Види запам’ятовування

Запам’ятовування буває усвідомленим (цілеспрямованим) або неусвідомленим (імпринтинг і мимовільне запам’ятовування).

Маленька дитина запам’ятовує навколишній світ несвідомо, школяр в школі – вчить предмет усвідомлено і цілеспрямовано – щоб відповісти на уроці.

Неусвідомлене запам’ятовування розрізняють двох видів: запечатление (імпринтинг) і мимовільне запам’ятовування.

Запечатление (імпринтинг) – це збереження в пам’яті події, образи, відчуття на довгий час (часто назавжди) при короткому з ним контакті. Фіксування – це найперший спосіб дізнатися про те, який світ. Народжена дитина запечетлевает образ матері, мама – своєї дитини.

В дикій природі, наприклад серед зебр, народжений малюк раз і назавжди запам’ятовує свою матір – адже кожна зебра має свою особливу забарвлення. В подальшому, щоб не трапилося – зебренок точно знає як виглядає його мама і ні з ким її не плутає.

Фіксація відбувається відразу по всіх каналах сприйняття – вкарбовуються звуки, зображення, відчуття, відповідно розрізняють запечатання звукове, візуальне та кінестетичну.

Верблюди, наприклад, відображають один одного в основному по звуку – після народження вони якийсь час мляво перегукуються.

Відображення відбувається і в більш пізньому віці – але вже важче. Обов’язковою умовою фіксації є емоційне враження.

Мимовільне запам’ятовування– збереження в пам’яті подій в результаті випадкового повторення.

Вчитель в школі через якийсь час починає запам’ятовувати учнів, яких не вчить, але з якими кілька разів стикався в коридорі школі.

Усвідомлене запам’ятовування – це цілеспрямоване збереження пам’яті потрібного матеріалу.

Усвідомлене запам’ятовування ще називають довільним. У людини – це основний вид запам’ятовування.

Усвідомлене запам’ятовування – основа навчання і навчання. Довільне запам’ятовування буває двох видів: механічне запам’ятовування (заучування) і смислове запам’ятовування (розуміння).

Довільне запам’ятовування

Коли ми запам’ятовуємо щось спеціально, це називається довільним запам’ятовуванням. Його основні форми – заучування, переказ, запам’ятовування сенсу (розуміння суті). См.→

Різновиди пам’яті

Залежно від того, що запам’ятовується і відтворюється, розрізняють за змістом чотири різновиди пам’яті, а саме: образну, словесно-логічну, рухову та емоційну.

Образна пам’ять виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними.

Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо.

Фізіологічною основою образної пам’яті є тимчасові нервові зв’язки першо сигнального характеру. Проте в ній бере участь і друга сигнальна система. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду.

Зміст словесно-логічної пай яті – це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їх істотних зв’язках і відносинах, у загальних властивостях. Думки не існують без мови, тому така пам’ять і називається словесно-логічною. Цей різновид пам’яті ґрунтується на спільній діяльності першої та другої сигнальних систем.

Словесно-логічна пам’ять – специфічно людська пам’ять, на відміну від образної, рухової та емоційної, яка є і у тварин.

Рухова пай ять виявляється в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів. Виявляється вона в різних видах ігрової, трудової, виробничої діяльності, в праці художника, балерини, друкарки тощо. Вона є основою створення різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови.

Емоційна пам’ять виявляється у запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не стільки самі по собі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають. Наприклад, почуття ностальгії при спогадах про країну, в якій людина виросла, але з якихось причин залишила її.

Залежно від характеру перебігу процесів пам’яті останню поділяють на мимовільну та довільну. Про мимовільну пам’ять говорять тоді, коли ми щось запам’ятовуємо та відтворюємо, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати або відтворити. У тих випадках, коли ми ставимо собі за мету щось запам’ятати або пригадати, говорять про довільну пам’ять.

Мимовільна і довільна пам’ять є щаблями розвитку пам’яті людини в онтогенезі. Пам’ять поділяють також на короткочасну, довготривалу та оперативну.

Короткочасною називають пам’ять, яка характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Вона, як правило, обслуговує актуальні потреби діяльності і має обмежений обсяг.

Довготривала пам’ять виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини.

Оперативною називається пам’ять, яка забезпечує запам’ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності. Наприклад, утримання в думці проміжних числових результатів при виконанні складних обчислювальних дій. Виконавши свою функцію, така інформація може забуватися.

Запам’ятовування та його різновиди

Запам’ятовування – один із головних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші й ті тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування.

Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Усе, що емоційно сильно впливає на нас, запам’ятовується незалежно від нашого наміру запам’ятати.

Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості протягом тривалішого часу, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам’ятовування мають місце в тих випадках, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі.

Предмети, схожі на вже відомі нам раніше, мимовільно запам’ятовуються легше. Мимовільне запам’ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам’ятовування відіграє і у навчальній діяльності.

Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.

Умовами успішного запам’ятовування є:

• — багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;
• — розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;
• — розуміння тощо.

Залежно від міри розуміння запам’ятовуваного матеріалу довільне запам’ятовування буває механічним і смисловим (логічним).

Механічним є таке запам’ятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.

Смислове (логічне) запам’ятовування спирається на розуміння матеріалу в процесі дії з ним, оскільки лише діючи з матеріалом, ми запам’ятовуємо його.

Умовами успіху довільного запам’ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам’ятовування тощо.