2. Внутрішня будова головоногих молюсків

У головоногих молюсків є особливий внутрішній скелет , утворений хрящем: мозок захищений хрящовим черепом, опорні хрящі є в основі щупалець і плавників.

У головоногих молюсків добре розвинені травна , нервова , дихальна і кровоносна системи.

Травна система
Ротовий отвір (у вінці щупалець) оточують дві товсті рогові щелепи чорного або коричневого кольору, вигнуті, як дзьоб папуги.

У м’язовій глотці міститься язик з терткою (радулой), за допомогою якої тварини подрібнюють їжу. У глотку впадають протоки отруйних слинних залоз. Слина, що виробляють ці залози, крім травних соків містить ще і отруйні речовини, здатні вбивати здобич. До складу травної системи також належать: довгий стравохід, шлунок і тонкий кишечник. Травлення відбувається за допомогою ферментів печінки. Через анальний отвір залишки виводяться назовні.

У задню кишку відкривається протока особливої ​​залози — чорнильного мішка. У разі небезпеки молюск випускає у воду вміст чорнильного мішка і під захистом цієї «димової завіси» ховається від ворога.

Майже усі головоногі молюски — хижаки, що нападають в основному на риб і ракоподібних, яких вони хапають щупальцями і вбивають укусом щелеп і отрутою слинних залоз.

У головоногих молюсків добре розвинена нервова система. Нервові вузли є великими, розташовуються близько один до одного і утворюють загальне навкологлоткове утворення — мозок. У головоногих молюсків легко виробляються умовні рефлекси. Їх можна тренувати і досить легко можна приручити.

Органи чуття представлені парними нюховими ямками, органами рівноваги , дотику, смаку і очима.

Очі дуже великі, мають складну будову і дозволяють бачити предмети на різній відстані. Око складається з рогівки, райдужки, кришталика, сітківки. У каракатиці на \(1\) мм сітківки припадає приблизно \(150\) тисяч світлочутливих елементів (у людини — \(65\) тисяч).

Головоногі молюски розпізнають смак їжі завдяки спеціальним клітинами, які містяться на присосках.

Дихальна система
Більшість головоногих має одну пару зябер, які містяться у мантійній порожнині. Лише наутилус має дві пари зябер. Скорочення та розслаблення м’язів мантії забезпечує постійне надходження води, насиченої киснем.

Кровоносна система майже замкнута. У багатьох місцях кров з одних судин переходить в інші через капіляри. Кров у головоногих молюсків синюватого кольору (у ній міститься речовина, до складу якої входить Купрум). Серце є трьохкамерним: складається з одного шлуночка і двох передсердь. Воно скорочується близько \(30\) разів на хвилину.

Органи виділення молюсків — нирки, видільні отвори яких відкриваються у мантійну порожнину.

Розмноження
Головоногі молюски є роздільностатевими тваринами. Статеві відмінності між самцем і самкою іноді різко виражені у забарвленні, будові частин тіла. Зазвичай вони розмножуються раз у житті, після чого гинуть.
Стадія личинки відсутня. З яйця виходить молодий молюск, своїм виглядом схожий на дорослу тварину.
Самки кальмарів і каракатиць прикріплюють яйця до підводних предметів, а восьминоги охороняють свої кладки і молодь (спостерігається турбота про потомство).

Головоногі молюски є їжею для багатьох тварин: риб (акул, тунців, макрелі), птахів (альбатросів, фрегатів, пінгвінів), морських звірів ( нерпи, тюленів, кашалотів). Людина також вживає в їжу кальмарів, восьминогів, каракатиць.

Клас ГОЛОВОНОГІ МОЛЮСКИ

Головоногі молюски — виключно морські жителі, найпоширеніші у тропічних і субтропічних морях із високою солоністю води. Тіло молюска складається з великої голови та тулуба, вкритого мантією. Видозмінена нога перетворилась на лійку. На голові розміщені щупальця, які оточують ротовий отвір, очі. Черепашка відсутня або лежить під шкірою (редукована). Типи руху молюсків різні: реактивний та за допомогою плавців. При реактивному русі через спеціальні отвори в передній частині тіла вода потрапляє в мантійну порожнину тіла і з силою різко через вузьку трубку (лійку) викидається назовні. Завдяки цьому головоногі молюски з великою швидкістю поштовхами рухаються назад. Так само рухаються кальмари, каракатиці, восьминоги.

Головоногі молюски — найбільш високоорганізована група молюсків і одні з найбільш розвинених безхребетних: мають майже замкнену кровоносну систему, складно влаштований мозок, добре розвинені органи чуття. Розвиток — прямий.

Кальмари — найкращі плавці серед головоногих. Мають подовжене веретеноподібне гладеньке тіло з залишками (рудиментами) черепашки, на голові 8 «рук» і 2 щупальця. На руках і щупальцях — присоски. Кальмари щупальцями захоплюють здобич, а «руками» утримують її.

Серед тварин кальмари вирізняються найбільшими очима — до півметра в діаметрі. До того ж їхня будова складніша, ніж у людей. Припускають, що кальмари бачать найдрібніші деталі, які не може бачити людина.

Для них характерні такі засоби захисту: забарвлення тіла та чорнильний мішок. Здатність до зміни забарвлення властива мілководним кальмарам. Вони це роблять у момент небезпеки. Глибоководні — мають прозоре або однотонне забарвлення. Крім того, у момент небезпеки вони можуть з чорнильного мішка викидати струмінь коричневої рідини, що нагадує димову завісу.

Каракатиці наділені низкою унікальних особливостей: надзвичайно розвинутою нервовою системою із зародками «інтелекту», пристосованістю нападати і захищатися. Розмір каракатиць — від 15 см до 18 м.

Тварина має три серця і синьо-зелену кров, десять надзвичайних кінцівок-лап, покритих присосками. Полює присмерком та вночі. Добре камуфлюється (маскується).

Значення молюсків

У житті людини

Ланки в ланцюгах живлення.

Біологічне очищення водойм

Шкідники культурних рослин.

Промислові тварини: мідії, морські гребінці.

Проміжні хазяї паразитичних червів.

Завдають шкоди дерев’яним корпусам кораблів та береговим спорудам портів (корабельний черв’як)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Наявність у молюсків особливої складки шкіри — мантії та мантійної порожнини.

• Наявність у більшості молюсків черепашки (мушлі) і терки.

• Тіло молюсків утворене трьома відділами: головою, тулубом і ногою. У двостулкових молюсків голова редукована.

• Нога — виріст черевної складки тіла молюска.

• Кровоносна система незамкнена, з’являється серце.

• Органи дихання молюсків — зябра або легені.

Молюски Червоної книги України (20 видів)

Слимак великий строкатий

Хондрина вівсяна

Ставковик булавоподібний

Устриця їстівна

Дробація банатська

Аріанта ефіопська

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Які середовища існування заселили молюски?

2. Які особливості будови відрізняють молюсків від інших груп тварин?

3. Якими є особливості зовнішньої будови молюсків у зв’язку з пристосуванням до життя у водному середовищі?

4. Якими є особливості зовнішньої будови молюсків у зв’язку з пристосуванням до життя у наземно-повітряному середовищі?

5. Якими є особливості способу життя черевоногих, двостулкових і головоногих молюсків?

6. Якими є роль молюсків у природі та значення в житті людини?

• Багато слимаків мають дуже гарні черепашки. Наприклад, ціпрея-монета — слимак ніжно-жовтого кольору. Черепашка цього слимака під назвою «каурі» була грошовою одиницею в країнах басейну Тихого та Індійського океанів аж до XX ст.

• Жодна інша тварина не має таких великих очей, як головоногий молюск. Око каракатиці лише в 10 разів менше від її тіла, а в гігантського спрута очі завбільшки з колесо діаметром 40 см.

• У головоногих молюсків не одне, а три серця: Одне головне і два зябрових. І кров у них незвичайна — блакитна. Темно-блакитна, коли насичена киснем, і блідо-блакитна — з вуглекислим газом. Блакитний колір крові залежить від Купруму, що входить до її складу.

• Хоча у кальмарів багато ворогів — від кашалотів до скумбрій, за чисельністю вони посідають одне з перших місць серед великих морських тварин. Кальмари трапляються в усіх океанах. Виживання їх забезпечується тим, що самки відкладають багато запліднених яєць (близько 100), упакованих в довгі драглисті нитки. До того ж вона прикріплює їх до каміння або черепашок. На відміну від восьминожихи, яка до самої смерті охороняє яйця, самка кальмара залишає яйця без догляду. Молодняк більшості кальмарів прибережних вод — маленька копія батьків, тоді як у глибоководних видів із яєць виходять личинки, яким необхідний подальший розвиток.

• У 1888 р. хвилі викинули на один із пляжів Нової Зеландії кальмара завдовжки 17 м зі щупальцями 10,5 м. Припускають, що на великих глибинах, де зустріч кальмара з людиною малоймовірна, живуть особини ще більших розмірів. Один кит у морському акваріумі відригнув два 12,5-метрових щупальця, і спеціалісти визначили, що, судячи з усього, вони належали чудовиську завдовжки не менше 20 м і масою близько 4 т.

• Гігантський кальмар атакує будь-якого супротивника. Захопивши жертву довгими щупальцями, він підтягує її до себе та рве на частини гострими щелепами, що схожі на дзьоб папуги. Головний ворог кальмара — кашалот, одна з найбільших сучасних тварин на Землі.

• Торпедоподібний кальмар та його родичі каракатиці тримають першість у світі тварин за швидкістю зміни кольору (камуфляжу) — їм для цього потрібно лише 2-3 секунди. Під зовнішнім шаром шкіри у них зазвичай знаходяться три шари хроматофорів — пігментних клітин. У клітинах кожного шару містяться різні пігменти (барвні речовини), найчастіше червоний, жовтий і коричневий. Якщо сигнал від центральної нервової системи (ЦНС) надходить до прикріплених до кожного хроматофора м’язових волокон, волокна скорочуються, розтягуються еластичні клітинні мембрани, в результаті виникають великі пігментовані ділянки в одному або кількох шарах. Інші імпульси стягують м’язові волокна, хроматофори стискаються — і відтворюваний ними колір зникає. В разі небезпеки кальмар, каракатиця і восьминіг викидають із лійки струмінь чорної рідини. Цю рідину виділяє особливий орган — грушоподібний виріст прямої кишки — чорнильний мішок. Рідина розпливається у воді густою хмаркою, і під укриттям цієї «димової завіси» молюск зникає.