Який який відмінокЯкий який відмінок

0 Comment

Категорія відмінка. Відмінювання іменника.

Відмінком називається форма іменника, що передає його синтаксичні відношення до інших слів у словосполученні та реченні.

В українській мові 7 відмінків, кожен із яких відповідає на певне питання:

Називний – хто? Що? (людина, поле), Родовий – кого? Чого? (людини, поля), Давальний – кому? Чому? (людині, полю), Знахідний – кого? Що? (людину, поле), Орудний – ким? Чим? (людиною, полем), Місцевий – на кому? На чому? (на людині, на полі), Кличний – хто? Що? (людино, поле).

Називний відмінок називають прямим, усі інші – непрямими.

Називний і кличний відмінки вживаються завжди без прийменника, місцевий – лише з прийменником. Родовий, давальний, знахідний, орудний можуть уживатися як із прийменником , так і без нього.
Іменник у називному відмінку в реченні виступає в ролі підмета або присудка.

Іменники в непрямих відмінках у реченні можуть виступати:

А) іменною частиною складеного присудка: Була ти музою..

Б) додатком: Згаяного часу і конем не доженеш

В) означенням: В моєму серці схрещення доріг ненависті й любові

Г) обставинами: Мій перший вірш написаний в окопі

Іменник у кличному відмінку виступає в реченні тільки у ролі звертання.

Відмінювання іменників – це один із засобів зв’язку слів у реченні. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.

На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується основа слова. За ознакою роду й характером основи слова всі іменники поділяються на 4 відміни.

I відміна: іменники чоловічого, жіночого та спільного роду із закінченнями на -а (-я) Микола, суддя, земля, посуха, нероба.

II відміна: іменники чоловічого роду з нульовим закінченням і закінченням на –о: Віталій, плащ, рік, мисливець; дядько, батько, Дніпро. Іменники середнього роду із закінченнями на -о, -е, -я: відро, озеро, коліщатко, поле, серце, плече, життя, вишивання, обличчя.

III відміна: Іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: Умань, молодь, кров, радість, лють.

IV відміна: Іменники середнього роду із закінченнями на -а (-я) у яких при відмінюванні з’являються суфікси –ат- (-ят-), -ен-: лоша, слоненя, племя, ім’я, дівча.

Іменники І і ІІ відмін за характером кінцевого приголосного основи поділяють на три групи: тверду, мяку і мішану.

Іменники І відміни:
тверда: основа закінчується на твердий нешиплячий приголосний: актриса, Микола, свекруха, подруга.

м’яка: основа закінчується на м’який приголосний: Марія, квасоля, палиця, суддя.

мішана: основа закінчується на шиплячий приголосний (ж, ч, ш, щ): миша, пуща, вежа, листоноша.

Іменники ІІ відміни:

тверда: 1) іменники ч.р. з основою на твердий приголосний: крок, Дніпро, літак.

2) іменники с.р. із закінченням –о: відро, дерево, озеро

3) іменники ч.р. на –р якщо –р уходить до складу кореня: мир, сир, жир

4) іменники ч.р. із суфіксами –ар, -ир, -яр, у яких при відмінюванні постійний наголос:

ювіляр, мундир, касир, куховар.

5) іменники іншомовного походження із суфіксами –ер, -ір, -ур, -ор: зефір, інженер, абажур.

Винятки: звір, комар, хабар, долар, панцир, пластир, варвар.

м’яка: 1) іменники ч.р. з основою на м’який приголосний: гай, Андрій, Василь, вихователь, українець

2) іменники с.р. на –е: море, сонце, серце

3) іменники с.р. на –я: життя, обличчя, зілля, листя.

4) іменники ч.р. із суфіксами –ар, -ир, якщо при відмінюванні ці суфікси не наголошені: писар – писаря, буквар – букваря, аптекар – аптекаря.

Винятки: Ігор, якір, лобур, кучер

мішана: 1) іменники ч.р. з основою на шиплячий: плащ, ключ, вірш

2) іменники с.р. на –е з основою на шиплячий: згарище, плече, селище.

3) іменники ч.р. з основою на –яр, у яких при відмінюванні наголос падає на закінчення: школяр-школярем, пісняр-піснярам.

Який який відмінок

Прикметники, змінюючись за родами, відмінками й числами, відповідають на такі питання:

1)називний— який? яка? яке? які?;
2)родовий— якого? якої? якого? яких?;
3)давальний— якому? якій? якому? яким?;
4)знахідний— який? або якого? яку? яке? які? або яких?;
5)орудний— яким? якою? яким? якими? ;
6)місцевий— (на) якому? якій? якому? яких?

Усі прикметники відмінюються за одним зразком без винятків. Є лише невелика різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний: гарячий, чужий, короткий, зелений, братів, сестрин.

До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який [нˊ]: синій, давній, ранній, пізній. Сюди належать також безкраїй, довговіїй, короткошиїй з основою на [й].

Нижче в таблиці наведено буквені (не звукові) закінчення прикметників за родами, числами і групами.

У роді прикметники мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного й знахідного відмінків, де в середньому роді виступає закінчення (): зелене, синє.

ВідмінкиЧоловічий рідЖіночий рідМножина
Тверда група
(жовтий)
М’яка група
(синій)
Тверда група
(жовта)
М’яка група
(синя)
Тверда група
(жовті)
М’яка група
(сині)
Н.-ий,-ій
Р.-ого-ого-ої-ої-их-іх
Д.-ому-ому-ій-ій-им-їм
Зн.Як у називному або родовому відмінкуЯк у називному або родовому відмінку
Ор.-им-ім-ою-ою-ими-іми
М. (на)-ому/ -ім-ому/ -ім-ій-ій-их-іх