Зміст:
Жанри й форми музики: соната
Камерно-інструментальна музика здавна супроводжувала наше повсякдення, дозвілля. Зміст програмних творів, що мають назву, підказує нам автор. Характеристика непрограмних творів визначається назвою жанру. Наприклад, марш передбачає енергійні образи, вальс — царину лірики, а скерцо — гумор. Це зрозуміло і без словесної підказки. Адже красою і виразністю музики ми можемо насолоджуватися, незалежно від того, чи зазначено у творі якась конкретика — картини природи чи портрети людей, героїчна боротьба чи народне свято.
Антоні Дітлеф. Аллегро (фрагмент)
Найцікавіше в жанрах непрограмної камерно-інструментальної музики те, що вона викликає у кожного слухача власні переживання, емоції, почуття, думки. Вони вільно народжуються під враженням від почутого і збагачуються асоціаціями на основі власного досвіду.
Соната належить до складних камерно-інструментальних жанрів, якому як правило, не притаманна програма. Слово соната виникло дуже давно й означало спочатку будь-яку інструментальну музику на відміну від вокальної кантати. Спочатку вони були одночастинні, а з часом розвинулися у велику циклічну форму.
• Які сонати ти вже слухав/слухала у попередні роки на уроках мистецтва? Чи мали ці сонати програму?
До портретної галереї
Доменіко Скарлатті (1685-1757) — італійський композитор і клавесиніст. Народився в Неаполі, в молоді роки служив капельмейстером і органістом у соборі Святого Петра в Римі, пізніше став королівським придворним музикантом у Мадриді.
В історію музики Д. Скарлатті увійшов як автор 555 сонат для клавесину. За життя митця вийшла лише одна збірка з 30 сонат. У передмові автор скромно зазначив: «Читачу, будь ти дилетант чи професор, не чекай знайти в цих композиціях глибокий задум, а скоріше майстерний жарт для удосконалення мистецтва вправлятися у сміливій грі на клавесині». Тим не менше творчість Д. Скарлатті зіграла значну роль у розвиткові сонатного жанру. Ці твори збереглися також у репертуарі піаністів.
Соната соль мінор Д. Скарлатті стала відома як «Котяча фуга», хоча назва не належить авторові. За легендою, одного разу домашня кішка композитора Пульчинелла випадково «зіграла» своїми оксамитовими лапками висхідний мотив. Ці шість нот звучали дещо незвично, але надихнули Д. Скарлатті на створення фуги. Пройшов чималий час, і в одному з нотних видань сонати композитора з’явилася ілюстрація з кошенятами, що бавилися на клавіатурі, й назва «Котяча фуга». Назва прижилася, і вже стало не важливим, була історія з кішкою композитора легендою-жартом чи рекламною фішкою видавців.
Карл Райхерт. Котяча фуга
Доменіко Скарлатті. Соната соль мінор «Котяча фуга».
Оригінальна ідея сподобалася композиторці Емі Біч, яка також взяла «котячий» мотив за основу своєї «Фантазії фугато».
Як циклічна форма соната сформувався у творчості композиторів-класиків віденської школи: Й. Гайдна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Вони написали чимало сонат для різних інструментів та камерно-інструментальних ансамблів.
У чому ж полягають особливості жанру сонати і сонатної форми? По-перше, її відрізняє гомофонно-гармонічний склад на відміну від поліфонічної музики, що до цього віками панувала в Європі.
По-друге, будова класичної сонати складається переважно з трьох (інколи — чотирьох) частин, де крайні частини зазвичай виконуються у швидкому темпі, а середня — у повільному. Відповідно вони різняться і характером музики.
Контраст як основний принцип побудови сонатного циклу поширюється і на теми окремих частин циклу, які також різні за характером. На контрасті побудовані теми першої частини сонати — головна і побічна. Інколи вони вступають у конфлікт.
По-третє, для жанру сонати важливим є наскрізний розвиток музики, цілісна драматургія циклу.
Такі характерні ознаки сонати дають змогу втілювати в музиці різні грані життя, драматичні події, палітру почуттів. Саме тому для багатьох композиторів соната стала улюбленим жанром.
Побудова і драматургія сонатного циклу
Перша частина — Allegro, як правило, у жвавому або швидкому темпі пишеться в сонатній формі, яка має традиційну усталену структуру:
експозиція — зав’язка, звучання основних тем, насамперед головної і побічної
розробка — конфлікт або взаємодія в розвитку основних тем
реприза — розв’язка, повторне звучання основних тем, формування висновку
кода (за наявності) — підсумок розвитку музики усього циклу
Друга частина — Adagio або Andante — звучить переважно в повільному темпі, за характером — переважно лірична
Остання частина циклу (фінал) — Allegro, як правило, звучить у жвавому чи швидкому темпі, за характером життєствердна
В українській музиці перші зразки класичної сонати створив Дмитро Бортнянський. За життя композитора їх виконували на клавесині, у наш час — переважно на фортепіано.
Дмитро Бортнянський. Соната до мажор для фортепіано.
• Слухаючи твір, намагайся стежити, як відбувається музичний розвиток. Визнач, як композитор застосовує в сонаті контраст.
Музичні форми окремих частин класичної сонати бувають різними. Приміром, В.-А. Моцарт у сонаті № 11 у першій частині замість звичного сонатного аллегро використовує форму варіацій, а у фіналі — форму рондо.
У варіаціях спочатку звучить основна тема, а потім — її видозміни. Прийоми варіювання можуть бути різноманітними: збагачення гармонії та фактури; зіставлення звучання теми в різних регістра і темпах, зміни динаміки й ритму тощо.
Рондо передбачає такий тип композиції, в якій головна тема — рефрен — звучить не менше 3-х разів. Рефрен чергується з контрастними епізодами. Рондо притаманні рухливий темп, чіткий ритм.
Варіації та рондо, бувають і частиною циклу, як у сонаті, і самостійним музичним твором.
Фінал сонати В.-А. Моцарта з назвою «Турецький марш» набув надзвичайної популярності. У нотах є авторська підказка — «Rondo alia turca». Слухаючи музику, європейцям незрозуміло, чому цей життєрадісний твір — марш. Адже під таку веселу музику важко уявити марширування військових. У своєму рондо В.-А. Моцарт передав особливості турецької військової музики. Тобто здійснив стилізацію — наслідування звучання оркестру яничар (турецьких піхотинців) з їх традиційними барабанами. Яничари ніколи не ходили під музику строєм, вона звучала перед боєм, під час і після бою. Отже цей твір можна сприймати як музичний жарт. Не дивно, що він став класичним шлягером.
Вольфганг Амадей Моцарт. Соната № 11 ля мажор для фортепіано.
• Добери слова-характеристики тем варіацій і рондо: легка, наспівна, святкова, граційна, весела, танцювальна, ніжна, маршова, світла, грайлива, яскрава, енергійна, блискуча. Які інструменти зображено в анімаційному фільмі на музику Моцарта?
Оригінальною трактовкою сонатного жанру стала творчість литовського композитора і художника Миколаюса Чюрльоніса. Прагнучи до синтезу мистецтв, він не просто написав різні сонати з програмними назвами (сонати сонця, моря, зірок, пірамід), а створив аналоги цієї музичної форми в живописі.
Миколаюс Чюрльоніс. Соната Сонця
• Проаналізуй цикл картин М. Чюрльоніса. Як він трактує музичну форму в кольорах? Яку музику можна уявити, поринаючи у чарівний світ живопису? У чому полягає унікальність картин-сонат.
Отже, як ти дізнався/дізналася, що соната існує і як жанр, і як музична форма, одна з найрозвиненіших у камерно-інструментальній музиці. Варіації, рондо, фуга, аналогічно поєднують ознаки жанру і форми.
Мистецька скарбничка
Рефрен (від фр. — приспів) — у формі рондо — розділ, який чергується кілька разів з основною темою.
Рондо (від фр. — коло) — музична форма, у якій неодноразово проводиться головна тема твору — рефрен.
Соната — жанр камерно-інструментальної музики, циклічний твір, що складається переважно з трьох контрастних частин, перша з яких, як правило, написана у сонатній формі.
Фуга — поліфонічна форма, заснована на розвитку теми, що виконується поперемінно в різних голосах; може бути окремим твором, частиною циклу. Фугато — маленька фуга.
Узагальнюю, аргументую, систематизую
- 1. Назви основні ознаки, притаманні жанру сонати.
- 2. Чим сонатний цикл відрізняється від вокальних циклів, які ти слухав/слухала раніше.
- 3. Здійсни узагальнення цієї теми: створи порівняльну табличку-словник із музичних жанрів і форм.
Самостійне дослідження, медіапошук
Дізнайся, при виконанні якої знаменитої фортепіанній сонати Л. ван Бетховена, український композитор Микола Леонтович намагався використати засоби кольоромузики.
Фантазую, експериментую, дію
Послухай «Fantasia fugata» Еми Біч. За технологією «котомузики» української композиторки зімпровізуй гумористичні мотиви для циркової «звіриної фантазії».
Кліренс автомобілів: порівняльна таблиця моделей
Кліренс пояснюється ГОСТом як відстань між такими частинами автомобіля як опорна поверхня і найнижча точка центральній частині всієї конструкції. Простіше кажучи, це те відстань, яке розділяє перспективу пошкодити саму нижню частину автомобіля і дорожнє покриття. Найчастіше дане поняття можна почути в такій формі як дорожній просвіт – воно більш зрозуміле, простіше запам’ятовується і тому з великим задоволенням використовується.
Величина кліренсу – це дуже важлива характеристика для будь-якого автомобіля, так як вона в значній мірі впливає на стійкість при високій швидкості, прохідність, маневреність. А це, без сумніву, ті показники, які здатні продемонструвати автомобіль в найкращому світлі. Що стосується прохідності, то її можна підвищити разом зі збільшенням значення. До речі, зробити це можна прямо під час руху – на деяких автомобілях.
Як правило, дорожній просвіт вказується в міліметрах, іноді також в сантиметрах. Поширена також практика оповіщення автовласників про двох значеннях – просвіт під віссю переднього і заднього розташування. Іноді навіть вказують просвіт, що під картером двигуна.
Щоб було простіше характеризувати кліренс, в подальшому і за допомогою таблиці, слід привести умовну класифікацію даної характеристики. В цілому дорожній просвіт можна розділити на три категорії: великий (позашляховики і позашляховики), середній (кросовери і паркетники), малий (автомобілі легкового типу). А тепер що стосується конкретних значень дорожнього просвіту під переднім бампером:
- 20-35 см для позашляховиків.
- Не менш 18 см і не більше 25 см для прокатників.
- 14-20 см для «легковиків».
Що стосується піддону картера, то це такі значення:
- Від 20 см для позашляховиків;
- Від 17 до 21 см для паркетників;
- Від 12 до 17 см для легкових автомобілів.
Порівняльна таблиця кліренсу авто
Порівняльний аналіз дорожнього просвіту різних автомобілів дозволяє зробити висновок всі ці значення в таблицю, яка наведена в даному матеріалі. Таблиця покаже найбільш низькі і високі значення кліренсу всіх трьох груп автомобілів, наведені раніше.
У список позашляховиків, які характеризують найбільш високим значенням, без сумніву, має містити такі суми: Land Rover Defender (25 см – під переднім бампером, 43 см – під паливним баків), UAZ Hunter (20,5 / 40 см), Nissan Patrol Y62 ( 28,5 / 30,5 см), Mercedes-Benz GL500 (28,5 / 29,7 см), Volkswagen Touareg (26,5 / 30 см).
Що стосується паркетників і кросоверів, то тут таблицю можна пояснювати за двома критеріями: автомобілі з дорожнім просвітом менше 18 см і більше цього ж значення.
В першу групи потрапляють такі моделі: Infiniti EX (14,7 см), Honda CR-V і Nissan Juke (17 см), Kia Sportage (17,2 см), Lifan X60 (17,9 см), Skoda Yeti і SsangYong Actyon (18 см).
Друга група: Hyundai Santa Fe і Kia Sorento (18,5 см), Chery Tiggo і Suzuki SX4 (19 см), Mitsubishi ASX (19,5 см), Toyota RAV4 (19,7 см), Suzuki Grand Vitara, Volkswagen Tiguan і Nissan Qashqai (20 см), Renault Koleos (20,6 см), Mazda CX-5, Nissan X-Trail і Renault Duster (21 см), Range Rover Evoque (21,2 см), Subaru Forester і Mitsubishi Outlander ( 21,5 см), Subaru XV і Land Rover Freelander (22 см).
До групи середньостатистичних легкових автомобілів, показник яких знаходиться в рамках 14-20 см, відносяться наступні: Chevrolet Cruze і Daewoo Matiz (15 см), Kia Spectra (15,5 см), Lada Kalina (15,8 см), Chevrolet Lanos і Hyundai Solaris (16 см), Волга ГАЗ-24 (17,4 см), Hyundai ix35 (17,5 см), ВАЗ-2110 (18 см), Renault Sandero Stepway (19,5 см).
В окрему категорію «легковиків», кліренс яких перевищує 20 см, потрапляють: Renault Duster і SsangYong Kyron (21 см), Ford Explorer (21,1 см), Toyota Land Cruiser 200 (22,5 см), а всі рекорди б’є УАЗ -469 зі значенням в 30 см.
Говорячи про найбільш високих значеннях дорожнього просвіту, слід зазначити таке серійне транспортний засіб як просапної трактор. У них кліренс може досягати 50-70 см, а у спеціальних навіть 200 см.
Даний порівняльний аналіз показав, що кліренс є індивідуальним показником кожного автомобіля. Незважаючи на те, що в залежності від призначення автомобіля, його габаритів і інших особливостей дорожній просвіт можна об’єднати в три групи, все ж дане розподіл є умовним. В першу чергу в зв’язку з тим, що в залежності від моделей кліренс, наприклад, у легковиків може досягати значення навіть вище, ніж у кросоверів. Тому автолюбителям, перш ніж купувати собі чергову автомобільну новинку, рекомендується перевіряти значення кліренсу – це в їх же інтересах.
Відео “Збільшення кліренсу передньої підвіски”
На записі показано, як проходять ремонтні роботи для підняття передньої підвіски Renault Duster (20 мм).