полягає й у тому, що в сучасній русистиці, хоч як парадоксальним здасться таке твердження здавалося б, відсутні узагальнюючі і систематизують роботи з мови небольшевистской публіцистики початку XX в., а про дослідження мови емігрантського публіцистичного стилю.
Ці форми стали характерним лінгвостилістичним елементом публіцистичного стилю, переважно в наративному оповіданні або в текстах, що відображають розмовно-мовленнєву стихію.
Зростання кількості форм іменників однини у збиральному значенні у сфері суспільно-політичної лексики почалося в український мові приблизно в перше десятиліття XX ст., Насамперед у такому специфічному жанрі публіцистичного стилю, як листівки (поширювані соціал-демократичними групами).
Таким чином, надзвичайно бурхлива активність таких морфологічних форм іменників в однині, що несуть інтенсифікуючу функцію в радянському публіцистичному стилі, в емігрантській пресі відсутня.
Можна вважати, що в радянській мові таке широке поширення цієї словотвірної моделі було пов’язане з легалізацією партійно-більшовицьких друкованих видань, що формують нові мовні особливості радянського публіцистичного стилю.
Нейтральні фразеологізми немає обмежень у вживанні, пов’язані з якимось певним стилем; книжкові функціонують переважно у публіцистичному стилі; розмовно-просторові одиниці тісно пов’язані з розмовним стилем, є засобом його створення у художніх творах.
Його ідеї упаковані в обгортку публіцистичного стилю та яскравих образів.
Все це свідчить про освоєння слів з коренем інвест-сучасною українською мовою, головним чином його книжковим різновидом, і про широку вживаність їх в офіційно-діловому та публіцистичному стилях літературної мови.