Олігофренопедагог

1. Щоб навчання дитини з особливими освітніми потребами проходило якомога продуктивніше, Вам треба усвідомити, що це складний, довготривалий процес, який передбачає злагоджену роботу вчителя-дефектолога і батьків, які в свою чергу повинні мати терпіння та уміння розуміти свою дитину.

2. Щоб уникнути маніпуляцій з боку дитини, чітко проговорюйте правила поведінки вдома, в транспорті, в навчальному закладі, в публічних місцях.

3. Старайтеся створити таке середовище для дитини де будуть розвиватися її самооцінка, впевненість у власних силах. Пам’ятайте, що Ваша дитина потребує постійної уваги та підтримки, хваліть її за кожен усіх, навіть за не значний, спонукайте дитину до нових спроб і звершень.

4. Якщо Ви бачите що зараз у Вас з дитиною виникне конфлікт, то говоріть з дитиною стримано і спокійно з наполегливими нотами в голосі. Не слід підіймати голос на дитину особливо прилюдно, цим Ви тільки погіршите ваше становище. Уникайте таких ситуацій, по можливості давайте дитині право вибору, не будьте дуже категоричні.

5. Дослухайтеся до порад та рекомендацій педагогів, а також спеціалістів хто дотичний до роботи з вашою дитиною. Консультуйтеся з фахівцями та лікарями, якщо Вам це рекомендують. Це удосконалить роботу спеціалістів, які працюють з Вашою дитиною.

6. Виконуйте домашні завдання та закріплюйте навички засвоєні в навчальному закладі. Краще, коли це систематично та щоденно. Допомагайте дитині у виконані завдань, але не виконуйте за неї.

7. Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Практичні кроки та поради щодо ефективної організації навчального процесу вдома

Крок 1. Дотримання режиму дня (чергування інтелектуального навантаження з фізичним).

 Щоб допомогти дитині адаптуватись до нових умов навчання, необхідно створити оптимальний режим дня, який буде подібним до попереднього. Плануйте день разом із дітьми. Дитині дуже важко буде повертатися до навчальних буднів, якщо зараз її графік буде інший. Тому, бажано продовжувати лягати спати, прокидатися, харчуватися і гуляти в один і той же час.

 Розподіляйте навантаження дитини. Не виконуйте все одразу. Інтелектуальні завдання чергуйте з фізичними хвилинками, руховими іграми. Крім фізичних вправ, дитина може під час перерви зайнятися справами по дому (скласти іграшки, погодувати риб тощо) чи погратися.

Крок 2. Складання розкладу уроків, занять тощо.

 Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Оформіть режим дня разом з дитиною у формі плакату (з фотографіями дій, піктограм та інших символів тощо) та прикрипіть у кімнаті. Він допоможе дитині з порушеннями інтелектуального розвитку зрозуміти послідовність виконання дій та вивчення різних навчальних предметів.

 Навчайте дітей плануванню. Для цього переглядайте та проговорюйте разом з дитиною візуальний режим дня та розклад уроків, зображений на плакаті. Важливо, щоб дитина знала, що вранці вона робить ранкову зарядку, вмивається, снідає, потім вивчає українську мову, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає, тощо.

 Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості дитини. Бажано також складати план занять на наступний день звечора і дотримуватися щодня однакових часових рамок. Можна використовувати картки візуальної підтримки для створення візуального розкладу, на якому буде зазначено, що буде дитина робити спочатку, що потім.

Крок 3. Використовуйте цікаві прийоми поетапного досягнення результату.

 Якщо дитині, яка навчається в початковій школі, важко впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте їй намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання – і закреслили коло.

 Корисним є розроблення спеціальної системи заохочення. Це підтримує мотивацію до виконання завдань, діти пишаються своїми виконаними справами.

Крок 4. Організація робочого простору

 Для ефективного навчання необхідно забезпечити дитину її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку буде відволікати і шкодити здоров’ю дитини. Тому виберіть окремий куточок (навчальну зону) у будинку та обладнайте його. Бажано усунути фактори, що можуть відволікати дитину. Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів – вимкніть сповіщення мобільного телефону, телевізор та радіо.

 Організовуючи робоче місце для дитини, необхідно враховувати стан її здоров’я, зорові, рухові, слухові, пізнавальні можливості. Необхідно допомогти дитині (відповідно фізичних можливостей), зберігати правильну поставу при роботі за комп’ютером. Монітор комп’ютера має бути навпроти очей. Також слід забезпечити вимоги до освітлення робочого місця, повітряного середовища в приміщенні, ознайомити та дотримуватись правил техніки безпеки.

Крок 5. Заздалегідь ознайомте дитину з процесом дистанційного навчання.

 Поясніть, як буде проходити заняття вдома, що вона буде бачити на комп’ютері, хто буде на зв’язку, кого вона буде бачити та чути, коли увімкнеться відео, для чого поруч будуть батьки і яку допомогу вони будуть надавати, як будуть працювати разом. Психологічно налаштуйте дитину на ефективну спільну роботу та взаємодію.

Крок 6. Організація навчання

 Чергуйте онлайн-навчання з іншими видами навчальної діяльності: читання книг, створення проектів, спостереження, експериментування, розвиваючі ігри, малювання, ліплення, конструювання тощо.

 Навчальний матеріал вивчайте невеликими змістовими блоками, відповідно можливостей дитини, що сприятиме кращому запам’ятовуванню та відтворенню інформації.

 Слід пам’ятати, що знання краще засвоюються в ігровій формі. Всі уміння та навички закріплюються за принципом «від простого до складного» (якщо дитина вільно виконує завдання, або навичка вже сформована і доведена до автоматизму, тоді ускладнюємо завдання або формуємо нову навичку). Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте. Якщо вона постійно користується підказками (фізична – рука в руці, жестова, словесна), то можна поступово зменшувати кількість їх використання і надавати дитині більше самостійності в діях. Слід допомагати дитині, але не виконувати завдання замість неї.

Крок 7. Усунення бар’єрів та труднощів у навчанні.

 Якщо дитина зустрічається з психологічними труднощами роботи з новою формою викладу матеріалу, технічними труднощами при роботі з обладнанням, допоможіть йому справитися з цим, надайте їй психологічну підтримку та допомогу, у разі необхідності звертайтеся до педагога за консультацією.

Крок 8. Підтримуйте інтерес до навчання.

 Мотивуйте дитину до успіху. Мотивація може бути різною – зовнішньою (заохочення, як-то дозвіл погратися на комп’ютері, купити іграшку тощо) та внутрішньою – власне пізнавальний інтерес дитини (який підвищується від підтримання допитливості дитини, похвали за її досягнення тощо).

 Пам’ятайте: ваші заохочення та підтримка показують дитині, що Ви пишаєтесь її роботою і її зусилля не залишаються непоміченими. Хваліть дітей за виконану роботу, за конкретну дію. Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.

 Підтримувати інтерес дитини і мотивацію до вивчення і пізнання нового – це головна вимога для успішного освоєння інформаційно-комунікаційними технологіями та роботи в дистанційному режимі, для отримання якісної освіти дитини з обмеженими інтелектуальними можливостями.

Крок 9. Пам’ятайте про дотримання здоров’язбережувального режиму під час дистанційного навчання

Враховуйте ризики, які виникають при роботі на комп’ютері:

 Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп’ютером в одному положенні призводить до того, що м’язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється.

 Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м’язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.

 Навантаження на руки. Під час роботи за комп’ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію. В результаті виникає стійке стомлення м’язів рук, що потім виражається в болях суглобів.

 Навантаження на шию. Під час роботи за комп’ютером шийний відділ хребта також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. В результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що проявляється в головних болях.

 Вплив на центральну нервову систему. Тривале використання комп’ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші порушення – сонливість, апатію, неуважність, нестриманість, зниження уваги тощо.

Робіть паузи під час навчання, перерви після кожного відео-уроку чи заняття, виконуйте рекомендовані фахівцями вправи для очей, дихальну гімнастику, фізкульхвилинки у процесі роботи з комп’ютером. Проводьте гімнастику для зняття стомленості.

Пам’ятайте, що вчителі та фахівці школи завжди готові поспілкуватися з Вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичну допомогу.

Крок 10. Позитивне оцінювання діяльності.

Прагнення дитини до виконання завдань повинно оцінюватись позитивно та підкріплюватись словами дорослого. «Молодець», «У тебе все вийде», «Ти дуже старався», «Сьогодні тобі вдалося це зробити краще». Це впливає на підвищення самооцінки дитини, її віри у отримання позитивного кінцевого результату, ставлення до виконаної роботи з різних видів діяльності. Пам’ятайте, що оцінювати потрібно не дитину, а діяльність, яку він здійснює або намагається здійснити при вашій допомозі.

Пам’ятайте, що основною умовою успіху в просуванні дитини з обмеженими інтелектуальними можливостями за освітньою програмою є провідна роль батьків. Практика показує, що найсприятливі умови навчання школярів з використанням дистанційних освітніх технологій складаються тоді, коли батьки учнів є безпосередніми учасниками освітнього процесу. Необхідно пам’ятати та дотримуватись рекомендацій щодо організації дистанційного навчання. Ваша увага та турбота допоможе дитині навчатися, розвиватися, подолати можливі труднощі та бар’єри при дистанційному навчанні!

Олігофренопедагог

Олігофренопедагогом є фахівець із навчання та виховання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.

ЗМІСТ:

• Історія професії
• Особливості професії
• Обов’язки
• Важливі якості
• Навички та знання
• Перспективи та кар’єра
• Навчання

Історія професії

Першим, хто склав класифікацію олігофренії, був німецький психіатр Еміль Крепелін. Він виділив симптоми порушень інтелектуального розвитку в дітей віком в окрему категорію, яку назвав «Олігофренія».

Появі цієї професії сприяла розробка лікарем та педагогом Едуардом Сегеном у середині XIX століття концепції виховання та навчання розумово відсталих дітей. Трохи згодом почали активно вивчати легкі форми розумової неповноцінності молодих суб’єктів. 1910 року відкрили першу спеціалізовану школу, куди зараховували дітей з порушеннями інтелекту.

Особливості професії

Цей спеціаліст бере активну участь у соціалізації дітей з порушеннями інтелекту, пояснює численні побутові речі, сприяє формуванню навичок самообслуговування, уникаючи стресових для дитини ситуацій у рамках навчання. Особливі діти швидко втомлюються і часто відволікаються, вередують, що слід враховувати на етапі розробки плану занять.

Основні переваги:

• затребуваність;
• соціальне значення;
• хороша зарплата;
• можливість вести приватну практику;
• обмежена кількість дітей у корекційній групі;
• скорочений робочий день.

Недоліки:

• велика відповідальність;
• постійні психоемоційні навантаження;
• необґрунтоване невдоволення роботою спеціаліста з боку батьків.

Обов’язки

Професія включає такі обов’язки:

• визначення рівня психічного розвитку;
• виявлення та профілактика звичок, які надають несприятливий вплив на здоров’я конкретної дитини;
• психологічна допомога дітям з порушеним інтелектом у стресових ситуаціях;
• формування навичок соціального спілкування в особливих дітей;
• організація мовного розвитку та вміння вибудовувати зв’язне оповідання;
• робота над зміцненням пам’яті, процесів мислення, уваги, вміння концентруватись;
• скорочення відставання в інтелектуальному розвитку у міру можливостей;
• допомога дітям з порушеннями інтелектуального розвитку у формуванні причинно-наслідкових зв’язків, розвитку міміки та дрібної моторики, розширення словникового запасу;
• робота із документацією;
• складання рекомендацій батькам у межах своєї компетенції.

Важливі якості

Необхідні якості, якими повинен мати олігофренопедагог:

• відповідальність;
• організаторські здібності;
• доброзичливість;
• любов до дітей;
• уважність;
• терплячість;
• відчуття ритму;
• акуратність;
• пунктуальність;
• спостережливість;
• комунікабельність;
• стресостійкість;
• бажання вчитися новому;
• працездатність.

Навички та знання

Олігофренопедагог – це професія, яка має на увазі знання педагогіки та психології, основи медичних дисциплін, корекційних методик, розуміння фізіології порушень інтелекту та пов’язаних з ними наслідків.

Даний фахівець повинен уміти: знаходити спільну мову зі своїми підопічними, грамотно застосовувати корекційні методики (включно з експериментальними) на практиці, оцінювати результати виконаної роботи, розуміти механізми впливу певних відхилень на загальний розвиток дитини, та знаходити можливості для їх компенсації.

Перспективи та кар’єра

Місцем роботи олігофренопедагога є: спеціальні школи та садки для дітей з порушеннями інтелекту, соціальні та реабілітаційні центри, санаторії, НДІ, медустанови (помічник дитячого психоневролога).

Розмір зарплати такого фахівця вищий, ніж у простого вчителя. Найчастіше олігофренопедагог працює із групами до 8-12 дітей. Також він може надавати послуги приватно, отримуючи додатковий дохід. Варто врахувати, що робота у цій сфері під силу не кожному.

Навчання

Щоб стати олігофренопедагогом, треба здобути вищу дефектологічне, психологічне чи педагогічне освіту, і пройти курси професійної перепідготовки за профілем діяльності. Рекомендується читати галузеву літературу та періодичні видання, відвідувати конференції та семінари.