§ 3. Призначення, бойові властивості, загальна будова і принцип дії ручних гранат. Порядок огляду і підготовки гранат до застосування

Ручна осколкова граната — вибуховий боєприпас, призначений за допомогою ручного метання для ураження живої сили і бойової техніки противника осколками й ударною хвилею, що виникають через вибух. Застосовують їх у ближньому бою (під час атаки, оборони, в окопах, сховищах, містах і селах, лісах, горах).

Розрізняють також ручні протитанкові й спеціальні (димові, запальні, світлошумові, освітлювальні, сигнальні, газові тощо) гранати.

Ручні гранати можуть бути дистанційної (вибухають через певний час після метання) й ударної (вибухають миттєво, потрапляючи на перешкоду) дій. Вони безвідмовно вибухають при ударі об твердий предмет або ґрунт чи падаючи в грязюку, сніг, воду тощо. Вибух спричиняє наявність великої кількості осколків, які розлітаються в різні боки. На озброєнні в ЗСУ залежно від відстані розлітання осколків після вибуху є гранати наступальні та оборонні. До наступальних належать гранати РГ-42 (ручна граната 1942 р.), РГД-5 (ручна граната дистанційна, модифікація — 5), РГН (ручна граната наступальна) (іл. 3.1). Їхні осколки уражають живу силу в радіусі до 25 м.

Іл. 3.1. Загальний вигляд наступальних ручних гранат: а — РГ-42; б — РГД-5; в — РГН

В обороні використовують ручні гранати дистанційної дії Ф-1, оскільки її радіус ураження сягає до 200 м, та РГО — з радіусом можливого ураження до 150 м (іл. 3.2). Оборонні гранати метають тільки із-за укриття.

Іл. 3.2. Загальний вигляд оборонних ручних гранат: а — Ф-1; б — РГО

Ручна кумулятивна граната РКГ-3 (іл. 3.3) призначена для боротьби з танками та іншими броньованими цілями (самохідно-артилерійськими установками, бронетранспортерами, бронеавтомобілями), а також для руйнування міцних перешкод і сховищ польового типу та ураження живої сили противника в них. Вона має ударну дію і, влучивши в ціль (тверду перешкоду), миттєво вибухає. Хоча для боротьби із сучасними танками, оснащеними динамічним захистом, вони вже мало придатні, але для ураження БМП, БТР та інших бронемашин ці гранати залишаються достатньо ефективними.

Іл. 3.3. Ручна кумулятивна граната РКГ-3: а — загальний вигляд; б — у розрізі

Бойові властивості ручних гранат подано в табл. 3.1.

Основні дані

Середня дальність метання гранати, м

Час горіння порохового уповільнювача, с

Радіус розлітання вбивчих осколків гранати, м

Радіус зони ефективного ураження, м

Загальна будова і принцип дії ручних осколкових гранат. Для вивчення будови гранат користуються навчальними або навчально-імітаційними гранатами та плакатами.

Граната складається з корпусу (металевого або з інших легких матеріалів високої питомої міцності), заряду вибухової речовини і підривача (запалу) (іл. 3.4).

Іл. 3.4. Ручні протипіхотні осколкові гранати: 1 — кільце запобіжної чеки; 2 — спусковий важіль запалу; 3 — корпус; 4 — вибуховий заряд; 5 — запал

Корпус гранати містить вибуховий заряд та трубку для запалу. З корпусу під час вибуху гранати утворюються осколки. Верхня частина корпусу складається із зовнішньої оболонки, яку називають ковпаком, та вкладиша ковпака. До верхньої частини за допомогою манжети кріпиться трубка запалу. Трубка запалу слугує для герметизації вибухового заряду в корпусі та для кріплення запалу до гранати. Для збереження трубки від забруднення в неї угвинчують пластмасовий корок. Готуючи гранату до метання, замість корка в трубку вгвинчують запал.

Нижня частина корпусу складається із зовнішньої оболонки, яку називають піддоном, і вкладиша піддона.

Вибуховий заряд наповнює корпус, під час вибуху граната розривається на осколки. Вилка спускового важеля утримує ударник у зведеному положенні (бойова пружина стиснута). На трубці ударного механізму спусковий важіль утримується запобіжною чекою.

Запобіжна чека проходить через отвори спускового важеля і стінок трубки ударного механізму. На трубці є кільце, висмикуючи яке, звільняють чеку. Після висмикування запобіжної чеки й метання гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка віддає енергію ударникові. Ударник завдає удару по капсулю-запальнику. Промінь вогню від капсуля-запальника переходить на сповільнювач, запалює його й, пройшовши через нього, передається капсулю-детонатору, який, вибухаючи, підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, і осколки розлітаються в різні боки.

Запал призначений для підриву вибухового заряду гранати. Він складається з втулки сповільнювача, капсуля-запальника сповільнювача і капсуля-детонатора. Запал завжди перебуває в бойовому положенні. Розбирати запал і перевіряти роботу ударного механізму категорично заборонено. Його вибух спричиняє тяжкі травми.

Ручні осколкові гранати укомплектовані уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим (УЗРГМ, УЗРГМ-2), який не має забарвлення. Недоліком є те, що час від початку його горіння до вибуху гранати складає 3,2-4,2 с, що дає змогу супротивнику встигнути сховатися або навіть кинути гранату назад. Також граната може відкотитися через удар об перепону чи скотитися вниз у разі метання в горах.

З 1981 р. розпочато виробництво ручних гранат РГН та РГО (іл. 3.5). Але з часів колишнього СРСР досі є значний запас гранат, придатних для використання, тому вони теж на озброєнні ЗСУ.

Іл. 3.5. Загальний вигляд та будова ручних гранат РГН та РГО

а — РГН: 1 — нижня півсфера; 2 — верхня півсфера; 3 — стакан; 4 — пробка; 5 — манжета; 6 — вибухова суміш; б — РГО: 1 — нижня внутрішня півсфера; 2 — нижня зовнішня півсфера; 3 — вибухова суміш; 4 — верхня зовнішня півсфера; 5 — стакан; 6 — пробка; 7 — манжета; 8 — верхня внутрішня півсфера

Ручні осколкові гранати РГН та РГО укомплектовані ударно-дистанційним запалом — УДЗ. Він, на відміну від запалу гранати УЗРГМ, здатний підривати гранату після метання через 3,3-4,3 с, а також унаслідок удару об будь-яку поверхню.

Стисла характеристика ручної протитанкової кумулятивної гранати. Ручна кумулятивна граната РКГ-3 (призначення, будова і робота частин і механізмів пізніших зразків ручної кумулятивної гранати РКГ-3Е і РКГ-3ЕМ аналогічні гранаті РКГ-3) — протитанкова граната спрямованої дії (іл. 3.6). Бронепробійність — 170 мм (РКГ-3Е), 220 мм (РКГ-3ЕМ).

Іл. 3.6. Будова ручної протитанкової кумулятивної гранати РКГ-3: 1 — корпус; 2 — розривний заряд; 3 — запал; 4 — руків’я

Граната складається з корпусу з розривним зарядом, руків’я і запалу. Циліндричний корпус вміщає основний вибуховий заряд, додатковий заряд і трубку для запалу.

Основний заряд має кумулятивну воронку, обернену до дна корпусу і покриту тонким шаром металу. На зовнішній поверхні корпусу нанесена інструкція щодо поводження з гранатою. У руків’ї змонтовані стабілізатор, закритий відкидним ковпаком рукоятки, і ударний механізм із чотирма запобіжниками. Стабілізатор гранати складається з втулки, матер’яного конуса («парашута-стабілізатора»), чотирьох дротяних пір’їн, кільця і пружини. На рухомій муфті руків’я зроблена різьба для з’єднання з корпусом. Запал миттєвої дії містить капсуль-детонатор, а в гільзі — додатковий детонатор.

Напрямок польоту гранати дном уперед забезпечує стабілізатор (парашут). Після того, як із запалу висмикнули чеку й кинули гранату, з руків’я пружина виштовхує стабілізатор, завдяки якому граната летить (іл. 3.7) кумулятивною вирвою до мішені.

Іл. 3.7. Граната РКГ-3 під час польоту: 1 — пружина стабілізатора; 2 — рухома трубка; 3 — дротяні пір’їни; 4 — матер’яний конус; 5 — відкидний ковпак з планкою; 6 — пружина ковпака

РКГ-3 найефективніше діє, якщо втрапляє в ціль дном (іл. 3.8).

Іл. 3.8. Кумулятивний ефект РКГ-3: 1 — підривник; 2 — заряд; 3 — металева лійка; 4 — гази; 5 — фокус кумуляції (найвужча частина кумулятивного струменя)

Загальна будова і принцип дії навчально-імітаційних гранат. Крім бойових, є також навчально-імітаційні гранати, призначені для навчання прийомів і правил метання ручних гранат. За формою, масою і правилами поводження вони не відрізняються від бойових гранат, а під час падіння звуковим і димовим ефектом імітують вибух.

Відмінність бойової гранати від навчальної полягає в особливостях забарвлення, конструкції й маркуванні. Бойові гранати фарбують у зелені кольори — від світло-зеленого до темно-зеленого, а навчально-імітаційні гранати — у чорні кольори, також на них є відповідне маркування, а на оборонній гранаті (НРГ), крім того, ще й наявні дві білі смуги — поперечна та повздовжна (іл. 3.9 в). Бойовий запал не має забарвлення. У навчально-імітаційного запалу кільце чеки й нижня частина притискного важеля пофарбовані в червоні кольори. Навчально-імітаційні гранати мають у нижній частині отвір.

До навчально-імітаційних гранат належать: • навчальна ручна граната наступальна з поперечною та повздовжною білими смугами (НРГ-Н, для неї пристосовано корпус ручної осколкової гранати РГД-5) (іл. 3.9 а); • навчальна ручна граната оборонна (НРГ, для неї використано корпус ручної осколкової гранати Ф-1) (іл. 3.9 б); • навчальна протитанкова граната (НПГ-8) (іл. 3.9 в).

Іл. 3.9. Загальний вигляд навчально-імітаційних ручних гранат: а — НРГ-Н; б — НРГ; в — НПГ-8

Порядок огляду й підготовки гранат до застосування. Гранати надходять у війська в дерев’яних ящиках. На їхніх стінках і кришці нанесено маркування, у якому вказано кількість гранат у ящику, їхня маса, найменування гранат і запалів, номер заводу-виробника, номер партії гранат, рік виготовлення і знак небезпечності. У ящиках гранати, руків’я і запали укладають в окремих металевих коробках. Для відкриття коробок є ніж.

Усі запаси гранат і запалів, крім тих, що носять із собою, зберігають у заводських коробках. Бійці носять гранати в гранатних сумках (іл. 3.10). Запали розміщують окремо від гранат, при цьому кожний має бути загорнений у папір або шматок чистої тканини. У танках (бронетранспортерах, самохідно-артилерійських установках) гранати й окремо від них запали складають у сумки. Перед складанням у гранатну сумку і перед заряджанням гранати і запали підлягають огляду: потрібно приділити особливу увагу тому, щоб корпус гранати не мав глибоких вм’ятин та наскрізної іржі, трубка для запалу не була засміченою та не мала наскрізних пошкоджень; запал був чистим і не проіржавілим, без вм’ятин; кінці запобіжної чеки були розведені й не мали тріщин на згинах. Запали з тріщинками або із зеленим нальотом до застосування не придатні.

Іл. 3.10. Гранатні сумки: а — для осколкових гранат; б — для протитанкових гранат (1 — гранати; 2 — кишеня для запалів); в — сумка для ручної гранати Ф-1

Треба оберігати гранати і запали від сильних поштовхів, ударів, вогню, бруду й вологи. Забруднені або мокрі гранати за першої ж можливості обережно витирають і під наглядом просушують на сонці або в теплому приміщенні, але не біля вогню. Гранати, що зберігають тривалий час у гранатних сумках, потрібно періодично оглядати. Несправні гранати і запали здають на склад для знищення. Бойові гранати видають лише тим, хто навчався поводитися з ними. Категорично ЗАБОРОНЕНО розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити гранати без сумок (підвішеними за кільце запобіжної чеки); торкатися гранати, що не розірвалася; до метання гранат РГН та РГО звільняти руків’я і метати їх з висмикнутим шплінтом.

Заряджати гранату потрібно лише перед метанням. Насамперед треба викрутити пластмасовий корок з трубки корпусу і вставити в неї запал, угвинтивши його до кінця. Граната готова до метання.

1. Назвіть відомі вам різновиди гранат. 2. У чому полягає призначення ручних осколкових гранат та ручної кумулятивної гранати РКГ-3? 3. Розкажіть товаришу про бойові властивості ручних гранат. 4. Яка загальна будова ручних осколкових гранат та який принцип їх дії? 5. Як відрізнити бойові гранати від навчально-імітаційних?

6. Розкажіть товаришу про порядок огляду й підготовки ручних осколкових гранат до застосування.

Ручні осколкові гранати: призначення, будова, прийоми метання. Реферат

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених пунктах, лісі, горах).

Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні.

Будова ручної осколкової гранати РГД-5 Ручна осколкова наступальна граната РГД-5 складається з таких частин: корпус із трубкою для запалу, розривний заряд, запал. Корпус складається з двох частин – верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої оболонки (її називають ковпаком) і вкладиша ковпака. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється трубка запалу, яка герметизує розривний заряд у корпусі.

Щоб запобігти забрудненню трубки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку вгвинчується запал. Нижня частина, корпусу складається із зовнішньої оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Будова ручної осколкової гранати ф-1

Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 призначена для ураження живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, ВМП, бронетранспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками, по яких він звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластмасова пробка.

УЗРГМ – уніфікований запал ручної гранати модернізований – призначається для вибуху розривного заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсуля-запалювача. Він складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається із втулки-уповільнювача, капсуля-запалювача, уповільнювача і капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти роботу ударного механізму категорично забороняється.

Будова ручної осколкової гранати РГН. Ручна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.

Будова ручної осколкової гранати РГО. Ручна граната оборонна РГО призначена для ураження живої сили противника переважно в оборонному бою. Граната РГО складається з таких частин: корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу.

Корпус складається з двох частин – верхньої і нижньої. Верхня частина складається Із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки, які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у стакан вгвинчується пластмасова пробка.

Ударно-дистанційний запал

При звільненні важеля під дією пружини ударник вдаряє жалом в капсуль-запалювач КВ-Н-1, який викликає запалювання піротехнічних сумішей і піротехнічної уповільнювальної суміші. Піротехнічні суміші швидко згоряють, і стопори під дією пружин переміщаються в бік заглушки, вивільняючи движок. Движок пересувається пружиною і подає капсуль-запалювач КВ-Н-1 під жало інерційного пристрою. При падінні на землю (при зустрічі з перепоною) вантаж долає опір пружини, і жало викликає спрацювання капсуля-запалювача КВ-Н-1, при цьому спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 і відбувається вибух.

У випадку не спрацювання по перепоні після вигоряння піротехнічних уповільнювальних сумішей через 3,2-4,2 с спрацьовує капсуль-детонатор Б-37, а потім капсуль-детонатор 7К1.

Поводження з гранатами

Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися гранати, що не. розірвалася після метання.

Прийоми метання ручних осколкових гранат

Метання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положення) і самого метання. На навчальних заняттях з бойовими гранатами одягають металеву каску.

Гранату заряджають за командою “Підготувати гранати”, а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ковпачок або вигвинтити пробку з трубки корпусу. Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з гнізда сумки і розгорнути запал. Вставити запал у центральну трубку і загвинтити його. Граната готова до метання.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бронетранспортера і в пішому порядку (тільки наступальних гранат). Для метання гранати вибирається таке місце і займається таке положення, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою “Гранатою вогонь!”, а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність метання:

• взяти гранату в праву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль;
• продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки;
• утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, розмахнутись і кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

При метанні гранати стоячи з місця треба:

• стати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку;
• висмикнути запобіжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повертаючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад;
• швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим ривком кисті;
• вагу тіла в момент кидка перенести на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад.

При метанні гранати з коліна треба прийняти положення для стрільби з коліна, утримуючи гранату правою рукою, а зброю – лівою; висмикнути запобіжну чеку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги.

При метанні гранати лежачи треба прийняти положення для стрільби лежачи, покласти зброю на землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно провести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби.

При метанні гранати в русі (кроком або бігом) треба, утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю – лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз; на другому кроці (правою ногою) рука продовжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням корпуса праворуч; на третьому кроці, виставивши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах рукою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і руки, кинути гранату, проносячи над плечем.

Для метання гранати з траншеї або окопу потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку і висмикнути запобіжну чеку; відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і трохи згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; кинути гранату в ціль (мал.), після чого сховатись у траншеї (окопі).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця свого польоту граната втрачає швидкість і поступово відхиляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з положення лежачи.

Для ураження живої сили противника в окопі (траншеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту приблизно 35-40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не відкочувалася вбік.

При метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається капсулю-детонатору, який підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, осколки розлітаються у різні боки.

Тактична підготовка

Тактична підготовка є основою польової виучки особового складу підрозділів і частин, їй підпорядковано вивчення усіх інших предметів бойової підготовки. Вона об’єднує в єдиний комплекс знання, вміння та навички, здобуті особовим складом на заняттях з вогневої, технічної, інженерної, стройової і фізичної підготовки, з цивільної оборони та інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підготовленості особового складу підрозділів і частин є перемога в бою.

У цьому підрозділі підручника даються основи теоретичних знань, описуються прийоми і способи дій солдата у сучасному бою, сформовані досвідом минулих воєн, військових навчань і локальних конфліктів.

Аптека в мініатюрі: корисні властивості граната

Гранат – це справжня аптека в мініатюрі! Він містить 15 амінокислот, п’ять із яких незамінні. А це – цілу купу важливих вітамінів та мікроелементів.

Ранок у Великому Місті зібрав для тебе ТОП-5 корисних властивостей граната.

Корисні властивості граната

Знижує рівень цукру

Гранат – це ідеальний фрукт для діабетиків. Адже він працює як природний інсулін та здатен понижувати рівень цукру в крові. Аби відчути ефект, достатньо вживати всього по чайній ложці соку кілька разів на день.

Відновлює гормональний баланс

У кісточках граната містяться цілющі олії, а також вітамін Е. У комплексі вони здатні відновити гормональний баланс в організмі. Спеціалісти рекомендують жінкам їсти гранат у разі болючих менструацій, під час клімаксу та просто для профілактики гормональних збоїв.

Покращує ерекцію

Гранат дуже корисний не лише для жінок, але й для чоловіків. Адже здатен діяти на чоловічій організм, як віа-гра.

Справа в тому, що цей фрукт містить потужні антиоксиданти, які блокують дію вільних радикалів і покращують кровообіг у статевих органах.

Виводить радіацію

Гранатовий сік варто вживати всім, хто перебуває в зонах із підвищеним радіаційним фоном. Адже цей фрукт має унікальну здатність – виводити радіацію з тканин організму.

Також стаканчиком гранатового соку варто себе побалувати після рентгену, флюорографії чи польоту в літаку.

Допомагає скинути зайву вагу

Аби тримати себе в ідеальній формі, радимо випивати стакан гранатового соку щодня, або з’їдати хоча б один цілий гранат. Справа в тому, що цей фрукт містить поліфеноли, які зменшують апетит і надовго зберігають відчуття ситості.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про корисні властивості хурми.