ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК: паралельні закінчення -у, -ю/-ові, -еві, -єві, керування відмінком.
§ 26. В давальному відмінку однини іменники мають закінчення -ові (-еві, -єві), -у (-ю), -і (-ї, -яті, -аті, -ені).
Як розрізнити давальний і місцевий відмінки іменників Давальний відмінок найчастіше називає особу, якій щось дають, допомагають. А місцевий відмінок найчастіше називає місце. У давальному відмінку іменники вживаються без прийменників.
Давальний відмінок, або датив (лат. dativus, від do — «даю») — непрямий відмінок, який відповідає на запитання «кому?», «чому?». Позначає роль отримувача чого-небудь внаслідок дії суб'єкта: Андрієві прислав листа його тато.
Воно може бути нульовим, якщо не позначається лiтерою i не виражається звуком, але має граматичне значення. Наприклад, у словi лiс нульове закiнчення вказує на чоловiчий рiд, однину, називний вiдмiнок (тобто слово вiдповiдає на питання що?) Не мають закiнчення незмiнюванi слова: прислiвники (як?): голосно, зранку
Називний відмінок однини — початкова форма іменника. У ньому, як і в кличному, іменники вживаються без прийменників. Називний відмінок є прямим, решта — непрямі.
Слід звернути увагу на іменники чоловічого роду ІІ відміни, які у давальному відмінку однини можуть мати закінчення -у, -ю, і паралельні до них -ові, -еві, -єві: Василю, Василеві, Борису …