На які регіони ділиться Азія – назви, країни і характеристика

Азія – найбільша за площею частина світу (44,6 млн кв. км), на території якої проживає понад 4 млрд осіб. ООН умовно поділяє її територію на 5 макрорегіонів:

• Західна Азія;
• Східна Азія;
• Південна Азія;
• Південно-Східна Азія;
• Центральна Азія.

Іноді в ряді джерел згадують ще й Північну Азію. Але вона вся повністю належить тільки одній Росії, яка в свою чергу відноситься до Східної Європи. Виходить, що до складу Північної Азії не можна включити жодну державу, тому ООН і не виділяє цей регіон.

Західна Азія

Відома також як Передня Азія. Межа регіону проходить по хребту Кавказьких гір, берегах Чорного і Середземного моря, східному кордоні Єгипту, узбережжя Аравійського півострова і далі по межі західному кордоні Ірану. Місцевий клімат надзвичайно жаркий і посушливий, значну частину території району займають пустелі.

Історично весь цей район довгий час був під контролем Османської імперії. До цього тут домінували Арабський халіфат і Візантійська імперія. Найбільші народи Західної Азії – це араби і турки.

Домінуюча Релігія в регіоні-іслам, який сповідують не тільки в Туреччині та арабських країнах, а й в Азербайджані. Православне населення проживає в Грузії і на Кіпрі. 40% населення Лівану належать до різних гілок християнства, а євреї в Ізраїлі дотримуються іудаїзму. Нарешті, у Вірменії майже всі жителі дотримуються особливого стародавнього варіанту християнства, яке не може бути віднесене ні до православ’я, ні до католицизму чи протестантизму.

Головне природне багатство Передньої Азії – це запаси вуглеводнів поруч з Перською затокою. Розташовані тут країни забезпечують своєму населенню високий рівень життя за рахунок продажу нафти і газу. Наприклад, Катар є рекордсменом по ВВП на душу населення, яке становить 130 тис. доларів.

Східна Азія

Площа цього регіону оцінюється в 11,9 млн кв. км. До Східної Азії відносять Китай, Монголію і Японію, а також Північну і Південну Корею. Цей регіон відрізняється високою щільністю населення, адже тут проживає понад 1,6 млрд осіб.

Довгий час Далекий Схід було прийнято вважати відсталим регіоном, проте сьогодні він займає ключове місце у світовій торгівлі. Китай є лідером планети як за розміром економіки, так і за темпами її зростання. Японія і Південна Корея – це центри розвитку високотехнологічних галузей, в яких були засновані такі компанії, як Toyota, Sony, Samsung, LG і Panasonic.

Ключовою водною артерією регіону є Тихий океан, який пов’язує місцеві країни не тільки один з одним, але і з США – основним ринком збуту продукції.

Східна Азія унікальна в релігійному відношенні тим, що тут слабо представлені традиційні світові релігії. Буддизм сповідує приблизно 18% населення Китаю, а іслам – лише деякі національні меншини (уйгури). У Японії і Кореї розвинені національні релігії, наприклад, синтоїзм.

Південна Азія

Включає в себе держави, розташовані між Іраном і Індією (в тому числі і їх самих), а також південь Китаю і колишній території СРСР. Треба відзначити, що інші джерела часто відносять Іран до Західної Азії, а Афганістан – до Центральної Азії.

В Індії більше 80% жителів дотримуються індуїзму, а більша частина решти населення регіону-це мусульмани. Третя за кількістю прихильників конфесія – буддизм.

Рівень економічного розвитку південноазійських країн невисокий. Так, в Індії душовий ВВП становить всього 7800$, а Пакистані і Бангладеш і того менше. З великих держав відносно благополучний тільки Іран, що володіє великими запасами нафти і газу.

Південно-Східна Азія

До її складу входять країни, розташовані на півострові Індокитай і Малайському архіпелазі. Тут проживає понад 600 млн осіб. Найбільші держави регіону – Індонезія, Філіппіни, В’єтнам, Малайзія, М’янма, Тайланд.

До початку XX вся Південно-Східна Азія була поділена між європейськими державами – Великобританією, Францією, Голландією. Однак після Другої світової війни почався процес її деколонізації. Основними релігіями тут є буддизм і іслам.

Всі держави регіону, за винятком маленького Східного Тимору, входять до складу АСЕАН – регіональної міжнародної організації. Економіка країн Південно-Східної Азії знаходиться в жалюгідному стані. М’янма, Індонезія, В’єтнам, Філіппіни – всі ці держави надзвичайно бідні. Тайланд і Малайзія значно багатші, в останній ВВП на душу населення сягає 30 тис. доларів. Але особливо виділяється місто-держава Сінгапур, де завдяки жорстким реформ Лі Куан Ю рівень життя один з найвищих у світі.

Центральна Азія

Найменший як по площі, так і по населенню азіатський регіон. Він складається з 5 колишніх республік Радянського Союзу:

• Казахстан;
• Узбекистан;
• Таджикистан;
• Киргизія;
• Туркменія.

Ці держави багато що об’єднує. Для місцевих народів був характерний кочовий спосіб життя, а їх традиційною релігією є іслам. З кінця XIX століття і до 1991 року вся Середня Азія входила до складу Російської імперії, а потім і СРСР. Досі багато місцевих жителів володіють російською мовою.

З економічної точки зору найбільш благополучний Казахстан, де рівень життя порівнянний з російським. А ось інші країни не такі щасливі, тому їх населення активно емігрує в Росію в пошуках роботи.

Країни Азії

В Азії на початку XXI ст. проживало понад 60 % населення Землі. Це надає особливої значущості не лише демографічним, а й суспільно-економічним і політичним процесам, які відбуваються на цьому континенті.

Протягом кількох тисячоліть неозорі простори Азії були колискою багатьох стародавніх цивілізацій. Зокрема, народи, які населяли Китай, Індію, Центральну Азію, Месопотамію, задовго до нашої ери мали розвинуту на той час економіку, науку й культуру. Виникали, набирали сили й зникали могутні континентальні імперії (Маньчжурська в Китаї, Монгольська в Центральній Азії, Арабський халіфат на Середньому Сході, імперія Моголів в Індії тощо). Проте вже в XVI-XVII ст. більшість країн Азії поступово опинилася в колоніальній залежності від європейських держав. Для багатьох з них часи залежності скінчилися лише в другій половині XX ст.

Саме в Азії зародилися основні світові релігії, вчення яких стало духовною основою найвідоміших сучасних цивілізацій. У східному Середземномор’ї виникло християнство, що пізніше поширилося на всі континенти світу. З пустель Аравійського півострова прийшов іслам (мусульманство), особливо поширений на Середньому Сході, у Центральній та Південній Азії, Північній Африці. Буддизм — найстаріша світова релігія — виник в Індії, а згодом поширився на всю Південну, Східну та частину Центральної Азії.

На межі другого й третього тисячоліть потужний інтелектуальний, людський і ресурсний потенціал Азії знову відроджується. Основні можливості розвитку — використання величезних трудових ресурсів, елітна частина яких володіє високим рівнем освіти й наукової підготовки. Чисельність населення Азії — 4,2 млрд осіб, з яких понад 2,5 млрд проживає в Китаї та Індії. Азія є одним з найменш урбанізованих регіонів світу.

Зайнятість населення в країнах регіону коливається в залежності від рівня їх розвитку. У менш розвинених країнах зростає частка зайнятих у сільському господарстві. В цих країнах у промисловості зайнято 20-25 % населення. У найрозвинутішій країні регіону — Японії, близько 70 % робочої сили залучено до сфери послуг.

Країни регіону мають багатий набір можливостей розвитку. Насамперед це величезні природні ресурси, що становлять понад 1/2 світових. У регіоні видобувають 2/5 нафти, 1/2 вугілля світу, багато руд кольорових металів, особливо олова, свинцю, цинку, хрому, сурми, вольфраму, рідкісноземельних і радіоактивних матеріалів. Наявні великі запаси залізних руд та гірничо-хімічної сировини. За гідроенергетичним потенціалом регіону належить перше місце в світі. Існують значні природні можливості для розвитку сільського господарства: багато тепла (у південній частині континенту переважно субтропічний, тропічний та субекваторіальний клімат), великі площі рівнин та оазисів, де тисячоліттями ведеться землеробство.

Багаті джерела води дають змогу збирати тут майже 1/2 зернових світу (зокрема 9/10 — рису), 2/3 — овочів, 3/5 — бавовни, 9/10 — чаю та натурального каучуку, майже весь джут, давати 2/5 світового виробництва м’яса. Як видно, ресурсні можливості Азії співмірні з кількістю її населення. Але, за винятком окремих країн, регіон все ще відстає в індустріальному розвитку.

У сучасній географічній науці прийнято наступний поділ території Азії: Південна, Південно-Західна Азія, Східна Азія, Центральна Азія та Південно-Східна Азія.

Південна та Південно-Східна Азія охоплює півострови Індостан, Індокитай і Малайський архіпелаг. Нині тут налічують 17 незалежних держав. Досі не розв’язані проблеми кордонів між Індією і Пакистаном, Індією і Китаєм. Релігійно-общинна ворожнеча має місце в Індії та Шрі-Ланці, Індонезії та на Філіппінах.

Через Південну Азію проходять морські та повітряні шляхи з Європи і Середнього Сходу на Далекий Схід і в Австралію. Найбільше значення на авіатрасах мають аеропорти Сінгапура й Бангкока, а на морських шляхах — Малаккська протока.

Регіон розташований в тропічному, субекваторіальному й екваторіальному поясах. Природні умови дають можливість, по-перше, займатися землеробством протягом усього року і, по-друге, вирощувати культури, що вегетують цілий рік. Ця територія багата на гідроресурси і тверду деревину.

Південна та Південно-Східна Азія має сприятливі для землеробства умови і є давнім районом проживання людей. Нині тут зосереджено 3/10 жителів Землі. Особливо густо заселений півострів Індостан. На півострові Індокитай і Малайському архіпелазі населення концентрується в дельтах і долинах річок Іраваді, Менам, Меконг, Хонгха, островах Ява та Лусон. Більшість людей проживає в сільській місцевості. На Яві на 1 км 2 у середньому припадає 930 осіб, у Бангладеш — 790. Гірські райони вкриті вологими лісами, майже безлюдні. Їх називають «зеленою пустелею».

Расовий, етнічний і релігійний склад населення дуже строкатий: проживають європеоїди та негроїди, монголоїди й австралоїди. В Індії зародились релігії індуїзм і буддизм, з арабських країн прийшов іслам, європейці принесли сюди християнство. Як культурний регіон Південна й Південно-Східна Азія є частиною мусонної Азії з рисом, що заливають водою, та величезним скупченням людей. Серед пам’яток культурної спадщини найвідоміші мавзолей Тадж-Махал і печерні храми Аджанти в Індії, фрески Сігірії в Шрі-Ланці, храми Ангкорват у Камбоджі й Борободур в Індонезії.

Головне заняття населення — землеробство, а в ньому — культура поливного рису, який вирощують переважно на алювіальних низовинах. Специфічною формою місцевого ландшафту є гірські схили, які терасовані під рисові чеки. Поширені бобові й олійні культури, цукрова тростина, різноманітні овочі і фрукти, а також маніок (касава) — «хліб» екваторіального поясу. Важливою рисою екваторіального поясу є плантаційне господарство. На світовий ринок надходять каучук, продукти кокосової й олійної пальм, банани, ананаси, чай, прянощі. Все це культури, що потребують постійного зволоження і високих температур. Плантації вигідні не лише економічно, а й екологічно. Вони імітують умови екваторіального лісу, як і залиті водою рисові поля та запобігають ерозії ґрунтів.

Східна Азія. У регіоні шість незалежних країн. Серед них Тайвань — де-факто самостійна держава, хоча Китай вважає його своєю провінцією.

У цій частині Азії різко відрізняються її західна (внутрішньоконтинентальна) й східна (відкрита в бік Тихого океану) частини. Величезні простори на заході належать до природного регіону Центральної Азії. Вони зайняті степами, пустелями та гірськими масивами. Клімат тут континентальний і посушливий. Схід — частина мусонної Азії.

Захід заселений доволі рідко, приблизно 1 особа/км 2 . Східна Азія відома в світі найбільшою концентрацією людей (1/4 населення Землі). Весь регіон заселяє монголоїдна раса. Серед етносів виділяють китайців (хань), японців і корейців. Найбільшу роль відіграла Китайська цивілізація, яка зародилась у середній течії Хуанхе одночасно з цивілізаціями Близького Сходу та долини річки Інд. У Китаї виникли даосизм (китайське філософське вчення з елементами релігії) і конфуціанство (етично-філософська школа), в Японії — релігія синтоїзм. З Індії сюди потрапив буддизм. Серед культурних пам’яток регіону — численні храми, зокрема печерні, пагоди, монастирі, священні гори, імператорські палаци й мавзолеї, замки.

До країн Південно-Західної Азії належать: Ізраїль, Йорданія, Сирія, Ліван, Іран, Афганістан, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Саудівська Аравія, Йемен, Кувейт, Катар, Бахрейн, Кіпр, Туреччина. Сучасне значення країн Середнього Сходу в світі визначають не лише за їх стратегічним положенням, а й за величезними покладами нафти в цьому регіоні.

Населення. Темпи зростання населення в країнах регіону одні з найвищих у світі. Густота його прямо пропорційна водним ресурсам і ніде не перевищує 100 осіб/км 2 , а в Аравійській та Сирійській пустелях, пустелях Ірану та Афганістану вона менша як 1 особа/км 2 . Тут переважає оазисний тип розселення.

Для Середнього Сходу характерні значні міграції людей. На Аравійському півострові, в Сирійській пустелі, в Туреччині, Ірані та Афганістані налічують 3 – 4 млн кочівників. Населення Ізраїлю значною мірою формується за рахунок євреїв-іммігрантів, зокрема і з України. Більша частина палестинських арабів змушена була залишити батьківщину. У нафтовій промисловості арабських країн працює понад 5 млн іноземних робітників-мусульман.

Більшість країн регіону має середній або навіть низький рівень економічного й культурного розвитку. Відповідна і якість життя місцевого населення, особливо сільського.

Господарство. Сільське господарство — головне заняття населення країн Південно-Західної Азії. Продуктивність його низька через малоземелля та кабальну оренду землі й води.

Для потреб землеробства використовують до 7 % земельного фонду. З-поміж зернових культур головне місце посідає пшениця. Нагір’я Передньої Азії є батьківщиною пшениці, звідси вона поширилась в інші краї. Вирощують також ячмінь, кукурудзу, олійні, бавовник, тютюн, різноманітні фрукти та овочі. За виробництвом та експортом ізюму, сухофруктів, горіхів, фініків, бавовни країни субрегіону посідають провідне місце в світі. Фініки є важливою частиною харчування місцевих жителів. Найбільше фінікових пальм вирощують на півдні Месопотамії. Внутрішні гірські райони Ірану й Афганістану (так званий Золотий півмісяць) — місце легального і нелегального вирощування опіумного маку.

У тваринництві головним є розведення овець і кіз, віслюків і верблюдів (майже чверть їх світового поголів’я). Продуктивність худоби низька. Основним способом її утримання є відгінний або кочовий випас.

Останнім часом за рахунок доходів від експорту нафти тут створено кілька сучасних іригаційних систем, що дало змогу збільшити посіви зернових та інших культур. Месопотамія — один з найдавніших і найбільших районів зрошуваного землеробства, що використовує води Тигру та Євфрату. Для нагір’їв Передньої Азії характерні богарне землеробство і «вертикальне» кочове скотарство. Середземномор’я спеціалізується на вирощуванні Цінних субтропічних культур.

На фоні загальної відсталості господарства регіону світове значення має нафтова промисловість країн Південно-Західної Азії. Виникла вона в другій половині XX ст. в умовах зростання попиту на нафту в розвинутому світі. Природною базою її став найбільший у світі нафтогазоносний басейн Перської затоки. Родовища нафти розкидані вздовж берегів Перської затоки, включаючи шельф, і на Месопотамській низовині. Найбільше нафти має Саудівська Аравія — більш як 1/4 світових запасів. Іран, Ірак, Кувейт і Об’єднані Арабські Емірати володіють такими ж запасами. Приклад для порівняння: надра маленького Кувейту (площа 18 тис. км 2 ) мають нафти в п’ять разів більше, ніж надра США, площа яких 9,3 млн км 2 .

Місцева природна база поєднується з сучасною технікою, технологією та організацією виробництва, запозиченими з індустріально розвинутих країн Заходу. Головним у структурі виробництва є видобуток та експорт нафти. Це експортна галузь. Місцевий ринок вузький, він споживає менш як 1/10 видобутку.

Нафтопереробних, нафтохімічних, енергомістких виробництв мало, а ті що діють, відповідають сучасним вимогам. Серед них величезні портові й нафтопромислові комплекси Янбу та Джубейль у Саудівській Аравії, а також заводи з виробництва алюмінію на девізних бокситах у країнах Аравійського півострова. Не дістав розвитку видобуток природного газу, а супутній газ спалюють у факелах. Причина — відсутність місцевих споживачів і труднощі транспортування газу суходолом чи морем у розвинуті країни, де на нього є попит.

Нафту експортують у сирому вигляді й лише 10 % — у вигляді нафтопродуктів. Вивіз у Європу здійснюють морем через Суецький канал або навколо Африки, а також трубопроводами до портів Червоного і Середземного морів. Величезні масштаби вивозу нафти привели до появи сучасної спеціалізованої транспортної інфраструктури. На берегах Перської затоки є півтора десятки нафтових портів-терміналів які належать до найбільших у світі й здатні обслуговувати танкери будь-яких розмірів. Дуже розгалужена мережа нафтопроводів, якими транспортують нафту у порти Червоного і Середземного морів. Частина з них постійно закрита внаслідок конфліктних ситуацій. Найбільшим з діючих є нафтопровід Абкайк — Янбу (дві нитки по 1 200 км завдовжки). Для збільшення експорту нафти з Перської затоки реконструйовано (поглиблено) Суецький канал, побудовано нафтопроводи від Суеца до Олександрії в Єгипті, з Ірану та Іраку до портів середземноморського узбережжя Туреччини.

Величезні, особливо в перерахунку на душу населення, доходи від продажу нафти перетворили Кувейт, Саудівську Аравію, Бахрейн. Катар, ОАЕ та Оман на багаті країни. Нині вони мають реальну можливість наймати висококваліфікованих спеціалістів у західних країнах і дешеву робочу силу в слаборозвинутих, оплачувати найновітнішу техніку й технологію. Торгують ці країни переважно з партнерами в Західній Європі, Англо-Америці та Японії.

Транспорт. Район є важливим перехрестям міжнародних повітряних і морських маршрутів. Найбільші аеропорти знаходяться в Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати), Тель-Авіві (Ізраїль), Бахрейні, Кувейті, Багдаді, Джідді (Саудівська Аравія). Останній спеціалізується на обслуговуванні паломників до Мекки.

Через Баб-ель-Мандебську протоки й Суецький канал проходять найголовніші морські шляхи Середнього Сходу. Більша частина вантажів, що йдуть у північному напрямі через Суецький канал, — нафта і нафтопродукти. Важливого значення набуває будівництво шляхів та трубопроводів у широтному напрямі з Центральної Азії в Європу через Іран — Туреччину, а також від Каспійського моря через Закавказзя до портів Чорного моря.

§ 21. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА АЗІЇ

Особливості ЕГП Азії. Регіон Азія (за геосхемою ООН) є другим за площею (після Америки) та першим за кількістю населення регіоном світу. Його територія майже у 1,5 раза перевищує площу Європи й становить 32,7 млн км 2 , або 22% суходолу. Там проживає понад 4,4 млрд осіб, тобто 59,2% населення планети, а виробляється 36,5 % світового ВВП (мал. 73). Протягом ХХ-ХХІ ст. населення Азії зросло у 4 рази. Усі суверенні країни Азії є членами ООН.

Мал. 73. Місце регіону Азія у світі

Порівняйте частку Азії та Європи у площі, кількості населення та ВВП світу. Зробіть висновки з одержаних даних.

Транспортно-географічне положення азійського регіону має багато позитивних ознак. По-перше, Азія розташована на перетині важливих міжнародних транспортних шляхів. Регіон має вихід до трьох океанів: Тихого, Індійського та Атлантичного. В Азії працює понад 40 морських портів-велетнів, у т. ч. 11-у Китаї, 7 – в Японії, 6-у Республіці Кореї, 4 – в Індії. Три найбільші у світі з них – Шанхай, Сінгапур, Тяньцзінь. Деякі азійські країни мають острівне положення, є країни-архіпелаги. По-друге, в Азії існує 13 континентальних країн, що розташовані всередині материка, тобто не мають виходу до моря. Це може значно стримувати їх економічне зростання. Низка континентальних країн Азії має вихід до Каспійського моря-озера. По-третє, ряд країн Азії сусідять, що сприяє активізації економічних зв’язків.

Сприятливою рисою сусідського положення країн є те, що вони мають партнерські відносини в багатьох політичних і економічних міжнародних угрупованнях. Найбільш перспективним з них є форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. Членом військово-політичного блоку НАТО є Туреччина. Країни західної частини Азії наближені до Європейського регіону, що сприяє налагодженню активних економічних зв’язків з цією розвинутою частиною світу.

1. Використовуючи політичну карту світу, наведіть приклади азійських країн, що мають приморське, півострівне, острівне положення, країни-архіпелаги та континентальні країни. 2. Порівняйте транспортно-географічне положення країн, що розташовані в різних частинах Азії.

Проаналізувавши особливості ЕГП різних частин Азії, назвіть країни з найбільш сприятливим та найбільш проблемним для їх економічного розвитку розташуванням.

1. Дайте оцінку політико-географічного положення (ПГП) Азійського регіону. 2. Поміркуйте, чи впливає ПГП на встановлення економічних зв’язків між країнами.

Еколого-географічне положення різних азійських країн неоднакове. Екологічно «чистими» є південно-східні та центральні частини Азії. Територіями екологічної кризи є промислові райони Японії, Північно-Східного Китаю, Східної Індії, країн Перської затоки, Казахстану. Район Приаралля, який охоплює території Казахстану, Узбекистану та Туркменістану, є зоною екологічної катастрофи.

Райони збройних конфліктів і проявів тероризму. Характерною ознакою політико-географічного положення азійського регіону є наявність багатьох осередків політичної нестабільності, значна частина яких пов’язана з колоніальним минулим. Більшість збройних конфліктів мають національне або релігійне підґрунтя. Мирне населення часто стає жертвою тероризму.

З повоєнних років триває протистояння між Ізраїлем та Палестинською автономією, між грецькою та турецькою громадами на Кіпрі. Періодично спалахують конфлікти між Індією та Пакистаном. Не розв’язане питання курдів – народу, який живе на межі трьох країн: Туреччини, Іраку та Ірану й прагне створити власну державу. Не встановлено миру в Афганістані та Таджикистані, де не вщухає війна після виведення радянських військ. Афганістан перетворився на центр виробництва наркотиків, «експорту» тероризму, підготовки ісламських екстремістів для бойових дій в інших державах.

Відстоюючи свої т. зв. геополітичні інтереси, Росія та США неодноразово розв’язували військові дії у різних країнах Азії, зокрема у В’єтнамі, Іраку, Сирії. Новим осередком геополітичного впливу стає Китай.

В Азійському регіоні є держави, що мають ядерну зброю. До «старих» ядерних держав належить Китай. Із часом з’явилися «молоді» ядерні держави: Індія та Пакистан. КНДР проголосила про випробовування ядерної зброї на її території. Нині ядерна зброя є й в Ізраїлю.

Склад регіону. За класифікацією ООН, до регіону Азія відносять 47 суверенних держав (табл. 8). На відміну від Європи в Азії існує багато великих за площею країн. Дві з них, Китай та Індія, належать до групи найбільших (понад 3 млн км 2 ). Територія Китаю майже така, як всієї Європи (без європейської частини Росії), а Індії – як всіх країн Західної, Північної та Південної Європи разом. Водночас у регіоні існують карликові держави: Сінгапур (720 км 2 ), Бахрейн (701 км 2 ) та Мальдіви (298 км 2 ).

Кількість населення двох країн Азії – Китаю та Індії – становить понад 1,3 млрд осіб у кожній. Ще у п’яти азійських державах мешкає понад 100 млн осіб (знайдіть їх назви за табл. 6). За ВВП лідерами є Китай, Японія, Індія та Республіка Корея, а за ВВП на 1 особу – Катар, Сінгапур, Ізраїль та Японія.

Внаслідок територіальних конфліктів на політичній карті Азії виникло 5 самопроголошених невизнаних держав (квазідержав): Тайвань, який офіційно є частиною Китаю (визнало 24 країни світу); Турецька Республіка Північного Кіпру (ТРПК), яка існує за підтримки турецьких військ; Республіка Абхазія та Південна Осетія (визнали 4 держави); Республіка Нагірний Карабах (РНК) (ніким не визнана).

1. За довідковою таблицею 6 «Країни Азії» згрупуйте країни Азії за площею на дуже великі (5 країн: 1 – 3 млн км 2 ), великі (6 країн: 500 тис. – 1 млн км 2 ), середні (17 країн: 100 – 500 тис. км 2 ), малі (6 країн: 50 – 100 тис. км 2 ) та найменші (8 країн: 1 – 50 тис. км 2 ). 2. Поміркуйте, чи усі великі за площею країни Азії є економічно успішними.

Таблиця 6

Країни Азії

За геосхемою ООН, Азія поділена на 5 субрегіонів (мал. 74): Східна Азія (5 держав), Південно-Східна Азія (11 держав), Південна Азія (9 держав). Західна Азія (17 держав) та Центральна Азія (5 держав).

Мал. 74. Субрегіони Азії

Форми державного правління й територіального устрою країн Азії. За формою правління понад 2 /₃ держав Азії є республіками (див. табл. 6). В Азії традиційно багато президентських республік, в яких президент є не лише головою держави, а й очолює уряд (наприклад, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Туреччина, Іран, Вірменія). Парламентськими республіками, де уряд очолює прем’єр-міністр, в Азії, зокрема, є Ізраїль, Індія, Сінгапур, Ірак. Особливу групу серед парламентських республік Азії становлять Китай, В’єтнам, Лаос та КНДР, в яких єдина політична партія має законодавчу владу. Змішаних республік серед азійських країн небагато: Грузія, Ліван, М’янма, Монголія та Сирія.

В Азії існує достатньо багато монархій – 13. Із них абсолютних монархій 4: Катар, Оман, Бруней, Саудівська Аравія. Конституційними монархіями є Японія, Непал, Бутан, Таїланд, Камбоджа, Малайзія, Йорданія та ряд інших країн.

За територіальним устроєм 4 /₅ держав Азії є унітарними. Федеративних держав в Азії – 6. На їх території поряд з єдиними законами існують автономні територіальні одиниці: в Індії – 25 штатів, Пакистані – 4 провінції, Непалі – 5 регіонів, Іраку – 18 провінцій та Автономний Район Курдистан. Унікальними є азійські федеративні монархії: Малайзія та Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) (мал. 75).

Мал. 75. Державний лад країн Азії

Типи країн Азії за рівнем економічного розвитку. За рівнем економічного розвитку в Азії є всі типи держав: високорозвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою та країни з плановою економікою (мал. 76).

Мал. 76. Типи та підтипи країн Азії за рівнем економічного розвитку

Лише 3 азійські держави відносять до типу високорозвинутих країн: Японію – країну «Великої сімки», Ізраїль – переселенську країну та Кіпр – країну середнього рівня розвитку.

32 держави Азії відносять до країн, що розвиваються. Найбільших успіхів у розвитку виробництва серед них досягли нові індустріальні країни (НІК), економіка яких перебуває у фазі стрімкого підйому. Перша хвиля індустріалізації охопила т. зв. далекосхідних тигрів: Республіку Корею, Сінгапур, Тайвань, Гонконг (Сянган). У другу хвилю до них приєдналися Малайзія, Таїланд, Індонезія, а у третю – Туреччина та Філіппіни. Завдяки швидкому реформуванню господарства темпи економічного зростання НІК були найвищими в світі – 7-12% на рік. Показники ВВП на душу населення становлять в середньому 15 000 – 25 000 доларів США на рік на людину. Рівень ІЛР високий (0,8 – 0,9) або середній (0,5 – 0,8). Міжнародною спеціалізацією НІК є виробництво товарів народного вжитку, автомобілів та суден.

1. Знайдіть на політичній карті та назвіть нафтодобувні країни Перської затоки. 2. Які ви вбачаєте позитивні та негативні риси виробничої структури економіки нафтодобувних країн?

До групи нафтодобувних країн з високими прибутками в Азії відносять країни Перської затоки та Бруней. Їх показники ВВП на душу населення сильно коливаються від $5 000 до $60000 на рік на людину. ІЛР високий або середній. Основна частка ВВП у цих країнах створюється завдяки експорту нафти.

Країни-«дрібні острови» вирізняються спеціалізацією у сфері послуг: туристичному бізнесі та банківській справі. Як наслідок цього вони мають показники ВВП на душу населення від $9 000 до $25 000 на рік на людину. У Південній Азії до таких країн належать Мальдівські Острови. Одним з найбільших нових фінансових центрів на Близькому Сході вважається Бахрейн.

До азійських країн великого потенціалу відносять, зокрема, Індію, Пакистан, Ліван, Йорданію, Шрі-Ланку. Їх показники ВВП на душу населення коливаються від $1 500 до $11 000 на рік. ІЛР – середній. У більшості з них переважає сільське господарство. Промисловість представлена гірничодобувною, харчовою та легкою.

За статистикою ООН, до групи найменш розвинутих країн включено 9 азійських держав: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Ємен, Камбоджу, Лаос, М’янму, Непал, Східний Тимор. У них на одного жителя припадає $500 – $1500 на рік, питома вага обробної промисловості становить 10%, частка письменного дорослого населення є менш ніж 20%. ІЛР низький або середній. Економіка дуже слабка.

До країн з перехідною економікою відносять усі держави Центральної Азії та три країни Західної Азії (Грузію, Вірменію, Азербайджан).

Особливий тип становлять країни з плановою економікою. Головною формою власності є державна. За характером перетворень держави поділяють на країни з елементами ринкової економіки, є спеціальні економічні зони з особливим економічним порядком (Китай, В’єтнам); та країна з централізовано керованою економікою (КНДР).

Міжнародні організації в Азії. Потужним регіональним геополітичним та економічним угрупованням є Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Нині до неї входять 10 країн (мал. 77).

Країни АСЕАН проголосил и своєю метою сприяння економічному, соціальному та культурному розвитку країн-учасниць, забезпечення спільної оборони, а також надання країнам-учасницям змоги мирного розв’язування спірних питань. Між країнами було створено зону вільної торгівлі, що надала систему тарифних переваг для сприяння вільному потоку товарів у межах АСЕАН.

Мал. 77. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)

Мал. 78. Ліга арабських держав (ЛАД)

З метою захисту незалежності та обстоювання інтересів арабських країн було створено регіональну міжнародну організацію Ліга арабських держав (ЛАД). Нині до неї входять 22 країни Західної Азії, Північної та Східної Африки (мал. 78). Штаб-квартира розташована у Каїрі (Єгипет). Ліга арабських держав зіграла важливу роль у підвищенні ролі жінок в арабському суспільстві, сприянні соціального захисту дітей, збереженні арабської культурної спадщини, зростанні рівня грамотності населення. Ліга пропонує заходи щодо боротьби із злочинністю та наркоманією.

1. Схарактеризуйте особливості ЕГП різних частин азійського регіону. Як вони впливають на рівні економічного розвитку країн? 2. В яких країнах Азії є райони збройних конфліктів і проявів тероризму? З чим пов’язане їх існування? 3. Назвіть та покажіть на карті межі субрегіонів Азії. 4. Наведіть приклади різних за формами державного правління та територіального устрою азійських країн. Покажіть їх на карті. 5. Який тип країн за рівнем економічного розвитку й чому переважає в Азії? Покажіть на карті приклади азійських країн, що належать до різних типів і підтипів країн. 6*. Порівняйте ступінь впливу чинника ЕГП на економічний розвиток країн Азії та Європи.