Стаття 21. Зберігання транспортних засобів

Власники (користувачі) автобусів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, повинні забезпечувати їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.

Власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками.

Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень за погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції приймають рішення про організацію місць зберігання транспортних засобів на відповідній території (з урахуванням забезпечення їх станціями зарядки електромобілів) та здійснюють контроль за діяльністю таких місць зберігання транспортних засобів відповідно до законодавства.

• Стаття 1. Визначення основних термінів
• Стаття 2. Законодавство про автомобільний транспорт
• Стаття 3. Сфера дії цього Закону
• Стаття 4. Використання земель автомобільним транспортом
• Стаття 5. Завдання та функції державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту
• Стаття 6. Система органів державного регулювання та контролю
• Стаття 7. Організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
• Стаття 8. Оцінка відповідності на автомобільному транспорті
• Стаття 9. Особливості ліцензування на автомобільному транспорті
• Стаття 10. Тарифна політика на автомобільному транспорті
• Стаття 11. Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту
• Стаття 12. Страхування на автомобільному транспорті
• Стаття 13. Забезпечення діяльності автомобільного транспорту
• Стаття 13-1. Надання інформації з реєстру
• Стаття 14. Засади розвитку автомобільного транспорту
• Стаття 15. Підтримка розвитку автомобільного транспорту та інвестиційна політика
• Стаття 16. Статус персоналу автомобільного транспорту
• Стаття 17. Вимоги до персоналу автомобільного транспорту
• Стаття 18. Особливості організації праці та контролю за роботою водіїв транспортних засобів
• Стаття 19. Класифікація та реєстрація транспортних засобів
• Стаття 20. Вимоги до транспортних засобів і частин до них
• Стаття 21. Зберігання транспортних засобів
• Стаття 22. Вимоги до технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів
• Стаття 23. Контроль технічного стану транспортних засобів
• Стаття 24. Вимоги до автомобільного палива, мастильних матеріалів та до їх реалізації
• Стаття 25. Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу
• Стаття 26. Обов’язки та відповідальність виконавця за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів
• Стаття 27. Права замовника за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу
• Стаття 28. Вимоги до автостанцій та зупинок таксі
• Стаття 29. Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах
• Стаття 30. Основні права та обов’язки автомобільного перевізника та автомобільного самозайнятого перевізника, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах
• Стаття 31. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
• Стаття 32. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій
• Стаття 33. Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах
• Стаття 34. Вимоги до автомобільного перевізника
• Стаття 35. Послуги пасажирського автомобільного транспорту
• Стаття 36. Послуги автостанцій
• Стаття 37. Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом
• Стаття 38. Вимоги до перевезення організованих груп дітей автобусами
• Стаття 39. Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення
• Стаття 40. Основні права та обов’язки водія автобуса, таксі, легкового автомобіля на замовлення, легкового автомобіля при перевезенні пасажирів
• Стаття 41. Основні права та обов’язки пасажира
• Стаття 42. Договори щодо перевезення пасажирів
• Стаття 43. Основні засади визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування
• Стаття 44. Визначення умов перевезень та проведення конкурсу
• Стаття 45. Вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі
• Стаття 46. Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування
• Стаття 47. Внутрішні перевезення вантажів та правила їх надання
• Стаття 48. Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення
• Стаття 49. Основні права та обов’язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні
• Стаття 50. Договір про перевезення вантажу
• Стаття 51. Основні права та обов’язки замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом
• Стаття 51-1. Права та обов’язки вантажовідправника та вантажоодержувача
• Стаття 52. Основні права та обов’язки виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом
• Стаття 53. Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів
• Стаття 54. Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів
• Стаття 55. Дозволи на міжнародні автомобільні перевезення
• Стаття 56. Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення
• Стаття 56-1. Обов’язки автомобільного перевізника, автомобільного самозайнятого перевізника і пасажира під час пасажирського міжнародного автомобільного перевезення
• Стаття 57. Перевезення пасажирів і вантажів на території України іноземними перевізниками
• Стаття 58. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
• Стаття 59. Міжнародний автомобільний перевізник пасажирів і вантажів
• Стаття 60. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт

Перезимівля техніки

До короткотривалого зберігання машини готують відразу після закінчення їх експлуатації, а до тривалого — не пізніше як через 10 днів після закінчення передбачуваних робіт, за винятком машин для внесення органічних, мінеральних добрив та пестицидів, яких готують до зберігання відразу ж по закінченню робіт, у зв’язку з агресивним впливом матеріалу, з яким вони працюють.

Залежно від наявних умов та можливостей, сільськогосподарську техніку в господарствах зберігають за одним із трьох способів: у закритому приміщенні, під накриттям (напівзакритих приміщеннях); на відкритих, спеціально обладнаних для зберігання майданчиках. Вибір способу зберігання залежить перш за все від конструкційних особливостей техніки, природно-кліматичних умов розташування підприємства та відповідної матеріально-технічної бази.

Встановлено, що найнадійнішим способом зберігання є закритий, при якому машини розміщують у закритих приміщеннях (ангарах, боксах, складах та ін.). Тоді отримуємо найсприятливіші умови та мінімальні витрати часу на проведення обслуговування машин і механізмів, однак недоліком такого способу зберігання є витрати на будівництво приміщень для зберігання.

Сільськогосподарські машини зберігають на визначених для цього місцях за групами, а також за модельно-видовим принципом, із забезпеченням між ними відстані для проведення періодичних та профілактичних оглядів. При багаторядному розміщенні машин забезпечуються можливість проїздів, постановки машин та знімання зі зберігання. На відкритих майданчиках мінімальна відстань між машинами в ряду має становити не менше 0,7 м, а між рядами машин — не менше 0,6 м. За зберігання машин у закритих приміщеннях і під навісом відстань між машинами в ряду й від машин до стіни приміщення — не менше 0,7 м, а мінімальна відстань між рядами –1 м.

Не допускається зберігання машин та їх складових елементів у запилених та забруднених приміщеннях, до яких можливе потрапляння агресивних парів, газів та ін. Під час постановки машин на зберігання і приймання до експлуатації використовують спеціальний обліковий журнал. По мірі зберігання складають графік періодичного огляду машин на зберіганні, результати проведення періодичних перевірок стану зберігання оформляють у журналі перевірок.

Правила міжзмінного зберігання техніки. Здебільшого сільськогосподарська техніка зберігається на майданчиках і місцях міжзмінного зберігання або безпосередньо на місці виконання ними робіт. Машини за такого зберігання встановлюють повністю укомплектовані без знімання з них складових вузлів по закінченню робіт.

• очистити машину від бруду, підтікання технічних рідин, рослинних решток та ін.;
• вимити вузли та агрегати машини і продути їх стисненим повітрям;
• закрити щільно кришками або пробками, заглушками всі отвори, щілини тощо, через які можуть потрапити атмосферні опади всередину складових машини;
• очистити та обдути стисненим повітрям електрообладнання (фари, ліхтарі, генератор, стартер, акумуляторні батареї, електрошафу тощо), а клеми покрити захисним мастилом типу Isol або їм подібні;
• законсервувати непокриті фарбою поверхні двигуна, штоки гідроциліндрів, гвинтові та різьбові поверхні деталей, шліцьові з’єднання.

При короткотривалому зберіганні необхідно виконати роботи, передбачені правилами міжзмінного зберігання. Окрім цього, машину слід встановити на підставки в положення, що забезпечуватиме розвантаження коліс. Між шинами та опорною поверхнею має бути відстань 8-10 см, при цьому техніка встановлюється на зберігання без знімання з неї складальних одиниць та деталей. У разі зберігання машини за низьких температур повітря або більше одного місяця слід зняти акумуляторну батарею та встановити її на зберігання у спеціальне приміщення. Щомісяця варто перевіряти стан машин, що зберігаються, а виявлені під час перевірок відхилення від правил зберігання слід відразу усувати.

За довготривалого зберігання техніки необхідно виконати роботи, передбачені під час встановлення на короткотривале зберігання. При цьому машину встановлюють на майданчик для зберігання (під накриттям або в закритому приміщенні) та додатково виконати такі роботи:

• перевірити комплектність та технічний стан машини;
• при встановленні машин на відкритих майданчиках зняти та підготувати до зберігання в окремих приміщеннях електрообладнання, привідні ремені та ланцюги, карданні вали та ін. При цьому до демонтованих вузлів та агрегатів прикріплюють етикетки з господарським номером машини;
• після зняття з машини складових елементів загерметизувати усі порожнини й отвори з метою запобігання потраплянню вологи, пилу та інших сторонніх включень;
• провести консервування наступних елементів: відкриті з’єднання (гвинтові та шліцьові), пружини, штоки гідроциліндрів, відкриті кінцівки валів, шківи пасових передач, привідні паси, шини коліс;
• відновити пошкоджене фарбування поверхонь, попередньо зачистивши їх наждачною шкіркою та видаливши утворену іржу;
• тиск у шинах знизити до 70 % від робочого значення тиску.

При довготривалому зберіганні техніки у закритому приміщенні складові та вузли машин, вказані вище, можливо не знімати з місця їх кріплення за умови їх повної консервації та герметизації.

У період зберігання перевіряють правильність встановлення машин, комплектність складових, що зберігаються окремо, та машин в цілому, стан антикорозійного покриття, надійність герметизації, тиск повітря у шинах. Виявлені недоліки слід усунути. Стан машини при зберіганні в зачиненому приміщенні слід перевіряти кожні 2 місяці, за зберігання під накриттям — щомісяця.

На основі виробничого досвіду та в результаті періодичних перевірок аграрії все ж допускають грубих помилок при зберіганні сільськогосподарської техніки, а саме: невчасне і неякісне очищення збиральних комбайнів, незаконсервовані двигуни та гідросистеми, не розвантажені колеса, використання майданчиків із твердим покриттям не за призначенням та ряд інших.

Окрім загальних вимог до зберігання сільськогосподарської техніки, існують особливості зберігання конкретних машин.

Баластні ящики дискових лущильників, дискових борін і кільчастих котків необхідно звільнити від баласту, з водоналивних котків злити воду, з метою запобігання її замерзанню при зниженні температури повітря.

Кільчасті і водоналивні котки, робочі органи плугів і культиваторів необхідно встановити на підставки. Батареї дискових лущильників і борін підняти та встановити в транспортне положення.

Ланки зубових, ножових та інших борін від’єднати від коромисел і вкрити захисним мастилом, скласти на підкладки в штабель висотою до 1 м. Коромисла кріплення борін вкрити захисним мастилом та скласти на підкладки біля борін.

У посівних і посадкових машин під опорно-приводні колеса та під робочі органи, опущені в робоче положення, необхідно встановити на спеціальні підставки (виготовлені самостійно або придбані). Кришки і заслінки змінних і висіваючих бункерів та ящиків машин слід закрити.

Ріжучі кромки сошників, металеві насіннє- та тукопроводи, зовнішні деталі висіваючих, туковисіваючих і посадкових апаратів, а також різьби регулювальних гвинтів і шарнірних з’єднань необхідно вкрити захисним мастилом.

Тривале зберігання машин для внесення пестицидів та добрив. Банки, ємності, бункери, баки, трубо- і тукопроводи машин слід очистити та промити до повного видалення залишків добрив та пестицидів з метою запобігання дії корозії. Після миття, поверхні машини обдути стиснутим повітрям до повного видалення вологи.

Зазвичай внутрішні порожнини робочих ємностей консервують летючими інгібіторами (методом розпилення або у вигляді водного розчинника) або перетворювачами іржі. Після їх консервування кришки, заслінки, люки ємностей та баків необхідно закрити.

Зовнішні поверхні резервуарів, баків, кузови, планки транспортерів, лопаті розкидаючих барабанів необхідно покрити захисним складом (відпрацьованим мастилом чи ін.) або асфальтобітумним покриттям.

Ручні обпилювачі та обприскувачі необхідно також очистити, законсервувати та здати на зберігання у склад або спеціально відведене, добре провітрюване, приміщення.

Складні самохідні та причіпні машини наразі є найдорожчим сектором сільськогосподарської техніки. Вартість як вітчизняного зернозбирального комбайна, так і іноземного в рази більша від звичайної с.-г. машини, а тому догляд за такою технікою у подальшому потребує чіткого та суворого дотримання правил її підготовки до зберігання, технічного обслуговування під час постановки, в період зберігання та під час зняття зі зберігання. Найсприятливішими умовами для зберігання комбайнів створені за закритого способу, однак і за такого способу зберігання мають місце типові порушення, а саме:

• не визначається технічний стан комбайна та його складових одиниць;
• недостатнє очищення вузлів і агрегатів від мастила, пилу, бруду, рослинних решток, які утримують вологу й спричиняють руйнування лакофарбового покриття та корозію деталей;
• залишають встановленою на комбайн акумуляторну батарею та інше електрообладнання;
• комбайни встановлюють на підставки, які не відповідають вимогам техніки безпеки;
• консервації вузлів та агрегатів у деяких господарствах регіону не здійснюють належним чином;
• обслуговування ланцюгових передач (у кращому разі) обмежується обливанням відпрацьованою моторною оливою, натяг шківа — його послабленням;
• згідно з вимогами ДСТУ 7751-85, у зазначених вище машин видаляють іржу з поверхонь деталей, відновлюють фарбу та наносять захисне мастило на зовнішні поверхні комбайна і його складові елементи конструкції, однак на практиці перерахованих операцій не виконують, замінивши їх обливанням відпрацьованою моторною оливою, а це, в кращому випадку, впливає термін експлуатації як машини, так і її складових вузлів чи агрегатів.

Кількість відмов жаток у роботі становить значний відсоток, одна з причин — це порушення правил зберігання, оскільки більшість жаток зберігають відкритим способом, без належної для цього їх підготовки. На практиці виявлено основні невідповідності правил зберігання, які регламентовані ДСТУ 7751-85:

• по закінченні жнив жатки очищують, а за потреби — миють та видаляють рослинні рештки з усіх місць їхнього нагромадження;
• поверхні робочих органів, зовнішні поверхні нарізних з’єднань і місця з пошкодженою фарбою покривають захисним мастилом, натомість пошкоджену іржею поверхню жатки традиційно заливають відпрацьованою моторною оливою що, на відміну від спеціальних консерваційних мастил, має термін захисної дії у декілька разів менший;
• ланцюги та шківи необхідно зняти, підготувати до зберігання та здати на склад. Замість цього нерідко паси навіть не послаблюють, а ланцюги залишають іржавіти під впливом атмосферного середовища;
• візок для транспортування жатки, згідно з правилами зберігання, потрібно розвантажити, пневматичні колеса пофарбувати білилами, однак вони часто слугують підставкою для зберігання жатки.

Дотримання елементарних правил зберігання сільськогосподарської техніки дозволить заощадити значні кошти на придбання деталей вузлів чи агрегатів, які вийшли з ладу через порушення правил зберігання, а також подовжити термін та покращити умови експлуатації сільськогосподарських машин.