Японський менталітет

Географічна відособленість цієї дивовижної країни, територію якої складають чотири великих острови, зумовила і абсолютно унікальний менталітет її населення, особливості якого визнають у всьому світі. І сьогодні, коли процесами глобалізації порушені майже всі країни світового співтовариства, японцям вдається зберігати свій, ні на кого не схожий національний характер.

Японська ментальність і суспільство

Менталітет – це національний характер, що сформувався протягом багатьох століть – перша згадка про цю державу зустрічається в китайських історичних хроніках в 250г. н.е. На ментальність японців величезний вплив зробили сповідувані ними релігії – буддизм, дзен, синто, конфуціанство і, звичайно, природна відокремленість від решти світу, що вилилася в гіпертрофовану вірність традиціям. І сьогодні ця дивовижна нація, будучи повноправним членом спільноти найрозвинутіших світових держав, примудряється зберігати свою самобутність навіть в таких «уніфікованих» сферах, як ділові та суспільні відносини.

Японцям властиві працьовитість і старанність, які завжди шанували в цій країні як основні чесноти. Від кодексу честі японських самураїв всієї нації залишилося почуття обов`язку, відповідальність, прагнення жертвувати своїми інтересами заради спільних високих цілей, а також уміння тримати себе гідно і не втрачати «своє обличчя». Ця нація відрізняється дисциплінованістю та пунктуальністю, нехтування ними японці не допускають самі і не дуже-то прощають їх іншим.

Проживання в країні, де не вистачає ні корисних, ні просто земельних ресурсів, також наклало свій відбиток на ментальність японців. Вони ощадливі й ощадливі, не схильні до зайвої розкоші і марнотратства. Природна спостережливість і увага до найдрібніших деталей дозволяє їм не тільки оцінювати і насолоджуватися красою навколишнього світу, а й знаходити будь-які можливості для економного витрачання ресурсів і пошуку прогресивних технологічних рішень для їх максимального заощадження. Недарма Японія вважається самою технологічно розвиненою країною світу.

Японський менталітет у побуті

Всіх японців відрізняє вроджена ввічливість і глибоку повагу до інших людей. Вони ніколи не дозволять собі порушувати межі пристойності або особисті. Від японця ви ніколи не почуєте питань про вашу приватного життя, вони не схильні обговорювати ні з ким ні свою, ні чужу долю, давати непрошені поради.

Жителі Країни Вранішнього Сонця зберегли деяку наївність і сентиментальність, їх відрізняє особливе почуття прекрасного, вони естети у всьому і здатні створювати прекрасні інтер`єри в своїх будинках, використовуючи для цього мінімум вельми лаконічних по дизайну деталей.

У прояві особистих почуттів навіть з близькими людьми японці вельми стримані. У старшого покоління досі не прийнято виражати свої почуття на людях – поцілувати або обняти когось. Молодь, особливо в містах, уже більш вільно поводиться в цьому плані.

Особливості менталітету японців

Суші, кімоно, аніме, сумо – ці слова вже давно ввійшли у вжиток і стали загальновідомими, але що ще, окрім них, ми знаємо про далеку Країну Вранішнього Сонця? Багато віків Японія залишалася закритою для туристів і мандрівників, а коли ж відчинила свої двері для усіх охочих, здивувала світ безліччю дивовижних, оригінальних і навіть трохи дивних звичаїв і традицій. Однак, якщо Ви збираєтеся навідатися у Японію, без знання цих традицій не обійтися – озброюйтеся необхідною інформацією!

Чи носять японці кімоно?

Перше, що спадає на думку при згадці про японські традиції, – національне вбрання – кімоно. Цей одяг вийшов з повсякденного вжитку ще на початку ХХ століття, але й до сьогодні не втратив своєї актуальності. Існує ряд заходів, на яких без кімоно не обійтися: перше відвідування храму з новонародженим, церемонія повноліття, весілля тощо. Вбрання підв’язують поясом обі і доповнюють традиційним взуттям – сандалями дзорі або гета. Довжина кімоно, ширина рукавів та колір багато розкажуть про соціальний статус власника, вік і рід занять. Таким чином, кімоно в Японії не обмежується статусом національного одягу, а й може слугувати своєрідною візитівкою.

Японські абетки

Перш ніж пробувати розібратися з вивісками у Японії, туристам варто знати один цікавий нюанс японської мови – у ній використовуються цілих три види письма! Окрім ієрогліфічного письма кандзі, яке свого часу було запозичене з Китаю, в Японії існують дві буквені абетки – катакана і хірагана. Найцікавіше, що всі три види письма часто використовуються впереміш, а в деяких газетах і книгах досі трапляється традиційне написання справа наліво. Крім того, зрідка слова можуть транслітеруватися латиницею, цей тип написання називають ромадзі. Як бачите, японська мова не для слабаків!

Трохи для душі: поезія і театр

Японська література дала світові такі гучні імена, як Акутаґава Рюноске та Харукі Муракамі, але не перебільшенням буде зауважити, що вона почала крокувати світом з появою хайку (інша назва – хокку). Ця традиційна японська поезія з’явилася у XVI столітті і на початку мала виразний фольклорний відтінок. Хайку розкривають внутрішні переживання поета, які тонко переплетені з явищами природи і навколишнім світом. Такі вірші прийнято читати під час чайної церемонії чи традиційного освідчення, а писати їх вчать у молодшій школі!

Яскраве враження залишає традиційний японський театр – кабукі. Жанр зародився у XVII столітті й здобув чимало прихильників поєднанням складних костюмів і не менш вражаючого гриму. У виставах кабукі танці, музика та спів щедро приправлені драматизмом і символами, захованими у кожній деталі. Такі вистави залишаються популярними у японських театрах, зривають аншлаги і роблять акторів знаменитими.

Сучасна культура: аніме і джей-поп

Цікавішою за японське традиційне мистецтво для декого може виявитися хіба що сучасна масова культура. Все-таки багато тих, хто врешті закохується у Японію і планує туди поїздку, починають з манги (японський різновид коміксів) та аніме. Більшість повнометражних аніме та серіалів знімаються за вже відомими мангами, які виходять роками, продаються в Японії на кожному кроці і з’являються у перекладі по всьому світу.

Чимало зусиль до такої популярності доклала знаменита студія аніме «Гіблі» на чолі з легендарним режисером Хаяо Міядзакі. Саме тут були творені такі шедеври аніме, як «Віднесені привидами» та «Мій сусід Тоторо». У Токіо можна відвідати навіть музей студії, розташований у парку Інокасіра, де Ви й познайомитеся з героями японських анімаційних фільмів ближче. Не говорячи вже про те, що частенько просто на вулицях під час якогось із косплей-фестивалів можна зустріти персонажів «Наруто», «Зошита смерті» та інших знаменитих й не дуже аніме.

Окрема тема – японська музика. Вважається, що золоті часи джей-року (j-rock) вже позаду, і на зміну йому все більшу популярність здобуває джей-поп (j-pop) – сучасний жанр, який проник у всі сфери життя Японії. Його типові представники – так звані бой-бенди і ґьорл-бенди з юними яскравими хлопцями або дівчатами, які виконують невигадливі легкі пісні, супроводжуючи їх танцями. Зірки джей-попу всюди: на рекламних афішах, в телешоу, фільмах, відеоіграх, тож і Ви неодмінно їх побачите під час поїздки у Японію!

Норми поведінки і релігія

У Японії навдивовижу мирно поєднуються суворі норми поведінки і деяка вседозволеність. З одного боку, в цій країні, як ніде, легкодоступні продукти порноіндустрії, поширені заклади для дорослих, а розважальна та медійна індустрія не вирізняється скромністю. З іншого – тут дуже цінують смиренність і чесність, а працелюбність і ввічливість вважаються чи не головними достоїнствами. Токіо залишається одним з найбезпечніших мегаполісів, рівень злочинності тут один з найнижчих у світі. При цьому такі норми поведінки продиктовані швидше менталітетом, ніж релігією і суворими законами.

Найпоширенішою у Японії вважається древня релігія синтоїзм, яка поєднує у собі елементи буддизму, магії і тотемізму. Згідно з віруваннями синтоїстів, у світі близько 8 мільйонів божеств, і кожен після смерті може долучитися до їх числа. Разом з тим, це досить демократична релігія, без суворих канонів і приписів, яка повністю відділена від держави і не має впливу на світські традиції. У країні є чимало християн і буддистів, а часто має місце і двовір’я, коли людина дотримується синтоїстських обрядів, але при цьому ще й відвідує церкву чи буддійський храм.

Нюанси етикету

Виняткова ввічливість, притаманна усім націям Сходу, виведена у Японії на новий щабель. Навіть у спілкуванні японці використовують чотири рівні ввічливості: розмовний, шанобливий, ввічливий і дуже ввічливий. Одне з найменш використовуваних слів у мовленні японців – «ні», вони всіляко уникають відмов і заперечень. Що б Ви не попросили, готуйтеся, що Вам не відмовлять прямо, намагаючись знайти рішення.

У Японії прийнято говорити приязно і з усмішкою, але так зване панібратство, в тому числі надто мала дистанція між співрозмовниками, не прийнятне і може викликати обурення. Неввічливими вважаються прямий погляд в очі і активне жестикулювання. При зустрічі прийнято не потискати руку, а кланятися. Поклонитися у відповідь потрібно стільки ж разів, скільки вклонилися Вам, інакше Вашу поведінку може бути розцінено як неповагу.

Традиції застілля

Застілля у Японії – це особливий ритуал, а не просто прийом їжі. Кожна страва на столі має своє місце і подається у спеціально призначеному для неї посуді. Перед їжею слід витерти лице і руки вологим теплим рушником осіборі. Палички кладуть на спеціальну підставку хасі-окі, а розмахувати ними під час їжі, перехрещувати чи втикати у рис вважається поганими манерами. Супи слід пити, а не їсти ложкою, а смакуючи гарячу лапшу (удон або рамьон), можна, і навіть бажано, прицмокувати. Напої за столом розливає наймолодший, але наливати самому собі не прийнято, тому після всього він повинен поставити пляшку і зачекати, доки його чарку наповнить старший.

Під час їжі варто кілька разів похвалити, як усе смачно, – це вважається ще одним проявом ввічливості. До речі, у ресторанах і кафе не прийнято залишати чайові – вони можуть бути розцінені як образа: вважається, що розплачуючись точно по чеку, Ви залишаєтеся з продавцем на рівних, а залишаючи зайві гроші, намагаєтеся поставити себе вище і знецінюєте надану Вам послугу.

Чайна церемонія

Чайна церемонія залишається одним з головних елементів японської культури. Церемонія носить назву тядо і практично піднесена в ранг мистецтва. Вона проводиться у чайному будиночку тясіцу, а посуд підбирається в одному стилі. Перед початком гості випивають теплої води і тільки після цього вирушають у чайний будиночок. Перед порогом їх зустрічає господар церемонії і допомагає пройти обряд омивання – подає воду, щоб вмити обличчя, руки і ополоснути рот.

Далі слідує смакування легкими закусками, і тільки після нього справа доходить до приготування чаю. Господар церемонії повинен готувати чай, дотримуючись мовчанки, тож в будиночку панує майже медитативна тиша. Чай засипають у спеціальну чашу, а тоді в неї доливають кип’яток і розмішують. В кілька етапів все доводиться до потрібної консистенції. Спочатку господар з поклоном подає чай з однієї чашки кожному гостеві по черзі, від найстаршого до наймолодшого, і тільки після того, як скуштують всі, розливає кожному по чашках. Для чайної церемонії потрібно запастися терплячістю, але враження вона залишає дійсно нові і ні з чим не порівнювані.

Сім’я і соціум

Згідно зі статистикою, третина японських сімей створюються в результаті сватання і оглядин, які організували батьки. У сім’ях традиційно панує патріархат. Що ж до соціальних стосунків, то тут головні принципи – довіра і відповідальність. У Японії батьки не бояться відпустити шестирічну дитину до школи саму – при потребі чи у разі виникнення небезпеки на вулиці їй допоможе перший же зустрічний.

На багатьох вулицях і в магазинах є спеціальні підставки з парасольками – якщо почався дощ, можна просто взяти будь-яку з них. Коли дощ припиниться, парасольку залишають в найближчій підставці. Зате смітників на японських вулицях немає – сміття слід забрати додому і розсортувати.

Про традиції і національні особливості Японії можна розповідати довго, та що там, безкінечно – ця країна має надто багато відмінностей від західної культури. Тому найкращий вихід – поїхати і побачити все самому!

Ласкаво просимо на борт!