Бджолосімї на висадку

Головна / Підсадка маток / Підсадка маток. Структура бджолосім’ї і напрямок її розвитку. Частина 4

Структура бджолосім’ї.

Доречно ввести ще одне поняття – структура бджолосім’ї. Отже, під структурою будемо розуміти тільки ступінь організації бджолосім’ї. Найпростішу структуру має рій. До його складу входять лише матка і бджоли, іноді і трутні. Найскладнішу структуру має бджолосім’я в ройовому стані. До її складу входить гніздо, щільники, розплід на всіх стадіях розвитку, різновікові бджоли, анатомічні трутівки, одна плідна матка і неплідні у маточниках, маточники – відкриті і закриті, трутні і трутневий розплід на всіх етапах розвитку. Після ройового стану структура сім’ї знову спрощується просто до гнізда з бджолиним розплодом і однією маткою, а якщо сім’я струтневіла, то її структура спрощується лише до гнізда з бджолами і трутневим розплодом аж до того моменту, коли трутнева сім’я природно вмирає. Поняття структура бджолосім’ї дещо перекликається з поняттям статус бджолосім’ї, але відрізняється від нього. Статуси просто змінюють один одного від народження до її природної загибелі. Структура бджолосім’ї спочатку ускладнюється від статусу рою до статусу сім’ї в ройовому стані. Потім знову починає спрощуватися. Структура – це статична форма організації бджолосім’ї. Спрощення структури сім’ї може означати або її перехід на кілька статусів назад у її розвитку, або струтневіння.

Стан або напрямок розвитку бджолосім’ї.

Продовжуємо розглядати бджолосім’ю як суперорганізм і наповнюємо цей термін конкретним змістом. Звичайний організм – будь-який вид ссавців, наприклад, розвивається лише в одному напрямку. Він старіє, його біологічний вік тільки збільшується, і зарадити цьому нічим, такі закони життя. Немає і людей, які з віком ставали б молодшими. В цьому сенсі бджолосім’я, як суперорганізм, демонструє нам досить дивні можливості.

В рамках наших понять, розвиток бджолосім’ї – це перехід від одного статусу до іншого. Відбувається це по одній схемі: спочатку в бджолосім’ї накопичуються кількісні зміни, які приводять до змін якісних, останні і є перехід сім’ї в наступний статус. Складається враження, що бджолосім’я «бажає» і прикладає зусилля до переходу в наступний статус. Так, бродячий рій передусім шукає собі місце для гніздування (бродячий рій, який не бажає знайти нішу і збудувати собі гніздо, – це біологічний нонсенс), рій, що вже знайшов нішу для гнізда, всі зусилля витрачає на відбудову гнізда, сім’я, що має гніздо, максимально вирощує розплід, запасає корми, сім’я, що ввійшла в силу, переходить у ройовий стан і згодом відпускає рої, а після цього починається в деякому смислі зворотний хід по статусах.

Цікаво, що, починаючи з деяких вищих статусів – групи статусів: сім’я з гніздом, до статусу сім’ї в ройовому стані включно, бджолосім’я може розвиватися в двох напрямках, назвемо їх умовно: розвиток і виживання. Інакше кажучи, сім’я, як суперорганізм, на деякому етапі свого розвитку може як старіти, так і молодіти. Подібної здатності не має жоден із інших живих організмів, наскільки нам відомо. Уточнимо можливі напрямки розвитку бджолосім’ї в рамках поняття «Статус бджолосім’ї». Стан бджолосім’ї будемо розглядати як рух по статусах: в прямому напрямку – розвиток, в зворотному – виживання. Група статусів – сім’я без гнізда перебуває в дещо неоднозначному стані: з одного боку, у неї немає ресурсів у вигляді гнізда, запасів корму, вірніше, їх обмаль у вигляді жирового тіла фізіологічно молодих бджіл рою або запасів меду у зобиках бджіл; з іншого боку – єдино можливий наступний статус для неї – набуття гнізда, тому будемо вважати, що вона знаходиться в стані розвитку. Сім’я з гніздом і ройова сім’я можуть розвиватися в двох напрямках – як старіти, так і молодіти. Після ройового стану всі наступні статуси – це лише стан виживання, сім’я в таких статусах маток приймати не буде.

Нарешті, трутівочна сім’я розвивається лише в одному напрямку – може тільки старіти. Наприклад, до побудови гнізда (бродячий рій, рій, що знайшов нішу) сім’я може тільки виживати. Але така сім’я має потенціал для розвитку у вигляді молодих бджіл і матки. Якщо в цей час станеться втрата матки, то сім’я не зможе стати трутівочною, а бджоли просто розлетяться. Рій не може струтневіти, оскільки сім’я може стати трутівочною тільки якщо вона має гніздо. Якщо сім’я струтневіє, то вона втрачає здатність до розвитку, а може тільки виживати аж до колапсу і своєї загибелі.

Підсумовуючи, вкажемо на варіанти розвитку для кожної групи статусів:

• розвиток,
• роїння (відпускання роїв),
• виживання (вихід з ройового стану),
• отрутневіння.

Тут при строгому підході для кожної групи статусів варто було б вказати ще й такий варіант розвитку сім’ї, як колапс, розліт бджіл (рою) і загибель сім’ї (від хвороб, отруєнь), але ми цього не робимо по тій причині, що цей варіант ніяк не використовується при підсадці маток.

Отже, бджолина сім’я з гніздом може розвиватися у двох напрямках: розвиток – рух по статусах у прямому напрямку (від народження до старості). Рух по статусах у прямому напрямку (розвиток) можливий, якщо є гніздо і є матка.

Виживання – рух по статусах у зворотному напрямку (сім’я знижує свій статус).

Розвиток – збільшення числа бджіл, зменшення середнього віку бджіл, надходження пилку, виховування розплоду.

Виживання – зменшення вирощування розплоду або припинення його вирощування, збільшення середнього віку бджіл, економія кормів, скорочення споживання кормів, рух по статусах в зворотному напрямку. «Якщо сімейство не має роботи ні знадвору, ні всередині вулика, тоді воно вживає дуже мало їжі, постить і перебуває за таких умов у сонному стані», – Петро Прокопович.

Зміна напрямку розвитку залежить від зовнішніх умов у такому порядку: стан медоносної бази, погода, клімат, фотоперіодизм або зміна тривалості дня. Відсутність взятку, різке припинення його, погіршення погоди переводить бджолосім’ю із напрямку розвитку на напрям виживання. Разом з тим, збільшення тривалості дня переводить бджолосім’ю із стану виживання в стан розвитку, навіть якщо остання знаходиться в зимовому клубі.

Як швидко бджолосім’ї можуть переходити із стану розвитку в стан виживання і навпаки? Приклади із практики свідчать, що дуже швидко, іноді за півгодини. Для розгляду нашої теми – підсадки маток будемо вважати, що такий перехід може відбуватися протягом однієї доби.

Питання, чи можемо ми вважати сім’ю, що відпустила кілька роїв, саму в статусі рою, чи це вже трутівочна сім’я – залишається відкритим.

Як штучно можна перевести сім’ю із стану виживання в стан розвитку? Для цього існує кілька способів. Це підгодівля, це перевід сім’ї у нижчий статус (якщо сім’я має розплід – вилучаємо його, якщо сім’я має гніздо – відбираємо його).

Можна сказати, що бджолосім’я завжди перебуває чи живе в одному статусі (в двох одночасно бути не може). Під впливом інстинктів, зовнішнього середовища чи дій пасічника сім’я «працює» над тим, щоб перейти в наступний статус. В результаті діяльності сім’ї накопичуються кількісні зміни, які приводять до змін якісних. Наступний статус, до якого прямує сім’я, може бути вищим, наступним у розвитку – сім’я розвивається; або нижчим, попереднім у розвитку – сім’я виживає.

В результаті природних впливів на бджолосім’ю витримується поступовість у зміні статусів сім’ї. В результаті брутальних дій пасічника сім’я може перескакувати через окремі статуси в ту чи іншу сторону. Наприклад, якщо пасічник відбере розплід із гнізда, то така сім’я стане на кілька статусів молодшою чи нижчою.

Звичайна сім’я з гніздом протягом сезону під впливом погоди і стану медоносної бази і стану довкілля, ймовірно, десятки разів змінює напрям свого розвитку. В окремі роки розвиток сімей відбувається таким чином, що сім’ї не дотягують навіть до статусу ройової сім’ї.

Поняття стан розвитку чи стан виживання не є абстрактною теоретичною побудовою автора. Візьмемо для прикладу такий продукт бджільництва, як маточне молочко. Бджоли його добре продукують тільки коли знаходяться в стані розвитку. Якщо сім’я переходить в стан виживання, то продукування маточного молочка різко зменшується. Для підтримання бджіл в стані розвитку найкраще підходить невеликий підтримуючий взяток, щоб бджоли могли продуктивно вирощувати розплід. Якщо такого взятку немає, пасічник підгодовує бджіл (в тому числі і замінниками пилку). Надто сильний взяток також переводить бджіл із стану розвитку в стан виживання (зменшується кількість розплоду). В цьому випадку пасічник відкачує мед, навіть якщо він незрілий, щоб утримати бджіл в стані розвитку і не допустити зниження виробництва маточного молочка.

Взаємозв’язок між статусом сім’ї, напрямком її розвитку і структурою, зображено на рисунку.

Взаємозв’язок між статусом, станом і структурою бджолосім’ї.

Бджолосімї на висадку

У відповідність до прийнятої термінологією бджолиний відводок – це штучно сформована нова бджолосім’я на базі однієї або кількох сильних материнських бджолосімей у процесі їхньої активної життєдіяльності. Аналізуючи особливості формування бджолиних відводків, фахівці розрізняють їх за функціональним призначенням у тому числі: протироєві; залежно від періоду формування (весняні, літні, осінні); відводки для відновлення чисельності бджолосімей після зимівлі, а також збільшення пасік; відводки з метою селекційної роботи; безпеки запасних маток на весну; відводки з метою профілактики та лікування інвазійних хвороб (безрозплодні осінні відводки); відводки можуть бути на плідну, безплідну матку; на зрілий маточник; відводки на молоду чи льотну бджолу тощо. Звичайно ж ми навели далеко не повний перелік технологічних прийомів у процесах розведення, утримання та використання бджолосімей, які передбачають роботу з відводками.

За даними наукової літератури у процесі зимівлі гине до 0,2% однорічних маток, до 2,9% дворічних та до 10% трирічних. При необхідності одержати ранніх трутнів, пасічники залишають у зиму відводки та з трирічними матками. Крім того, практики рекомендують залишати близько 10% запасних бджоломаток як страховий фонд для підтримки чисельності бджолосімей. У регіонах, де період підготовки до головного медозбору короткий, запасних маток залишають за рекомендацією фахівців набагато більше, ніж 10%. Якщо в зиму пустити 100% запас маток, то це дозволить не тільки своєчасно замінити вийшли з ладу, але й використовувати відводки, що перезимували, на медозборі з верби, клена, акації.

Головною проблемою при зимівлі відводків і пасічники це знають, залишається забезпечення температуро-вологісного режиму мікроклімату в гнізді. Сподіватися на те, що у звичайних умовах відводки на 3-4 вуличках зможе самостійно перезимувати навіть при достатніх кормових запасах не доводиться через фізичні особливості генерування тепла та вентиляції гнізда бджолами. За даними наукових досліджень, у тілі бджіл зимового покоління відкладаються резервні азотисті речовини (жир глікоген). Причому у літніх бджіл процеси генерування тепла відбуваються під впливом ферментів оксидаз. Саме вони вступають у біохімічні реакції з розкладання цукрів за участю кисню повітря. У зимових бджіл аналогічні реакції протікають під впливом ферментів дегідрогеназ, які використовують кисень. пов’язаний з жировим тілом бджіл, накопиченим ними з осені. До того ж усередині клубу зимуючої бджолосім’ї вміст вуглекислого газу може без шкоди для останньої перевищувати 3-4%, а вміст кисню знижуватися до 4%. Це означає, що за наявності якісного корму в процесі зимівлі відводки менш критичні до вентиляції гнізда.

Залежно від природно-кліматичних умов, а також конструкції та системи вуликів застосовують різні способи зимівлі бджолиних відводків. Так, наприклад, якщо утримувати бджолосім’ї у двостінних вуликах-лежаках на 16, 18 або 20 рамок, то складнощів із зимівлею запасних відводків у омшанику буде менше. Крім того, вони легше переносять зиму поряд з основною бджолосім’єю.

При зимівлі на відкритому майданчику відводки, що покривають 6-7 рамок, можна залишати парами, розташовуючи їх в одному вулику через перегородку, з заґратованим вікном. У разі, коли передні, задні стінки та донья вуликів подвійні, а вільний простір заповнений клоччям або кострою льону, то волога в бджолиному гнізді практично не конденсується. У лежаках звичайної конструкції відводки краще зимують парами, займаючи по 5-7 рамок. Поділяють їх тонкою перегородкою, забезпечуючи між ними тепловий взаємообмін. Восени ці бджолосім’ї, як показує практика, воліють розташовуватися на вільних осередках стільників ближче до перегородки. До неї при формуванні гнізд наближають повномедові рамки, а поруч ставлять рамки, де є до третини вільних осередків у нижній частині.

У системі багатокорпусних вуликів відводки можуть зимувати і в одному корпусі на 6-7 рамках із запасом 10-14 кг меду. Слабкі відводки, що покривають 3-4 рамки поодинці не доживають до весни. Тому найкращий вихід із становища – парна зимівля відводків над гніздами сильних основних бджолосімей. При цьому відводки розділяють підбитим до низу корпусу дном, з щілинними душниками. Корпус кожної бджолосім’ї обладнують своїм круглим льотком 25 мм у діаметрі. Для покращення вентиляції, біля задньої стінки корпусу відвертають холстину на 1-2 см, щоб були видні плічка рамок. Вільний простір можна закрити мохової подушкою завтовшки від 3 до 6 см. Мохові подушки добре пропускають водяні пари, що виділяються комахами. Якщо використовують верхню ватну подушку, з боків обкладають її сухим болотяним мохом чи сіном.

У зимовий період бічне утеплення корпусів необов’язково. Кришку вулика надягають на підкришник. У кожному відділенні верхнього корпусу комахи повинні щільно обсиджувати всі рамки. Трапляється, що в жовтні до одного з відводків доводиться додавати молодих бджіл із додаткових сімей з матками-помічницями. Тоді зимівля на волі проходить задовільно: чисті рамки, підмору – півтори-дві склянки. У вересні або жовтні заґратовані льотки розширюють в основних сім’ях до 10 см і більше.

Вважається що, якщо відводок має більше 0,5 кг бджіл, не менше двох-двох з половиною вуличок, добре заповнених бджолами (на 3-х рутівських рамках), в сусідстві з сильною бджолосім’єю може перезимувати з ймовірністю 70%. Більш слабкі – потрібно підсилювати бджолами або поєднувати з іншими бджолосім’ями. До зими в кожній основній бджолосім’ї залишають по 8-10 світло-коричневих стільників. Важливо, щоб до осені всередині гнізда не залишалося порожніх рамок. Поки стоять теплі дні, рамки з розплодом і маломедові, а також погано відбудовані стільники переносять на краї гнізда до рамок, що криють, або вставних дощок. Коли вийде розплід, всі ці рамки видаляють і замінюють на повномедові, якими запасаються заздалегідь у червні або липні. Для зимівлі відводків відбирають бджолосім’ї найбільш продуктивні і зимостійкі з матками, що мають високу продуктивність. Для створення сильних бджолосімей потрібну кількість бджіл можна набирати з додаткових відводків. Рамки з бджолами молодого віку осіннього виведення можна отримати завдяки маткам-помічницям.

Таким чином, робота з відводками – це найпотужніший організаційний важіль підвищення ефективності роботи галузі бджільництва з виробництва бджолопродукції та підвищення врожайності ентомофільних культур у рослинництві. Однак, раціональне використання цього інструментарію потребує вдосконалення професійних знань, досвіду, науково обґрунтованої розробки та впровадження ресурсозберігаючих технологій та засобів їх реалізації.

Сильні бджолосім’ї – рентабельна пасіка.

Бджолина сім’я як єдиний організм. Склад бджолосім’ї у різні періоди року

Бджолосім’я – найскладніший, цілісний організм, що складається з десятків тисяч льотних (робочих) бджіл, сотень, іноді до тисячі, трутнів (в літній час), і однієї плодової матки, які взаємопов’язані між собою безперервним обміном речовин та неухильним виконанням певних функцій. Іншими словами, бджолосім’я може існувати тільки як одне ціле, життя поза сім’єю для бджоли неможливе, воно гине. Тільки завдяки такій єдності сім’я може підтримувати в різні пори року свою життєдіяльність, розвиватися та давати потомство.

Склад бджолосім’ї

Перш ніж розглядати склад, призначення та функції всіх членів бджолосім’ї докладніше, варто зазначити, що кожній притаманний своєрідний характер та особливості:

специфічна пахучість особин;

миролюбність чи агресивність;

придатність до активного медозбору;

здатності до будівництва та утеплення гнізда;

Відмінні риси сім’ї утримуються, поки її очолює та сама плідна матка. При зміні «королеви» змінюються і характерні риси сім’ї, нове потомство матиме інші спадкові властивості.

Плодна матка – «королева» бджолосім’ї

Матка – це бджола, придатна для виробництва приплоду, відповідальна за відтворення потомства. Вона – головна у бджолиній сім’ї. Термін життя – 3-5 років. Вага та розмір більше, ніж у інших бджіл. Довжина тіла може змінюватись в межах 20 – 25 мм, вага – 200 – 250 мг. За добу матка «сіє» щонайменше 1000 яєць. Молода матка – до 2000 – 3000, причому більшої ваги, ніж стара. Відкладання яєць зазвичай починається напередодні весни – у лютому, а закінчується з приходом осінніх холодів. Усього за сезон – до 200 000 шт., З середньою швидкістю 1 яйце за 40 сек.

У міру старіння матка відкладає все менше яєць. На несучість «королеви» впливають її генотип (порода), вміст бджолосім’ї в цілому, достаток корму, період року. Молода матка через 3 – 4 доби після спарювання з трутнями стає плодовитою. Якщо протягом 10 – 14 днів спарювання не відбулося, вона назавжди залишається неплідною. Бджолосім’я приречена на загибель, якщо бджоляр вчасно не підсадить у вулик іншу, плодову матку. Почет з робочих бджіл дбає про свою «королеву», обходжує її, оберігає, годує, чистить, прибирає. Якщо сім’я гине від голоду та поганих умов утримання, то матка гине однією з останніх бджіл у вулику.

Робочі (льотні) бджоли

Найчисленнішу частину бджолосім’ї становлять бджоли-трудівниці жіночої статі, нездатні до відтворення потомства через недорозвиненість репродуктивних органів. Їх призначення – робота на благо всієї бджолосім’ї:

• догляд за маткою;
• годування та виховання розплоду;
• збір перги та нектару;
• відбудова сот;
• охорона вулика;
• підтримування потрібного температурного режиму та вологості в гнізді;
• прибирання сміття та підмору.

Чисельність робочих бджіл – величина непостійна. Навесні, в середньому, близько 15 000 – 20 000 особин, влітку може досягати 80 000, восени – 30 000. Розмір тільця робочої бджілки не більше 14 мм, вага – 90 – 115 мг. Термін життя у бджіл, народжених у різний бджолярський сезон, не однаковий.

• весняні (березневі) бджоли живуть 30 – 35 днів;
• червневі – близько 60 днів;
• липневі (час основного хабара) – 28 – 30 днів;
• осінні (вересневі/жовтневі) до 100 днів.

У сім’ях без розплоду тривалість життя робочих бджіл збільшується і сягає 12 місяців. Це означає, що найшвидше бджоли-трудівниці зношуються в періоди інтенсивної роботи з медозбору та вирощування потомства. У перші дні після появи на світ робочі бджоли ще не можуть літати і займаються виключно домашньою роботою. Лише через один-два тижні, передавши свої обов’язки новому виводку, починають вилітати за хабаром, змінюючи старих бджіл, що зносилися.

Трутні та трутівки

Трутні – бджоли чоловічої статі, що виходять із осередків наприкінці травня, на початку червня. Здатні до спарювання з молодими матками через 8 – 14 діб після народження. Поки трутні виконують своє призначення, бджоли дбають про них, посилено годують та опікуються. Ситуація змінюється наприкінці літнього сезону. Бджоли-домогосподарки припиняють годування личинок у трутневих осередках, не пропускають трутнів до запасів корму, і коли вони слабшають від голоду, просто виганяють з вулика. Це значуща подія у житті бджолосім’ї – сигнал пасічнику про закінчення сезону медозбору. Тільки безматкові сім’ї, а також ті, де матка неплідна, допускають зимівлю трутнів у вулику.

Трутовками стають робочі бджоли, у яких з’являється здатність відкладати яйця. З’являються вони у бджолосім’ях, де більше 2 – 4 тижнів відсутня плодова матка, або в період роїння. Бджоли-трудівниці трутівок не годують і не створюють навколо них почет, трутовки самі літають за кормом на медоносні угіддя. Вони прикріплюють на стінки розплодних осередків кілька яєць замість одного, як це робить плодова матка. З яєць трутовок з’являються «браковані» трутні (особини з недорозвиненими статевими органами). Чим раніше пасічник помітить появу в сім’ї трутівок, тим легше можна виправити аномальну ситуацію.

Життєдіяльність бджолосім’ї у різні періоди року

Весна літо. Найбільшу активність бджоли-трудівниці виявляють у есенне-летний бджолярський сезон. Матка починає сіяти яйця, виводок молодих бджіл енергійно займається облаштуванням сотів, збиранням та годуванням розплоду, льотні бджоли дружно займаються медозбором. Протягом дня в середньому вони виконують до 10 вильотів з доставкою до вулика 15 мг перги (пилки рослин) і близько 40 мг нектару. Щоб зібрати приблизно 1 кг меду, середньої за силою сім’ї потрібно зробити не менше 25 000 вильотів на ділянки з рясним медоносами і майже 120 000 вильотів для відвідування рослин з меншою кількістю нектару.

На обробку однієї квітки бджілка витрачає приблизно 5 – 40 сік. А на те, щоб її медовий зобик повністю наповнився нектаром, йде близько 2-х хвилин. Бджоли працюють із медоносними рослинами вибірково. Спочатку з тими, де більше нектару і добути його простіше. Тому вони, наприклад, вранці обробляють одні рослини, а ввечері вже інші. Пошуком найкращих медоносів займаються бджоли-розвідувачки. Повернувшись до вулика, вони сигнальними рухами передають іншим льотним бджолам добуту ними інформацію.

Осінь зима. Бджолосім’я готується до зимового сезону протягом усього свого активного життя:

• влаштовує гніздо;
• вирощує численне потомство робочих бджіл;
• заготовляє кормові запаси;
• утеплює зсередини вулик, зашпаровуючи всі щілини прополісом;
• проводить інші роботи, необхідні для благополучної зимівлі та розвитку сім’ї.

Восени, після завершення сезону медозбору, бджолосім’я впритул займається підготовкою до зимівлі та утворює клуб, розміщуючи його так, щоб у його верхню половину входила більша частина друкованого меду – кормового запасу сім’ї. На початку зими бджоли у клубі, через уповільнення фізіологічних процесів в організмі, для прокорму використовують до 25 г меду на день (приблизно 700 г на місяць). Це майже у 20 разів менше, ніж у активну пору своєї життєдіяльності. Наприкінці зимівлі, коли матка починає яйцекладку та з’являється розплід, витрата корму збільшується майже вдвічі.

Корм із запасів на зиму витрачається бджолами та на обігрів клубу. Його зовнішню частину з оболонкою, що досягає 7 см завширшки, складають бджоли, що тісно сидять один до одного. Вони постійно обмінюються місцями з бджолами, що сидять у глибині клубу і виробляють тепло. Коли зовнішня температура знижується, клуб ущільнюється ще більше, при підвищенні розпушується. Таким чином з жовтня по січень у клубі підтримується постійне тепло в діапазоні +24 – +28 оС та +34 – +36 оС у лютому та березні, тобто в ті місяці, коли з’являється розплід. На обігрів та вентиляцію гнізда бджоли витрачають багато енергії, і до кінця зимівлі виходять досить зношеними. Для збереження сили сім’ї нерідко потрібна компетентна допомога пасічника.

Взимку бджоли не випорожнюють свій кишечник. Неперетравлені частинки корму накопичуються і утримуються у задній кишці. Нагромадження калу вагою більше 40 мг викликає у бджіл пронос. Уникнути цього критичного стану (нерідко виникає при затяжній зимі) можна організацією очисного обльоту всієї бджолосім’ї за першої ж нагоди в окремі теплі дні (+12 оС) або в умовах закритого та спеціально підготовленого для цієї процедури приміщення.

Яйце – личинка – лялечка – бджола

Всі бджоли в сім’ї народжуються з яєць, що відкладаються однією і тією ж маткою. Майбутні матки, трутні, бджілки-трудівниці – всі комахи без винятку послідовно проходять ідентичні фази розвитку:

Але ось відрізки часу, протягом яких одна фаза змінює іншу – різняться. Яйце запліднюється сперматозоїдами, які зберігаються в сперматом приймачі матки (він розташовується в її черевці), в момент його виходу з тіла матки. Ця мить є відправною для початку розподілу клітин у яйці, тобто ембріонального розвитку комахи.

На вигляд яйце бджоли схоже на крихітну ниточку білого кольору довжиною 1,5 мм і шириною 0,3 мм. Через 3 доби з яйця з’являється личинка, яку відразу починають рясно годувати маточним молочком робочі бджілки з функціями няньок-годувальниць. Протягом доби вони навідуються до своїх підопічних приблизно 1300 разів, а за весь період вигодовування личинок не менше ніж 10 000 разів. Вироблення молочка у бджіл-годувальниць відбувається в залозах глотки.

Ще через 3 доби «меню» для личинок майбутніх робочих бджіл і трутнів зазнає змін. Замість маткового молочка вони отримують живильну суміш із меду та пилку. А ось маточним личинкам годувальниці продовжують згодовувати висококалорійне маточне молочко. Завдяки такому харчуванню личинки майбутніх маток ростуть набагато швидше, ніж личинки трутнів та бджіл-робітниць. Тривалість личинкової фази розвитку:

Протягом усього цього часу маса личинок збільшується майже в 1300 разів і вони 4 рази линяють. Після закінчення термінів годівлі бджоли запечатують осередки з личинками кришечками з повітропроникного воску. Протягом чергової 3-ї доби з личинками відбуваються метаморфози – вони стають лялечками. У фазі лялечки ще не народжені бджоли перебувають не однаковий час:

Сумарно весь термін розвитку бджоли від яйця до народження особини становить:

Знання про терміни розвитку бджіл від яйця до їх народження дозволяють бджолярові розраховувати час появи нових, молодих членів у бджолиній сім’ї.

Важливо! Порушення температурного режиму (+34 оС) біля рамок з розплодом впливає терміни появи потомства. Зниження навіть на 1 градус спричиняє затримку. Підвищення температури та її нестійкість загалом можуть занапастити розплід.