Біла Швейцарська Вівчарка

Дуже розумний, енергійний і ласкавий. Білий швейцарець приділяє господареві достатньо багато уваги. Він менш чутливий, ніж німецька вівчарка, але має відмінні охоронні здібності й може затримати зловмисників. Однак, як правило, швейцарець занадто м’який для нападів та агресії.

Зміст

• Інформація про породу
• Фото породи
• Історія походження
• Зовнішній вигляд
• Характер
• Догляд
• Дресирування
• Поширені захворювання
• Харчування

Інформація про породу

Фото породи

Історія походження

Біла швейцарська вівчарка вважається собакою міжнародного походження. На формування цієї породи вплинули кілька країн.

Біла вівчарка — пастуша собака, родом з США, Канади та Англії. Його спадковість простежується аж до Німеччини. Все тому, що біла вівчарка з’явилася з білих підвидів німецької вівчарки і є прямим нащадком цієї породи. Тим самим вона розділяє спільне походження з ранніми німецькими вівчарками.

Швейцарія була першою країною, яка офіційно визнала білу вівчарку, як окрему породу. Тому саме ця країна вважається її країною походження. Після цього в багатьох країнах назва породи було змінена на білу швейцарську вівчарку.

Зовнішній вигляд

Біла вівчарка — пастуша собака, оскільки в силу свого кольору може бути прийнята “за свою” між отарами овець. Раніше цей факт дуже виручав швейцарських пастухів, які могли взяти білу собаку цієї породи на пашу.

Білі швейцарські вівчарки мають середній розмір, але попри це досить сильні. У них злагоджені та чіткі обриси тіла. Зріст такої собаки коливається від 50 до 60 см, а вага від 25 до 40 кг в залежності від статі і генетики.

Характер

Дуже розумний, енергійний і ласкавий. Білий швейцарець приділяє господареві достатньо багато уваги. Він менш чутливий, ніж німецька вівчарка, але має відмінні охоронні здібності й може затримати зловмисників. Однак, як правило, швейцарець занадто м’який для нападів та агресії.

Ця собака любить бути в центрі сімейного життя і жахливо сумує, якщо її замкнути одну або залишити на вулиці на якийсь час. Білі швейцарські вівчарки з радістю приймуть собак та інших домашніх тварин, як частину своєї сімейної зграї. Однак можуть проявити агресію стосовно інших собакам, яких вони не дуже добре знають.

Біла швейцарська вівчарка має високий рівень енергії, тому їй потрібно достатньо місця, щоб легко пересуватися і досліджувати простір. Ось чому саме затишний двір в заміському будинку стане її ідеальним місцем знаходження, а не крихітна квартира в місті.

Догляд

Власники повинні бути готові розчісувати густу шерсть собаки кожного дня. Якщо ж цього не робити досить швидко з шерсті утворюються клубочки. Зрозуміло, що на його блискучому білому кольорі відразу видно будь-який бруд. Тому біла швейцарська вівчарка дійсно потребує регулярного купання. Для правильно догляду знадобиться м’який шампунь для собак, що не зневоднює шкіру і не зіпсує якість шерсті.

Дресирування

Порода вівчарки в цілому має високий рівень інтелекту. Цією рисою також володіє і білий швейцарець. А щоб дресирувальник досяг успіху, важливо, аби собака відчула домінантне становище людини. Тому впевненість господаря — ключ до успішних тренувань з собакою.

Однак ніколи не слід вдаватися до жорстких підходів у навчанні. Вони є контрпродуктивними з такою високоінтелектуальною породою, як ця. Білий швейцарець відмовиться від співпраці, якщо відчує зневагу до себе. Його зусилля повинні бути високо оцінені.

Поширені захворювання

• алергія;
• розрив хрестоподібної зв’язки;
• дисплазія ліктьового суглоба;
• епілепсія;
• екзокринна недостатність підшлункової залози;
• гемофілія;
• дисплазія тазостегнового суглоба;
• мегаезофагус.

Харчування

Біла вівчарка — собака значних розмірів, тому найкраще годувати її високоякісним кормом для таких собак. Існують формули корму, розроблені спеціально для активних порід. Саме їх і необхідно використовувати в харчуванні білої вівчарки. Також цікавими варіантами буде комбіноване або натуральне харчування — баранина, яловичина, овочі (морква, кабачок, гарбуз).

Біла швейцарська вівчарка: опис породи, різновиди, зміст, догляд і виховання

Напевно кожен хоча б раз у житті замислювався про те, щоб завести вірного і відданого чотирилапого друга. Але чи існують великі собаки з покладистим характером? Безумовно! Біла швейцарська вівчарка (БШО), що володіє гострим розумом, добротою і щирістю, – яскравий тому приклад.

• Опис різновидів породи
• Історія походження
• Характер і поведінка білої швейцарської вівчарки
• Стандарт породи і вибір цуценяти
• Особливості утримання собаки
• Догляд, здоров “я, годування
• Призначення
• Виховання та дресирування
• Плюси і мінуси білої швейцарської вівчарки

Опис різновидів породи

Згідно з описом породи, можна провести паралель між швейцарською та німецькою вівчарками (НО). Адже перша, поряд з НО, характеризується як врівноважена, слухняна, віддана і доброзичлива тварина з високим інтелектом. Основна відмінна якість – шерсть білосніжного забарвлення.

Представники породи позбавлені агресії і прекрасно уживаються в сім’ях з дітьми. Незважаючи на врівноваженість, вони не потерплять жорстокого поводження і не будуть миритися з побоями.

Нерідко в колі собаківників можна почути ще одну назву цього гармонійно складеного собаки – американо-канадська біла вівчарка. Воно пов’язане з походженням породи, з деталями якого читачі познайомляться далі.

Історія походження

«Німці» є предками альбіносів, які були виведені в 20-х рр. в якості пастухів овечих отар. Сільськогосподарські тварини не боялися таких собак завдяки їхньому забарвленню і приймали «пастухів» за своїх.

Проте вже через 10 років чисельність представників породи почала скорочуватися, оскільки кінологи наполягали на тому, що білий окрас лише псує екстер’єр німецьких вівчарок.

Якби не еміграція альбіносів в Америку, історія породи припинила б своє існування ще на етапі становлення.

У 60-х рр. порода набула широкого поширення на територіях США і Канади. Тоді як улюбленицею європейців вівчарка стала лише у 80-ті рр. 2002 рік ознаменувався визнанням породи МКФ під її нинішньою назвою. Також в цей час були прийняті її стандарти.

Характер і поведінка білої швейцарської вівчарки

У БШО ідеальний норов. Зрівноваженість і послух ідеально доповнюють кмітливість. Завдяки такому прекрасному набору якостей, цуценята білої швейцарської вівчарки ніколи не шкодять майну в будинку. При правильному вихованні їх без побоювань можна залишати самих і не боятися після повернення додому виявити в ньому погром.

Watch this video on YouTube

За представниками породи не спостерігалося спалахів агресії. Навіть у присутності чужинця на території вони лише насторожено стежать за незнайомцем. Якщо тварина відчує небезпеку, то вона спочатку подасть голос, а не почне атакувати. На відміну від «німців», БШО менш азартна, її відмінна риса характеру – витриманість. Але активності собаці не позичати, тому не варто плутати стриманість з флегматичністю, притаманною, наприклад, сенбернару.

На замітку! Гавкіт швейцарця – не тільки сигнал загрози, а й спосіб вираження щирої радості.

Стандарт породи і вибір цуценяти

Чинний стандарт, якому повинні відповідати всі собаки, які претендують на допущення до виставок і племінного виробництва, був прийнятий в 2011 році.

Згідно з цим документом БШО – це м’язистий собака середніх розмірів з наступними параметрами:

1. Клиноподібна голова повинна бути пропорційною корпусу, з добре різним переходом від лоба до злегка зауженої морди.
2. Середніх розмірів ніс пофарбовано в чорний, але допустимі більш світлі тони, включаючи білий.
3. Зуби формують правильний ножоподібний прикус.
4. Мигдалевидні очі з високою посадкою мають середні розміри і пофарбовані в темні тони.
5. Вуха трикутної форми з злегка заокругленими кінчиками поставлені високо.
6. Корпус середньої довжини примітний підтягнутим крупом і глибокою грудною кліткою.
7. Кінцівки у собаки жилисті і міцні.
8. Хвіст шаблевидний.
9. Шерсть може бути довгою або середньою, короткошерстних білих швейцарських вівчарок не буває. І в одного, і в другого різновиду допускається невелика хвилястість.
10. Фарб тільки білий, при цьому шкіра пігментована.
11. Зріст у холці варіюється в межах 53 − 66 см (нижні значення відносяться до сук, а кобелі, як правило, набагато вище).
12. Вага – 25 − 35 кг.

У довгошерстної білої швейцарської вівчарки добре помітний «комір» в області шиї, що нагадує гриву.

Відправлятися за породистим цуценям, який надалі зможе претендувати на участь у виставках, слід у супроводі фахівця, оскільки в ранньому віці цуценята вівчарки не володіють породними ознаками. До того ж, покупку слід здійснювати в розплідниках, де можна познайомитися з родоводом майбутнього вихованця.

Важливі моменти при виборі БШО:

1. Місце покупки. В ідеалі це повинен бути розплідник.
2. Поведінка цуценяти. Він повинен бути товариським, контактним і активним.
3. Наявність документів. Для майбутньої участі у виставці малюк повинен мати метрику з усіма відповідними відмітками.
4. Знайомство з батьками малюка та їхніми родоводами.

Важливість останнього пункту полягає в тому, що якщо батьки є родичами, то не виключена мутація у потомства. Цей факт не допустимо для цуценят шоу-класу, вартість яких становить 1 тис. доларів і вище.

Особливості утримання собаки

Основна особливість змісту БШО полягає в наявності значного простору. Через свої розміри вівчарка не годиться для утримання в маленькій міській квартирі. Ідеальний варіант – це вольєр в заміському будинку.

Watch this video on YouTube

Крім того, для підтримки здоров’я тварині необхідно забезпечити відповідні фізичні навантаження – біг з перешкодами, різного роду обважнювачами. Вправи повинні бути щоденними.

Догляд, здоров “я, годування

Оскільки собака має білосніжну «шубку», то їй буде необхідно приділити особливу увагу. Через колір купання доведеться проводити кілька разів на тиждень, а то й частіше (залежно від погоди). Вираховувати досить щотижня, але в період ліньки частоту процедур варто збільшити.

В іншому відхід стандартний:

• обрізка кігтів – раз на півроку;
• очищення вух і очей – у міру забруднення із застосуванням спеціальних лосьйонів;
• обробка від паразитів і відвідування ветеринара, який буде проводити огляд і робити щеплення – за графіком.

У швейцарської вівчарки міцне здоров’я, але для породи характерні деякі спадкові патології.

Тому так важливо купувати цуценят у розпліднику, де покупцю будуть надані медичні висновки про відсутність:

• глухоти,
• дисплазії,
• серцевої недостатності;
• психічних відхилень.

Швейцарців можна годувати як натуральною їжею, так і сухими кормами суперпреміум-класу. У першому випадку меню скласти набагато складніше, але за допомогою кінолога або ветеринара цілком можливо.

Раціон повинен бути збалансованим і включати наступні складові:

• ^ кг нежирних сортів м’яса – щодня;
• крупи, що не викликають алергію, – рис, гречка, пшоно, перловка;
• овочі;
• яйця – тричі на тиждень;
• не кістляві породи риб;
• кисломолочні продукти.

Частота прийомів їжі скорочується в міру дорослішання вихованця. Так, якщо цуценята до півроку їдять 6 разів, то надалі отримувати їжу вони будуть 3 рази. Дорослі особини переводяться на дворазове харчування – строго за розкладом.

Як і у «німців», тривалість життя у альбіносів, в середньому, коливається в межах 12 − 13 років. Показник може бути вище при належних догляді та годуванні.

Призначення

Це службова порода собак, основне її призначення полягає в порятунку і патрулюванні разом з представниками силових структур. Крім того, у вівчарок розвинений охоронний інстинкт, тому вони можуть бути відмінними сторожами. При правильній підготовці з них виходять чудові поводирі та терапевти. І нарешті, БШО – відмінний компаньйон, який стає невід’ємною частиною сім’ї.

Виховання та дресирування

Спочатку виведена як пастушья порода собак БШО відрізняється кмітливістю і високою працездатністю. Команди даються тварині легко. Головне, з раннього віку почати соціалізацію: необхідно знайомити цуценя з навколишнім світом у всіх його проявах.

Рекомендується використовувати м’яку техніку дресури, засновану на заохоченнях ласощами. Від криків, а тим більше застосування сили слід утриматися.

Швейцарець здатний виконувати команди різного ступеня складності. Переважно проводити заняття на природі, де тварина зможе насолодитися свободою і простором.

Якщо планується використовувати собаку в службових цілях, то, звичайно, краще звернутися до професіоналів. БШО безпроблемно слухається кінолога і швидко засвоює спеціальний курс, будь то заняття для поводирів або вартових.

Плюси і мінуси білої швейцарської вівчарки

Американо-канадська біла вівчарка граціозна і розумна. Вона чудово ладнає з людьми різних вікових категорій. Але, як і представники інших порід, швейцарець має свої переваги і недоліки.

Основні переваги щодо молодої породи:

• чудовий екстер’єр;
• повний набір робочих якостей – вівчарка може бути як просто компаньйоном, так і охоронцем, поліцейським;
• високий інтелект;
• відданість;
• повна відсутність навіть натяку на агресію;
• любов до дітей.

Серед недоліків собаківники виділяють:

• постійну потребу в контакті;
• регулярний догляд за вовною через білосніжне забарвлення (не тільки вичісування, а й часті купання).

Однак всі перераховані вище мінуси відносно умовні, адже догляд за вовною і виховання в ігровій формі – це невелика плата за вірного друга, який ніколи не зрадить, а якщо знадобиться, то і віддасть життя за свого господаря.